Постанова № 24958789, 19.06.2012, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/812/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,

представника позивача - Лукашової О.Б.,

представника відповідача - Зівако С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/812/12 за позовом Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Зірка" (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області) (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2012 № 0000072347, від 17.01.2012 № 0000042347 та від 17.01.2012 № 000092347 в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 522 807,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Уповноваженими особами Шосткинської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка КП "ШКЗ "Зірка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., про що складений акт перевірки від 28.12.2011 р. № 2032/2330/14315351 (а.с. 9-74 т.1). В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

1) п.п.5.1. , п.п.5.2.1, п. 5.2. абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст.. 6 з урахуванням вимог пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент вчинення порушення до вступу в законну силу Податкового кодексу із змінами та доповненнями, п.138.2, п.п. 138.8.5 п. 138.8, п.п. 138.10.3 «г» п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.44.1., п.44.4, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу , а також ч. 1,2 ст.203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України , ч. 3 ст. 5 та ст.. 7 Господарського кодексу України, в результат чого встановлено завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування за 3 квартали 2010 року 3975979 грн., за 2010 рік на суму 11078725 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 29579895 грн., 2-3 квартали 2011 року на суму 51853704 грн.

2) п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями занижено авансовий внесок з податку на прибуток на суму нарахованих дивідендів в сумі 590973 грн. за 1 кв. 2011 року.

3) п.4.1, п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, що діяв на момент вчинення порушення до вступу в законну силу Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.4 ст.189, п.198.3, п.198.4, п. 198.6. ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, а також ч.1,ч.2 ст.203, ч.1ст.215, ч. 1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 107069 грн., в тому числі за звітний період за серпень 2010 року в розмірі 11704 грн., за листопад 2010 року в розмірі 54732 грн., за червень 2011 року в розмірі 17482 грн., за серпень 2011 року в розмірі 13932 грн., за вересень 2011 року в розмірі 9219 грн. та завищено від'ємне значення, яке зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ всього в розмірі 55329 грн., в тому числі за грудень 2010 року в розмірі 26394 грн., за січень 2011 року в розмірі 9838 грн., за червень 2011 року в розмірі 19097 грн.

На підставі вищевказаного акту уповноваженою особою відповідача 17.01.2012 року були прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0000042347, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість КП "ШКЗ "Зірка" у сумі 55 329 грн. 00 коп. (а.с.98).

податкове повідомлення-рішення №0000072347, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) КП "ШКЗ "Зірка" за платежем податок на додану вартість в сумі 120 467 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем 107 069 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 22 398 грн. 00 коп. (а.с.97).

податкове повідомлення-рішення №0000092347, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 29 883 614 грн. (а.с.96).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК України) 187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 стятті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Цією ж статтею 201 ПК України в пункті 200.1 передбачені обов'язкові реквізити, що мають бути зазначені в податковій накладній.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Щодо позовних вимог стосовно оподаткування податком на додану вартість операції з примусового продажу майна, що належить позивачу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду через відділ державної виконавчої служби з публічних торгів для задоволення вимог стягувачів заборгованості по заробітній платі було реалізовувало арештоване майно, що належало позивачу. При цьому, операції по реалізації державним виконавцем з публічних торгів майна, що належить КП "ШКЗ "Зірка" податком на додану вартість не оподатковувались. Кошти від реалізації арештованого майна направлялись підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Сумській області на сплату: комісійної винагороди спеціалізованій організації, яка проводила торги та виконавчого збору від суми, що надійшла після реалізації за мінусом комісійної винагороди. Остаточна сума коштів, що надійшли після реалізації, розподілялась між стягувачами заборгованості по заробітній платі.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація майна здійснюється спеціалізованими організаціями на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

За приписами п.3.2 Тимчасового положення про порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою.

Таким чином, відповідно до зазначених вище норм законодавства позивач був позбавлений права розпоряджатись арештованим майном після того, як державний виконавець на підставі Закону України «Про виконавче провадження» розпочав примусове виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на майно позивача.

При цьому опис, вилучення та примусовий продаж майна позивача відбувся незалежно від його волевиявлення, оскільки позивач не укладав угод щодо реалізації майна та не мав можливості визначати ціну, умови та строки його продажу. Кошти, які сплатив переможець торгів, надішли не позивачу, а на депозитні рахунки відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, що підтверджується актами про реалізацію майна та протоколами про проведення аукціонів (а.с.99-116).

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копії платіжних документів, відповідно до яких оплата за арештоване майно, що належало позивачу проводилась покупцями без оплати податку на додану вартість.

За таких обставин, суд вважає, що операції з примусового продажу майна з публічних торгів не є операціями, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно включення до податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ТОВ «Тонмет» суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту КП «ШКЗ «Зірка» включено ПДВ: в серпні 2010 року в сумі 11704,50 грн. по податковій накладній №217 від 10.08.2010 року, в грудні 2010 року в сумі 11704,50 грн. по податковій накладній №244 від 20.12.2010 року, отриманих від постачальника ТОВ «ТОНМЕТ» (код 32772037, іпн. 327720326534, м. Київ).

По постачальнику ТОВ «ТОНМЕТ» в ході проведення планової перевірки було направлено запит від 30.11.2011р. № 17894/7/23-319 та повторно 14.12.2011 року № 18772/7/23-319 до ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва про проведення зустрічної звірки підтвердження придбаних від платника податків товарно-матеріальних цінностей, відносин з контрагентом та дотримання вимог податкового законодавства. На дату складання акту перевірки відповідь від ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва на вказані запити не надходила, а надійшла пізніше листом від 10.01.2012 року за № 247/7/23-810 про те, що на адресу ТОВ «ТОНМЕТ» направлено лист від 10.01.2012 року № 237/10/23-811 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, про результати якої буде повідомлено додатково.

Згідно „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлена розбіжність між податковим кредитом, задекларованим КП «ШКЗ «Зірка» та податковим зобов'язанням, задекларованим ТОВ «ТОНМЕТ» за серпень 2010 року в сумі 11704,50 грн., а саме:

- КП «ШКЗ «Зірка» відобразило у складі податкового кредиту від вказаного контрагента ПДВ в сумі 11704,50 грн.,

- ТОВ «ТОНМЕТ» в серпні 2010 року податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з КП «ШКЗ «Зірка» не задекларувало.

за грудень 2010 року в сумі 11704,50 грн., а саме:

- КП «ШКЗ «Зірка» відобразило у складі податкового кредиту від вказаного контрагента ПДВ в сумі 11704,50 грн.,

- ТОВ «ТОНМЕТ» в грудні 2010 року податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з КП «ШКЗ «Зірка» не задекларувало.

Згідно бази даних «Бест-Звіт» з серпня 2010 року податкова звітність з податку на додану вартість по ТОВ «ТОНМЕТ» відсутня, декларації з податку на прибуток підприємства з 2010 року відсутні. Станом на 11.01.2012 року згідно „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" обліковується розбіжність за серпень 2010 року та грудень 2010 року між податковим кредитом задекларованим КП «ШКЗ "Зірка" та податковим зобов'язанням, задекларованим ТОВ «ТОНМЕТ» на загальну суму 23409,0 грн.

Таким чином, податковий орган зробив висновок про те, що надання податкових накладних без декларування податкових зобов'язань, дані документи не можуть вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством покупцем або отримувачем послуг.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ТОНМЕТ» був укладений Договір на поставку металобрухту від 02.08.2010 № 10 (а.с. 125-126 т. 1), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та передати у власність ТОВ «ТОНМЕТ» товару згідно специфікації до договору (а.с. 127 т. 1), а ТОВ «ТОНМЕТ» зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Розрахунки між підприємствами проведено в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується копіями рахунка-фактури, платіжного доручення та виписки банку(а.с.130-132 т. 1).

Факт здійснення господарської операції по укладеному між позивачем та ТОВ «Тонмет» договору підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 128-129 т.1).

Як вбачається з пояснень представника позивача, товар, який він придбав не перевозився, оскільки був одержаний від утилізації боєприпасів згідно договору від 27.12.2007 р. № 256/Т/15-07, виконання якого підтверджується копією акту про виконані роботи від 27.12.2007 № 1 (а.с. 135-136), згідно наряду Міністерством оборони України від 21.09.2009 № 274/3/Д67 (а.с. 137 т.1) був переданий ДП "Укроборонсервіс", який в свою чергу передав товар ТОВ "Тонмет", що підтверджується копіює накладної на відвантаження від 20.11.2009 № ТВВВ-00835.

Судом встановлено, що товар весь час зберігався на території позивача, що підтверджується копією договору зберігання від 20.11.2009 № 15 (а.с. 140-141 т. 1) та актом передачі майна на зберігання від 20.11.2001 (а.с. 142 т.1).

ТОВ «ТОНМЕТ», у відповідності зі ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", були виписані податкові накладні № 217 від 10.08.2010 (а.с. 133 т.1) та № 244 від 20.12.2010 (а.с. 134 т. 1), на підставі вказаних яких сума сплаченого податку була включена позивачем до податкового кредиту з ПДВ.

На органи ДПС покладені функції контролю і жодний законодавчий та нормативний акт не уповноважує суб'єкта господарювання перебирати на себе обов'язки органів ДПС та контролювати фінансово-господарську діяльність іншого господарюючого суб'єкта та повноту сплати ним податкових зобов'язань.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ПП "Промислове будівництво" суд зазначає наступне.

Завищення податкового кредиту на загальну суму 87183 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 54732,0 грн., за червень 2011 року в сумі 32451,0 грн. внаслідок включення до складу валових витрат витрат на придбання товарів та до складу податкового кредиту податку на додану вартість по отриманих робіт у 4 кварталі 2010 року, 2 кварталі 2011 року від ПП "Промислове будівництво" (код 30298850) м. Дніпродзержинськ за нікчемною угодою.

Відповідно до бази даних «Бест-Звіт» за підприємством ПП "Промислове будівництво" рахується кількість працюючих 1 особа: засновник, директор, головний бухгалтер - Онищенко Олександр Васильович; стан платника податків за основним місцем обліку, в вересні 2010 року - 10 (запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), в травні 2011 року - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження).

За даними декларацій на прибуток ПП «Промислове будівництво» за 2 квартал 2011 року додаток АМ до рядків 05.1.3, 05.1.4 додатку СВ до рядка 05.1, та до рядків 06.2.6 додатка АВ до рядка 06.2 декларації не надавався. Амортизаційні відрахування не визначались, балансова вартість основних фондів, які обліковуються на балансі підприємства протягом зазначеного періоду не зазначалась. Вказане дає можливим зробити висновок, що власні основні засоби у підприємства ПП «Промислове будівництво» - відсутні.

Протягом перевіреного періоду ПП "Промислове будівництво" не являлось платником податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, що дає можливим зробити висновок, що транспортні засоби у власності підприємства не знаходяться.

ВПМ Шосткинської МДПІ надало витяг зі звіту 1ДФ, в якому зазначено, що за перевіряємий період у штаті ПП «Промислове будівництво» працював один працівник, він же директор Онищенко О.В.

В ході службового відрядження старшого оперуповноваженого ВПМ ШМДПІ лейтенанта податкової міліції Зуєнко А.О. до м. Дніпродзержинська було встановлено, а саме надано рапорт, що ПП «Промислове будівництво» відсутнє за юридичною та фактичними адресами, на підприємстві відсутні основні засоби та наймані працівники.

Відповідно до списку, наданому начальником бюро режиму КП ШКЗ „Зірка" В.Ф.Дорошенко, оформлення перепусток на перетин території КП ШКЗ „Зірка", які здійснювалось особам-працівникам ПП «Промислове будівництво», директору ПП «Промислове будівництво» Онищенко О.В. перепустка не оформлялася.

Працівниками ВПМ ШМДПІ було частково встановлено місцезнаходження осіб зазначених у вказаному списку та допитано їх в якості свідків.

Проте переважна більшість зазначених в списку осіб не являються громадянами України, та на території України не зареєстровані.

У господарських операціях з КП «ШКЗ «Зірка» протягом 2010 р., 2011 року на стороні виконавця робіт від імені ПП «Промислове будівництво» діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової та бухгалтерської звітності.

За таких обставин, перевіркою встановлено, що накладні та податкові накладні, виписані ПП «Промислове будівництво» підприємству-покупцю за відповідними фінансово-господарськими операціями, є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому накладні та податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємством-покупцем ПП «Промислове будівництво».

Виходячи з вищенаведеного, в ході перевірки не підтверджено виконання робіт працівниками ПП «Промислове виробництво» за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, що свідчить про те, що правочин між ПП «Промислове виробництво» та позивачем здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Проте суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Між позивачем (Замовник) та ПП «Промислове будівництво» (Підрядник) було укладено договір від 02.10.2009 № 02/010/09 (а.с. 47 т. 2) відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту м'якої крівлі на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити роботи, що виконані підрядником, на умовах цього договору.

Факт здійснення господарської операції по укладеному договору від 02.10.2009 № 02/010/09 підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними (а.с. 203-250 т. 1, а.с. 1-13 т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 02.10.2009 № 02/010/09 працівникам ПП «Промислове виробництво» видано картки, перепустки та дозволи на вхід на територію позивача (а.с. 24-26)

Розрахунки між позивачем та ПП «Промислове виробництво» за отримані роботи проводились взаємозаліком, про що складено акт (а.с. 27 т. 2) та відповідачем надані відповідні згоди (а.с. 19-21 т.2).

На виконання умов взаємозаліку позивачем виписано податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98 т. 2).

Таким чином, до розміру податкового кредиту позивачем було включено суми ПДВ, сплачені у складі ціни фактично придбаних послуг, із метою здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Промислове будівництво», як на момент складення та видачі податкових накладних, так і на момент розгляду справи судом, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 33-34).

Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість вказаного підприємства як станом на момент видачі податкових накладних, так і на час розгляду справи судом, як і доказів на підтвердження відсутності Приватного підприємства «Промислове будівництво» за своїм місцезнаходженням відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг виробничого, транспортного обладнання контрагента для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у позивача основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування.

Зміст договору позивача з ПП «Промислове виробництво» від 02.10.2009 № 02/010/09 становлять, визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та не створює юридичних наслідків.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з ПП «Промислове виробництво», безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ПП «Промислове виробництво» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто, має місце оспорюванність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Отже, висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

На органи ДПС покладені функції контролю і жодний законодавчий та нормативний акт не уповноважує суб'єкта господарювання перебирати на себе обов'язки органів ДПС та контролювати фінансово-господарську діяльність іншого господарюючого суб'єкта та повноту сплати ним податкових зобов'язань.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частини визнання податкових повідомлень рішень противоправними та їх скасування.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 17.01.2012 № 0000072347, яким Казенному підприємству "Шосткинський казенний завод "Зірка" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 129 460, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 107 069, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 398, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 17.01.2012 № 0000042347, яким Казенному підприємству "Шосткинський казенний завод "Зірка" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55 329, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 17.01.2012 № 0000092347 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 522 807, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" судовий збір у розмірі 2 146, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанову складено у повному обсязі та підписано 25 червня 2012 року.