Постанова № 24963675, 18.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3804/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 16.05.2012,

представника відповідача ОСОБА_2 довіреність від 12.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000061702, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000061702.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі неправомірних висновків акту перевірки про нікчемність господарських операцій з ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, що на думку відповідача, виключає правомірність включення сум до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що ним до складу податкового кредиту було включено вартість отриманих автомобільних частин від ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» згідно з податковими та видатковим накладними, сплата вартості вказаних автомобільних частин підтверджується відповідними платіжними документами. Вказані документи були надані податковому органу до перевірки в повному обсязі.

Позивач вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи,та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, про зазначено в акті перевірки, не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи.

Позивач вважає безпідставним посилання на норми ст. 228 Цивільного кодексу, оскільки зазначені норми передбачають встановлення наміру особи вчинити правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини, або на знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майном фізичної чи юридичної особи, держави. При цьому наявності такого наміру у позивача перевіркою не встановлювалось.

Посилання відповідача на непідтвердження перевезень товарно-матеріальних цінностей через ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів позивач вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не враховано, що такі перевезення позивач здійснював самостійно особистим або найманим транспортом. При цьому відповідач обґрунтовує необхідність складання таких документів посилаючись на норми незареєстрованого в Міністерстві юстиції України нормативного акту.

Крім того, позивач вказує, що висновки актів перевірок, здійснених іншими податковими органами у відношенні ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал», які використані відповідачем під час здійснення перевірки позивача, визнано судом неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, зазначив, що порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, яке виявлено перевіркою позивача, полягає у неправомірному включенню позивачем до складу податкового кредиту сум по операціям з придбання товарів у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція». Висновки про наявність цього порушення відповідають висновкам отриманих від Алчевської ОДПІ в Луганській області актів перевірок вказаних контрагентів позивача про відсутність підтвердження господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу і транспортних засобів. Таким чином, ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» безпідставно сформовані податкові зобов'язання, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виданих на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.

Крім того, відповідач зазначає про відсутність позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які є обов'язковими до складання, та які мають підтверджувати фактичне відвантаження та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Перелічені обставини, з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, на думку представника відповідача, у сукупності свідчать про неможливість позивача здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу покупцям, і таким чином, свідчать про нікчемність укладених угод.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 03.07.2000, перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Сєвєродонецька, зареєстрований платником податку на додану вартість 01.04.2011 (а.с. 14-17).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал», за результатами якої 30.01.2012 складено акт за № 140/17-2572200179 (а.с. 7-12).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

У висновках акту перевірки зазначено про встановлення з боку позивача порушень п. 185.1 ст. 185. п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6106,60 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 14 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000061702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 289,30 грн.. в тому числі за основним платежем - 6106,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 182,70 грн. (а.с.13).

Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірок та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Неналежність документів відповідач в акті перевірки пов'язує з тим, що господарські операції, які здійснювались позивачем з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В акті перевірки зазначено, що факт відсутності у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактично дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем.

Такий висновок відповідача ґрунтується на висновках перевірок, проведених Алчевською ОДПІ в Луганській області з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11 ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», які оформлені актами від 10.02.2012 № 328/236-36917523, та № 321/231/37156804, відповідно (а.с. 201-236).

В свою чергу, акти перевірок ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» містять твердження, що підприємства не здійснювали і не могли здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних фондів, місцезнаходження майна, транспортних засобів, тому, угоди вказаних контрагентів є нікчемними та не дають підстав для формування податкових зобов'язань та кредиту.

Як зазначалось, вказані обставини викладено відповідачем в акті перевірки позивача виключно з урахуванням висновків перевірок, проведених Алчевською ОДПІ. При цьому акт перевірки містить посилання лише на відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, як документів первинного обліку, які мають підтверджувати здійснення перевезень товарів.

На думку суду, фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» підтверджено, видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Інтенція» було реалізовано позивачу запасні частини до автомобілів, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 65, 76, 86,97, 110, 132, 142, 155, 166)

На суми поставок, зазначені у видаткових накладних, видано відповідні податкові накладні (а.с. 63, 74, 84, 95, 108, 129, 139, 153, 164)

Фактична сплата з урахуванням ПДВ за отриману продукцію проведена у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур (а.с. 64, 75, 85, 96, 109, 131, 141,154,165) та підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 53-61).

ТОВ «Оріал» було також реалізовано позивачу запасні частини до автомобілів, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 180), на суми поставок виписано відповідні податкові накладні (а.с. 179), сплату за отримані товари здійснено позивачем за рахунками-фактурами у безготівковій формі (а.с. 179-181, 63).

Матеріали справи містять також підтвердження використання позивачем придбаних запасних частин у господарській діяльності - актами виконаних робіт, податковими накладними позивача, банківськими виписками про сплату послуг щодо ремонту та обслуговування автомобілів (а.с. 67-73, 78-84, 90-94, 99-107, 113-129, 134-139, 145-152, 157-163, 168-178,183-185).

Суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, що підтверджують відвантаження та отримання товарів, судом не приймаються, оскільки відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу податкових зобов'язань та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагентів позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11321/11/1270 від 10.02.12., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, зокрема, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1807/231/37156804 про результати перевірки ПП «Інтенція».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11181/11/1270 від 25.01.12, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, зокрема, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати перевірки ТОВ «Оріал».

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправним. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню. Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 14 лютого 2012 року форми «Р» № 0000061702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 289,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 27 червня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко