Постанова № 24963032, 27.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1794/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача від відповідача Савельєв К.В.; ОСОБА_4 (дов. у справі) Бруснік Т.Г.; ОСОБА_6 (дов. у справі) розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до cпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 року державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ДП «СхідГЗК») подало адміністративний позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу (далі СДПІ ГМК у м. Кривому Розі), у якому просить суд визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу від 12.01.2012 року № 0000010620 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 8 642 070 грн. та нарахування штрафні санкції в розмірі 2 169 145,75 грн., та частково скасувати його, у сумі збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8 152 245 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 038 061,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що підприємство не погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму вартості поставки ТОВ «ТД «Еко-сервіс» товару - гран шлаку в серпні 2010 року у розмірі 721 397,31 грн. (без ПДВ), оскільки вказані витрати на оплату товару правомірно включені підприємством до складу валових витрат та реально понесені на придбання ТМЦ, що використовується в процесі господарської діяльності, факт поставки товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Висновки акта щодо не підтвердження цих витрат у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених між ДП «СхідГЗК» та ТОВ «ТД «Еко-сервіс» на поставку гран шлаку, позивач вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними та достатніми доказами, так як на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

Також позивач не погоджується з висновками акта планової документальної перевірки від 16.12.2011 року №16/108-06-231/14309787 щодо заниження підприємством валових доходів на суму безоплатно одержаних товарів від ТОВ «Аква-Арт» та ТОВ «НВП «Інтеренерго» у у розмірі 16 921 039 грн., адже отримання товару, від цих контрактів, підтверджується видатковими накладними, оплата товару в повному обсязі - платіжними дорученнями, тому твердження відповідача про заниження валових доходів на суму безоплатно отриманих товарів є безпідставними з аналогічних підстав.

Позивач не погоджується з висновками акта про завищення валових витрат на суму вартості поставок ТОВ «Аква-Арт» та ТОВ «НВП «Інтеренерго» у розмірі 14 100865,55 грн. (без ПДВ).

Ухвалою суду від 31.01.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/1794/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2012р.

Позивач до початку судового розгляду справи надав клопотання про долучення до матеріалів справи: доказів доплати судового збору у встановленому законом розмірі (оригінали квитанції та платіжного доручення).

В судовому засіданні позивачем надано письмові додаткові пояснення, в яких вказано, що всі господарські операції з поставки матеріальних цінностей - гран шлаку, іонобмінних смол, ванадієвого каталізатора, трибутилфосфату та Ди2-етилгексилфосфорної кислоти носили реальний характер і були здійснені з метою використання у власному виробництві, тобто в операціях, що в подальшому оподатковуються. Отже, підприємством правомірно включено до складу валових витрат суми витрат, сплачених протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) у розмірі 721 397 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «ТД Еко-сервіс», 14 100 865,55 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Аква-Арт» та ТОВ «НВП «Інтеренерго»; витрати підтверджені належними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому у діях підприємства відсутні порушення п. 5.2.1 п.5.1 ст. 5, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/97-ВР.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з наданими позивачем доказами, в зв'язку з чим судовий розгляд справи відкладено на 01.03.2012 року.

24 лютого 2012 року до суду від СДПІ ГМК у м. Кривому Розі надішли заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт"; зокрема, податковий орган посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції з поставки шлаку на адресу ДП «Східний ГЗК» згідно договору №313/13 від 06.04.2010 року фактично не здійснювалися, оскільки згідно перевірок контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальників, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування ТМЦ, витрат на їх зберігання, операції з придбання зазначеними підприємствами товарів (послуг) у постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Щодо контрагента позивача ТОВ "Аква-Арт", то перевіркою ТОВ "Аква-Арт"встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутність за юридичною адресою; свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Аква-Арт" анульовано 31.03.2011 року. Перевіркою ТОВ "НВП "Інтеренерго"встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, ТОВ "НВП "Інтеренерго"за юридичною адресою не знаходиться. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "НВП "Інтеренерго"анульовано 12.05.2011 року.

Відповідач також зазначив у своїх заперечення проте, що первинні документи, зокрема, надані видаткові накладні №№ РН-0000001, РН-0000002, РН-0000003, РН-0000004, РН-0000005, РН-0000009, РН-0000010, РН-0000011, РН-0000014, РН-0000017, РН-0000016, РН-0000015, РН-0000018 не містять місця складання, посади та прізвища осіб, з боку Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; на запит контролюючого органу позивач не надав товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт", а тому надані під час судового розгляду справи такі товарно-транспортні накладні не повинні братися судом до уваги.

Відповідач залучив до матеріалів справи висновок експертного економічного дослідження № 09/01-2012, складений ТОВ "Аудит Юр-Консалтинг", з якого вбачається, що податковий кредит Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" по операціях з ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт" підтверджено документально, але не підтверджується фактичними обставинами справи; в ході перевірки не встановлено наявність поставок товарів (послуг) ТОВ "НВП "Інтеренерго" та ТОВ "Аква-Арт" підприємствам-покупцям та підприємствам-постачальникам, що свідчить, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити частково з наступних підстав:

з 05.09.2011 року по 02.12.2011 року працівниками відповідача проведено документальну планову перевірку Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", за результатами якої складено акт № 161/08-06231/14009787 від 16.12.2011 року «Про результати документальної планової перевірки державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 1.31., 1.32, ст.. 1, пп. 4.1.6, ст. 4.1, ст.4, ст. 1, п. 5.1, пп.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.2, пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 та ст.9 Закону України від 28.12.1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступними змінами та доповненнями, п.3 Наказу ДПА України від 29.03.03 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання», із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року на загальну суму 9 123 906 грн., у тому числі 2009 рік у сумі 1 644139 грн., І квартал 2010 року у сумі 751 647 грн., півріччя 2010 року у сумі 3 726 990 грн., три квартали 2010 року у сумі 5 658085 грн., 2010 рік у сумі 7479767 грн.; за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року встановлено завищення об'єкту оподаткування на суму 2 750 014 грн.; за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено завищення об'єкту оподаткування на суму 1 906 726 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.4, пп.138.8.1, п.138.8, ст..138, пп. 139.1.9, 139.1.12, п.139.1, ст. 139 абз. 2 п.150.1, ст.. 150, п.4,26 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, наказу ДПА України від 28.02.11 року №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 03.06.2011 року у сумі 833 237 грн.;

- п. 1.7 ст.1, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями за період з 01.10.2009 року по 28.02.2011 року, встановлено його завищення всього у сумі 3 878 706 грн. в тому числі: жовтень 2009 року у сумі 238 867 грн.; лютий 2010 року у сумі 1 250 240 грн.; квітень 2010 року у сумі 700 036 грн.; червень 2010 року у сумі 267 292 грн.; липень 2010 року у сумі 12 364 грн.; серпень 2010 року у сумі 713 149 грн.; жовтень 2010 року у сумі 35 527 грн.; листопад 2010 року у сумі 468 620 грн.; грудень 2010 року у сумі 186 136 грн.; лютий 2011 року у сумі 6 475 грн. та зменшено від'ємне значення по податковим деклараціям з ПДВ за листопад 2009 року у сумі 379 979 грн., грудень 2009 року у сумі 201 069 грн. та січень 2010 року у сумі 152 288 грн.;

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), чим завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 21 987 грн. у т.ч. за квітень 2011 року - 6 418 грн., травень 2011 року - 14 368 грн., за червень 2011 року - 1 201 грн.;

- п.п. 4.2.1, абз. «г» п.п. 4.2.9, п.4.2 пп.4.3.20, п.4.3 статті 4 п.п.9.7.4 п.9.7 ст.9 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами та доповнення, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну в сумі 23333,54 грн. та інші.

На підставі цього акту перевірки податковим органом 12.01.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000010620, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 120.2 ст.120, абз. 1 п. 123.1 ст.123, п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12 2010 року №2755- VІ позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 10 811 215 грн., з яких 8 642 070 грн. - за основним платежем, 2 169145,75 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач просить зазначене податкове повідомлення-рішення визнати неправомірним та частково скасувати його у сумі збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 152 245 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 038 061, 25 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно ст. 5 Закону України N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічне визначено в ст. 135.1. ПК України: доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно ст.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з

пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки досліджувались господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «ТД Еко-Сервіс», ТОВ «НВП «Інтеренерго», ТОВ "Аква-Арт".

Так, між ДП «Східний ГЗК» та ТОВ «ТД «Еко-сервіс»» укладено договір на поставку товару №313/13 від 06.04.2010 року. Відповідно до п.1.1 договору ТОВ «ТД «Еко-сервіс»» зобов'язалося поставити шлак доменний гранульований для виробництва цементу, а ДП «Східний ГЗК» прийняти вказаний товар та оплатити його. Постачання товару здійснюється залізничним транспортом партіями, на умовах СРТ покупця, вантажоотримувач шахта Смолинська ДП «Східний ГЗК», станція Капустино, вантажоотримувач шахта Інгульська ДП «Східний ГЗК» станція Одеської з.д. у відповідності до ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник зобов'язаний поставити партію товару протягом 20 календарних днів після отримання заявки. Датою поставки товару вважається дата приймання товару по накладній на складі покупця.

Разом з поставленим товаром постачальник передає покупцеві з кожною партією наступні документи: сертифікат якості на товар, рахунок на поставляємий товар, накладну та податкову накладну.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається на умовах DDR (склад покупця) та вказується в специфікації №1, яка являється невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору на умовах СРТ (склад покупця) у відповідності з сертифікацією №1 складає: 16 445 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 2 740 833,33 грн.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою платежу на 10 банківських днів.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей, за цим договором, підтверджується наступними документами: видатковою накладною від 31.08.2010 року №А-00000510 та актом приймання-передачі товару від 31.08.2010 року. Оплата товару здійснена в повному обсязі, згідно платіжного доручення від 01.04.2011 року.

Між ДП «Східний ГЗК» та ТОВ «НВП «Інтеренерго» було укладено договір поставки №419/13 від 14.04.2009 року. Предметом договірних взаємовідносин є постачання трибутидфосфата та Ди2-етилгексилофорної кислоти виробництва фірми «Lanxess» по найменуванню, кількості та ціні відповідно до специфікації. Постачання товару здійснюється партіями на умовах DDR (склад покупця м. Жовті Води, вул. Горького,2) у відповідності до Інкотермс-2000. Постачальник зобов'язаний поставити партію товару протягом 15 календарних днів після отримання заявки. Датою поставки товару вважається дата приймання товару по накладній на складі покупця.

Разом з поставленим товаром постачальник передає покупцеві з кожною партією наступні документи: сертифікат якості на товар, гігієнічний висновок, карта безпечного фактору, рахунок на поставляємий товар, накладну та податкову накладну.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається на умовах DDR (склад покупця) та вказується в специфікації №1, яка являється невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору у відповідності з специфікацією №1 складає: 1 650 600 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 177 600 грн.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою платежу на 10 банківських днів.

ДП «Східний ГЗК» та ТОВ «НВП «Інтеренерго» уклали договір поставки №149/13 від 05.02.2009 року. Предметом договірних взаємовідносин є постачання смоли іонообмінної по найменуванню, кількості та ціні відповідно до специфікації. Постачання товару здійснюється партіями на умовах СРТЬ (склад покупця м. Жовті Води, вул. Горького,2) у відповідності до Інкотермс-2000. Постачальник зобов'язаний поставити партію товару протягом 120 календарних днів після отримання заявки. Датою поставки товару вважається дата приймання товару по накладній на складі покупця.

Разом з поставленим товаром постачальник передає покупцеві з кожною партією наступні документи: сертифікат якості на товар, рахунок на поставляємий товар, накладну та податкову накладну.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається на умовах СРТ (склад покупця) та вказується в специфікації №1, яка являється невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору з ПДВ та вартістю доставки до складу покупця відповідно до специфікації №1 складає: 4 482 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 747 083,33 грн.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою платежу на 10 календарних днів.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей, за цими договорами, підтверджується наступними документами: видатковою накладною № РН-0000008 від 28.04.2009 року, видатковою накладною № РН-0000012 від 25.06.2009 року; видатковою накладною № РН-0000013 від 25.06.2009 року; видатковою накладною № РН-0000026 від 10.11.2009 року; видатковою накладною № РН-0000025 від 27.10.2009 року; прибутковими ордерами № 668 від 30.10.2009 року та № 698 від 12.11.2009 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

В матеріалах справи знаходяться також сертифікати якості та відповідності на отримані позивачем від ТОВ "НВП "Інтеренерго"товарно-матеріальні цінності.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ "НВП "Інтеренерго", що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких знаходяться у справі). В свою чергу, ТОВ "НВП "Інтеренерго"виписало позивачу податкові накладні №7 від 28.04.2009 року, № 11 від 25.06.2009 року, № 12 від 25.06.2009 року, № 25 від 27.10.2009 року, № 28 від 10.11.2009 року.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ ТОВ "НВП "Інтеренерго" було анульовано лише 12.05.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у 2009 році ТОВ "НВП "Інтеренерго" було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Між ДП «Східний ГЗК» та ТОВ «Аква-Арт» укладено договір на поставку товару №99/13 від 03.02.2010 року. Предметом договірних взаємовідносин є постачання смоли іонообмінної, трибутидфосфата, Ди2-етилгексилофорної кислоти по найменуванню, кількості та ціні відповідно до специфікації. Постачання товару здійснюється партіями на умовах DDR (склад покупця м. Жовті Води, вул. Горького,2) у відповідності до Інкотермс-2000. Постачальник зобов'язаний поставити партію товару протягом 20 календарних днів після отримання заявки. Датою поставки товару вважається дата приймання товару по накладній на складі покупця.

Разом з поставленим товаром постачальник передає покупцеві з кожною партією наступні документи: сертифікат якості на товар, рахунок на поставлений товар, накладну та податкову накладну.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається на умовах DDR (склад покупця) та вказується в специфікації №1, являється невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору з ПДВ та вартістю доставки до складу покупця відповідно до специфікації №1 складає: 13 132 447,20 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 2 188 741,20 грн.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою платежу на 5 банківських днів.

Між ДП «Східний ГЗК» та ТОВ «Аква-Арт» укладено ще один договір на поставку товару №757/13 від 09.07.2010 року. Предметом договірних взаємовідносин є постачання каталізатора ванадієвого для виробництва сірчаної кислоти по найменуванню, кількості та ціні відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Постачання товару здійснюється залізничним транспортом, партіями на умовах Інкотермс 2000. Постачальник зобов'язаний поставити партію товару протягом 45 календарних днів після отримання заявки. Датою поставки товару вважається дата приймання товару по накладній на складі покупця.

Разом з поставленим товаром постачальник передає покупцеві з кожною партією наступні документи: сертифікат якості на товар, рахунок на поставляємий товар, накладну на відпуск товару та податкову накладну.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України, визначається на умовах DDR (склад покупця) та вказується в специфікації №1, являється невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору на умовах DDR (склад покупця) в відповідності з специфікацією №1 складає: 1 396 887,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 232 814,50 грн. Допускається толлеранс поставки ± 1%.

Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою платежу на 10 банківських днів.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей за цими договорами підтверджується наступними документами: видатковою накладною № РН-0000001 від 11.02.2010 року, видатковою накладною № РН-0000002 від 11.02.2010 року; видатковою накладною від 19.04.2010 року; видатковою накладною від 23.04.2010 року; видатковою накладною № РН-0000005 від 07.06.2010 року; видатковою накладною № РН-0000009 від 16.08.2010 року; видатковою накладною № РН-0000010 від 18.08.2010 року; видатковою накладною № РН-0000014 від 08.11.2010 року; видатковою накладною № РН-0000017 від 29.11.2010 року; видатковою накладною № РН-0000016 від 29.11.2010 року; видатковою накладною № РН-0000015 від 06.12.2010 року; видатковою накладною № РН-0000011 від 26.08.2010 року; видатковою накладною № РН-0000018 від 06.12.2010 року;

прибутковими ордерами № 101 від 24.02.2010 року, № 266 від 21.04.2010 року, № 289 від 26.04.2010 року, № 415 від 08.06.2010 року, № 662 від 19.08.2010 року, № 663 від 19.08.2010 року, № 697 від 31.08.2010 року, № 913 від 09.11.2010 року, № 1019 від 30.11.2010 року, № 1030 від 03.12.2010 року, № 1043 від 08.12.2010 року, № 1120 від 08.12.2010 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

В матеріалах справи знаходяться сертифікати якості та відповідності на отримані позивачем від ТОВ "Аква-Арт" товарно-матеріальні цінності.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Аква-Арт", що підтверджується платіжними дорученнями , копії яких знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ "Аква-Арт"виписало позивачу податкові накладні № 1 від 11.02.2010 року, № 2 від 11.02.2010 року, № 3 від 19.04.2010 року, № 4 від 23.04.2010 року, № 5 від 07.06.2010 року, № 9 від 16.08.2010 року, № 10 від 18.08.2010 року, № 14 від 08.11.2010 року, № 17 від 29.11.2010 року, № 16 від 29.11.2010 року, № 15 від 06.12.2010 року, № 11 від 26.08.2010 року та № 18 від 06.12.2010 року.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Аква-Арт"було анульовано 31.03.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у 2010 році ТОВ "Аква-Арт"було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні за господарськими операціями позивача з ТОВ "НВП "Інтеренерго", ТОВ "Аква-Арт" та ТОВ «ТД Еко-Сервіс» складені у відповідності до законодавства України.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "НВП "Інтеренерго" та ТОВ "Аква-Арт" за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України -фіктивне підприємництво, (вирок суду по яких на день розгляду справи відсутній), не є підставою для висновку про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки у відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, кримінальну справу порушено відносно директора ТОВ "НВП "Інтеренерго"ОСОБА_7, а договори від ТОВ "НВП "Інтеренерго"з позивачем підписувала інша особа - директор Кошел І.М.

У відповідності до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що контрагенти позивача вчинили дії спрямовані на схвалення правочину з позивачем, а саме: потавили товар, отримало оплату за поставлені товари, то це свідчить про прийняття контрагентами до виконання умов договорів з позивачем та створення ними правових наслідків незалежно від того, ким підписані правочини з боку останніх.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то слід відзначити те, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Умовами договорів, укладених сторонами, не передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних.

Відповідач вважає, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час розгляду справи у суді, не повинні прийматись як докази, оскільки у відповідності до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, ч.2 ст. 44.6 Податкового кодексу України передбачено що, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Між тим сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, відсутність у позивача лише товарно-транспортних накладних, які надані суду і знаходяться у справі, не може слугувати беззаперечною підставою для висновку про відсутність здійснення господарських операцій, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а саме: прибуткових ордерів та лімітно-забірних карток, вбачається рух товарів від ТОВ "НВП "Інтеренерго" ТОВ "Аква-Арт" та ТОВ «ТД Еко-Сервіс» до позивача, а також використання останнім їх у своїй господарській діяльності.

Згідно наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 року "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів"прибутковий ордер застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Відповідно до вказаного вище наказу Міністерства статистики України лімітно-забірна карта використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

Отже, прибуткові ордери та лімітно-забірні картки є тими документами, які можуть підтверджувати, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З журналів обліку в'їзду-виїзду автотранспорту, які ведуться позивачем вбачається, що вантажні автомобілі, які вказані у товарно-транспортних накладних наданих позивачем у судовому засіданні, прибували на склади позивача для розвантаження.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність у контрагентів позивача основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів є підставою для визнання нікчемними договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, то для того щоб купити та потім продати товар не є обов'язковою наявність основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, враховуючи також встановлену Цивільним кодексом України можливість залучення третіх осіб для виконання взятих зобов'язань.

З пояснень представника позивача та витягу з ЄДРПОУ на ТОВ "НВП "Інтеренерго", який знаходиться у матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "НВП "Інтеренерго"не являється особою, яка виготовляє смолу іонообмінну, бутидфосфат та Ди2-етилгексилфорну кислоту, а лише здійснює оптову торгівлю вищевказаною сировиною, а тому не потребує наявності основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення цієї діяльності.

З пояснень представника позивача судом та витягу з ЄДРПОУ на ТОВ "Аква-Арт", який знаходиться у матеріалах справи, встановлено, що ТОВ "Аква-Арт"не являється особою, яка виготовляє смолу іонообмінну, бутидфосфат, Ди2-етилгексилфорну кислоту та каталізатор ванадієвий, а лише здійснює оптову торгівлю вищевказаною сировиною, а тому не потребує наявності основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення цієї діяльності.

Щодо тверджень відповідача про те, що видаткові накладні №№ РН-0000001, РН-0000002, РН-0000003, РН-0000004, РН-0000005, РН-0000009, РН-0000010, РН-0000011, РН-0000014, РН-0000017, РН-0000016, РН-0000015, РН-0000018 не містять місця складання, посади та прізвища осіб, з боку Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, то слід звернути увагу на те що по-перше, акт перевірки № 161/08-06231/14009787 від 16.12.2011 року не містить посилань на порушення позивачем п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та не відповідність видаткових накладних №№ РН-0000001, РН-0000002, РН-0000003, РН-0000004, РН-0000005, РН-0000009, РН-0000010, РН-0000011, РН-0000014, РН-0000017, РН-0000016, РН-0000015, РН-0000018 вимогам вказаного положення.

По-друге, вказані вище видаткові накладні з боку позивача підписані особою, яка уповноважена приймати товарно-матеріальні цінності та підписувати відповідні документи від імені позивача, а саме: завідувачем центрального складу № 32 складського господарства позивача ОСОБА_9

Крім того, зазначені видаткові накладні завізовані інженером 2 категорії відділу матеріально-технічного постачання та забезпечення виробництва ОСОБА_10.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у вищевказаних контрагентів, використовувався у господарській діяльності позивача (який згідно довідки з ЄДРПОУ займається добуванням уранової та торієвої руд, будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості, дослідження і розробка в галузі природних наук, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, діяльність вантажного залізничного транспорту), оскільки позивачем виготовляються хімічна продукція для промислових цілей, а також видобувається уранова та торієва руда.

Зокрема, товарно-матеріальні цінності, отриманні за договорами з ТОВ «Інтеренерго», - трибутилфосфат, Ди2-етилгексилфосфорна кислота, іонообмінні смоли, ванадієвий каталізатор - були використані ДП «СхідГЗК» у процесі виробництва.

Позивач пояснив, що вищезазначені хімічні реагенти використовуються на ДП «СхідГЗК» наступним чином: екстракція урану із сірчанокислих водних розчинів здійснюється сумішшю екстрагентів: Ді-2-етилгексилфосфорною кислотою (Ді2ЕГФК) і трибутилфосфатом (ТБФ); смола АМП і DOWEX 21-K використовується для сорбційного вилучення урану, що пройшов процес вилуговування, із пульп на іонообмінну смолу з наступною її десорбцією (переведення урану в концентровану рідку фазу - товарний розчин для екстракції); іоннобмінні смоли (аніоніт, катіоніт) КУ 2-8 (Lewatit) і WMA використовується в хімводоочистці (ХВО). ХВО призначена для приготування де мінералізованої води для живлення котла-утилізатора, фільтрованої води для виробництва сірчаної кислоти, охолодження повітродувок, компресорів, живильних насосів і котельні ГМЗ; ванадієвий каталізатор використовується в сірчанокислотному цеху ГМЗ при виробництві сірчаної кислоти на стадії окислення сірчистого ангідриду в сірчаний ангідрид. З огляду на викладене, всі господарські операції з поставки матеріальних цінностей носили реальний характер і були здійснені з метою використання у власному виробництві, тобто в операціях, що в подальшому оподатковуються.

Суд критично оцінює висновок експертного економічного дослідження № 09/01-2012, складений ТОВ "Аудит Юр-Консалтинг", з якого вбачається, що податковий кредит Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"по операціям з ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт"підтверджено документально, але не підтверджується фактичними обставинами справи, оскільки у вказаному висновку не зазначено, які саме первинні документи досліджувались експертом; у висновку зазначено про те, що досліджувались первинні документи без вказівки на їх чіткий перелік; з висновку вбачається, що експертом досліджувались лише документи надані відповідачем та не зазначено про те, що позивачу пропонувалось надати первинні документи до взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт"для експертного дослідження, що може свідчити про упереджене, неповне та необ'єктивне експертне дослідження.

Крім того, на думку суду під час експертного дослідження експерт вдався до дослідження правових питань, вирішення яких віднесено до компетенції суду, а саме: щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "НВП "Інтеренерго"та ТОВ "Аква-Арт"(хоча таке питання, як вбачається з тексту висновку експертно економічного дослідження, не ставилося експерту); згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочини укладені позивачем з ТОВ «ТД «Еко-сервіс», ТОВ "НВП "Інтеренерго"та з ТОВ "Аква-Арт"здійснені без мети настання реальних наслідків.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю документів видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності.

Відповідач просить не приймати як докази сертифікати якості продукції, надані позивачем до справи мовою оригіналу, однак, в даному випадку такі докази не мають значення для вирішення даного спору по суті, так як сертифікати якості можуть підтверджувати лише відповідності поставленого товару його характеристикам і використовуватись у спорах сторін за договором щодо якості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності позивачу та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 152 245 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 038 061,25 грн.

З огляду на те, що позивач у позовній заяві просить визнати неправомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення повністю, одночасно визнаючи правомірність нарахованих йому податковим органом основного зобов'язання в сумі 489825 грн. та штрафні санкції в сумі 131084,5 грн., то в цій частині позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити частково.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу про визнання неправомірним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково .

Визнати неправомірним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу від 12.01.2012 року № 0000010620, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8 152 245 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 038 061,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 березня 2012 року

Суддя С.В. Ніколайчук