Постанова № 24963082, 02.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4930/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Текутєва Є.Ю., Текутєвої О.П.

представника відповідача -Духневич Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогранітсервіс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.12 №0000612301, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Дніпрогранітсервіс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.12 №0000612301. Позовні вимоги обґрунтовані доводами щодо порушень контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту за результатами такої перевірки. Так, рішення про проведення перевірки було прийнято начальником ДПІ всупереч п.78.1. ст.78 ПКУ, за відсутністю підстав для її проведення, адже позивач вчасно надав пояснення та їх документальне підтвердження на запит податкового органу. Крім того, письмове повідомлення про місце проведення перевірки відповідачем не надавалось. Також позивачем зазначено, що висновки акту перевірки зроблені виключно на підставі акту перевірки Дніпропетровської МДПІ від 14.09.11, первинні документи платника податків -позивача використані не були. Висновки, викладені в акті перевірки позивача від 20.04.12 стосовно порушення пп.198.1 та п.198.6 ст. 198 ПКУ не відповідають дійсним обставинами фінансового-господарської діяльності позивача, які, між іншим, були дослідженні та відображені ДПІ в Довідці від 26.08.11 №2995/23-5/31780911, складеної за результатами позапланової перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми від'ємного значення по декларації з ПДВ за червень 2011р. Вказаною довідкою підтверджується і факт надання позивачем податковому органу податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за червень 2011р. Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові, зазначивши, зокрема, що всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем сформований у червні 2011р. податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ, є в наявності, а податкові органи не наділенні чинним законодавством правом на здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства, та встановлення висновків в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених платником податків з контрагентами.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у письмових запереченнях, які зводяться до того, що контрагент позивача ТОВ «Корпорація Сатурн»за юридичною адресою не знаходиться, актом Дніпропетровської МДПІ правочини, укладені з означеним контрагентом визнані нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської операції свідчить про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Корпорація Сатурн»з позивачем. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог з посиланням на результати акту перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн», письмові пояснення його директора.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи, з 13.04.12 по 19.04.12 ДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами -постачальниками та з контрагентами -покупцями за період червень 2011р. Результати перевірки оформлені актом від 20.04.12 №985/226/3178/0911. Згідно з висновками складеного акту проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Корпорація Сатурн», а також порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження ПДВ в червні 2011р. на суму 374 451,26 грн.

Розв'язуючи спір, суд відмічає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 ПК, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79). Згідно з п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 ПК, а розпочата така перевірка може лише за умови вручення платнику податків відповідного наказу та письмового повідомлення.

З акту перевірки від 20.04.12 вбачається, що підставою для її призначення є наказ ДПІ від 13.04.12 №150 та положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК, за змістом якого перевірки призначається, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На вимогу суду відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення в підтвердження факту направлення на адресу позивача письмового запиту не подав, як і не подав докази направлення та отримання позивачем повідомлення про проведення перевірки. Зі змісту акту перевірки наявність зазначених документів не вбачається. З пояснень представника позивача судом з'ясовано, що запит, направлення якого є обов'язком відповідно до пп.78.1.1 ПК, повідомлення на адресу платника податків не надходили. Враховуючи наведені факти, суд робить висновок, що зазначені документи податки органом не приймались та на адресу платника податків не надсилались. Суд враховує наявний в матеріалах справи запит податкового органу від 22.08.11 №36351/10/152-112, надісланий на адресу позивача в серпні 2011р., на який позивачем надані необхідні документи, та зазначає, що означений запит направлений у зв'язку із проведенням контролюючим органом з 17.08.11 по 23.08.11 документальної виїзної перевірки позивача, за результатами якої складена Довідка від 26.08.11 №2995/23-5/31780911 (том 1, а.с.46), а отже не стосується спірних правовідносин з приводу проведення ДПІ з 13.04.12 по 19.04.12 невиїзної перевірки позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки та дії з приводу її проведення було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту минування 10 робочих днів з дня отримання запиту, 4) за відсутністю факту направлення на адресу платника повідомлення про її проведення.

За таких обставин, дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача за період червень 2011р., на підставі якої було складено акт перевірки від 20.04.12 №985/226/3178/0911, є неправомірними, адже вчинені з порушення процесуальним норм Податкового кодексу України.

Також, як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 20.04.12 №985/226/3178/0911 судження податкового органу про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Корпорація Сатурн», а також про порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПКУ, що призвело до заниження ПДВ в червні 2011р. на суму 374 451,26 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Між Позивачем та ТОВ «Корпорацією Сатурн»укладений договір купівлі-продажу №19/05 від 19.05.11 (а.с.59), на виконання якого позивачем від ТОВ «Корпорацією Сатурн»в червні 2011 р. було отримано комплекс робіт з обробки мармурових плит та елементів виробу з мармуру та облицювальні роботи, всього на загальну суму 2 246 707,55 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 374 451,26 грн. За змістом вказаного договору приймання виконаних робіт оформлюється Актом приймання-здачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами. Вартість робіт відображається в додаткових угодах та додатках до Договору, які є невід'ємною частиною Договору. В матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. (том 1 а.с.67-77), які підтверджує факт надання позивачу робіт, платіжне доручення №332 від 30.09.11 (том 1 а.с.214), податкові накладні, виписані продавцем Позивачу на виконання договору (том 1 а.с.107-108), додатки до Договору з договірних цін (том 1 а.с.63-66).

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірної господарської операції позивача з означеним контрагентом, суд зазначає, що як вищенаведені первинній документи так і наявні в матеріалах справи контракти №01-01/201, №10-10/2010, №02-01/2010, №07-12/2009, №02-04/2011, акти приймання-здачі виконаних робіт, товарино-транспортні накладні, договір оренди станка, договір оренди території свідчать про факт реального здійснення позивачем господарської діяльності та, відповідно, спірної операції з ТОВ «Корпорацією Сатурн»та придбання у останнього робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Судовим оглядом первинних документів, що обумовлюють спірну операцію, встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в них чітко вказано, які саме роботи та на виконання якого договору були виконані контрагентом та отримані позивачем. Таким чином, з їх змісту просліджується як конкретний підхід до виконання договору від 19.05.11 №19/05, так і факт його виконання.

Положеннями п.201.1 ст.201 ПК визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним в п.201.1 ст.201 ПК вимогам заповнення.

Суд відмічає, що в ході проведення перевірки позивача в серпні 2011р. посадовим особам ДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були дослідженні та відображені в Довідки від 26.08.11 №2995/23-5/31780911 (а.с.46), їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена. Суд також зважує, що при вивченні руху активів у процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають всі первинні документи в їх сукупності: договори, накладні, виписані на виконання таких договорів, документи зберігання товарів, розрахункові документи, документ про перевезення товару тощо. За викладених обставин, враховуючи наведені докази, у позивача наявний об'єкт оподаткування ПДВ за спірними правочинами, яким, з огляду на положення п.185.1 ст.185 ПК, є реально здійснена господарська операція з надання робіт (послуг).

Щодо зазначення податковим органом в акті перевірки про відсутність ТОВ «Корпорація Сатурн»за адресою, вказаною у статутних та звітних документах, з посиланням на акт Дніпропетровської МДПІ від 14.09.11 №657/23-4/35896728, суд зауважує, що спірна операція між позивачем та ТОВ «Корпорація Сатурн»відбувалась в червні 2011 р., що передує встановленому факту відсутності контрагента за місцезнаходженням, а відтак не може бути належним доказом неспроможності здійснення ТОВ «Корпорація Сатурн»господарської діяльності у червні 2011р. Крім того, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Щодо обґрунтувань відповідача своєї позиції письмовими поясненнями директора ТОВ «Корпорація Сатурн»ОСОБА_4, суд звертає увагу, що по-перше, зі змісту вказаних пояснень вбачається, що він призначений виконавчим директором в травні 2011р., та з метою подальшого здійснення господарської діяльності придбав означене товариство в липні 2011р., по-друге, зміст вказаних письмових пояснень (том 2 а.с.45) не дає можливості встановити, хто саме, у зв'язку з чим та на чиє ім'я відбирав такі пояснення, що з огляду на ст.70 КАС України є підставою для неприйняття їх судом до уваги.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Корпорація «Сатурн» за договором від 19.05.11 №19/05, суд доходить до висновку, що включення позивачем зазначених податкових накладених за червень 2011р. на суму податку на додану вартість у розмірі 374 451,26 грн., до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за 06 місяць 2011 р. є правомірним.

Суд також відзначає, що при оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 (далі -Порядок №984).

Згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку). Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту акту перевірки, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, лише акт Дніпропетровської МДПІ та дані ДПІ у Жовтневому району, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на додану вартість за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Корпорація «Сатурн» у червні 2011р., що суперечить Порядку та положенням ст.83, 85 ПКУ.

З приводу посилання ДПІ в акті перевірки та запереченнях проти позову на акт перевірки Дніпропетровської МДПІ відносно ТОВ «Корпорація Сатурн»щодо нікчемності правочинів через недоодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та посилання на нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Корпорація Сатурн», суд заважує на таке.

Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Корпорація «Сатурн»на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, а судом на виконання ст.11 КАС України доказів існування такого рішення не виявлено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Корпорація Сатурн»на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на доводах Дніпропетровської МДПІ про відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що на його думку унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності ТОВ Корпорація «Сатурн», суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Таким чином, висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Корпорація Сатурн»до податкового кредиту через порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Корпорація Сатурн», а також порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПКУ спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги позивача про скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню, адже спірний акт індивідуальної дії є противоправним, тобто таким, що безумовно порушує права позивача і тягне негативні наслідки для нього.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.04.12 №0000612301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогранітсервіс» (код ЄДРПОУ - 31780911) витрати по оплаті судового збору в сумі 2 188 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 02.07.12.

Суддя А.О. Коренев