Постанова № 24963545, 28.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. cправа № 2a-604/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача: Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області -Лукань М.В., Глібчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування наказу №867 від 09.11.2011 року, повідомлення №1666/10/17-0 від 09.11.2011 року, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0017571701 від 02.12.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1.) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу №867 і повідомлення №1666/10/17-0 від 09.11.2011 року на проведення перевірки, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0017571701 від 02.12.2011 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач 09.11.2011 року в порушення вимог підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України прийняв наказ №867 і повідомлення №1666/10/17-0 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 1 по 31 серпня 2011 року. Вважає, що перевірці передував факт виконання позивачем в повному обсязі запитів відповідача від 18.10.2011 року, на які надано обґрунтовані пояснення та документи на їх підтвердження, від так, висновок про невиконання обов'язкового запиту є необ'єктивним, а правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірка, були відсутні. В порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 216, статей 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної у листопаді 2011 року перевірки, відповідач дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у серпні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 80 031,50 грн., сплаченого в ціні придбаного товару (яблук) на загальну суму 480 186,03 грн., а також висновку щодо нікчемності договору купівлі-продажу яблук, укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест". У зв'язку з цим податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2011 року протиправно визначив (збільшив) суму бюджетного зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 80 031,50 грн., як заниженого зобов'язання, та застосовано 20 077,88 грн. фінансової санкції. Зокрема, на виконання договору купівлі-продажу товару, укладеного 01.08.2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", останнім поставлено яблука для їх подальшої реалізації на завод із переробки такої продукції. Висновки викладені у акті позапланової невиїзної перевірки від 21.11.2011 року, сформовані перевіряючими в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, без з'ясування і отримання у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" будь-яких обставин і первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, саме на підставі яких сформовано позивачем податковий кредит в розмірі 80 031,50 грн. На момент такої перевірки у позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договір купівлі-продажу, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, трудові договори із водіями, документація про використання товару у власній господарській діяльності, квитанції до касових ордерів і платіжні документи про оплату за товар, отримання коштів за його подальшу реалізацію. В свою чергу, при фактичному отриманні і реалізації яблук, вказане свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджує витрати позивача, а також засвідчує підставність включення їх вартості до валових витрат за перевіряємий період.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що у акті перевірки за №1602/17-0/2890416861 від 21.11.2011 року перевіряючі зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про безтоварність операцій, оскільки у позивача зберігаються в наявності всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача. На підтвердження витрат на придбання яблук на загальну суму 480 186,03 грн. наявні документи, які засвідчують реальність руху активів від продавця до покупця, а саме їх придбання, транспортування, розрахунку та подальшої реалізації кінцевим споживачам. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що частина із них складені з недотримання установлених вимог. Для проведення перевірки використані тільки обставини і висновки, викладені у акті позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" №680/2301/33919120 від 03.11.2011 року за період 1 по 31 серпня 2011 року, якою встановлено нікчемність господарських операцій такого контрагенту по формуванню ними власного податного кредиту і податкового зобов'язання із податку на додану вартість, а також відсутність факту реалізації і придбання товарів та відповідно і об'єкта оподаткування. Зазначили, що Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Волинській області належну перевірку по первинних документах бухгалтерської звітності контрагента по спірній господарській операції не проводилася, а лише здійснено аналіз даних, відображених ним у своїй податковій звітності, і облікової інформації, наявної у податкового органу. Враховуючи не проведення відповідачем належної зустрічної перевірки саме по господарській операції згідно договору від 01.08.2011 року, перевіряючі посилаючись на невідповідність підписів уповноважених осіб на первинних документах, необґрунтовано дійшли висновку про безтоварність операції, неможливість виконання умов договорів поставки із причин відсутності у них необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень. Також вказали, що в результаті укладення договору відбулася фактична поставка яблук, що підтверджують у своїх поясненнях директор товариства контрагента ОСОБА_6 та водії, які здійснювали безпосереднє перевезення товару. А тому, посилання відповідача на відсутність при укладенні договорів мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Вважає, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагент діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу та мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угоди, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності угод, укладених позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", представники позивача вважають, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Можливе не виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань із сплати податків, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару, не може бути однією із підстав для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними. Доводи про те, що податкові накладні, які виписані товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" підписані від імені ОСОБА_15, як директора товариства, іншою особою ОСОБА_6, яка представляє інтереси даного товариства на підставі законної довіреності, не спростовує факту товарності операції та не порушує, встановлений законодавством порядок видачі документів податкового обліку.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у листопаді 2011 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні. Пояснили суду, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 80 031,50 грн., сплаченого в ціні товару (яблук) на загальну суму 480 186,03 грн., придбаного в серпні 2011 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест". Зустрічною перевіркою по ланцюгу постачальника яблук встановлено неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" умов договору по продажу вказаного товару, в тому числі із причин відсутності у нього достатньої кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства. При проведенні такої зустрічної перевірки, відповідач отримав від Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Волинській області акт невиїзної перевірки, в якому зроблено висновок про відсутність за період з 1 по 31 серпня 2011 року факту руху активів при придбанні контрагентом та продажу ним товару, а також відповідно і об'єкта оподаткування. Зазначили, що на час проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" за юридичною адресою не знаходилося. Відпрацюваннями, проведеними працівниками податкової міліції встановлено відсутність у підприємства достатньої кількості працівників, техніки і приміщень для здійснення діяльності із оптової торгівлі яблуками. У всіх наданих первинних бухгалтерських документах вказано прізвище ОСОБА_15, хоча згідно пояснення підписувала їх інша особа ОСОБА_6, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, відповідальну за складання документів та укладення угоди, а від так така обставина тягне за собою їх недійсність і незаконність. У зв'язку із цим, в ході зустрічної перевірки не встановлено факту передачі яблук від продавця до покупця (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. А тому, зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 коментованого Кодексу, що вказує на нікчемність і фіктивність правочину із вказаним контрагентом, в тому числі без мети настання реальних наслідків. За таких умов у спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення статей 22 та 185 Податкового кодексу України. Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, то такі дії підприємця, на думку позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. За таких обставин ОСОБА_1 порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у Косівському районі Івано-Франківської області винесла оскаржуване рішення. У зв'язку із ненаданням позивачем на запити відповідача належних пояснень і документів на їх підтвердження по всіх питаннях, у відповідності до вимог статей 77-79 Податкового кодексу України призначено позапланову невиїзну документальну перевірки. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях із перевіреним підприємством, висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0017571701 від 02.12.2011 року правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.01.2008 року зареєстровано як фізична особа-підприємець державним реєстратором Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської міської ради, 28.01.2008 року взята на податковий облік в органах державної податкової служби та з 29.09.2008 року зареєстрована платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 14, 191).

В період з 9 по 15 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №1602/17-0/2890416861 від 21.11.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 216, статей 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року за рахунок завищення податкового кредиту у розмірі 80 031,50 грн. (том 1 а.с. 13-28).

02.12.2011 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0017571701 про визначення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80 031,50 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 20 007,88 грн. (том 1 а.с. 10).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2011 року та додатків до них, встановлено, що у серпні 2011 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" яблук. Отримані від зазначеного суб'єкта господарювання податкові накладні №4 від 11.08.2011 року, №7 від 17.08.2011 року, №10 від 2308.2011 року і №11 від 28.08.2011 року на загальну суму податку на додану вартість 80 031,50 грн., перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із придбання яблук, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки такі висновки зумовлені відсутністю постачальника за місцем реєстрації у Волинській області, а також обставинами, які встановлені Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції у Волинській області у акті невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" від 03.11.2011 року. За результатами зустрічних досліджень та аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства контрагента, даних його податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що постачальник не знаходиться за місцем своєї реєстрації, у нього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції даного підприємства не є його господарською діяльністю. У всіх наданих первинних бухгалтерських документах вказано прізвище ОСОБА_15, хоча згідно пояснення підписувала їх інша особа ОСОБА_6, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, відповідальну за складання документів та укладення угоди. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (яблук), що вказує на нікчемність і фіктивність правочину із вказаним контрагентом, в тому числі без мети настання реальних наслідків. За таких умов у спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який попадає під визначення статей 22 та 185 Податкового кодексу України, від так позивач здійснив невірне формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагента, який не виконує своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області, зазначено, що договір купівлі-продажу, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, такий правочин відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання у зазначеного вище суб'єкта господарювання яблук, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 80 031,50 грн. в ціні товару по податкових накладних №4 від 11.08.2011 року, №7 від 17.08.2011 року, №10 від 2308.2011 року і №11 від 28.08.2011 року.

Вирішуючи питання про підставність і правомірність прийняття відповідачем 09.11.2011 року наказу №867 і повідомлення №1666/10/17-0 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, судом встановлено наступне.

18.10.2011 року відповідач скерував позивачу два запити за №1797/10/17-0 про надання інформації щодо правовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" при придбанні яблук та їх подальшої реалізації товариству з обмеженою відповідальністю "Букофрукт" (том 2 а.с. 49-50). На вказані запити позивач листами №21 і №22 від 26.10.2011 року надав письмову інформацію, пояснення та копії документів про їх підтвердження (том 2 а.с. 51, 36).

Досліджуючи належність виконання платника податків (позивачем) обов'язку щодо надання інформації, суд констатує не виконання у повному обсязі пунктів 4 вимог відповідача в частині пояснень і документів про назви підприємств перевізників, способу транспортування, навантаження і розвантаження, а також розрахунку за такі роботи при придбанні і продажу товару.

За змістом пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 коментованого Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка серед інших обставин здійснюється, у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи із приписів зазначених норм Закону та за умови, що позивач не в повному обсязі виконав вимоги відповідача від 18.10.2011 року, судом не встановлено порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України при прийнятті 09.11.2011 року наказу №867 і повідомлення №1666/10/17-0 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Досліджуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0017571701 від 02.12.2011 року, суд дійшов висновку про протиправність даного рішення, оскільки прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно змісту тієї ж статті коментованого вище Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

01.08.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклала із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" договір купівлі-продажу товару на придбання яблук (том 1 а.с. 34-37).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу контрагентом-продавцем були відчужені яблука та складені відповідні видаткові накладні №РН-0000039 від 11.08.2011 року, №РН-0000041 від 17.08.2011 року, №РН0000044 від 23.08.2011 року, №РН-0000046 від 28.08.2011 року та податкові накладні №4 від 11.08.2011 року, №7 від 17.08.2011 року, №10 від 23.08.2011 року, №11 від 28.08.2011 року на суми 92 109,00 грн., 138 210,65 грн., 167 913,77 грн. і 81 955,61 грн. відповідно, а всього разом на суму 480 189,03 грн. (том 1 а.с. 38-45, том 2 а.с. 11-12).

Позивачем, із урахуванням договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.08.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, здійснено повний розрахунок за поставлені контрагентом яблука у готівковій формі, про що свідчать корінці до прибуткових касових ордерів №1 від 30.08.2011 року, №2 від 15.09.2011 року, №3 від 19.10.2011 року, №38 від 09.10.2011 року, №39 від 10.10.2011 року, №40 від 11.10.2011 року, №41 від 12.10.2011 року, №42 від 13.10.2011 року, №43 від 14.10.2011 року, №44 від 17.10.2011 року, №45 від 18.10.2011 року, №46 19.10.2011 року, №47 від 20.10.2011 року, №49 від 22.10.2011 року, всього разом на суму 484 800,00 (том 1 а.с. 72-78, том 2 а.с. 14). Факт повного розрахунку засвідчується актом звірки взаєморозрахунків від 25.11.2011 року (том 1 а.с. 79).

На підтвердження факту транспортування (поставки) яблук у позивача під час перевірки були наявні та представлені у судовому засіданні товарно-транспортні накладні №№1-3 від 10.08.2011 року, №№4-5 від 11.08.2011 року, №№6-8 від 15.08.2011 року, №№9-11 від 16.08.2011 року, №12 від 17.08.2011 року, №№13-16 від 20.08.2011 року, №№17-19 від 22.08.2011 року, №№20-21 від 23.08.2011 року, №№22-23 від 26.08.2011 року, №№24-25 від 27.08.2011 року та №26 від 28.08.2011 року (том 1 а.с. 46-70, том 2 а.с. 13).

Згідно даних вказаних товарно-транспортних накладних перевізником товару був позивач із зазначенням транспортних засобів МАN 19-403 д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3, КАМАЗ 5320 д.н.з. АТ67АХ з причепом д.н.з. НОМЕР_4, КАММАЗ 5320 д.н.з. 0098ІВ з причепом д.н.з. 06317ІВ, КАМАЗ 5410 д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом д.н.з. 03335ІВ, МАЗ 500 д.н.з. 04796ІВ з напівпричепом д.н.з. 00612ІВ.

В судовому засіданні представниками позивача підтверджено перебування у користуванні ОСОБА_1 зазначених автомобілів, про що в матеріалах справи міститься договір найму (оренди) транспортних засобів від 31.12.2010 року та довіреності на право керування і розпорядження вказаними автомобілями (том 1 а.с. 84-86, том 2 а.с.26-35).

Представниками позивача доведено перебування в трудових відносинах із позивачем по зареєстрованих у центах зайнятості і органах пенсійного фонду договорах трудового найму ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, прізвища яких вказані у товарно-транспортних накладних як водії (том 1 а.с. 81-83). Крім того, право представляти інтереси позивача при здійсненні господарської діяльності мав ОСОБА_11 на підставі довіреності від 01.10.2009 року, який також здійснював керування окремими із транспортних засобів згідно даних товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 192).

Обставини щодо розгрузки позивачем яблук на території с. Рожнів Косівського району Івано-Франківської області позивач підтвердив договором тимчасового користування (оренди) земельної ділянки від 01.08.2011 року, укладеного із ОСОБА_12 (том 2 а.с. 23-24).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару та відповідної реалізації яблук кінцевому споживачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором поставки від 10.08.2011 року із товариством з обмеженою відповідальністю "Букофрукт", видатковими податковими і товарно-транспортними накладними за №№47-71 на загальну суму 870 518,36 грн., випискою із банківського рахунку про перерахунок покупцем (отримувачем) товару коштів, а також актом звірки взаєморозрахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Букофрукт" із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (том 1 а.с. 87-164, том 2 а.с. 20-22).

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем прийнято товар, здійснено його транспортування, проведено оплату та в подальшому реалізовано кінцевому споживачу за дорожчою ціною, ніж первинною ціною придбання, що вказує на дію правочину у межах здійснення власної господарської діяльності позивача.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій по продажу і поставці від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" яблук судом із представлених відповідачем у засіданні письмових пояснень ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8 встановлено, що останні дійсно перебували у трудових відносинах із позивачем та здійснювали у 2011 році для позивача перевезення товарів, в тому числі у серпні 2011 року. Безпосередньо товар перевозили транспортними засобами за кошти позивача, яблука завантажувалися у Бузькому районі Львівської області і тимчасово розвантажувалися в с. Рожнів Косівського району Івано-Франківської області для сортування та перевантаження. В подальшому яблука перевозилися на переробку на завод -товариство з обмеженою відповідальністю "Букофрукт" Чернівецької області (том 2 а.с. 115-117).

Допитані у якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_9 і ОСОБА_8 дали аналогічні до змісту вказаних вище пояснень покази. ОСОБА_11, який брав участь у судовому засіданні як представник позивача, вказав про ті ж факти і обставини щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у відносинах із поставщиком товару і його подальшої реалізації товариству з обмеженою відповідальністю "Букофрукт", про факт самостійного керування і транспортування окремими транспортними засобами яблук від продавця до покупця.

Таким чином, суд встановив як доведену позивачем обставину факт придбання, транспортування і перепродажу згаданих яблук.

Надаючи правову оцінку іншим доводам позивача, що стали підставою для прийняття рішення від 02.12.2011 року, судом також встановлено наступне.

В акті перевірки позивача від 21.11.2011 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки, викладені Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Волинській області у акті невиїзної документальної перевірки постачальника №680/2301/33919120 від 03.11.2011 року (том 1 а.с. 209-221).

Як вбачається із вказаного акту по спірних господарських операціях у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, на підприємстві працевлаштована одна особа. У всіх наданих первинних бухгалтерських документах вказано прізвище ОСОБА_15, хоча згідно пояснень підписувала їх інша особа ОСОБА_6, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, відповідальну за складання документів та укладення угоди. Зроблено висновок про нікчемність всіх правочинів суб'єкта перевірки за серпень 2011 року.

З даного приводу суд зазначає, що у акті зроблено посилання на пояснення ОСОБА_13 (колишнього засновника товариства), ОСОБА_15 (колишнього директора товариства) та ОСОБА_6 У жодному із вказаних пояснень опитані особи не спростували факту поставки у серпні 2011 року позивачу яблук. Натомість ОСОБА_15, який являвся директором товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" вказав про факт видачі на ім'я ОСОБА_6 довіреностей від 11.01.2010 року і 10.06.2010 року, згідно яких останній вправі представляти інтереси товариства у всіх установах, підприємствах і організаціях, в тому числі укладати угоди і підписувати податкові накладні. Сам же ОСОБА_6 підтвердив у поясненні факт здійснення діяльності на підставі довіреності на представництво інтересів товариства, в тому числі укладення угод і виписування та підписання податкових накладних. ОСОБА_6 не спростував факт господарських відносин із позивачем.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 в якості свідка показав, що з 2010 року на підставі довіреностей від 11.01.2010 року і 10.06.2010 року має право на представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" (том 2 а.с. 183-187). На даний час являється директором і учасником такого товариства на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 25.10.2011 року (том 2 а.с. 188-189). Обсяг його повноважень на підписання угод і податкових накладних визначений коментованими довіреностями. Підтвердив підписання із позивачем 01.08.2011 року договору купівлі продажу яблук, їх навантаження у Бузькому районі Львівської області, отримання готівкових коштів та видачу прибуткових касових ордерів. З приводу доводів відповідача про неможливість самостійно здійснити такий обсяг робіт щодо продажу яблук вказав, що такою господарською діяльністю він займається разом із своїми родичами, які як і він зареєстровані приватними підприємцями. У літку на території Волинської і Львівської областей скуповують у населення різноманітні фрукти, в тому числі і яблука, сплачуючи при цьому як податкові агенти замість фізичних осіб податок із їх доходу. Оприбуткувавши такий товар і сплативши податок, перепродають його товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" із сформованою ціною, в тому числі і податком на додану вартість, яке у свою чергу реалізовує такі фрукти різним покупцям.

Щодо доводів перевіряючи про фіктивність діяльності товариства і укладення угод з метою надання послуг із формування ''податкової вигоди''іншим суб'єктам господарювання надав суду завірену копію листа Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області №Б/639/09-015 від 15.11.2011 року, за змістом якого прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_15, по факту створення або придбання суб'єкта господарської діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності, та відносно ОСОБА_6 по факту підробки документів, за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 358 Кримінального кодексу України -у зв'язку із відсутністю в діях складу вказаних злочинів (том 2 а.с. 193).

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Волинській області, в порушення вимог Порядку, складено акт від 03.11.2011 року і сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", в втому числі і з позивачем. А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача від 03.11.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на нього як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 80 031,50 грн., безпідставними.

На спростування пояснень представників позивача і показів ОСОБА_6 Державною податковою інспекцією у Косівському районі Івано-Франківської області -суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" в літку 2011 року не укладало і не могло укладати із іншими суб'єктами господарювання договори на придбання яблук з метою їх продажу позивачу.

На пропозицію суду, в судовому засіданні представники відповідача не надали суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських і фінансових документів, про те, що позивач придбав яблука у інших фізичних чи юридичних осіб, що виключає і спростовує доводи про придбання такого товару саме у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест".

Крім того, із змісту довідки №46 від 04.11.2011 року, складеної Державної податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області, вбачається, що зустрічною перевіркою кінцевого отримувача яблук встановлено відображення товариством з обмеженою відповідальністю "Букофрукт" у обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Фактів будь-яких порушень не встановлено (том 1 а.с.201-208).

З приводу доводів відповідача про порушення встановлених вимог при складанні і видачі товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 187.1 статті 187 коментованого Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже зазначено судом вище відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Наявність у платника податку (позивача по справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом й оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем копії податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" податкові накладні №4 від 11.08.2011 року, №7 від 17.08.2011 року, №10 від 23.08.2011 року, №11 від 28.08.2011 року на суми 92 109,00 грн., 138 210,65 грн., 167 913,77 грн. і 81 955,61 грн. відповідно (том 1 а.с. 39, 41, 43, 45), останні містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Безпідставними є посилання відповідача на нечинність вказаних вище податкових накладних, як таких, що оформленні з порушенням статті 201 Податкового кодексу України, а саме в частині їх підписання не уповноваженою особою. Із урахуванням наявних у матеріалах справи доручень на ім'я ОСОБА_6 від 11.01.2010 року і 10.06.2010 року на представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", в тому числі правом укладати і підписувати угоди і виписувати податкові накладні із відповідним підписом (том 2 а.с. 183-187), встановленого у судовому засіданні факту підписання податкових накладних від імені товариства ОСОБА_6, суд вважає, що податкові накладні №4 від 11.08.2011 року, №7 від 17.08.2011 року, №10 від 23.08.2011 року, №11 від 28.08.2011 року, складені відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Крім того, виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з пункту 198.6 статті 198 згаданого Кодексу підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку відповідними податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, робіт та послуг.

Така ж правова позиція відображена у аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Вест-Агрохім''до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визначив, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України зазначає, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України за №21-105 від 06.12.2005 року, рішення якого відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище постачальником, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання яблук, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо купівлі яблук у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність і фіктивність угод, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду (субпідряду) між позивачем і контрагентами, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання таких угод недійсними не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (том 1 а.с. 177-183).

В акті перевірки позивача від 21.11.2011 року перевіряючими по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочину, укладення якого на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивачем і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованого товариства та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест" фіктивного підприємництва.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України №01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що виявлені перевіркою обставини щодо підписів посадових осіб у податкових накладних стосуються виключно однобічно трактування перевіряючими положень статті 238 Цивільного кодексу України, що не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, в тому числі і особу суб'єкта господарювання, який продав яблука, вид товару, його вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договіри купівлі-продажу, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, трудові договори із водіями, документація про використання товару у власній господарській діяльності, квитанції до касових ордерів і платіжні документи про оплату за товар), які підтверджують факт реальності господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 правомірно включено до податкового кредиту податку на додану вартість 80 031,50 грн. у серпні 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інвест", так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість та правомірно віднесено у серпні 2011 року до податкового кредиту відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами таких господарських операцій та належним чином оформленими податковими накладними, які видані позивачу за отриманий товар.

В зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0017571701 від 02.12.2011 року підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими, а позов з приводу них таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області за №0017571701 від 02.12.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_14

Постанова в повному обсязі складена 01.06.2012 року.