Постанова № 24958943, 25.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2012 року № 2а-18210/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Українського державного підприємства поштового зв"язку "УКРПОШТА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009, позов задоволено; скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.2007 № 0000334210/1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від17.11.2011р. рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2011р. відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-18210/11/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 23.01.2012р.

Під час розгляду справи, в судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів для правильного вирішення спору, а також у зв'язку з усними клопотаннями сторін для належної підготовки до засідань.

В судовому засіданні 02.04.2011р. замінено у зв'язку з перетворенням неналежного відповідача на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС.

02 квітня 2012 року в судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст.128 КАС України за відсутності представника Відповідача

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення виїзної планової перевірки Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено акт від 09.02.2007 року №181/4210/21560045 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки відповідачем зроблено висновок, що в порушення ст.1 та ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) (далі -Закон 185/94) отримувало оплату за надані та отримані експортні та імпортні послуги поштового зв"язку згідно рахунків на підставі Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції та на виконання контрактів, укладених з іноземними поштовими адміністраціями.

В обґрунтування правомірності винесеного акту індивідуальної дії, представник Відповідача посилався на наступне.

Відповідач зазначає, що УДППЗ "Укрпошта" як член Всесвітнього поштового союзу при встановленні взаємовідносин та взаєморозрахунків з поштовими адміністраціями інших країн користується Актами Союзу (Статут, Загальний регламент, Всесвітня поштова конвенція та її Виконавчий регламент, Угоди Союзу та їх виконавчі регламенти).

Одиницею обліку для взаєморозрахунків між країнами приймається грошова одиниця Міжнародного валютного фонду - СПЗ "Спеціальні права займу".

Відповідно до статті ВР5503 Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції,

належні до оплати суми виплачуються у валюті, обраній Адміністрацією-кредитором після

консультації з Адміністрацією-дебітором. Сума, що підлягає оплаті в обраній валюті,

визначається конвертуванням СПЗ в валюту оплати у відповідності й зазначеними в статті

положеннями.

Відповідно до п.9 статті ВР5503 Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової

конвенції "Оплата повинна бути зроблена в можливо короткий термін і найпізніше, до

закінчення шести тижнів, відраховуючи з дати затвердження ... рахунків, в яких зазначені

суми або сальдо, що підлягають сплаті".

Національним законодавством України (статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР зі змінами і доповненнями) надається ще більше часу для проведення розрахунків - 90 календарних днів.

Однак, деякі поштові адміністрації зарубіжних країн без будь-яких підстав розраховувались за узгоджені та акцептовані ними рахунки Укрпошти значно пізніше не тільки 6-тижневого терміну, встановленого Актами Всесвітнього Поштового Союзу, але й з порушенням 90-денного терміну, встановленого національним законодавством України. При чому річне сальдо в таких випадках перевищувало дозволені суми СПЗ для включення в сальдо наступного року.

Таким чином, на думку податкового органу, в порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), позивачем несвоєчасно отримана виручку від нерезидентів (іноземних поштових адміністрацій) в іноземній валюті від реалізації послуг зв'язку.

Контролюючий орган також звертає увагу суду на те, що відповідно до Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції УДППЗ "Укрпошта" надавало іноземним поштовим адміністраціям і отримувало від них послуги поштового зв'язку згідно відповідних рахунків.

Однак, як встановлено відповідачем в ході контрольного заходу, від поштових адміністрацій ряду країн оплату за надані послуги УДППЗ "Укрпошта" отримувало з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено порушення термінів розрахунків по взаємовідносинах з поштовою адміністрацією країни ТОГО.

Так, згідно рахунку від 23.09.02р. на суму 31279 СПЗ, граничний термін надходження валютної виручки - 22.12.02р.

Згідно виписки банку виручка надійшла 08.03.04р.

Згідно рахунку 23.09.04р. на суму 18807 СПЗ, граничний термін надходження валютної виручки - 22.12.02.

Згідно виписки банку виручка надійшла 13.08.04р.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

На підставі вищевказаних норм чинного законодавства по взаємовідносинах з поштовою адміністрацією країни ТОГО позивачу було нараховано пеню у сумі 397 999,27 грн.

Під час розгляду первинної скарги платника податків в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було встановлено, що при нарахуванні пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки від поштової адміністрації ТОГО, невірно взято курс валюти, зокрема, не враховано, що станом на 23.12.2002 курс СПЗ по відношенню до гривні становив 7,174654 грн. замість 3,739964 грн.

Отже, як вбачається з розрахунку, що наданий відповідачем, сума пені складає 142457,04грн.

Таким чином, на думку податкового органу, спірне ППР скасуванню не підлягає. А позивач має сплатити до державного бюджету суму в розмірі 142457,04 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, приймає до уваги правову позицію Позивача, тим самим вважаючи, що спірне рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»є Національним оператором поштового зв'язку, виконує міжнародні договори від імені України в силу спеціальних на це повноважень. Відносини між УДППЗ «Укрпошта»та поштовими адміністраціями базуються виключно на нормах Всесвітньої конвенції, Статуті Всесвітнього поштового союзу та Актах Всесвітнього поштового союзу.

УДППЗ «Укрпошта»не здійснює жодного експорту товарів у розумінні чинного законодавства України, оскільки об'єкти міжнародного поштового обміну (листи, депеші мішки, посилки, тощо) не призначені для продажу та не можуть бути продані будь-кому, а призначені лише для вручення їх адресату.

Всі грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ "Укрпошта" від іноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової Конвенції є відшкодуванням витрат УДППЗ «Укрпошта»на забезпечення міжнародного поштового обміну і відповідно, міжнародних зобов'язань України.

УДППЗ "Укрпошта" під час забезпечення міжнародного поштового обміну не отримує економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, і відповідно, не отримує виручки від такої діяльності.

Під час забезпечення міжнародного поштового обміну УДППЗ «Укрпошта»діє без контрактної основи, тобто, не укладаючи із поштовими адміністраціями інших країн двосторонніх або багатосторонніх зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а лише виконує міжнародні зобов'язання держави -України, а тому, не отримує виручки та не здійснює експорту товарів, робіт, послуг, внаслідок чого, до сум відшкодувань, отриманих (не отриманих) УДППЗ «Укрпошта»від цієї діяльності не може бути застосовано т. 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказане, на дуку суду, унеможливлює застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачених вимогами Закону № 185/94.

Суми витрат Адміністрації - кредитора (УДППЗ «Укрпошта»), які обліковуються та підлягають відшкодуванню Адміністрацією-дебітором не є простроченою дебіторською заборгованістю в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України №237 від 08 10 1999 р., та не підпадають під дію Закону №185/94.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10.01.2002 р. (надалі - Розпорядження) «Про національного оператора поштового зв'язку»на Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»покладено виконання функцій національного оператора поштового зв'язку.

Відповідно до п. 5 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 р. (надалі - Постанова №1155) національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг по всій території України.

До універсальних послуг поштового зв'язку належать послуги з пересилання: поштових карток, листів, бандеролей, посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів.

Як зазначено в ст. 27 Закону України "Про поштовий зв'язок" №2759-111 від 04.10.2001 р. (надал - Закон № 2759), міжнародне співробітництво у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснюється відповідно до законодавства України та відповідних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радо України.

За таких обставин, правові, організаційні та фінансові відносини з міжнародними організаціями поштового зв'язку, а також представництво України у міжнародних організаціях поштового зв'язку, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях поштового зв'язку в межах своїх повноважень здійснює уповноважений на це спеціальний орган виконавчої влади у галузі зв'язку.

Національний оператор в порядку, визначеному законодавством України підтримує співробітництво з операторами поштового зв'язку інших держав, забезпечує виконання рішень, визначених нормативними актами Всесвітнього поштового союз, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, належним чином ратифіковані міжнародні договори України згідно ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України" № 3767-ХП від 22.12.1993 р. (надалі - Закон №3767) становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним Договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила аніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Міжнародними договорами України є міждержавні, міжурядові і міжвідомчі, що регульовані нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування, як то договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами.

Всесвітня поштова конвенція, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про служби поштових платежів, Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу та Внутрішній регламент Конгресів затверджено Указом Президента України № 564/2006 від 21.06.2006 р. «Про затвердження Всесвітньої поштової конвенції, Заключного протоколу Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про служби поштових платежів, Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу та Внутрішнього регламенту Конгресів».

Законом України «Про ратифікацію Шостого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу»№ 2856-ІП від 29.01.2001 р. Верховною Радою України ратифіковано Шостий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу, параграфом 2 ст. 3 "Акти Союзу" якого встановлено, що Всесвітня поштова конвенція та її виконавчий регламент є обов'язковим для всіх країн-членів Всесвітнього поштового союзу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16.04.1991 р. (даті Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність визначена як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно ст. 1 Закону № 959 складається відповідно до цього Закону та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України і є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

В відносинах з поштовими адміністраціями інших країн стосовно забезпечення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта»керується, зокрема: Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, його Актами. Положення Статуту Всесвітнього поштового союзу, акти всесвітнього поштового союзу встановлюють єдиний технологічний процес по здійсненню міжнародних зв'язків шляхом обміну поштовими відправленнями.

У відповідності до п. 3 ст. 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, всі члени поштового союзу зобов'язані виконувати вимога актів Всесвітнього поштового союзу, в тому числі й щодо здійснення поштового обміну.

Згідно ст. 1 Статуту Всесвітнього поштового союзу, країни - члени союзу, становлять єдину поштову територію для взаємного обміну відправленнями письмової кореспонденції, що передбачає зобов'язання для України, як держави, забезпечити свободу транзиту та своєчасне надходження вхідної міжнародної пошти до адресата.

З огляду на правовий аналіз вказаних норм, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що встановленні між УДППЗ «Укрпошта»та поштовими адміністраціями інших країн відносини базуються виключно на нормах Всесвітньої поштової конвенції, Статуті Всесвітнього поштового союзу та Актах Всесвітнього поштового союзу. Вищезгадані міжнародні договори укладено державою - Україна, а не УДППЗ «Укрпошта».

УДППЗ «Укрпошта», як національний оператор поштового зв'язку члена Всесвітнього поштового союзу - України; підтримує співробітництво з операторами поштового зв'язку інших держав, виконує підписані від імені України та належним чином ратифіковані Верховною Радою України вимоги Актів Всесвітнього поштового союзу. При цьому, поштові адміністрації, які представляють інтереси зарубіжних країн, не можуть вважатися в даних правовідносинах нерезидентами.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що діяльність Позивача не є господарською діяльністю, в розумінні ст. 1 Закону України «Про підприємство»№ 698-ХП від 07.02.1991 р., тобто безпосередньою, самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, а отже, не може вважатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94 виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Експорт товарів на підставі ст. і Закону № 959 це продаж товарів (будь-якої продукції,

послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для

продажу (оплатної передачі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності.

Суб'єктом владних повноважень не взято до уваги того факту, що об'єкти міжнародного поштового обміну не призначені для продажу, не можуть бути продані будь-кому, а призначені лише для вручення їх адресату, у зв'язку з чим, такі операції не можуть розглядатися як експорт товарів в розумінні чинного законодавства України.

В ч. 1 ст. 6 Всесвітньої поштової конвенції зазначено, що тарифи, які вносяться до різних міжнародних поштових служб, встановлюються в Конвенції та Угодах, і таке встановлення тарифів повинно здійснюватись на підставі вартості, що відповідає наданню цих послуг. Кожна Адміністрація, яка отримує від іншої Адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з Адміністрації, що відправляє, відшкодування витрат, викликаних отриманою міжнародною поштою, тобто, лише фактично понесені витрати (п. 1 ст. 49 Всесвітньої поштової конвенції).

Тариф на послуги міжнародного поштового зв'язку згідно ч. 1 ст. 6 і п. 1 ст. 49 Всесвітньої поштової конвенції визначаються цією Конвенцією та іншими Актами Всесвітнього поштового союзу, що позбавляє УДППЗ «Укрпошта»можливості прямо впливати на їх розмір, і, відповідно, досягати таких розмірів, які б приносили прибуток підприємству.

Таким чином, при здійсненні діяльності по забезпеченню міжнародного поштового обміну УДППЗ «Укрпошта» не здійснює експорту товарів, робіт, послуг, як суб'єкт економічних відносин в понятті Державного класифікатору України «Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97», а є виконувачем зобов'язань держави, як національний оператор послуг поштового зв'язку.

Кожна Адміністрація, яка отримує від іншої Адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з Адміністрації, що відправляє, відшкодування витрат, викликаних отриманою міжнародною поштою. Зазначене право реалізується зацікавленою поштовою Адміністрацією шляхом виставлення відповідних рахунків, передбачених Виконавчим регламентом Всесвітньої поштової конвенції.

Одиницею обліку для взаєморозрахунків між країнами прийнята грошова Міжнародного валютного фонду - СПЗ "Спеціальні права запозичення" (ст.4 Всесвітньої поштової конвенції).

Відповідно до ст. ВР5503 Виконавчого регламенту Всесвітньої поштової конвенції, належні до оплати суми виплачуються у валюті, обраній Адміністрацією-кредитором після консультації з Адміністрацією-дебітором.

Сума, що підлягає оплаті в обраній валюті, визначається конвертуванням СПЗ в валюту оплати у відповідності із зазначеними в статті положеннями. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок оператора, чеками та по балансу наданих послуг.

Згідно ст. 51 Всесвітньої поштової конвенції для відправлень письмової кореспонденції (депеш та мішків), розрахунок по кінцевих витратах складається щорічно Адміністрацією - кредитором на основі фактичної ваги депеш та мішків, отриманих протягом року, який розглядається.

Розрахунок по транзитних витратах також складається щорічно транзитною Адміністрацією для кожної Адміністрації подачі.

При цьому, Адміністрація-дебітор звільняється від оплати витрат у випадку, якщо річне сальдо не перевищує певної суми.

З огляду на наведене, грошові кошти, які надходять на користь УДППЗ «Укрпошта»від іноземних поштових Адміністрацій по рахунках, передбачених Актами Всесвітнього поштового союзу (СN 52, СN 64, тощо) є саме відшкодуванням витрат УДППЗ «Укрпошта»на забезпечення міжнародного поштового обміну, і, відповідно, міжнародних зобов'язань України.

Визначення фактичної суми витрат УДППЗ «Укрпошта», які мають бути відшкодовані іноземними поштовими Адміністраціями можливе лише по результатах за кожен рік, а не з моменту узгодження рахунку такою іноземною Адміністрацією.

Щодо порядку здійснення взаєморозрахунків та виникненням заборгованості Адміністрації - дебітора перед Позивачем, Позивач до матеріалів справи надав письмові докази у формі механізму виникнення дебіторської заборгованості. Дана обставина відповідачем не спростовувалась та не заперечувалась.

Ст. 16 Декрету № 15-93 передбачено застосування до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, в т.ч. за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за мерами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України (ст. 9 Декрету №15-93).

Валютні цінності згідно ст.1 Декрету № 15-93 це: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжних документів та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Проте, грошова одиниця Міжнародного валютного фонду - СПЗ «Спеціальні права запозичення»(ст. 4 Всесвітньої поштової конвенції), не підпадає під визначення «валютних цінностей», наведених в ст. 1 Декрету № 15-93.

Отже, фактичні витрати Адміністрації-кредитора (УДППЗ «Укрпошта»), які обліковуються в СПЗ «Спеціальні права запозичення»і можуть відшкодуватися Адміністрацією-дебітором, не є валютними цінностями і не підлягають декларуванню на підставі вимог ст. 9 Декрету № 15-93.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України. Крім цього, на підставі п.7. п. 8 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХП від 04.12.1990 р. органи державної податкової служби мають право нараховувати та стягувати пеню і штрафні санкції, а не визначати їх як податкові зобов'язання.

Окрім того, згідно висновку спеціаліста - економіста КНДІСЕ №6711 від 22.07.05., що міститься в матеріалах справи, у Відповідача відсутні правові підстави щодо донарахування штрафних санкцій у розмірі: 142 457, 04 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає правову позицію відповідача такою, що не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим спірне рішення від 16.05.2007р. №0000334210/1 підлягає скасуванню як протиправне.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач, в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Адміністративний позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА - задовольнити повністю.

2) Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 16.05.2007 року №0000334210/1.

3) Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА (ідентифікаційний код 21560045; адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС (ідентифікаційний код 26088707 адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, б. 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.