Постанова № 24963074, 25.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/2145/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріГудим І.В. за участю: представника позивача ОСОБА_3 представників відповідача Прудко О.В., Старостенко Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012р. №0000021701 на суму 46 103,43 грн. та №0000031701 на загальну суму 1 865,00 грн., з яких за основним платежем 1 492,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 373,00 грн., винесених Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства був складений акт перевірки № 43/171-2190600475 від 16 січня 2012 р., на підставі якого винесені оскаржувані податкове повідомлення - рішення.

На думку позивача, податкові повідомлення - рішення були винесені протиправно, оскільки вони ґрунтуються на неправомірних висновках відповідача викладених в акті перевірки. Позивач правомірно на підставі норм діючого законодавства відносив сплачені кошти під час здійснення господарської діяльності до складу податкового кредиту та витрат пов'язаних з одержанням доходів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, виклавши письмово свої заперечення та пояснили, що в результаті перевірки, відповідачем правомірно було встановлено порушення: ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого ФОП ОСОБА_6 донараховано податок з фізичних осіб на загальну суму 46 103,43 грн. в тому числі за 2008 р. на суму 3 889,26 грн., за 2009 рік на суму 22 378,60 грн. та за 2010 рік на суму 19 835.57 грн.;

пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» та п. 5 Наказу ДПА України від 30.05.97 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», в результаті чого ФОП ОСОБА_6 було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1492,00 грн. у тому числі за лютий 2009 року на суму 584 грн., за березень 2010 року на суму 400 грн. та за грудень 2010 року в сумі 508 грн.

Вказані висновки та прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки ФОП ОСОБА_6 було неправомірно включено суму у розмірі 1492,00 грн. до податкового кредиту, а суму у розмірі 307 356,32 грн. до складу валових витрат, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 46 103,43 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська з 15.12.2011р. по 10.01.2012р. було проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., внаслідок чого було складено акт перевірки від 16.01.2012р. № 43/171-2190600475.

За результатами перевірки було встановлено порушення ФОП ОСОБА_6 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» та п. 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення» внаслідок чого позивачу було донараховано податок з фізичних осіб на загальну суму 46 103,43 грн. в тому числі за 2008 рік на суму 3 889,26 грн., за 2009 рік на суму 22 378,60 грн. та за 2010 рік на суму 19 835,57 грн. а ткожа виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 492,00 грн. у тому числі за лютий 2009 року на суму 584 грн., за березень 2010 року на суму 400 грн. та за грудень 2010 року в сумі 508 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 р. №0000021701, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у загальній сумі 46 103,43 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012р. №0000031701, яким нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 1 865,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 1492,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 373,00 грн.

Зазначені висновки були зроблені відповідачем на підставі наступних обставин.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 ФОП ОСОБА_6 до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ з витрат, які не використовуються приватним підприємцем у господарської діяльності, а саме: сума ПДВ у розмірі 583,67 грн. від вартості придбаного у ТОВ «Інформаційні системи бізнесу» ноутбуку ASUS Еее PC 901 згідно податкової накладної від 04.02.2009р. №0001690, вартість якого віднесено до складу основних фондів приватного підприємця;

сума ПДВ у розмірі 399,98 грн. від вартості придбаного у ТОВ «АЛЛО» мобільного телефону Nokia 6600і silveri W згідно податкової накладної від 10.02.2010р. № 429100200001 на загальну суму 2 399,90 грн., в т. ч. ПДВ - 399,98 грн., вартість якого віднесено до складу основних фондів приватного підприємця;

сума ПДВ у розмірі 48 грн. від вартості придбаного у ТОВ «Віст-Сервіс» пилососу згідно чеку від 29.12.2010р. №35143 на загальну суму 288 грн., в т. ч. ПДВ -48 грн., вартість якого віднесено до валових витрат підприємця.

Так, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно згідно Цивільного кодексу України не має будь-яких законних підстав щодо податкового кредиту з ПДВ.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_6 є оптова торгівля будівельними матеріалами. З метою забезпечення своїх працівників необхідним обладнанням для здійснення господарської діяльності підприємець, з його слів придбав ноутбук, мобільний телефон та пилосос, які знаходяться у офісному приміщенні, що орендується підприємцем. Проте, згідно трудових договорів, укладених ФОП ОСОБА_6 з найманими працівниками та відомостей нарахування заробітної плати, наданих до перевірки, у періоді з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. підприємцем використовувалася праця 3-х найманих осіб, які виконували функції водіїв-вантажників.

Отже, податкова інспекція вважає, що придбані ноутбук, мобільний телефон, пилосос для найманих працівників, не пов'язані з виконанням функцій водіїв - вантажників та з отриманням ФОП ОСОБА_6 доходу від здійснення оптової торгівлі будівельними матеріалами.

В ході перевірки встановлено в порушення п.п.7.2.3 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищення ФОП ОСОБА_6 податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 193 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 192,73 грн. по підприємству ТОВ «Аіс Азч Маркет» (код ЄДРПОУ 33100549), яка не підтверджена податковою накладною.

Також, ФОП ОСОБА_6 19.07.2010р за № 1037070 до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська надано уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо збільшення податкового кредиту за квітень 2010 р на суму 267 грн., що призвело до зменшення суми, що підлягала сплаті до бюджету (ряд.8.2 уточнюючого розрахунку), у розмірі (- 267 грн.). Вищевказана сума у розмір (- 267 грн.) в день надання уточнюючого розрахунку проведена по особовому рахунку з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_6

В порушення п.5 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 ""Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання» (зі змінами та доповненнями) підприємець неправомірно задекларував у Декларації з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 267 грн. за серпень 2010 р. у ряд.23.3, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 267 грн.

Щодо порушення позивачем Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» то відповідачем в акті перевірки зазначено, що відповідно до Цивільного кодексу незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе (здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності), суб'єктом права приватної власності виступає саме фізична особа, а не підприємець. Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєстрований підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із способів розпорядження майном фізичної особи.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Положення ст.5 цього Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком статті 5 «Валові витрати» зазначеного Закону.

Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БУ 7), затвердж., наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, витрат на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку, не передбачають.

Тобто, згідно висновку податкової інспекції нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.

Щодо включення до складу валових витрат суми сплаченого ПДВ, то приватні підприємці окремо ведуть облік доходів та витрат, за результатом якого щоквартально подають декларації про отримані доходи, та податковий облік з ПДВ, за результатом якого подають декларацію з податку на додану вартість. При цьому приватні підприємці при веденні обліку доходів та витрат до складу валових доходів та валових витрат не враховують суми ПДВ, в книзі форми № 10 та в звітних деклараціях про доходи, дохід та витрати зазначають без ПДВ. Тому, сплачена до бюджету сума ПДВ за результатами податкового обліку не включається до складу витрат підприємця. У разі, якщо б підприємець в обліку доходів та витрат визначав валовий дохід та валові витрати з урахуванням ПДВ, то сплачена сума ПДВ за результатами податкового обліку включалася б до валових витрат.

Щодо включення до складу валових витрат сплаченого податку з власників транспортних засобів, витрат на обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та витрат зі страхування «КАСКО» автомобіля «Шевроле Каптива», то в акті перевірки зазначено, що відповідно до ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктом права приватної власності є саме фізична особа. Цивільний кодекс не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець. Тобто реєстрація транспортних засобів здійснюється виключно за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками. Крім того, згідно ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства».

Нормами Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальниками є виключно фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, а не фізичні особи - підприємці. Разом з цим, загальним оподатковуваним доходом у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом №334/94-ВР, з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів для фізичних осіб - підприємців законодавством не передбачено та нормативно-правовими актами не визначено.

Отже, витрати, які пов'язані зі сплатою податку з власників транспортних засобів та зі страхування власного рухомого майна не належать до складу валових витрат фізичної особи - підприємця.

Стосовно включення до складу валових витрат: суми сплачених відсотків за кредитним договором на придбання автомобіля «Шевроле Кантива», суми сплаченого збору за забруднення навколишнього природного середовища, суми сплачених страхових платежів за договорами добровільного страхування орендованого майна та цивільної відповідальності перед третіми особами, вартості оплаченої експертної оцінки орендованого майна та оплаченого пилососу то відповідачем зазначено, що згідно Декрету КМУ документально підтвердженими вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Отже, сума сплачених відсотків за кредитним договором на придбання автомобіля «Шевроле Каптива», сума сплаченого збору за забруднення навколишнього природного середовища, суми сплачених страхових платежів за договорами добровільного страхування орендованого майна та цивільної відповідальності перед третіми особами, вартість оплаченої експертної оцінки орендованого майна та оплаченого пилососу не є прямими витратами, пов'язаними з отриманням доходу ФОП ОСОБА_6 від здійснення оптової торгівлі будівельними матеріалами та відповідно не підлягають включенню до складу валових витрат.

Враховуючи зазначене податкова інспекція дійшла висновку, що в порушення ст.13 Декрету №13-92 ФОП ОСОБА_6 до складу валових витрат включені витрати на загальну суму 307 356,32 грн.:

амортизаційні відрахування на загальну суму 131 651,11 грн.; нараховані та сплачені відсотки згідно кредитного договору від 14.06.2007р. за №14128, укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк», на придбання легкового автомобіля «Шевроле Каптива», в сумі 69 651,91 грн.,; сплачений ПДВ на загальну суму 95 705 грн.; збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 351,29 грн.; податок з власників транспортних засобів на загальну суму 2 086,50 грн.; обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на загальну суму 3 344,85 грн.; незалежна експертна оцінка орендованого майна у 2009 р. на суму 1 400 грн.; добровільне страхування орендованого майна та цивільної відповідальності перед третіми особами у 2010 р. на суму 2 463,59 грн.; страхування «КАСКА» автомобіля «Шевроле Каптива» у 2009 році на суму 462,07 грн.; вартість придбаного пилососу у 2010р. на суму 240,00 грн.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 46 103,43 грн., у тому числі основного платежу - 46 103,43 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 865,00грн., у тому числі основного платежу - 1 492,00 грн., фінансових санкцій - 373,00 грн.

Суд вважає, що висновки відповідача є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Щодо правомірності віднесення ФОП ОСОБА_6 суми податку на додану вартість до податкового кредиту на загальну суму 1 1225 грн. у т. ч. за лютий 2009 р. в сумі 584 грн., за березень 2010 року в сумі 400 грн., за листопад 2010 р. у сумі 193 грн. та за грудень 2010р. в сумі 508 грн., то суд зазначає, що ФОП ОСОБА_6 до податкового кредиту були внесені суми податку на додану вартість з витрат з придбання приватним підприємцем наступних основних фондів: ноутбук ASUS Еее PC 901 у ТОВ «Інформаційні системи бізнесу», що підтверджується податковою накладною від 04.02.2009р. №0001690 відповідно до якої сума ПДВ складає 583,67 грн. та платіжним дорученням від 04.02.2009р. №2475;

мобільний телефон NOKIA 6600і silveri W у ТОВ «АЛЛО», що підтверджується податковою накладною від 10.02.2009р. №429100200001 на загальну суму 2 399,9 грн. в т.ч. ПДВ - 399,98 грн. та товарним чеком від 10.02.2010р. №44647;

пилосос VC 58535V3B SAMSUNG у TOB «Вісті-Сервіс», що підтверджується товарним чеком від 29.12.2010р. №35143 на загальну суму 288 грн. у т. ч. ПДВ у розмірі 48 грн.

Ноутбук ASUS Еее PC 901 було придбано позивачем на підставі договору від 04.02.2009р. №2909/08 та специфікації до нього. Відповідно до акту від 06.02.2009р. зазначений ноутбук було прийнято на баланс у склад четвертої групи основних фондів підприємця та введено в експлуатацію.

Мобільний телефон NOKIA 6600І silveri W, відповідно до акту від 10.02.2010 р. було прийнято на баланс у склад четвертої групи основних фондів підприємця та введено в експлуатацію.

Відповідно до наказу від 29.12.2010 р. №1/12 придбаний для використання у господарській діяльності пилосос VC 58535V3B SAMSUNG було введено в експлуатацію.

Позивачем підтверджено, що ноутбук, мобільний телефон та пилосос знаходяться у офісному приміщені, що орендується підприємцем.

Отже, вартість всіх зазначених товарів було правомірно віднесено до валових витрат ФОП ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що ці товарно-матеріальні цінності були придбані для використання їх у господарській діяльності підприємця, через, це відповідачем зроблені безпідставні висновки щодо того, що вказані товари не призначаються для використання у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 139 Господарського кодексу, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб'єктів господарювання в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

У відповідності з п.1.2, п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку на додану вартість є фізична особа (громадянин), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, згідно із законодавством, та яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість.

Згідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до п. 7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит за придбаними товарами ФОП ОСОБА_6 підтверджено відповідними податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно на підставі даних отриманих податкових накладних в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, оплаченої для придбання вказаних товарів.

Щодо, порушення порушення п.п.7.2.3 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 193 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 192,73 грн. по ТОВ «Аіс Азч Маркет», яка не підтверджена податковою накладною, то суд зазначає, що в судовому засіданні був досліджений оригінал податкової накладної виданої ТОВ «Аіс Азч Маркет», на підставі якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі за листопад 2010р.

Щодо безпідставного донарахування ФОП ОСОБА_6 податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 46 103,43 грн. витрати ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 307 365,32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать втрати які включаються до складу валових витрат (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом №334. Документально підтвердженими вважаються оплачені витрати, поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

Згідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Щодо амортизації основних засобів ФОП ОСОБА_6 було віднесено до складу валових витрат суму, яку було сплачено у зв'язку з амортизаційним відрахуванням: - IV квартал 2008р. 18027,03 грн.; 2009р. 65 382,75 грн.; 2010 р. 48241,33 грн.

Зазначені кошти було витрачено на обслуговування та поліпшення основних засобів, які знаходяться на балансі ФОП ОСОБА_6, що підтверджується відомостями розрахунків амортизації основних фондів за IV квартал 2008 р. - 2010 р.

Згідно до ч.1 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Отже, Декретом встановлюються витрати СПД, пов'язані з одержанням доходів, а саме витрати, які згідно законодавства включаються до складу валових або підлягають амортизації.

У відповідності до дод.7 Наказу ДПА України від 21.04.1993р. № 12 Про затвердження Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» (яки був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком ст. 5 «Валові витрати» і відповідно до ст. 8 "Амортизація" Закону про прибуток з деякими особливостями.

Положення ст.5 «Валові витрати» застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями, які відповідають переліку ст.5, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Відповідно до ст.8 «Амортизація» можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансового вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Отже, діюче законодавство передбачає можливість зменшення валового доходу СПД на суму амортизаційних нарахувань у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.

Судом вставлено, що ФОП ОСОБА_6 ведеться бухгалтерський облік у зв'язку з чим він має право включати у валові витрати суму, яку було сплачено у зв'язку з амортизаційним відрахуванням.

Щодо виплати відсотків за кредитним договором, то згідно кредитного договору від 14.06.2007р. з ПАТ КБ «Приват Банк» на суму 31 673,00 дол. США., ФОП ОСОБА_6 було отримано кошти для придбання автомобіля марки «Chevrolet Captiva», який у подальшому відповідно до акту від 13.06.2007р. було поставлено на баланс для використання зазначеного автомобіля у своїй господарській діяльності.

Згідно з умовами кредитного договору, ФОП ОСОБА_6 зобов'язаний сплачувати відповідні відсотки за користування кредитом, а саме: у IV кварталі 2008 р. було сплачено 7 201,46 грн.; у 2009 р. було сплачено 33 502,67 грн.; у 2010 р. було сплачено 28 947,78 грн.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем правомірно було включено виплати процентів за кредитним договором до складу валових витрат.

Стосовно збору за забруднення навколишнього природного середовища та сплати податку з власників транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що за перевіряємий період для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 використовував автотранспорт «Chevrolet Captiva», «ГАЗ - 33021-212-СПГ» та «ГАЗ - 3307-СПГ».

Згідно п.2.1 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища», яка затвердження Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 ФОП ОСОБА_6 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, яка здійснює на території України викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище пересувними джерелами забруднення.

Сплата зазначених сум підтверджується платіжними дорученнями від 31.10.2008р. №2306, від 30.01.2009р. №2469, від 08.05.2009р. №2674, від 28.07.2009р. №2860, від 21.10.2009р. №3075, від 20.07.2010р. №3689, від 20.10.2010р. №3928.

Відповідачем також не визнано й віднесення позивачем до складу валових витрат суми по сплаті податку з власників транспортних засобів у розмірі: у 2009 року було сплачено 1 551,00 грн.; у 2010 року було сплачено 535,50 грн.

Сплата зазначених сум підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2009р. №2915, №2916, №2917, від 06.10.2010р. №3907, №3906.

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом.

Таким чином, відповідно до п.п.10, 14 ст.14 Закону України від 25.06.1991р. «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів належить збір за забруднення навколишнього природного середовища, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Таким чином, у перевіряємому періоді позивачем правомірно віднесено зазначені суми до складу валових витрат.

Щодо оплати за незалежну експертну оцінку майна та його страхування.

23.04.2009р. між ФОП ОСОБА_6 та незалежним оцінювачем ПП ОСОБА_10 було укладено договір №138-09 на проведення експертної незалежної оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення, загальна площа якого складає 19,6 кв.м. Зазначене приміщення знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 28. На виконання зазначеного договору ПП ОСОБА_10 був зроблений звіт по незалежній оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення. Виконання зазначеної послуги підтверджується актом виконаних робіт.

Незалежна експертна оцінка у 2009 р. була здійснена ФОП ОСОБА_6 з метою страхування орендованого майна та цивільної відповідальності перед третіми особами.

Витрати, які були понесені на оплату такої експертної оцінки у розмірі 1 400,00 грн. було віднесено до валових витрат, відповідно до законодавства.

У відповідності до пп.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться, витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

02.08.2010р. було укладено договори з ТОВ «Страхова компанія «Дніпро» №3149, №3150, №3151 щодо добровільного страхування орендуємого приміщення (офісне приміщення, склади, майно). Згідно з даними розрахунків, ФОП ОСОБА_6 було здійснено оплату по страховим платежам у сумі 2463,59 грн.

Як встановлено підпунктом 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат платника податку відносяться будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Отже, витрати здійснені позивачем як орендарем у вигляді страхових внесків за зазначеними вище договорами страхування майна, наданого йому в оренду в установленому порядку для використання у власній господарській діяльності, включаються до складу валових витрат.

Стосовно страхування майна та цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів то у 2009-2010 р.р. ФОП ОСОБА_6 було застраховано транспортні засоби відповідно до:

договору обов'язкового страхування наземного транспорту від 13.05.2009р. №1109217, який було укладено між позивачем та акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», щодо страхування транспортних засобів марки «ГАЗ - 33021-212-СПГ» та «ГАЗ - 3307-СПГ».;

договору обов'язкового страхування наземного транспорту від 11.11.2009р. №INMKII099671, який було укладено з ЗАТ «Страхова компанія ІНГОССТРАХ», ФОП ОСОБА_6 застрахував транспортний засіб марки «Chevrolet Captiva» 2007 р.в.

В підтвердження сплати страхового платежу за даними договорами є платіжні доручення.

Суд не погоджується з висновками податкової інспекції, що позивач неправомірно відніс суму сплачену по страховим внескам до складу валових витрат, оскільки відповідно до пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Згідно наданих дорожніх листів легкового автомобіля зазначені транспортні засоби використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_6

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 правомірно було віднесено до складу валових витрат суму сплачену за страхування майна та транспортних засобів, які знаходяться на балансі підприємця та використовуються у його господарській діяльності.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат податку на додану вартість то відповідно до додатку 7 Наказу ДПА України від 21.04.1993р. № 12 «Про затвердження Інструкції про прибутковий податок з громадян» передбачено, що до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ внесені до бюджету. Отже такі витрати, відповідно до ч.3 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від «Про прибутковий податок з громадян» відносяться до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012р. №0000021701 на суму 46103,43грн. та №0000031701 на загальну суму 1 865,00 грн., з яких за основним платежем 1 492,00 грн., та застосуввання штрафних (фінансових) санкцій у сумі 373,00 грн., винесених Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 478,23 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 25 травня 2012 року.

Суддя О.В. Врона