Постанова № 24959253, 26.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2012 року № 2а-5226/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС

про визнання недійсним і скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0003172350, податкове повідомлення -рішення від 28 листопада 2011 року № 0003182350, податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2011 року № 0003192350, податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2011 року № 0003202350 та висновки акту № 338/23-50/31349738 від 09.11. 2011 в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки позивача визнано кінцевим отримувачем кредиту, на нього покладені обов'язки щодо оприбуткування та експлуатації колійних машин, а також ведення бухгалтерського обліку щодо заборгованості за кредитом ЄБРР та розрахунками з постачальниками колійного обладнання, нарахованими відсотками, гарантіями та комісіями за кредитом, то позивач вважає цілком обґрунтованим збільшення балансової вартості груп основних фондів на вартість колійних машин, придбаних за рахунок кредитних коштів так само як і збільшення валових витрат на суму сплачених відсотків, комісій і гарантій, курсових різниць за кредитом.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС (далі -відповідач) було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Український центр механізації колійних робіт»(далі -позивач) (код за ЄДРПОУ 31349738) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011 №338/23-50/31349738 від 09.11.2011р., за результатами якої складено акт від 09.11.2011р. № 339/23-50/31349738.

Актом встановлено наступне:

в порушення п.4.1, ст.4, п.п.7.9.1, п.7.9, ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «УЦМКР»безпідставно віднесло до складу валового доходу грошові кошти, отримані по договорах-доручення від 06.03.2002 №112/02 та від 22.05.2007 №759/07-ЦЮ з Укрзалізницею;

в порушення п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДП «УЦМКР»безпідставно віднесло до складу валових доходів прибутки від перерахунку балансової вартості заборгованості по кредитним угодам №783 та №14849 в іноземній валюті, які укладено між Укрзалізницею та Європейським банком реконструкції та розвитку;

в порушення п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «УЦМКР»та в порушення п. 138.1, п.п. 138.5.2 п.138.5 ст.138, п. 141.1 ст. 141, п.п. 153.1.3, п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України безпідставно віднесло до складу валових витрат проценти та сплачені гарантії, а також від'ємне значення курсових різниць при перерахунку балансової вартості заборгованості по кредитним угодам в іноземній валюті по кредитним угодам №783 та №14849;

в порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «УЦМКР»по заборгованості за кредитними договорами №783 та №14849 безпідставно провело перерахунок (умовно проданої заборгованості по фінансових кредитах виражених в іноземній валюті) та визначило збитки від даних операцій;

в порушення п. 138.8 ст.138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України ДП «УЦМКР» безпідставно зменшувало об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму амортизації колійної техніки, яка придбана за кредитні кошти по кредитних угодах №783 та 14849, укладених між Укрзалізницею та Європейським банком реконструкції та розвитку.

На думку відповідача, дані порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України виникли на підставі того, що сторонами кредитних договорів є Державна адміністрація залізничного транспорту «Укрзалізниця»(далі по тексту Укрзалізниця»та Європейській банк реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР), позивач не є стороною кредитних договорів; не набуло майнових прав на грошові кошти, які перераховувались Укрзалізницею на його рахунки для здійснення необхідних платежів по кредиту, та не понесло жодних витрат на придбання колійної техніки.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», позивачем МКР»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені митним органам у розмірі 24 446 769 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2009 року ПДВ на суму 7 683 676 грн., за червень 2009 року на суму 8 081 938 грн., за вересень 2009 року па суму 8 681 155грн., оскільки ДП «УЦМКР»безпосередньо не понесло жодних витрат па придбання вищезазначеної колійної техніки та на сплату ПДВ митним органам при її розмитненні.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено податкові повідомлення-рішення від 28.1 1.1 1 №0003182350 на 11 460 022 грн. ПДВ і 2 865 005.50 грн. штрафних санкцій, №0003192350 про зменшення суми бюджетного відшкодування 8 943 221 грн. та 2 207 149,5 грн., №0003172350 на 63 015 649грн. та 13 528 367 грн. штрафних санкцій, №0003202350 про зменшення суми від'ємною значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 196810332грн. та застосування 1грн. штрафної санкції.

Суд вважає висновки акту перевірки правомірними, виходячи з нижчевикладеного.

Між Європейським банком реконструкції та розвитку (Банк) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (Позичальник) укладено кредитну угоду від 06. 12.1999р. №783 для виконання «Проекту розвитку залізничних доріг України» терміном погашення до 11.09.2014р. Додатком №3 до цієї кредитної угоди передбачено створення підрозділу в структурі «Укрзалізниці»для реалізації діяльності з технічного обслуговування колій на комерційній основі.

Наказом Міністерства транспорту України №651 від 24.11.2000 створено ДП «УЦМКР», яке віднесено до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до Статуту ДП «УЦМКР», затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №584-Ц від 18 грудня 2000р., зареєстрованого в Державній адміністрації Ленінградського району м. Києва №6828 від 14.02.2001р., ДП «УЦМКР»засновано на державній власності, відповідно до наказу Міністерства транспорту України №651 від 24.11.2000 року, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України (орган управління майном) і входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до Наказу Укрзалізниці від 17.08.2001 №450-11, ДП «УЦМКР»по кредитній угоді №783 визнано кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання та зобов'язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі, пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основний борг, відсотки за кредит, комісії, гарантії), податки, митні збори та інші платежі.

На термін дії кредитної угоди №783 між Укрзалізницею (Довіритель) та ДП «УЦМКР»(Повірений) укладено договір доручення від 06.03.2002р. №112/02, предметом якого визначено, що оскільки Європейський банк реконструкції та розвитку та Укрзалізниця уклали кредитну угоду №783, то Укрзалізниця своїм наказом від 17.08.2001 №450-Ц поклала на ДП «УЦМКР»обов'язки сплачувати всі платежі, пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основного боргу, відсотків за кредит, комісії), податків та митних зборів.

Відповідно договору доручення від 06.03.2002р. №112/02, Укрзалізниця перераховує кошти на рахунки ДП «УЦМКР», які ДП «УЦМКР»своїм платіжним дорученням має перерахувати на користь Європейського банку реконструкції та розвитку а також Міністерства фінансів України.

Між Європейським банком реконструкції та розвитку (Банк) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (Позичальник) укладено кредитну угоду від 31.08.2004 р. №14849 для виконання «Проекту впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України».

Відповідно до Наказу Укрзалізниці від 06.11.2006р. №399-Ц, ДП «УЦМКР»по кредитній угоді №14849 від 31.08.2004р. визначено кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання та зобов'язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі, пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основного боргу, відсотків за кредит, комісії, гарантії), податки, митні збори та інші платежі.

На термін дії кредитної угоди №14849 між ДП «УЦМКР»(Повірений) та Укрзалізницею (Довіритель) укладено договір доручення №758/07-ЦЮ від 22.05.2007р., предметом якого визначено, що оскільки Європейський банк реконструкції та розвитку та Укрзалізниця уклали кредитну угоду №14849, то Укрзалізниця своїм наказом від 06.11.2006 №399-Ц зобов'язало ДП «УЦМКР»сплачувати всі платежі, пов'язані з використанням, обслуговуванням та погашенням кредиту (основного боргу, відсотків за кредит, комісії), податків та митних зборів. Відповідно договору доручення №758/07-ЦЮ від 22.05.2007р. Укрзалізниця перераховує кошти на рахунки ДП «УЦМКР», які ДП «УЦМКР»своїм платіжним дорученням має перерахувати на користь Європейського банку реконструкції та розвитку, а також Міністерства фінансів України.

Крім того, Укрзалізниця наказом №054-Ц від 23.01.2007р. затвердила Порядок проходження та повернення кредиту по Кредитній угоді між Укрзалізницею та ЄБРР.

Згідно з цим Порядком отримання кредиту відображається в бухгалтерському обліку ДП «УЦМКР»по мірі перерахування коштів Банком постачальникам товарів, робіт (послуг) як дебіторська заборгованість Постачальника та кредиторська заборгованість (борг) перед Банком за довгостроковими позиками.

При оприбуткуванні товарів (послуг) на підставі первинних документів, що підтверджують їх отримання, підприємством відображається погашення дебіторської заборгованості перед постачальниками.

Погашення кредиту на закупівлю колійного обладнання і відсотки та комісії по ньому відображається в обліку ДП «УЦМКР».

Таким чином, відповідно до вимог Кредитної угоди, на виконання Гарантійної угоди, ратифікованої Верховною Радою України, Укрзалізниця створила господарюючий суб'єкт - ДП «УЦМКР», на який за погодженням із ЄБРР поклала обов'язки щодо обліку та оподаткування операцій з придбання колійної техніки та обслуговування кредиту.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 7.9.1 ті. 7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого у правління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності па таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст.7 вищезазначеного Закону, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом треті цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку -кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміється, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу).

Відповідно до пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, фінансовий кредит -кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами -нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - кошти , які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону №334/94, проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робі т, послуг), отриманих у кредит.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат відносяться будь - які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку .

Згідно п.5.І. ст. 5 Закону №334/94, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються; таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, фінансовий кредит -кошти, що надаються банком - резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та пішими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 -1.3.8л). підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5. підпунктами 138.10.5. 138.10.6 пункту 138.10. пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу, датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №334/94 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону №334/94, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що оскільки позивач не є стороною кредитної угоди, то вся його діяльність щодо її реалізації не може розглядатися як його господарська діяльність.

При цьому, суд виходить з такого.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою є використання придбаного у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій -господарської діяльності.

Проте, позивачем не наводилися посилання на те, що вся вищенаведена діяльність, пов'язана з обслуговуванням кредиту, має метою отримання прибутку. При цьому, позивач не має спеціального статусу щодо сплати податку на прибуток, натомість при тому, що його витрати (діяльність) не спрямовані на отримання доходу.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян