Постанова № 24958746, 07.06.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/694/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Гордієнко Л.В.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона-Маркет» (далі - позивач, ТОВ «ТВК «Рона-Маркет») звернулося до суду з позовною заявою до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ) в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000602300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 240678грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41936грн.;

- №0000612300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 62094грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12039грн.;

- №0694611700 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 228392,57грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн., в частині основного платежу на суму 222776,62 грн.;

- №0696311700 від 17.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 222776,62грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48грн.

Свої вимоги, щодо зменшення Сумською МДПІ валових витрат за 2009рік на суму витрат, понесених товариством у розмірі 192602,00 грн., у зв'язку зі сплатою процентів за банківськими кредитами, що призвело до донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 48151грн. та штрафних санкцій на суму 12038грн. мотивує тим, що укладаючи кредитні договори №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р. та №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р., отримуючи за ними грошові кошти, ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» використовувало їх у відповідності до умов вказаних договорів, здійснюючи при цьому свою власну діяльність, яка направлена на отримання доходу, а тому вважає, що проценти, сплачені за користування кредитами відносяться до складу його валових витрат, а після їх відшкодування ПП «Рона Опт» та ПП ОСОБА_3, вони включаються до валового доходу позивача. Тому стверджує, що відповідач безпідставно зафіксовано вчинення позивачем порушення пп. 5.5.1, п.5.5. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та виключило зі складу валових витрат суму на сплату відсотків по наведеним вище кредитним договорам на загальну суму 192602,36грн.

Щодо зменшення Сумською МДПІ валових витрат за І квартал 2011 року на суму 39000,00грн. по операціям з оренди у громадянина ОСОБА_5. нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що призвело до донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 9750грн., а також заниження амортизаційних відрахувань, нарахованих на суму вартості проведеного капітального ремонту вказаного орендованого приміщення на суму 16774грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в сумі 4193гр., та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 238492грн. по операціям з капітального ремонту вказаного орендованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, позивач зазначив, що Сумська МДПІ, без жодних документальних доказів, стверджує, що всі без виключення площі нежитлового приміщення використовуються ОСОБА_4, а ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не використовувало у власній господарській діяльності орендовані приміщення, що не відповідає дійсності. Позивач зазначає, що ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» отримує в оренду 13000 кв. м. з загальної площі нежитлового приміщення. Іншу частину приміщення, відповідно до договору оренди отримав в оренду ФОП ОСОБА_4, де і здійснює безпосередньо свою підприємницьку діяльність. Відмічає, що відповідачем не було враховано пояснення представників позивача щодо підтвердження використання наведеного нежитлового приміщення в господарській діяльності, а саме розміщення на орендованих площах зразків товарів. Також представники позивача в ході перевірки пояснювали, що в результаті такого розміщення товарів було залучено покупців, які придбали зазначений товар. Таким чином позивач вважає, що Сумською МДПІ було в повному обсязі проігноровано факт використання в господарській діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1300кв.м. Факт здійснення позивачем ремонтно-оздоблювальних робіт та придбання матеріалів, які використані на ремонт вказаного орендованого нежитлового приміщення підтверджено в акті перевірки. У зв'язку з чим, позивач стверджує, що ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не було допущено вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині формування валових витрат та збільшення балансової вартості основних фондів на суму 838698грн., що дало можливість використати право на нарахування амортизації на зазначений ремонт на суму 16774грн., також відмічає, що підприємством позивача не було допущено порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту по операціям, пов'язаних з орендою даного приміщення.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 222776,62грн., як додаткове благо орендодавця ОСОБА_5 з вартості невідокремлених покращень - капітального ремонту нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, позивач зазначив, що висновок податкового органу про те, що ремонт - є невідокремленим покращанням орендованого приміщення, що є власністю ОСОБА_5, та його вартість при повернення з оренди ОСОБА_5 не відшкодовується, є помилковим і не відповідає положенням договору оренди №1 від 15.11.2010р., згідно до п. 7.5 якого покращення невідокремлювані без шкоди для об'єкту, що орендується є власністю Орендаря - ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» і їх вартість не відшкодовується. Таким чином, вважає, що висновок Сумської МДПІ про отримане ОСОБА_5 додаткового блага на суму капітального ремонту орендованого приміщення не відповідає фактичним умовам укладеного договору оренди. Відмічає, що оскільки договір оренди №1 від 15.11.2010 року продовжує діяти, і поліпшення нежитлового приміщення знаходяться у власності і безпосередньо використовуються у господарській діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», визначення суми, що витрачена ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» на ремонт орендованого нежитлового приміщення, як додаткового блага ОСОБА_5, є таким, що вчинено в порушення п.п 1.1.ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 14.1.47. Податкового кодексу України.

Щодо нарахування Сумською МДПІ зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2186,24 грн. по податковій накладній №291 від 11.01.2011 року від ТОВ «Інтерсервіс-Постач», позивач стверджує, що відповідачем було порушено п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14. ст. 198 Податкового кодексу України, та безпідставно донараховано податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 2186,24 грн., оскільки всі первинні документи на підтвердження податкового кредиту по вказаному контрагенту у позивача були в наявності та надані на перевірку.

У зв'язку з цим позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечуючи проти позову, надав письмове заперечення (т., а.с.68-78). Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вважає правомірним висновок Сумської МДПІ про завищення позивачем валових витрат в сумі 192602грн., у зв'язку зі сплатою процентів за банківськими кредитами, що призвело до донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 48151грн. та штрафних санкцій на суму 12038 грн., оскільки відсотки за користування кредитними коштами, були використані не в господарській діяльності, а направлені на погашення заборгованості ОСОБА_3 та ПП «Рона Опт» в сумі 192602грн. в т.ч. II квартал 2009 року - 72853,80грн.. III квартал 2009 року - 69536,30 грн., ІV квартал 2009 року - 50212,30грн. При цьому в 2010 році нараховані відсотки за кредит, використаний не в господарській діяльності, до складу валових витрат позивачем самостійно вже не відносились. У податковому обліку поручителя (ТОВ «ТВК «Рона-Маркет») не відображається ні сума кредитних коштів, отриманих для перерахування за боржників - ПП ОСОБА_3 та ПП «Рона Опт» (включаючи основну суму кредиту, процентів, пені тощо), ні одержувана згодом від боржників сума відшкодування. Нараховані банком проценти за користування кредитом, відображає у складі валових витрат боржник. А тому вважає, що для поручителя (ТОВ «ТВК «Рона-Маркет») оплата таких процентів не пов'язана з господарською діяльністю підприємства.

Також відповідач вважає, що Сумською МДПІ правомірно було зменшено розмір валових витрат за І квартал 2011 року на суму 39000,00грн. по операціям з оренди у громадянина ОСОБА_5. нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, занижено амортизаційних відрахувань, нараховані на суму вартості проведеного капітального ремонту вказаного орендованого приміщення на суму 16774грн., та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 238492грн. по операціям з капітального ремонту вказаного орендованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, оскільки ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» з моменту укладення договору не використовувало приміщення у власній господарській діяльності. Фактично назване приміщення використовувалось в господарській діяльності ОСОБА_4., фінансова господарська діяльність якого не пов'язана з діяльністю ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», а виконані роботи з капітального ремонту, переобладнання приміщення (реконструкція) за рахунок ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» направлені на поліпшення стану основних засобів, що належать ОСОБА_5 за рахунок орендаря, які не використовуються в господарській діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» і використовуються орендодавцем на свій розсуд.

Також податковий орган вважає, що ним правомірно було зменшено податковий кредит на суму податку на додану вартість у розмірі 2186,24грн. згідно з податковою накладною ТОВ «Інтерсервіс-Постач» від 21.01.11р. №291, оскільки надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, даний документ не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством - покупцем. При цьому за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України встановлені розбіжності між податковими зобов'язаннями зазначеного контрагента та податковому кредиту ТОВ «ТВК «Рона-Маркет».

Донарахування податку з доходів найманих працівників, Сумська МДПІ вважає також здійснено правомірно, оскільки, враховуючи, що орендоване у громадянина ОСОБА_5 (засновник та заступник директора ТОВ «ТВК «Рона-Маркет») нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не використовується у господарській діяльності товариства, а фактично використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_4, фінансово - господарська діяльність якого не пов'язана з ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», а тому підстави для формування валових витрат, податкового кредиту та нарахування амортизаційних відрахувань за операціями оренди та капітального ремонту (переобладнання, реконструкції) вказаного нежитлового приміщення у ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» відсутні. Враховуючи, що невідокремлювані без шкоди для об'єкту покращення здійснені за рахунок ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», які відповідно до умов договору оренди (пункт 7.5) не підлягають відшкодуванню орендодавцем, фактично громадянином ОСОБА_5 отримано додаткове благо у вигляді вартості капітального ремонту (переобладнання, реконструкції) належного йому на праві власності нежитлового приміщення. Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у відповідності до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12.08.11р. №0694611700 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 269568,05грн. відповідач зазначив, що воно є відкликаним, тому не може бути предметом спору.

Просив відмовити в задоволенні позов у повному обсязі (т.1, а.с.68-78).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях (т.1, а.с.140-142,) підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.68-78), поясненнях (т.2, а.с.8-14) та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с.144), копією статуту (т.1, а.с.145-152) та вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.18).

У період з 06.06.2011р. по 19.07.2011р. службовими особами Сумської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011 року, в ході якої були виявлені порушення позивачем, а саме:

- п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (тут і далі - по тексту постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 63814,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР (тут і далі - по текст постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість в сумі 240678 грн. в т.ч. за грудень 2010року в сумі - 167740грн., за січень 2011 року - в сумі 2186грн., за лютий 2011року - в сумі 11164 грн. за березень 2011 року - в сумі 59588,00грн.;

- вимог п. п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8. Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів осіб» (тут і далі по тексту постанови в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за грудень 2010 року в розмірі 150965,71грн.;

- вимог пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 63694,68 грн.;

- вимог п.п. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», в результаті чого ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 13732,18грн.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті за №113/23/34362950/16 від 26.07.2011 року (т.1, а.с.17-63) Сумською МДПІ 12 серпня 2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000602300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 282614,00грн., в т.ч. за основним платежем 240678 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 41936 грн.(т.1, а.с.13);

- №0000612300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 74133,00грн., в т.ч. за основним платежем 62094 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12039грн.(т.1, а.с.14);

- №0694611700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 269568грн. 05коп., в т.ч. за основним платежем - 228392,57грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн. (т.1, а.с.15);

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області, рішенням від 28.10.2011р. за №17505/10/25-005-262/338-340 ск (т.1, а.с.153-157) за результатами розгляду первинних скарг ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 року №0000602300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000612300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, були залишено без змін, а скарга - без задоволення. Разом з тим податкове повідомлення-рішення ДПА в Сумській області було скасоване в частині податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011року №0694611700, в частині визначення грошового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб за основним платежем в сумі 5615,95грн.

За результатами оскарження Сумською МДПІ 17.11.2011р. було прийнято інше податкове повідомлення-рішення №0696311700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 263952грн. 10коп., в т.ч. за основним платежем 222776,62грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41175,48 грн.(т.1. а.с.16).

При цьому відповідно до абз.2 п.3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10р. №985 (далі - Порядок №985), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу. Згідно п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, а також п.5.3 вказаного Порядку у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 (контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі) і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Приймаючи до уваги, що за результатами оскарження ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» податкового повідомлення-рішення від 12.08.11р. №0694611700 (т.1, а.с.15), податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, а саме від 17.11.2011р. №0696311700 (т.1, а..16), податкове повідомлення-рішення від 12.08.11р. №0694611700 в силу вказаних приписів Податкового кодексу України та Порядку №985, є відкликаним, та не може порушувати права та інтереси позивача, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.11р. №0694611700 та вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Також суд не може погодитись з доводами позивача про безпідставність нарахування Сумською МДПІ податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) податку на прибуток на суму основного платежу 48150грн. та штрафних санкцій на суму 12038грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.33-38) підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48150грн. стало виявлення податковим органом завищення позивачем валових витрат за 2009рік на суму витрат, понесених товариством у розмірі 192602,36грн. (192602грн.*25%=48150грн.), у зв'язку зі сплатою процентів за банківськими кредитами.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 25.09.2007р. ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» уклало з Сумською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» два договори поруки (т.1, а.с.213-224) , згідно яких:

1) ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» виступає поручителем по борговим зобов'язанням боржника ПП «Рона-Опт», які виникають з умов кредитного договору №012/06-11/1772 від 10.03.2006 року, а саме - повернути кредит в сумі 1 500 000 грн. (т.1,а.с.222-224);

2) ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» виступає поручителем по борговим зобов'язанням боржника ПП ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору №012/06-11/2030 від 20.06.2006 року, а саме - повернути кредит в сумі 2 100 000 грн. (т.1, а.с.219-221).

На виконання вказаних договорів поруки б/н від 25.09.2007р., для погашення заборгованості боржників за вищезазначеними кредитними договорами, позивач укладає з Сумською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» генеральну кредитну угоду №012/15-12/2967 від 25.09.2007р. (т.1, а.с.119-122), згідно якої укладає з зазначеним банком кредитний договір №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р. (т.1, а.с.112-118) на суму 2 200 000 грн. та кредитний договір №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р. (т.1,а.с.102-111) на суму 7 300 000 грн.

Згідно умов кредитування по договору №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р., цільовим призначенням кредиту у розмірі 2 200 000 грн. є - рефінансування заборгованості по ПП ОСОБА_3 Дата остаточного повернення кредиту 17.09.2017р., процентна ставка кредиту -12,5% річних (т.1, а.с.112-).

Згідно умов кредитування по договору №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р., кредит у розмірі 7 300 000 грн. призначений для розвитку бізнесу та рефінансування заборгованості по ПП «Рона-Опт» в РБА та ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» в ВАТ «Біг-Енергія». Дата остаточного повернення кредиту 17.09.2017р., за користування кредитом позивальник сплачує проценти 12,5% річних (т.1, а.с.1012-106).

При цьому в судовому засіданні встановлено, що за період з 01.04.2009року по 31.12.2009 року позивачем нараховано та сплачено відсотки банку по кредитних договорах №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007 року в сумі 224818,03 грн. та № 012/15- 2967/2 від 25.09.2007 року в сумі 622003,15 грн. (т.1, а.с.36). Вказані суми відсотки підприємством позивача (в тому числі відсотки по рефінансуванню заборгованості ПП ОСОБА_3 та ПП «Рона Опт» в сумі 192602грн.36коп.) були віднесені до складу валових витрат в 2009р. зокрема за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р.(т.1, а.с.246).

Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.11.1, п.1.11 та п.1.10 ст.1 цього ж закону фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними угодами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній особі на визначений строк для цільового використання та під проценти.

Проценти - це дохід , що сплачується (нараховується) позивальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Оподаткування витрат платників податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями станом на 2009р. було передбачено п.5.5. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно п.п.5.5.1, п.5.5. ст..5 зазначеного Закону, яка визначає особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому в ході перевірки встановлено (т.1, а.с.35), що станом на 01.04.2009 року дебіторська заборгованість по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» по даним операціям складає 2366000,00грн., станом на 01.01.2010року - 1335000,00грн., станом на 01.04.2011року - 0,00 грн. Тобто ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» за перевіряємий період на суму нарахованих та сплачених відсотків по рефінансуванню заборгованості не збільшувало дебіторську заборгованість по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Згідно даних бухгалтерського обліку обліковувалась заборгованість по кредитам станом на 01.04.2009 року в сумі - 9580721 грн., станом на 01.01.2010 року - 8484338 грн., станом на 01.01.2011 року - 7332494 грн., станом на 01.04.2011 року в сумі - 7277033 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що у податковому обліку поручителя - ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не відображається ні сума кредитних коштів, отриманих для перерахування за боржників - ПП ОСОБА_3 та ПП «Рона-Опт» (включаючи основну суму кредиту, процентів, пені, тощо), ні одержувана згодом від зазначених боржників сума відшкодування. Нараховані банком проценти за користування кредитом, позивач відображає у складі валових витрат. (т.1, а.с.37).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для поручителя - ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» сплата процентів банку, як і саме поручительство, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства позивача, що передбачено п. 5.1., пп. 5.5.1 п. 5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як обов'язкова умова віднесення суми сплачених процентів за борговими зобов'язаннями до складу валових витрат. Сума процентів, сплачені поручителем в рахунок заборгованості по кредиту боржника не відповідають визначенню валових витрат, так як виконання зобов'язань боржника перед кредитором не пов'язане з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також необхідно зазначити, що основним видом діяльності позивача відповідно до Статуту підприємства ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» (т.1, а.с.145-152) є оптова, роздрібна та комісійна торгівля, організація власної торгівельної мережі, постачання товарів, виробництво та реалізація товарів народного споживання та інші, які не заборонені чинним законодавством. Отже, Статутом ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не передбачено такий вид діяльності позивача, як надання фінансових послуг.

Крім того на підтвердження своїх доводів, щодо використання всієї суми отриманого кредиту у господарській діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», позивачем не було надано обґрунтованих доказів на підтвердження тих обставин, що основною умовою надання кредиту по Генеральній кредитній угоді від 25.09.2007р. на загальну суму 9 500 000 грн. (т.1, а.с.119-122) було здійснення платежів (рефінансування боргів) боржників ПП ОСОБА_3 та ПП «Рона-Опт», докази економічної обґрунтованості укладання генеральної кредитної угоди щодо сум, які були перераховані на погашення боргів вищезазначених боржників та вищевказаних кредитних договорів, а саме: №012/15-12/2967/1 від 25.09.2007р. та №012/15-12/2967/2 від 25.09.2007р., відсутні.

Також варто зазначити, що в 2010 році підприємство позивача самостійно нараховані відсотки на рефінансування заборгованості боржників до складу валових витрат не відносило.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем протиправно, всупереч приписів пп.5.5.1 ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було віднесено до складу валових витрат суму сплачених відсотків по рефінансуванню заборгованості в сумі 192602грн. 36коп., а тому відповідачем правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) донараховано суму основного платежу з податку на прибуток за вказаною операцією в сумі 48150грн. (192602грн.*25%). (т.2, а.с.36).

Що стосується санкцій застосованих податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300, у зв'язку з виявленням вказаного порушення в розмірі 12038грн. (48150грн.*25%), суд зазначає, що відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому на момент вчинення в 2009р. порушення вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діяла норма підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», якою було визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та приписів підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ці норми встановлюють відповідальність за одне й те ж правопорушення. Відповідно склади правопорушення, передбаченого нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та нині чинними нормами Податкового кодексу України, збігаються. А тому, на переконання суду, з огляду на встановлені в судовому засіданні допущені позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відсутні перешкоди для застосування приписів Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючим органом після 1 січня 2011 року.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0000612300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 48150грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12038,00грн. відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

Разом з тим, суд не може погодитись з позицією податкового органу в частині збільшення податковим органом податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000602300 (т.1, а.с.13) грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2186грн.24коп. за господарською операцією з ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.47-48) та матеріалів справи (т.1, а.с.230,231) підставою для збільшення даної суми зобов'язання стала виявлена за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України розбіжність між податковими зобов'язаннями зазначеного контрагента та податковому кредиту ТОВ «ТВК «Рона-Маркет». У зв'язку з цим відповідач відмічає, що надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, не може вважатися підставою для включення сум до податкового кредиту підприємством - покупцем.

Однак, суд не може погодитись з такою позицією позивача, оскільки згідно приписів Податкового кодексу України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.16-32) вказана розбіжність виникла за результатами проведеної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська контрагента позивача - ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. у справі №2а/0470/10293/11 (т.2, а.с.192-200) було визнано неправомірними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності ТОВ «Інтерсервіс-Постач» з податку на додану вартість за січень-березень 2011р., а також визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків викладених в акті №1009/23-307/37276482 від 05.04.2011р. Вказана постанова набрала законної сили 31.10.2011р. (т.2, а.с.200), а тому висновки відповідача в акті перевірці з посиланням на вказаний акт перевірки, який також надано в судове засідання (т.2, а.с.16-32) є безпідставним.

Доводи відповідача на обґрунтування своєї позиції щодо відсутності складських приміщень, виробничих потужностей та неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач» не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказане не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, товар не переміщувався, тим паче, що факт виконання договору підтверджується письмовими доказами, наданими як в ході перевірки так і в судове засідання позивачем.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в січні 2011р. було укладено усну угоду щодо поставки дверей. Варто зазначити, що ні під час перевірки (т.1, а.с.47-48), ні в письмових запереченнях (т.1,а.с.68-78), відповідачем не ставилась під сумнів форма укладеного договору між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач». При цьому, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність податкової, видаткової накладних, доказів оплати придбаного товару (т.1,а.с.204-207), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання укладеного договору, позивачем у січні 2011р. був придбаний від ТОВ «Інтерсервіс-Постач» товар - розсувні двері глянцеві гармошка, загальною кількістю 61шт. на суму 13117грн. 44коп., в т.ч. ПДВ 2186грн. 24коп. про що ТОВ «Інтерсервіс-Постач» видано позивачу видаткову накладну №291 від 21.01.2011р. (т.1, а.с.204), податкову накладну №291 від 21.01.2011р. (т.1, а.с.205), товар був оплачений позивачем у січні 2011р., оприбуткований на склад підприємства позивача (т.1, а.с.212) та реалізований кінцевим споживачам, на підтвердження чого надано копії виписок банку (т.1. а.с.206-207), фіскальні звітні чеки (т.1, а.с.208-211), бухгалтерську довідку (т.1. а.с.212), накладну на внутрішнє переміщення товару (т.2, а.с.72).

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.47-48) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкової накладної, (крім наявності розбіжностей) відповідачем не зазначено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у контрагента ТОВ «Інтерсервіс-Постач» до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною.

Враховуючи, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання умов укладеного договору між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», відбулась поставка товару на підприємство позивача, товар був оплачений позивачем, придбаний товар був використаний в господарській діяльності, а тому, операції по придбанню товару, на переконання суду, носили реальний характер, та були виконані сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту, позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару, а тому висновок податкового органу про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 2186грн. 24коп. за січень 2011р. по вказаній господарській операції є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Також суд не може погодитись із збільшення вказаним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000602300 (т.1, а.с.13) грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 238492грн., а також із збільшенням податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13944грн. (т., а.с.14), виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 15.11.2010р. підприємством позивача з ОСОБА_5 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 13000 кв.м. (т.1, а.с.82-83). 15.11.2011р. був складений акт прийому-передачі вказаного приміщення (т.1, а.с.84). На виконання умов вказаного договору позивачем щомісячно сплачувалась орендна плата (т.2, а.с.90-93).

В орендованому приміщенні, з метою доведення його до експлуатаційного стану (та розміщення в ньому магазину) підприємством ТОВ «Будруф» на замовлення ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» згідно укладених договорів (т.2, а.с.43-52,54-64) було проведено комплекс ремонтно-будівельних робіт, про що складено акти здачі-приймання робіт (т.2, а.с.53,65). Також на підтвердження проведених ремонтних робіт позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-приймання-робіт, копію наказу щодо проведення ремонтних робіт (т.2, а.с.66-70), копії податкових накладних (т.2, а.с.42,202-229).

Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.25-32), в ході перевірки відповідачем було зроблено висновок, що вказане орендоване приміщення позивачем не використовується у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим:

- встановлено завищення позивачем за 1 квартал 2011р., на порушення п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових витрат, у зв'язку з включенням до їх складу суми витрат на сплату орендної плати за орендоване приміщення, у зв'язку чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9750грн. (т.1. а.с.31);

- встановлено збільшення підприємством позивача на порушення п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 1 квартал 2011р. частки амортизаційних відрахувань на основні фонди 1-ї групи з нормою амортизації 2 відсотки в сумі 16774грн., збільшеної підприємством позивача безпідставно в грудні 2010р. на суму 838698грн., у зв'язку з чим Сумською МДПІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4193грн. 50коп. (т.1, а.с.32);

- встановлено завищення на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010року-березень 2011 року в загальній сумі 238492грн. (т.1, а.с.32).

При цьому варто зазначити, що за змістом статуту підприємства позивача (т.1, а.с.145-152), предметом діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» є оптова торгівля всіма видами товарів, роздрібна торгівля, постачання товарів промислово-технічного призначення та товарів громадського вжитку. Позивач, в обґрунтування своєї позиції щодо використання у власній господарській діяльності вказаного орендованого приміщення, розміщеного в АДРЕСА_1, посилається на розміщення на орендованих площах зразків товарів (на час проведення ремонту), з метою залучення покупців, які придбавали зазначений товар в м. Ромни.

Схожі пояснення представник ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» надавав і в ході перевірки (т.1, а.с.26), однак, відповідачем вказане не було прийнято до уваги, оскільки більшість накладних на реалізацію товарів, як зазначено в акті перевірки (т.1, а.с.26-32), підписані адміністратором Сидоренко Т.І., яка працює не в м. Ромни, а в приміщенні позивача, розташованого в м. Суми, вул. Воровського, 4/1. Разом з тим, вказані висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема паспортом ОСОБА_7, з якого вбачається, що дана особа зареєстрована в м. Ромни (т.2, а.с.185-186), а також табелями виходу на роботу в м. Ромни (т.2, а.с.74-76). Крім того з метою організації діяльності на вказаному орендованому приміщенні в м. Ромни були прийняті, крім ОСОБА_7 також ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується наказами на прийняття на роботу (т.1, а.с.158-162), копіями табелів робочого часу (т2., а.с.74-76). При цьому, як вбачається з вказаних наказів дані особи були прийняті на роботу саме для роботи в м. Ромни.

Доводи представника відповідача, з посиланням на лист ДПІ в м. Суми (т.2, а.с.239), з якого вбачалось, що жодна з осіб на прізвище, ім'я по-батькові ОСОБА_7, про які отримані відповіді з Адресного столу, не могла працювати на підприємстві позивача, так як перебували на обліку в Роменському та Сумському центрах зайнятості, чи працювали на підприємствах «Таланпром», м. Ромни та ТОВ «Канта», судом не приймається до уваги, оскільки, як вбачається з наказу на прийняття на роботу ОСОБА_7 була прийнята на посаду адміністратора в м. Ромни ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» (т.1 ас.159), даний наказ, як вбачається з узагальненого переліку документів, які використані під час перевірки (т.2, а.с.106) повинен був бути оглянутий відповідачем.

Також відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на не надання позивачем актів на списання матеріалів на виконання роботи господарським способом, однак, в матеріалах справи містяться акти введення в експлуатацію (т.1, а.с.90-93), в яких відображено вартість та кількість робіт та використаних матеріалів під час проведеного позивачем капітального ремонту.

Посилання відповідача на не надання позивачем актів наданих послуг на переконання суду є також необґрунтованим, оскільки як вбачається з п.п.3.1, п. 4. договору (т.1, а.с.82) орендна плата сплачується готівкою не пізніше 15 числа кожного місяця, приймання-передачі об'єкта, що орендується здійснюється представниками сторін зі складанням акта прийому-передачі, що міститься в матеріалах справи (т1., а.с.84), термін дії договору встановлений до 01.11.2013р., при цьому як вбачається за змістом акта перевірки, відповідач фактично визнає, що за вказаною адресою позивачем проводяться ремонтні роботи.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_10 який підписував договір оренди нежитлового приміщення в м. Ромни (т.1, а.с.82), не мав повноважень на вказане спростовується наявним в матеріалах справи наказом на прийняття його на роботу, наказом про надання права підпису та журналом реєстрації наказів (т.2, а.с.81,82,86-88).

Доводи відповідача з посиланням на лист ДПІ в м. Суми та Роменської МДПІ (т.1, а.с.232-238) щодо проведення на орендованій позивачем площі господарської діяльності ОСОБА_4, на переконання суду також є безпідставними. Оскільки як вбачається з матеріалів справи, в тому числі технічного паспорту (т.2, а.с.230-238) приміщення за адресою АДРЕСА_1 має площу 14802,7кв.м., та поділено на декілька приміщень в свою чергу. ОСОБА_4 за вказаною адресою згідно укладеного договору від 18.11.2010р. (т.1, а.с.80,81) також орендував приміщення за вказаною адресою площею 1000кв.м. (заштриховане на плані), а тому чек на проданий товар, в якому значиться адреса АДРЕСА_1 (т.1, а.с.238), виданого ОСОБА_4, не може засвідчити той факт, що дана особа здійснює свою діяльність саме на орендованій позивачем площі, де ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» проводить ремонтні роботи. Відповідачем на підтвердження вказаного не надано достовірний та належних доказів на підтвердження зазначеного.

Посилання на табелі виходу роботи працівників ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» (т.2, а.с.133-174, за якими всі працівники працювали саме в м. Суми, а не м. Ромни, не можуть також бути достовірним та належним доказом того, що в м. Ромни працівники, які згідно вказаних вище наказів були прийняті саме на роботу до м. Ромни, там не працювали, тим паче, що в матеріалах справи містяться табелі виходу на роботу, з яких вбачалось, що ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 виходили на роботу до м. Ромни (т.2, а.с.74-76).

Також на підтвердження використання орендованого приміщення у власній господарській діяльності позивачем надано перелік покупців, що здійснили закупівлю товару в м. Ромни (т.1, а.с.88-89), бухгалтерську довідку (т.1, а.с.162), видаткові, податкові накладні та довіреності на отримання товару (т.1, а.с.163-203).

Приймаючи до уваги все вищевикладене, висновок податкового органу про те, що з моменту укладання договору оренди (т.1, а.с.82-83) по 31.03.2011 року (час закінчення перевірки) ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» не використовувало у власній господарській діяльності приміщення за адресою: АДРЕСА_1, оскільки фактично воно використовується в господарській діяльності ОСОБА_4 є безпідставним та спростовані вказаним вище доказами, що містяться у справі.

За приписами п.п.1.18.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичних чи юридичним особам за орендну плату та на визначений строк.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як вже зазначалось вище, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 7.9.6. п. 7.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що висновок відповідача щодо не використання позивачем у господарській діяльності орендованого приміщення, спростований в судовому засіданні, на переконання суду, позивачем правомірно у відповідності до зазначених норм, орендну плату було включено до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до п.п.8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з пп.8.7.1 п.8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься об'єкт лізингу (оренди), створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

Відповідно до п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 зазначеного закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Як вбачається з договору оренди №1 від 15.11.2010р. (т.1, а.с.82-83), ним передбачено право орендаря за свій рахунок обладнати об'єкт, що орендується на свій розсуд (п. 6.2) та його обов'язок здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення (п. 6.1). При цьому за змістом акта перевірки, відповідачем фактично не заперечується факт здійснення ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» ремонтно-оздоблювальних робіт та придбання матеріалів, які використанні на ремонт нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.42,202-229). Крім того, актом перевірки підтверджується, що зазначені ремонтні роботи введено в експлуатацію наступними актами введення в експлуатацію (т.1, а.с.90-93,т.2, 73).

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було збільшено в грудні 2010р. амортизаційні відрахування на основні фонди 1-ї групи з нормою амортизації 2 відсотки на суму 838698грн. та правомірно включено до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. частку амортизаційних відрахувань в сумі 16774грн., у зв'язку з чим збільшення податкового зобов'язання на суму 4194грн.(16774грн.*25%). оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) є безпідставним.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що стосується формування податкового кредиту в 2010р. у зв'язку із здійсненням ремонтних робіт вказаного орендованого приміщення), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого їй використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Схожі норми містяться і в п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому вказаними нормами передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи, що в судовому засіданні було підтверджено факт використання позивачем орендованого приміщення в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» правомірно в грудні 2010р. та в лютому та березні 2011р. було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 238492грн., а висновки податкового органу про його заниження та збільшення на вказану суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) є безпідставним.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) на суму 41936грн. та податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14) в розмірі 1грн., то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними операціями, пов'язані з орендною приміщення та за операцією з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», застосування санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями в цій частині є також безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011р. за№0000602300 (т.1, а.с.13) та податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0000612300 (т.1, а.с.14), в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних(фінансових санкцій), суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011р. за №0696311700 (т.1, а.с.16) підставою для його винесення, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.52-58), рішення за результатами розгляду первинної скарги (т.1, а.с.153-157), письмового заперечення (т.1, а.с.78) стало те, що орендоване у громадянина ОСОБА_5 (засновник та заступник директора ТОВ «ТВК «Рона-Маркет») нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.82-83) не використовується у господарській діяльності товариства, а фактично використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_4, фінансово - господарська діяльність якого не пов'язана з ТОВ «ТВК «Рона-Маркет». Враховуючи, що невідокремлювані без шкоди для об'єкту покращення здійснені за рахунок ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», які відповідно до умов договору оренди (пункт 7.5) не підлягають відшкодуванню орендодавцем, Сумська МДПІ стверджує, що фактично громадянином ОСОБА_5 отримано додаткове благо у вигляді вартості капітального ремонту (переобладнання, реконструкції) належного йому на праві власності нежитлового приміщення, а згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Приймаючи до уваги, що позивачем даний податок за період грудень 2010р., лютий та березень 2011р. за вказаною операцією не нараховувався, відповідачем було встановлено заниження податку на суму 222776грн. 62коп.

Дійсно відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», (чинного на час виникнення спірних правовідносин за грудень 2010р.) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Схожі норм містяться і в пп.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Однак, як вже зазначено вище, в судовому засіданні було спростовано висновок податкового органу щодо не використання позивачем у власній господарській діяльності вказаного орендованого приміщення. Крім того, згідно п.7.5 договору оренди (т.1, а.с.82-83) покращення невідокремлювані без шкоди для об'єкту, що орендується, є власністю орендаря - ТОВ «ТВК «Рона-Маркет» (а не орендодавця) і їх вартість не відшкодовується.

Відповідно до п. 14.1.47 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пункт 1.1.ст. 1 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», (чинного на час виникнення спірних правовідносин за грудень 2010р.) було передбачено схожі норми, відповідно до яких додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

За приписами вказаних норм додатковим благом визнаються матеріальні цінності та послуги, в разі здійснення факту їх виплат або надання від юридичної особи безпосередньо громадянину.

Відповідно до е) п. 164.2.17. Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Системно аналізуючи вказані норми. Суд приходить до висновку, що датою визнання додаткового блага доходом є дата його фактичного отримання особою.

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт, що станом на сьогоднішній день договір оренди №1 від 15.11.2010 року (т.1, а.с.81-82) продовжує діяти, і поліпшення нежитлового приміщення знаходяться у власності позивача і безпосередньо використовуються у господарській діяльності ТОВ «ТВК «Рона-Маркет», висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за грудень 2010р. та лютий-березень 2012р. є безпідставним.

Що стосується санкцій, застосованих даним оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, застосування санкцій податковим повідомленням-рішенням від 17 листопада 2011р. за №0696311700 в розмірі 41175гн. 48коп. є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011р. за №0696311700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у зальному розмірі 263952,00грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України, вбачається необхідним повернути сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 2146грн. (т.1, а.с.2, т.2, а.с.41).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0000602300 від 12.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 282614,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0696311700 від 17.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 263952грн. 10коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції за №0000612300 від 12.08.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 13 945,00грн., в тому числі за основним платежем - 13944грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий комплекс "Рона-Маркет" (Сумський район, с. Радьківка, 53а, ідентифікаційний код 34362950), в рахунок повернення сплачений судовий збір в розмірі 2146грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 11.06.2012 року.