Постанова № 24963524, 25.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2012 р. справа № 2a-1046/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: публічного акціонерного товариства ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі''-ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі''до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі'' (далі -позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, відмовлено підприємству у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за лютий і листопад 2010 року у загальному розмірі 71 567,46 грн. у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальників по відповідному ланцюгу постачання до виробника, а також встановлення факту надмірної сплати податку, як суми, яка може бути повернута позивачу із бюджету. Вважає, що у разі можливого невиконання контрагентами позивача своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість із урахуванням того, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, сплати податку і отримання його відшкодування.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили суду, що позивач у січні і жовтні 2010 року від товариств з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''отримали цукор на загальні суми 152 200,00 грн. і 429 400,00 грн. відповідно. Даний товар оприбуткований і використаний у власному виробництві цукерків та інших ласощів, які в свою чергу реалізовані для споживачів. У ціні вартості цукру, отриманого від товариств з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач'', позивачем сплачений податок на додану вартість у розмірах 25 366,67 грн. та 71 566,61 грн. Сформувавши за рахунок таких господарських операцій податковий кредит, позивач подав до податкового органу декларації із визначеними сумами бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий і листопад 2010 року, які виникла за рахунок від'ємного значення з такого податку, що декларувалося в період з 1 по 31 січня 2010 року та з 1 жовтня по 31 жовтня 2010 року. Відповідач 18.05.2010 року і 01.01.2011 року провів відповідні перевірки щодо достовірності нарахування зазначених вище сум бюджетного відшкодування, за наслідками яких порушень не встановлено. Втім, провівши у березні 2012 року додаткові перевірки зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування від'ємного значення по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 0,46 грн. по операціях із придбання цукру у товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і за листопад 2010 року в сумі 71 567,00 грн. по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю ''Стач''. Вважає протиправними висновки перевіряючих щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період в розмірі 71 567,46 грн. із мотивів неможливість фізично здійснити та відповідно завершити перевірку по ланцюгу постачальників цукру до його виробника із підстав відсутності їх за своїм місцем знаходження (реєстрації) у 2-му і 3-му ланцюгу постачальників, а також у зв'язку із вилученням первинних документів про сплату податку слідчими органами. Зазначив, що позивачем дотримано всі необхідні умови для отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як позивач так і всі прямі постачальники являються платниками податку на додану вартість, укладені угоди є фактичним здійсненням господарських операцій, позивач має всі необхідні належно оформлені первинні документи, що підтверджують розмір заявлених сум податку до відшкодування. Наведені в акті перевірки податковим органом ''фіктивні''постачальники не є безпосередніми постачальниками позивача, а тому не можуть згідно закону брати участь у формуванні позивачем податкового кредиту, угоди з приводу спірних господарських операцій в судовому порядку недійсними чи нікчемними не визнані. Діяльність прямих постачальників під час здійснення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних не припинена, свідоцтва про сплату податку на додану вартість в установленому законом порядку не анульовані. Факти визнання постачальників контрагентів позивача ''з ознаками фіктивності''з підстав отримання відповідей на запити про неможливість встановлення їх місцезнаходження чи відсутність на підприємстві первинних документів про сплату податків у зв'язку із їх вилученням слідчими органами, не повинні впливати на формування позивачем податкового кредиту та не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість. Враховуючи те, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, за умови правомірного формування позивачем податкового кредиту, підтвердження сплати по спірних операціях податку позивачем і постачальниками у 1-му ланцюзі, вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у березні 2012 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що в результаті проведеної Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську перевірки публічного акціонерного товариства ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі''встановлено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 0,46 грн., за листопад 2010 року -71 567,00 грн. Такого висновку дійшли виходячи із того, що окремі контрагенти суб'єктів господарювання (товариств з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''), які, в свою чергу, постачали цукор позивачу не знаходяться за своїми юридичними адресами, а в окремих первинні документи про сплату податку відсутні, у зв'язку із чим зустрічними перевірками у ланцюгу постачальників до виробника не вдалося встановити факту сплати податку до бюджеут. Зауважили, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару, проведеними заходами не встановлено та не підтверджено факту такої сплати в ланцюгу постачальників, що є відповідною підставою для відмови у відшкодуванні зазначених сум податку. Представники відповідача не заперечили факту правомірності формування позивачем валових витрат по господарських операцій із придбання у товариств з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''цукру на загальні суми 152 200,00 грн. і 429 400,00 грн. і відповідного податкового кредиту із податку на додану вартість на загальні суми 25 366,67 грн. та 71 566,61 грн., втім у зв'язку із недотриманням вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на бюджетне відшкодування у позивача відсутнє. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську винесла оскаржуване рішення. Вважають висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності -юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 40-42).

В період з 19 по 21 березня 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за лютий і листопад 2010 року, який виник за рахунок від'ємного значення такого податку, який декларувався в період з 1 по 31 січня 2010 року та з 1 по 21 жовтня 2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №1148/22-6/00382102 від 21.03.2012 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 0,46 грн., за листопад 2010 року в розмірі 71 567,00 грн. (том 1 а.с. 9-13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не підписав акт перевірки від 21.03.2012 року у зв'язку із тим, що перевіряючими складено акт про відсутність посадових осіб акціонерного товариства при його підписанні (том 1 а.с. 5).

06.04.2012 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000392303 про завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий і листопад 2010 року у загальному розмірі 71 567,46 грн. (том 1 а.с. 14).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

У акті перевірки перевіряючі встановили, що за лютий і листопаді 2010 року підприємство заявило до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумах 237 099,60 грн. і 351 206,00 грн. від'ємного значення податку. Дані обставини були предметом перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за лютий і листопад 2010 року, який виник за рахунок від'ємного значення такого податку, що декларувався в період з 1 по 31 січня 2010 року та з 1 по 21 жовтня 2010 року. По наслідках таких перевірок складено акти №9295/23-3/00382102 від 18.05.2010 року та №383/23-3/00382102 від 01.02.2011 року (том 1 а.с. 83-136), при цьому податковим органом зауважень до прямих чи непрямих постачальників позивача не встановлено.

Втім, за результатами розгляду запитів відповідача і матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товару (цукру) по підприємствах до виробника, за рахунок операцій із якими позивач сформував податковий кредит, встановлено, що постачальниками цукру є підприємства з ознаками ''фіктивності'', серед яких є приватне підприємство ''Укрекономенерго''і товариство з обмеженою відповідальністю ''Перун''.

У січні 2010 року позивач, серед іншого, сформував податковий кредит по операціях із товариством з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''на суму 25 367,00 грн., а у жовтні 2010 рок по операціях із товариством з обмеженою відповідальністю ''Стач'' на суму 71 566,67 грн. У 2-му ланцюгу постачання зазначених контрагентів по приватному підприємстві ''Укрекономенерго''і товаристві з обмеженою відповідальністю ''Перун''податкові органи за місцем їхньої реєстрації не змогли провести відповідні перевірки з метою підтвердження факту сплати податку до бюджету у зв'язку із незнаходження їх за місцем реєстрації і внесення запису ''про відсутність за місцезнаходженням'', а також вилученням первинних документів постачальника працівниками органів прокуратури.

Як висновок в акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем по операціях із товариством з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''завищено суми бюджетного відшкодування у сумі 0,46 грн., із товариством з обмеженою відповідальністю ''Стач''- 71 567,00 грн., а як наслідок загальна сума сплаченого податку у розмірі 71 567,46 грн. не підлягає відшкодуванню на рахунок у банку платника податку позивача.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року, суд дійшов висновку про протиправність даного рішення, оскільки прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування такого податку за спірними господарськими операціями підлягають застосуванню норми Законів України ''Про податок на додану вартість'', ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'', в редакції чинній на час їх дії, та Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України ''Про податок на додану вартість''податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Згідно договору поставки №ПР-00019 від 28.11.2008 року, укладеного між публічним акціонерне товариство ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі''та товариством з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008'', від останнього позивач отримав цукор білий на підставі накладної №РН1-100120-01 від 20.01.2010 року в кількості 20 т (том 1 а.с. 31-34). На вказаний товар товариство з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''виписало податкова накладна №ПН-1001120-01 від 20.01.2010 року на загальну суму 152 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 366,67 грн. (том 1 а.с. 35). Оплата за вказаний товар проведена позивачем платіжними дорученнями №919 та №926 від 20.01.2010 року, №5 від 21.01.2010 року, №951 та №952 від 01.02.2010 року та №960 від 03.02.2010 року (том 1 а.с. 36-39).

Відповідно до умов договору поставки №22/10-10-№5 від 22.10.2010 року, укладеного між публічним акціонерне товариство ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі''та товариством з обмеженою відповідальністю ''Стач'', позивачем отримано цукор-пісок у загальній кількості 40 т, на що виписані податкові накладні за №9 від 25.10.2010 року на суму 286 000,00 грн. і №11 від 27.10.2010 року на суму 143 400,00 грн. (том 1 а.с. 15-24). Всього по договору отримано цукру на загальну суму 429 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 71 566,67 грн. Позивачем здійснено оплату за отриманий цукор, що проведено платіжними дорученнями №1863 від 22.10.2010 року та №1893 від 27.10.2010 року (том 1 а.с. 30).

На підтвердження факту транспортування цукру у позивача під час перевірки були наявні та представлені у судовому засіданні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №КО-69 від 25.10.2010 року, №КО-70 від 25.10.2010 року і №КО-71 від 28.10.2010 року, завдання на перевезення вантажу, згідно яких позивач за рахунок послуг експедитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, залученого на підставі договору №9 про перевезення та експедирування вантажу, здійснив транспортування і доставку цукру до м. Івано-Франківська від товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''на підприємство виробництва (том 1 а.с. 27-29, 141-146). Щодо транспортування товару від товариства з обмеженою відповідальністю ''Стач''судом встановлено, що згідно Додаткової угоди №РП-ДОП-51 від 11.01.2010 року цукор постачається останнім самостійно на склад позивача, як покупця (том 1 а.с. 33). А тому, документи, які свідчать про перевезення цукру від товариства з обмеженою відповідальністю ''Стач''у позивача з об'єктивних причин відсутні.

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманого від контрагентів-постачальників зазначеного вище товару (цукру), використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи калькуляцією виготовлення напівфабрикатів та готової продукції у січні, лютому і жовтні 2010 року (начинка ''Ромашки'', ''Десерт новий'', ''Жіноча примха'', ''Ромашка лісова'', ''Насолода шоколадна'', ''Пташине молоко''та інших кондитерських виробів), журналом руху сировини, звітами про витрати сировини, актами інвентаризації виробництва, лімітно-забірними картками, матеріальними звітами карамельного і цукеркового цехів, шоколадної дільниці, пролінової лінії, приймально-здавальними накладними, матеріальними звітами по кількості продукції за січень, лютий і жовтень 2010 року, а також остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції позивача, у яких використовується цукор, від 31 січня 2010 року, від 28 лютого 2010 року та від 31 жовтня 2010 року (том 1 а.с. 82-84, 147-250, том 2 а.с. 1-173, 178-181).

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними постачальниками, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбанням позивачем цукру, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання у товариств з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''цукру білого, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу зменшення позивачу бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий та листопад 2010 року в загальній сумі 71 567,46 грн. з підстав неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплаченого окремим постачальникам (товариствам з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''), контрагенти яких в результаті проведеної перевірки по ланцюгу продажу до виробника підпадають під ознаки ''фіктивності''суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вказані вище періоди слугував висновок податкового органу про відсутність законодавчих підстав для включення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за придбання позивачем цукру згідно укладених угод та висновків про те, що в ході відслідковування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками контрагентів позивача до бюджету податку на додану вартість. Як наслідок встановлення перевіряючими факту придбання продукції у осіб, які, або їх контрагенти, систематично не сплачували податок на додану вартість до бюджету, або встановити факт сплати такого податку не представилося можливим, що, на думку відповідача, свідчить ''фіктивність''діяльності таких суб'єктів господарювання.

Як встановлено у судовому засіданні, в тому числі із акту перевірки від 21.03.2012 року, постачальниками цукру для позивача були товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''і ''Стач''.

На виконання запиту відповідача Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва складено довідку №71/23-10 від 07.02.2012 року ''Про результати документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ''Стач''щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків відкритим акціонерним товариством ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі'' за період жовтень 2010 року''(том 1 а.с. 69-70). Даною перевіркою і довідкою підтверджено відображення товариством з обмеженою відповідальністю ''Стач''у податковому обліку результатів господарських відносин щодо продажу 60 т цукру відповідно до відомостей, отриманих від позивача, який мав правові відносини з платником податків. Даних щодо порушення законодавства при обчисленні і сплаті до бюджету податку на додану вартість не встановлено. Цією ж перевіркою встановлено, що відвантажений позивачу цукор товариство з обмеженою відповідальністю ''Стач''придбало у товариства з обмеженою відповідальністю ''Перун''у кількості 200 т.

На запит відповідача по ланцюгу постачальника від Дубенської об'єднаної податкової інспекції Рівненської області отримано інформацію-лист №651/22-222 від 16.03.2012 року, за змістом якого податковий орган не мав можливості провести зустрічну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ''Перун''на предмет співставлення відомостей по отриманому позивачем товару, у зв'язку із вилученням первинних документів бухгалтерського обліку працівниками Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області (том 1 а.с. 72). Будь-яких інших заходів Дубенською об'єднаною податковою інспекцією Рівненської області на реалізації власних повноважень щодо перевірки факту постачання товариством з обмеженою відповідальністю ''Перун''цукру товариству з обмеженою відповідальністю ''Стач''не вжито, в тому числі щодо використання даних наявних у податкового органу, сформованих на підставі подачі податкової звітності чи даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України.

Суду також не подана будь-якої інформації за яким фактом і за якою статтею Кримінального кодексу України порушена і розслідується кримінальна справа, у межах розслідування якої проведено вилучення оригіналів документів. Не подано також вироку чи постанови суду, що набрали законної сили, по такій кримінальній справі, які у силу вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для адміністративних судів.

З приводу постачальника товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''на запит відповідача отримано довідку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №4467/7/23-36159066 від 12.07.2010 року ''Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''з питань правових відносин із відкритим акціонерним товариством ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі'' за період з січня по лютий 2010 року''(том 1 а.с. 74-75). Даною перевіркою не встановлено розбіжності із відомостями, отриманими від позивача, який мав правові відносин із платником податків, а також встановлено відображення в податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''результатів господарських відносин по продажу 41 т цукру. У даній довідці Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва зазначила, що постачальником такого товару (цукру) у січні і лютому 2010 року були товариства з обмеженою відповідальністю ''Подільські цукроварні''і ''Західна цукрова група'', а у лютому 2010 року приватне підприємство ''Укрекономенерго''.

Як встановлено судом вище позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''цукор у січні 2010 року на підставі податкової накладної №ПН-1001120-01 від 20.01.2010 року на загальну суму 152 200,00 грн. Тобто, виходячи із даних Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва такими постачальниками могли бути товариство з обмеженою відповідальністю ''Подільські цукроварні''або товариство з обмеженою відповідальністю ''Західна цукрова група''. В той же час, перевіряючими із невідомих причин по ланцюгу постачання товару до виробника звірку проводили із приватним підприємством ''Укрекономенерго'', яке продало партію цукру товариству з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''у лютому 2010 року. Такий товар а ж ніяк не міг бути проданий позивачу у січні 2010 року, оскільки операція із позивачем була раніше ніж товариство з обмеженою відповідальністю ''Камелот 2008''мало господарські відносини із приватним підприємством ''Укрекономенерго''. З даного приводу ні перевіряючий, який брав участь у судовому засіданні в якості представника відповідача, ні інший представник відповідача будь-яких пояснень у судовому засіданні не надали. Крім того, відповідач ні в акті перевірки від 21.03.2012 року, ні у судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів відпрацювання по ланцюгу постачання можливих виробників цукру - товариств з обмеженою відповідальністю ''Подільські цукроварні''та ''Західна цукрова група''.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач за результатами перевірки спірних господарських операцій не завершив перевірку по ланцюгу через не вжиття особисто та іншими органами державної податкової служби всіх можливих заходів на реалізацію власних повноважень, визначених законом. А тому, безпідставним є висновки відповідача про не встановлення факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами постачальників товару, оскільки перевіряючими не вжити всіх належних заходів на з'ясування такої обставини. Факт не завершення перевірки по ланцюгу постачальників до виробника є відмінним до факту несплати податку до бюджету, про що наполягає у судовому засіданні відповідач. А за відсутності встановлення обставини про фактичну несплату податку до бюджету, відсутні підстави для позбавлення позивача права на відшкодування із бюджету податку на додану вартість із сформованого у попередньому періоді від'ємного значення із вказаного податку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано пунктом 7.7 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', чинного на момент виникнення і дії спірних правовідносин. Посилання ж відповідача у оскаржуваному акті на порушення норми Податкового кодексу України є на думку суду неправомірним, оскільки норми останнього на час виникнення і дії спірних відносин не були чинними.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 коментованого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4. пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Судом вище у відповідності до вимог підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість''дано визначення порядку формування податкового кредиту.

В той же час, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4. даного пункту коментованої статті Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість''визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 згаданого Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення терміну бюджетне відшкодування передбачене пунктом 1.8 статті 1 Закону України ''Про податок на додану вартість'', згідно положень якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Формування податковим органом висновків про те, що позивачем порушено вимоги підпунктів 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 та пункту 1.8 статті 1 Закону України ''Про податок на додану вартість''у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження постачальників контрагентів позивача, не можливість отримання первинних бухгалтерських документів не з вини кінцевого отримувача податкового кредиту, на момент здійснення запитів та неотримання щодо окремих з них відповідей на запити відповідача, є неправомірним.

Судом встановлено, що позивачем при проведенні первинних перевірок (акти №9295/23-3/00382102 від 18.05.2010 року та №383/23-3/00382102 від 01.02.2011 року, якими перевірено заявлені позивачем суми до бюджетного відшкодування за лютий і листопад 2010 року згідно поданих декларацій), надано відповідачу всі необхідні документи, а саме: податкові накладні, інші підтверджуючі документи, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість було включено до податкового кредиту та підтверджені суми бюджетного відшкодування. Позивачем повністю сплачено прямим контрагентам податок на додану вартість в ціні придбаних товарів та одержано належні податкові накладні, виконано всі інші необхідні умови отримання бюджетного відшкодування.

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом пункту 10.2 статті 10 Закону України ''Про податок на додану вартість''за достовірність і своєчасність визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідають платники податків, але ніяк не їх контрагенти. Чинним законодавством України на покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту і поданні заяви щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. В тому числі, відсутня норма матеріального права, за змістом якої б через відсутність документального підтвердження сплати податку будь-якими із контрагентів постачальників у ланцюгу до виробника зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктами 7.4, 7.5 і 7.7 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', згідно яких платник податку повинен дотримуватись його норм і виключно за їх порушення формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до вимог підпункту 7.7.11. пункту 7.7 статті 7 згаданого Закону не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування і особа, яка не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як платник цього податку більш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, провадив діяльність протягом останніх 12 календарних місяців. А тому, умови щодо заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування позивачем дотримані.

Неможливість проведеними Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську заходами підтвердити надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету в ланцюгу постачальників позивача, не може бути підставою для відмови у відшкодуванні вищевказаних сум податку на додану вартість та винесення оскаржуваного повідомлення-рішення.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не доведено суду правомірність та підставність формування висновків, викладених в акті перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року.

Таким чином, суд приходить до переконання, що обставини, наведені податковим органом в судовому засіданні, та які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення знаходяться за межами вимог підпунктів 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 та підпункту 1.8 статті 1 Закону України ''Про податок на додану вартість'' щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит і його бюджетного відшкодування.

Зазначений вище Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та його відшкодування не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання -непрямими постачальниками.

Положення пункту 1.8 статті 1 коментованого Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальників.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиці відображена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21-500во08 та від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, висновки яких у силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу, прийняті в акті перевірки та наведені в судовому засіданні не спростовують доводів представника позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення за №0000392303 від 06.04.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 71 567,46 грн., а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за №0000392303 від 06.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства ''Виробничо-торгова кондитерська фірма ''Ласощі'' (ідентифікаційний номер 00382102) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 30.05.2012 року.