Постанова № 24963652, 27.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4475/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 654 545,00грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 654 545,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» зареєстровано в якості СПД Лисичанською міською радою Луганської області від 27.01.1999, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №13811200000000654 та внесено до ЄДРПОУ. На даний час, згідно довідки Лисичанської міської ради №12745738 від 16.01.2012 державне реєстрацію відповідача не скасовано. За період з 31.01.2012 по теперішній час у відповідача утворився податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 654 545,00грн. відповідно до наданих до ДПІ у м.Лисичанську відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме: декларація з ПДВ №90141778478 від 20.01.2012 року на суму 56 672,00грн., декларація з ПДВ №9006652742 від 20.02.2012 на суму 259 076,00грн., декларація з ПДВ №90013204477 від 20.03.2012 на суму 14 079,00грн., декларація з ПДВ №9020738765 від 20.04.2012 на суму 324 718,00грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1 ст.6 Закону України від 21.12.2000 №2181 -ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на день виникнення першочергового боргу та яким зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання ДПІ виписала боржнику першу податкову вимогу від 08 жовтня 2001 року №6589 на суму 344,15грн., яка була отримана особисто уповноваженою особою боржника 10.10.2001. Внаслідок не сплати боржником узгодженої суми податкового зобов'язання, ДПІ виписала другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року №8563 на суму 255 989,77грн. яка була отримана особисто уповноваженою особою боржника 14.12.2001.

Однак до цього часу податковий борг відповідачем не сплачено і продовжує збільшуватись.

Представник позивача в судовому засідання підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеному в позові, просила стягнути зазначену суму податкового боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала, надала заяву про визначення способу, строків та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочки виконання судового рішення. В якій серед іншого зазначено, що позовні вимоги податкової розглянуті підприємством відповідача та визнаються в повному обсязі, однак існують обставини що ускладнюють виконання рішення по справі, серед яких є те що підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому стані викликаному низькою платоспроможністю споживачів питної води. Просив визначити спосіб, строк і порядок виконання рішення по справі шляхом розстрочення заборгованості на 10 років починаючи з липня 2012 року по червень 2022 року включно по 5454,54грн. щомісяця.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Лисичаснької міської ради Луганської області 27.01.1999 за реєстраційним номером 1 381 120 0000 000654 (а.с.6)

Судом встановлено, відповідач в якості платника податків перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем самостійно узгоджено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підтверджується:

податковою декларацією №9014178478 від 20 січня 2012 року, звітній період грудень 2011 року, з самостійно визначеною сумою податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 56672,00грн. (а.с.29-30)

податковою декларацією №9006652742 від 20 лютого 2012 року, звітній період січень 2012 року, з самостійно визначеною сумою податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 259 076,00грн. (а.с.27-28),

податковою декларацією №9013204477 від 20 березня 2012 року, звітній період лютий 2012 року, з самостійно визначеною сумою податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 14 079,00грн. (а.с.31-32)

податковою декларацією №9020738765 від 20.04.2012 року, звітній період березень 2012 року, з самостійно визначеною сумою податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 324 718,00грн. (а.с.25-26).

Сума податкового боргу в розмірі 654 545,00грн, що заявлена до стягнення також підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача як платника податків, що долучена до матеріалів справи (а.с.49-50)

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні судом встановлено, що у відповідності із статтею 6, 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення правовідносин) позивачем на адресу Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» було направлено першу податкову вимогу №6589 від 08.10.2001 року, яка отримана головним бухгалтером підприємства 10 жовтня 2001 року, про що свідчить особистий підпис зазначеної особи на корінці першої податкової вимоги (а.с.23) та другу податкову вимогу від 10 грудня 2001 року №8563, яка отримана касиром підприємства 14 грудня 2001 року (а.с.24)

Оскільки перша податкова вимога №6589 від 08.10.2001 року, друга податкова вимога від 10 грудня 2001 року №8563 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1.статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України)

Частиною 1 ст. 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням приписів статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі 654 545,00грн., зазначена заборгованість визнана відповідачем, податковим органом виконані вимоги податкового законодавства щодо стягнення податків, позов Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області підлягає задоволенню.

Суд вважає, що на момент прийняття рішення відсутня необхідність для встановлення порядку його виконання, втім, відповідач за наявності визначених законом підстав, після набрання судовим рішенням законної сили має право звернутися до суду з заявою про надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 654 545,00грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал», 93106, Луганська область, м.Лисичанськ, вул..Свердлова,168, ін.код 03339851, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 654 545,00грн. (шістсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 00коп.) з рахунків платника податків у банків, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 02 липня 2012 року.

СуддяА.М. Каюда