Постанова № 24963716, 25.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1384/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача -Бурова С.В.

відповідача -Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Консіс»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Консіс»звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі -Кіровоградська ОДПІ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною діяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання № 10/1520/373783894 від 06.01.2012 року та не зарахування даних ПП «Консіс»за період -вересень 2011 року, а саме податкового кредиту за рахунок сум ПДВ на суму 58978,33 грн. та податкового зобов'язання на суму 58253,33 грн. з контрагентом ПП «Владор-Агро»;

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»показники податкових зобов'язань в сумі 58978,33 грн. та податкового кредиту в сумі 58978,33 грн. з податку на додану вартість задекларованих ПП «Консіс»за вересень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Консіс»№ 10/1520/37383894 від 06.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Консіс»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Владор-Агро».

За результатами перевірки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання №10/1520/37383894 від 06.01.2012 року.

Висновки щодо порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Владор-Агро». Разом з тим, оскільки ПП «Владор-Агро»має ознаки фіктивності, всі правочини вчинені позивачем з вказаним контрагентам в момент їх вчинення не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними у правочинах, здійснених з ПП «Владор-Агро»та відображених у податковому кредиті вересня 2011 року.

Позивач зазначає, що згідно чинного законодавства висновок про те, чи направлений правочин на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним чи ні, можна робити тільки в тому випадку, коли цей факт буде підтверджений рішенням суду.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, яким вимоги позивача не визнаються, та з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначається про правомірність дій посадових осіб відповідача.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки АА №017319 з ЄДР підприємств та організацій України /а.с.45/ приватне підприємство «Консіс»зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та діє на підставі статуту /а.с. 46, 50-55/.

Види діяльності за КВЕД :

- здавання в оренду власного нерухомого майна;

- виробництво м'яса;

- виробництво нерафінованих олії та жирів;

- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

- інші види оптової торгівлі.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Консіс»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Владор-Агро»/а.с.234/.

За результатами перевірки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання №10/1520/37383894 від 06.01.2012 року /а.с. 12-21/.

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, пп.«а»п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України;

- п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Консіс», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Висновок про вказане порушення ґрунтується на тому, що ПП «Владор-Агро», з яким у позивача у вересні 2011 року були господарські правовідносини, має ознаки фіктивності, оскільки не подають податкової звітності, мають недостатню виробничу та складську базу, трудові та матеріальні ресурси, що унеможливлює виконання ними робіт власними силами. Як наслідок, правочини позивача із ПП «Владор-Агро»у вересні 2011року є такими, що не направлені на настання правових наслідків обумовлених цими правочинами.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ПП «Владор-Агро»укладено договір купівлі-продажу від 05.09.2011 року /а.с. 26/, відповідно до якого позивачем придбано сою.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи:

- рахунок № 0054 від 02.09.2011 року на загальну суму 349 520,00 грн. (ПДВ -58253,33 грн. /а.с. 28/;

- накладну №0023 від 06.09.2011 року на загальну суму 300 400, 00 грн. (ПДВ -50 066,67 грн.; №0020 від 05.09.2011 року на загальну суму 49 120,00 грн. (ПДВ-8186,67 грн.) /а.с. 29,30/;

- податкову накладну № 21 від 05.09.2011 року, № 23 від 06.09.2011 року /а.с. 35,36/;

- банківські виписки /а.с. 42-44/;

- товарно-транспорті накладні /а.с. 172-179/.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача виробничого обладнання, що розташоване за адресою -АДРЕСА_1 необхідного для зберігання товарів, яким позивач користується на підставі договору оренди від 01.05.2011 року, укладеного з ОСОБА_3 /а.с. 144/, акту прийому -передачі № 1 від 01.05.2011 року /а.с. 145/, договору найму (оренди) будівлі /а.с. 147-150/, договору найму транспортного засобу /а.с. 151-158/.

Оплата за оренду будівель та транспортних засобів, відповідно до укладених договорів проведена в безготівковому розрахунку, що підтверджується виписками з банку /а.с. 159-160/.

Реалізація придбаної сої здійснювалась позивачем в подальшому, що підтверджується наступними доказами:

- договором поставки № 23/09/11-1 від 23.09.2011 року /а.с. 193-200/, податковою накладною № 5 від 26.09.2011 року, податковою накладною № 6 від 28.09.2011 р. /а.с. 39-40/; рахунком-фактурою № 17 від 26.09.2011 року, № 18 від 28.09.2011 року /а.с. 201,204/; накладними /а.с. 202-203/;товарно-транспортними накладними /а.с. 205-206/.

- договором поставки №08-09 від 08.09.2011 року, укладеним між ПП «Консіс»(продавець) та ТОВ «Раздол»(покупець) на поставку макухи соєвої /а.с. 207-209/, виконання якого підтверджено наступними документами -рахунком-фактурою № 13 від 09.09.2011р., №14 від 14.09.2011 р., № 15 від 16.09.2011р. /а.с. 212,215,217/; накладними №13 від 09.09.2011р., №14 від 14.09.2011р., № 15 від 16.09.2011 р., №16 від 21.09.2011 р. /а.с. 213, 214, 216,218/;податковими накладними №1 від 09.09.2011 р., №2 від 14.09.2011р., № 3 від 16.09.2011р., №4 від 21.09.2011 р. /а.с. 137-140/; товарно-транспортними накладними /а.с. 219-220/;

- договором № 1/09 купівлі-продажу від 30.09.2011р., укладеного між позивачем (продавець) та ВАТ «Птахофабрика Маловисківська»(покупець), відповідно до умов якого ПП «Консіс»продано жмих соєвий /а.с. 226-227/, виконання якого підтверджено наступними документами -податковою накладною № 7 від 30.09.2011 р. /а.с. 41/, № 7 від 30.09.2011 р. /а.с. 231/, рахунком-фактурою № 19 від 30.09.2011 р. /а.с. 228/, накладною № 19 від 30.09.2011 р. /а.с. 229/.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПП «Консіс»та ПП «Владор-Агро»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, в судовому засіданні знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаного періоду, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару, а тому висновок податкового органу про порушення ст.ст. 185,187,188,198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено безпідставність у формуванні податкового кредиту на загальну суму 58978,33 грн. та податкових зобов'язань на загальну суму 58253,33 грн. є необґрунтованим.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст.203,215,216,228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема визнати протиправною діяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання № 10/1520/373783894 від 06.01.2012 року та не зарахування даних ПП «Консіс»за період -вересень 2011 року, а саме податкового кредиту за рахунок сум ПДВ на суму 58978,33 грн. та податкового зобов'язання на суму 58253,33 грн. з контрагентом ПП «Владор-Агро», що мотивується обставинами викладеними в акті, що по суті є його оскарженням.

Відповідно до ч. 2 п. 3 Р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.2011 року за №34/18772, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 1 Р. ІІ даного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

У відповідності до п. 7 Р. ІV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з системного аналізу норм Порядку, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки, зокрема, прийняті за її результатами рішення.

З огляду на те, що сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків, які настають у зв'язку з прийняттям податковим органом на підставі акту перевірки відповідного рішення, суд вважає, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді оскільки ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права, отже задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є також дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду витяги звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(надалі -Деталізована база співставлення) по ПП «Консіс»по податковому кредиту та податковим зобов'язанням за вересень 2011 р./а.с. 241-242/.

Факт декларування позивачем по вказаному контрагенту зазначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, підтверджується наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за вересень 2011 р. з додатками №5 - "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 22-24/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки від 0601.2012 року № 10/1520/37383894 відповідач вчинив дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків, а тому позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача відобразити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з ПДВ по операціям з його контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларації з ПДВ за вересень 2011 року підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 16 (шістнадцять) грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58978,33 грн. та суму податкового кредиту на 58978,33 грн., задекларованих ПП «Консіс»за вересень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Консіс»щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Владор-Агро»за вересень 2011 року»№ 10/1520/37383894 від 06.01.2012 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити приватному підприємству «Консіс»судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 16,41 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом