Постанова № 24963669, 20.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 року 2а-2035/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Осадчої М.М.,

представника позивача - Матюшенков Д.В.,

представника відповідача -Прибори П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Імідж"

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Імідж" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення по акту перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124; зобов'язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення по акту перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 і вручити його позивачу; визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів, укладених позивачем з контрагентом-постачальником ТОВ "Компанія Грифон" та контрагентами-покупцями ВАТ "Ремторгустаткування", ТОВ "Технокабель", ТОВ "Електрострум", ТОВ "Ес сі ей Хаджін Україна", ВАТ "Бучанський приладобудівний завод Веда", ПАТ "Міленіум Тренд", ДП "Інформаційні системи", ТОВ "Студія 22", ТОВ "Аймоторс", нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 висновки посадових осіб відповідача щодо нікчемності правочинів, які були укладені між позивачем та його контрагентами у період з березня по травень 2011 року, серпень 2011 року є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб органів податкової служби. Крім того, позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками про те, що вказані правочини вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, а відтак вважає вказані висновки протиправними та такими, що прийнятті з перевищенням законодавчо визначених повноважень відповідача.

Також посилався на порушення відповідачем статті 86 Податкового кодексу, відповідно до якої податковий орган зобов'язаний за наслідками перевірки прийняти рішення про визначення податкових зобов'язань. Проте, відповідач податкового повідомлення-рішення не прийняв, а висновки посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 93245, 00 грн. та заниження податкових зобов'язань у розмірі 93240, 00 грн. знайшли своє відображення в автоматизованій інформаційній системі «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що призвело до автоматичного коригування позивачу сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, що, у свою чергу, вплинуло на майнові права та інтереси позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що при проведенні перевірки позивача і оформленні акту перевірки за її результатами посадові особи керувалися та діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. Формування висновків акту перевірки входить до функціональних обов'язків інспектора, що здійснює перевірку, його позиція формується на підставі наявних під час перевірки документів і внутрішнього переконання та само по собі не створює для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладає на позивача податкових обов'язків. На думку відповідача, дії перевіряючих із визначення висновків акту перевірки та дії по складанню акту перевірки не порушують та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки, створює для платника податків правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку сплатити певну суму податків. Також представник відповідача зазначив, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по угодах, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки вважає їх нікчемними та спрямованими на порушення публічного порядку. Проте, підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки відсутні, оскільки ТОВ "Медіа-Імідж" є підприємством-транзитером і йому за результатами перевірки не здійснюється донарахування податкового зобов'язання, а підлягає зменшенню лише податковий кредит, що і зазначено в акті перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Імідж" є юридичною особою, зареєстровано Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 11.09.2001, про що внесено запис № 13371020000000028. Як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

На підставі наказу "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Медіа-Імідж" від 14.02.2012 №47 посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області у період з 16.02.2012 по 17.02.2012 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємством-постачальником - ТОВ "Компанія "Грифон Консалт"за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011, про що складено акт перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 (надалі - акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем із контрагентом постачальником -ТОВ "Компанія Грифон" та контрагентами-покупцями ВАТ "Ремторгустаткування", ТОВ "Технокабель", ТОВ "Електрострум", ТОВ "Ес сі ей Хаджін Україна", ВАТ "Бучанський приладобудівний завод Веда", ПАТ "Міленіум Тренд", ДП "Інформаційні системи", ТОВ "Студія 22", ТОВ "Аймоторс", є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "Компанія "Грифон Консалт", а саме акта документальної перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 09.11.2011 № 1464/23-7/36048906 та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.01.2012 № 59/23-7/36048906 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 24.03.2011 по 30.11.2011. Також, відповідачем використано інформацію з наявних у податковій інспекції баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), згідно яких встановлено розбіжності між задекларованою позивачем сумою податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту задекларованих ТОВ "Компанія Грифон", ВАТ "Ремторгустаткування", ТОВ "Технокабель", ТОВ "Електрострум", ТОВ "Ес сі ей Хаджін Україна", ВАТ "Бучанський приладобудівний завод Веда", ПАТ "Міленіум Тренд", ДП "Інформаційні системи", ТОВ "Студія 22", ТОВ "Аймоторс".

Крім того, за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що спірні операції позивача із вказаними контрагентами не підтверджуються відносно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого роду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.

Узагальнюючи наведене, відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків з огляду на відсутність товару, який повинен був поставлятися на їх виконання, а тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за спірними правочинами.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Медіа-Імідж" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємством-постачальником - "Грифон Консалт" за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011, яким встановлено порушення ТОВ «Медіа-Імідж», зокрема:

частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, у зв'язку з чим податковий орган зазначив:

1) задекларований податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»за березень, квітень, травень та серпень 2011 року підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ 93245,00 грн.

2) задекларовані податкові зобов'язання сформовані за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Медіа-Імідж»підприємствами-покупцями ВАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «ЕсСіЕй Хайджин Україна», ВАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «Міленіум Тренд», ДП «Інформаційні системи», ТОВ «Студія 22», ТОВ «Аймоторс»підлягають меншенню на загальну суму ПДВ 93240,00 грн.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки та визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів, укладених позивачем з контрагентом-постачальником та покупцями, нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Так, у відповідності до пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України, документальні позапланові невиїзні перевірки здійснюються у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується порядок проведення перевірки та дії посадових осіб щодо дотримання процедури її проведення, оскаржуються лише висновки посадових осіб податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених з постачальниками та покупцями позивача та невинесення податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки з урахуванням таких висновків.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України). Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно із підпунктом 86.8. статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.

При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення того, що для цілей застосування у податковому обліку відповідних наслідків певні угоди на його думку є нікчемними, та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків , не робить ці угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки. У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, рішення (податкове повідомлення-рішення), податковим органом не приймалося, нікчемність зазначених в акті перевірки позивача договорів не є юридично встановленим фактом. Такого висновку, який має правове значення, може дійти лише суд у судовому рішенні, мотивуючи (у мотивувальній частині) певне судове рішення, пов'язане, наприклад, із розглядом вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Мотивація акту перевірки, дії щодо відображення висновків інспектора в акті перевірки з посиланням на недійсність договорів з підстав невідповідності договору інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, є позицією інспектора (ДПІ), яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка, однак, як зазначено вище, сама по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки, виходячи із змісту статті 228 ЦК України, з наведених підстав договір може бути визнаний недійсним лише судом.

Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його постачальниками і покупцями, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідачів щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки, який в даному випадку виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав в контексті спірних відносин, не доведено протиправність дій інспектора щодо визначення та відображення його висновків за процедурою оформлення акту перевірки, оскільки акт перевірки, сам по собі не є підставою для виникнення грошового зобов'язання.

Єдиною підставою для визначення грошового зобов'язання, згідно Податкового кодексу України, є лише податкове повідомлення-рішення, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки не тягнуть за собою жодних правових наслідків для позивача.

Разом з тим, суд вважає що неприйняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за результатами акта перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 суперечить нормам Податкового кодексу, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків та позбавляє позивача оскаржити такі висновки та встановлені порушення у судовому порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 58 Податкового кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення є документом, яким оформлюється грошове зобов'язання платника податків, визначене контролюючим органом відповідно до ПКУ у конфліктних (у зв'язку з порушенням законодавства платником податків) або неконфліктних (не пов'язаних з порушенням платником податків законодавства) ситуаціях (див. коментар до ст. 54 ПКУ).

Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Державної податкової служби України N 985 від 22.12.2010.

Так, згідно пункту 2.1 вказаного Порядку, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Податкового Кодексу.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання (п. 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків).

Податкове повідомлення-рішення оформлюється за кожним окремим податком, збором та/або разом із фінансовими санкціями, передбаченими ПКУ. Крім того, окремі податкові повідомлення-рішення складаються за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто за одним актом перевірки може бути оформлено декілька податкових повідомлень-рішень.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 86.8 статті 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Із аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що податкове повідомлення-рішення - правовий акт індивідуальної дії органу державної податкової служби або митного органу, який останні зобов'язані прийняти у передбачених законом випадках, видається конкретному платнику податку та створює для нього юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання та/або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Суд звертає увагу, що відповідачем, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам, станом на час вирішення даної справи не прийнято відповідного податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки (на підставі акта перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Медіа-Імідж" з питань питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємством-постачальником - "Грифон Консалт"за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011) ТОВ «Медіа-Імідж».

Разом з тим, у акті встановлено порушення ТОВ «Медіа-Імідж»частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, у зв'язку з чим податковий орган зазначив: 1) задекларований податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»за березень, квітень, травень та серпень 2011 року підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ 93245,00 грн., 2) задекларовані податкові зобов'язання сформовані за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Медіа-Імідж»підприємствами-покупцями ВАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «ЕсСіЕй Хайджин Україна», ВАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «Міленіум Тренд», ДП «Інформаційні системи», ТОВ «Студія 22», ТОВ «Аймоторс»підлягають меншенню на загальну суму ПДВ 93240,00 грн.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що своїми діями щодо не винесення та не направлення податкового повідомлення-рішення при наявності порушень, зазначених вище у вказаному акті перевірки, відповідачем було порушено вимоги статті 86 Податкового Кодексу України.

За таких обставин суд встановлює, що належним та повним способом захисту порушенного права позивача у спірних публічно-правових відносинах є визнання частково протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва, які полягають у порушенні вимог чинного законодавства при оформленні результатів перевірки згідно акта перевірки від 20.02.2012 № 125/23/33011124 та зобов'язання суб'єкта владних повноважень винести визначене чинним законодавством рішення на підставі зазначеного акта перевірки. Оскільки, на думку суду, такі дії відповідача поставили позивача у правову невизначеність, оскільки наявність висновків акта перевірки про встановлені порушення і в той же час відсутність у позивача можливості для оскарження таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не дотримано.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, які полягають у порушенні вимог чинного законодавства, а саме порушенні процедури оформлення результатів перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Імідж».

Зобов'язати Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби вчинити визначені чинним законодавством України дії та прийняти відповідне рішення на підставі акта перевірки 20.02.2012 № 125/23/33011124.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Імідж» сплачений судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять ) гривень 10 копійок.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2012 р.