Постанова № 24958644, 18.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/728/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

при секретарі - Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Швець В.В.,

представника відповідача -Чирви Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" (далі- позивач, ТОВ "Кремремпуть") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002511502/1588, 0002521502/1587 від 10.05.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки перевіряючих в акті перевірки та висновку № 151 від 20.04.2011 є необґрунтованими та спростовується належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області замінено правонаступником-Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за нікчемними правочинами з ПП Фірма "Велеса".

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.02.2011-31.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 66/15-322/35779009 від 01.04.2011 (а.с. 7-9), в якому зафіксовано порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.6 статті 1, пункту 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за січень 2011 року зменшено суму податкових зобов'язань на 249391,56 грн та зменшено суму податкового кредиту на 249391,56 грн.

13.04.2011 позивачем подано письмові заперечення (а.с. 97-98) на акт перевірки № 66/15-322/35779009 від 01.04.2011, за результатами розгляду яких Кременчуцькою ОДПІ надано письмову відповідь від 20.04.2011 та складено висновок № 151 від 20.04.2011 (а.с. 99-100).

За змістом висновку № 151 від 20.04.2011 позивачем порушено вимоги статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.6 статті 1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за січень 2011 року завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 249391,56 грн.

На підставі висновку № 151 від 20.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002511502/1588 від 10.05.2011 (а.с. 10), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249392,56 грн, в тому числі 249391,56 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними санкціями.

08.04.2011-12.04.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року (№ 9001204477 від 18.03.2011).

За результатами перевірки складений акт № 2134/15-322/35779009 від 11.04.2011 (а.с. 11-13), в якому зафіксовані порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за січень 2011 року зменшено суму податкових зобов'язань на 830075,60 грн та зменшено суму податкового кредиту на 830075,60 грн.

20.04.2011 позивачем подано письмові заперечення (а.с. 101-102) на акт перевірки № 2134/15-322/35779009 від 11.04.2011, за результатами розгляду яких Кременчуцькою ОДПІ надано письмову відповідь від 28.04.2011 та складено висновок № 173 від 28.04.2011 (а.с. 105-106).

За змістом висновку № 173 від 28.04.2011 позивачем порушено вимоги статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 1.6 статті 1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за лютий 2011 року завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 830075,60 грн.

На підставі висновку № 173 від 28.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002521502/1587 від 10.05.2011 (а.с. 14), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 830076,60 грн, в тому числі: 830075,60 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними санкціями.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Аналізом змісту актів перевірок № 66/15-322/35779009 від 01.04.2011, № 2134/15-322/35779009 від 11.04.2011 та висновків № 151 від 20.04.2011, № 173 від 28.04.2011 судом встановлено, що донарахування позивачеві зобов'язань з податку на додану вартість зумовлено тим, що в січні-лютому 2011 року позивач мав взаємовідносини з ПП Фірма "Велеса", якому актом № 2094/15-322/36804968 від 08.04.2011 зменшено суму податкових зобов'язань та податкового кредиту на 1298626,00 грн.

Згідно з пунктом 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1003, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем вимоги даної норми не виконані. Висновки про нікчемність правочинів між позивачем та ПП Фірма "Велеса" ґрунтуються лише на матеріалах податкової звітності, реєстраційних документах, звітах, без проведення аналізу дотримання платником податків змісту, форми первинних бухгалтерських документів та перевірки фактичного здійснення господарських операцій. Жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність порушень, висновки № 151 від 20.04.2011, № 173 від 28.04.2011, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, не містять.

Безпідставними є і твердження представника відповідача про порушення ТОВ "Кремремпуть" вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, адже зауваження щодо порядку заповнення податкових накладних, виписаних ПП Фірма "Велеса", у висновках № 151 від 20.04.2011, № 173 від 28.04.2011 відсутні. Крім того, зменшення ПП Фірма "Велеса" за актом перевірки суми податкових зобов'язань та податкового кредиту на 1298626,00 грн не впливає на право позивача віднести до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товарів своїх податкових зобов'язань та сплати їх до бюджету.

Крім того, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП Фірма "Велеса", не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ПП Фірма "Велеса" договорів з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що умови договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, ними порушені, як і доказів внесення до первинних документів неправдивих відомостей.

Навпаки, судом встановлено, що між позивачем та ПП Фірма "Велеса" укладено договір купівлі - продажу № 05011 від 05.01.2011 (а.с. 15), виконання якого характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується копія податкових, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних. Також ПП Фірма "Велеса" за договором № 04013 від 04.01.2011 надані позивачеві послуги по навантаженню та розвантаженню шпал, про що свідчать копії податкової, видаткової накладних.

Оригінали документів не досліджувались в ході судового розгляду, оскільки вилучені у позивача згідно протоколу обшуку від 04.10.2011 (а.с. 142-146).

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за січень-лютий 2011 року суми податку на додану вартість здійснено ТОВ "Кремремпуть" на підставі виписаних ПП Фірма "Велеса" податкових накладних. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП Фірма "Велеса" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року суми ПДВ на загальну суму 249391,56 грн та 830075,60 грн відповідно, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду ПП Фірма "Велеса" надано належним чином завірені копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем (а.с.166-246).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень № 0002511502/1588, № 0002521502/1587 від 10.05.2011 відповідачем не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Кремремпуть" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002511502/1588 від 10.05.2011, № 0002521502/1587 від 10.05.2011.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-V судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 32,20 грн, сплачені згідно з квитанцією від 06.02.2012, у розмірі 2146,00 грн, сплачені за платіжним дорученням № 476 від 20.02.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0002511502/1588, 0002521502/1587 від 10 травня 2011 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" витрати у вигляді судового збору у розмірі 32,20 грн, сплачені згідно квитанції від 6 лютого 2012 року, у розмірі 2146,00 гривень, сплачені за платіжним дорученням № 476 від 20 лютого 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2012 року.

Суддя С.М. Серга