Постанова № 24958615, 21.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/1753/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Коваленко М.С.,

представників відповідача - Василевська Ю.О., Петрусевич Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техснаб" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій службових осіб при складанні та узгодженні акта №95/23-209/32534899 від 06 березня 2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техснаб" щодо перевірки взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит №2606/10 від 20.01.2012 року"; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2012 року №0004912301/184, №0004902301/185

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техснаб" щодо перевірки взаємовідносин з Приватним підприємством "Анілді". За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення недійсності правочинів, а також не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Вказував, що правові взаємовідносини позивача з ПП "Анілді" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договору, укладеного з ПП "Анілді" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ПП "Анілді" на момент укладення договору та складання податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що місцезнаходження контрагента позивача ПП "Анілді" не було встановлено. Зазначав, що операції надання товарів (робіт, послуг) ПП "Анілді" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до вигодонабувача. Крім того, у контрагента позивача ПП "Анілді" відсутні виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення для здійснення підприємницької діяльності. На вищезазначені обставини посилався відповідач, як на підстави визнання правочину між підприємством позивача ТОВ "Техснаб" та ПП "Анілді" нікчемним. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 17694,00 грн., у тому числі 15788,00 грн. за основним платежем, 1906,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39943,00 грн., у тому числі 39943,00 грн. за основним платежем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техснаб" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 15 липня 2003 року, код ЄДРПОУ 32534899, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №377613 /том І, а.с. 100/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 липня 2003 року №200005077 серії НБ №207163, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 102/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платників податків від 11 липня 2011 року №750/29-039 /том І, а.с. 103/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №398517 товариство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 51.43.1 Оптова торгівля електропобутовими приладами, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, 45.21.1 Будівництво будівель, 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту /том І, а.с. 101/.

Судом встановлено, що у період з 23 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техснаб" (код ЄДРПОУ 32534899) щодо перевірки взаємовідносин з ПП "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит від 20 січня 2012 року №2606/10.

За результатами перевірки складено Акт від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899 /том І, а.с. 15-30/, у якому зафіксовано, порушення:

- підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 39943,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 20664,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 19297,00 грн.;

- пункту 201.1 статті 201 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 15778,00 грн., у тому числі: квітень 2011 року 2561,00 грн., травень 2011 року 2343,00 грн., червень 2011 року 3264,00 грн., липень 2011 року 4410,00 грн., серпень 2011 року 3210,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що договори, укладені між контрагентом позивача ПП "Анілді" та контрагентами-покупцями, на думку податкового органу, є нікчемними /том І, а.с. 25/. Усі операції надання товарів (робіт, послуг), ПП "Анілді" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" /том І, а.с. 25/.

ПП "Анілді" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб /том І, а.с. 26/.

Таким чином, угода укладена між ТОВ "Техснаб" та ПП "Анілді" носить фіктивний характер, а податковий кредит, сформований даними контрагентами недійсний /том І, а.с. 26/.

Оскільки, факт придбання електропобутових приладів у ПП "Анілді" не підтверджується, а товари були оприбутковані ТОВ "Техснаб" на суму 94727,22 грн., у тому числі ПДВ 15787,87 грн. і в подальшому реалізовані, а фактичний продавець придбаних, згідно первинних документів товарів не встановлений, то електропобутові прилади на підприємстві ТОВ "Техснаб" залишились безоплатно отриманими /том І, а.с. 26/.

Податкові накладні, отримані від ПП "Анілді" не вірно оформлені, а саме обов'язковий реквізит "місцезнаходження юридичної особи-продавця, або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку" не відповідає дійсності, оскільки підприємство ПП "Анілді" має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) /том І, а.с. 28/.

Крім того, у Акті перевірки зазначено про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів /том І, а.с. 25/.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 15787,87 грн., заниження валового доходу у сумі 94727,00 грн. та завищення валових витрат підприємства на 78939,00 грн. /том І, а.с. 29/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року №000941203/184, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17694,00 грн., у тому числі 15788,00 грн. за основним платежем, 1906,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 11/, №0004902301/185, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39943,00 грн., у тому числі за основним платежем 39943,00 грн. /том І, а.с. 13/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правомірності проведення перевірки та діям відповідача при складанні Акту перевірки, суд зазначає наступне.

20 січня 2012 року на адресу позивача Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на адресу ТОВ "Техснаб" направлено запит №2606/10/23-116 з проханням надати пояснення та документальне підтвердження господарських відносин з ПП "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739) за 2011 рік /том ІІ, а.с. 125/.

Підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 цього ж Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит від 20 січня 2012 року №2606/10 відповідачем прийнято наказ від 22 лютого 2012 року №874 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техснаб" (код ЄДРПОУ 32534899) по питанню взаємовідносин з ПП "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року /том ІІ, а.с. 124/.

На виконання пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України уповноваженій особі позивача до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу від 22 лютого 2012 року №874 про проведення документальної позапланової перевірки, про що свідчить відповідний запис головного бухгалтера ТОВ "Техснаб" на примірнику направлення від 23 лютого 2012 року №11500/001150, що залишився у позивача /а.с. 123/.

Так, на підставі направлення від 23 лютого 2012 року №1150/001150, виданого Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, головним ДПРІ відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Петрусевич Ю.А., керуючись підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб" (код ЄДРПОУ 32534899) з питання взаємовідносин з ПП "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит від 20 січня 2012 року №2606/10.

Оскільки позивач допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, суд приходить до висновку, що в силу приписів статті 81 Податкового кодексу України сумнівів стосовно легітимності перевірки у ТОВ "Техснаб" не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами перевірки складено Акт від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899 /том І, а.с. 15-30/.

Абзацом 2 пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 86.3. статті 86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Акт перевірки від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899 підписано посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, законними представниками ТОВ "Техснаб" та зареєстровано в органі державної податкової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посадові особи відповідача під час проведення перевірки та складання Акту перевірки діяли на підставі та у межах, визначених Податковим кодексом України, протиправності у їх діях судом не встановлено. Незгода позивача із виявленими порушеннями та наданою податковим органом відповіддю за наслідками розгляду заперечень на Акт перевірки може бути підставою для визнання дій службових осіб відповідача протиправними.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій службових осіб при складанні та узгодженні Акту №95/23-209/32534899 від 06 березня 2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техснаб" щодо перевірки взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит №2606/10 від 20.01.2012 року".

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20 березня 2012 року №000941203/184, №0004902301/185 суд виходить з наступного.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ТОВ "Техснаб" витрат у зв'язку з придбанням у ПП "Анілді" товарів (електроприладів). Також, як на думку відповідача, платник мав включити суму отриманих товарів до складу валового доходу. У зв'язку із чим неправомірно було визначати суму від'ємного значення податку на прибуток за відповідний період.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Анілді" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки електроприладів .

Так, судом встановлено, що 25 березня 2011 року між ТОВ "Техснаб" та ПП "Анілді" укладено договір поставки товарів №25/03 /том І, а.с. 167168/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується поставити у 2011 році, а Покупець прийняти та оплатити електротехнічну продукцію в асортименті.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, поставка товарів виконується транзитом на адресу вантажоотримувача.

Розрахунки за поставлені товари виконуються шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями на на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі /пункт 4.1 Договору/.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Анілді", позивачу виписано:

- податкові накладні від 11 квітня 2011 року №76 на загальну суму 7539,42 грн., у тому числі ПДВ 1256,57 грн. /том І, а.с. 75/, від 15 квітня 2011 року №90 на загальну суму 7826,45 грн., у тому числі ПДВ 1304,41 грн. /том І, а.с. 76/, від 15 травня 2011 року №136 на загальну суму 9759,68 грн., у тому числі ПДВ 1626,61 грн. /том І, а.с. 77/, від 16 травня 2011 року №129 на загальну суму 4300,08 грн., у тому числі ПДВ 716,68 грн. /том І, а.с. 78/, від 15 червня 2011 року №159 на загальну суму 13968,00 грн., у тому числі ПДВ 2328,00 грн. /том І, а.с. 79/, від 15 червня 2011 року №162 на загальну суму 5613,72 грн., у тому числі ПДВ 935,62 грн. /том І, а.с. 80/, від 14 липня 2011 року №212 на загальну суму 12518,10 грн., у тому числі ПДВ 2086,35 грн. /том І, а.с. 82/, від 15 липня 2011 року №213 на загальну суму 4598,40 грн., у тому числі ПДВ 766,40 грн. /том І, а.с. 83/, від 28 липня 2011 року №231 на загальну суму 9346,32 грн., у тому числі ПДВ 1557,72 грн. /том І, а.с. 81/, від 05 серпня 2011 року №247 на загальну суму 13583,21 грн., у тому числі ПДВ 2263,87 грн. /том І, а.с. 84/, від 08 серпня 2011 року №249 на загальну суму 5673,84 грн., у тому числі ПДВ 945,64 грн. /том І, а.с. 85/, від 09 вересня 2011 року №312 на загальну суму 1987,62 грн., у тому числі ПДВ 331,27 грн. /том І, а.с. 87/, від 09 вересня 2011 року №313 на загальну суму 3180,72 грн., у тому числі ПДВ 530,12 грн. /том І, а.с. 86/;

- видаткові накладні від 11 квітня 2011 року №РН-0000058 на загальну суму 7539,42 грн., у тому числі ПДВ 1256,57 грн. /а.с. 42/, від 15 квітня 2011 року №РН-0000070 на загальну суму 7826,46 грн., у тому числі ПДВ 1304,41 грн. /том І, а.с. 43/, від 15 травня 2011 року №РН-0000112 на загальну суму 9759,68 грн., у тому числі ПДВ 1626,61 грн. /том І, а.с. 44/, від 16 травня 2011 року №РН-0000100 на загальну суму 4300,08 грн., у тому числі ПДВ 716,68 грн. /том І, а.с. 45/, від 15 червня 2011 року №РН-0000128 на загальну суму 5613,72 грн., у тому числі ПДВ 935,62 грн. /том І, а.с. 46/, від 15 червня 2011 року №РН-0000129 на загальну суму 13968,00 грн., у тому числі ПДВ 2328,00 грн. /том І, ас. 47/, від 14 липня 2011 року №РН-0000165 на загальну суму 12518,10 грн., у тому числі ПДВ 2086,35 грн. /том І, а.с. 48/, від 15 липня 2011 року №РН-0000166 на загальну суму 4598,40 грн., у тому числі ПДВ 766,40 грн. /том І, а.с. 49/, від 28 липня 2011 року №РН-000183 на загальну суму 9346,32 грн., у тому числі ПДВ 1557,72 грн. /том І, а.с. 50/, від 05 серпня 2011 року №РН-0000197 на загальну суму 12583,21 грн., у тому числі ПДВ 2263,87 грн. /том І, а.с. 51/, від 08 серпня 2011 року №РН-0000199 на загальну суму 5673,84 грн., у тому числі ПДВ 945,64 грн. /том І, а.с. 52/, від 09 вересня 2011 року №РН-0000247 на загальну суму 3180,72 грн., у тому числі ПДВ 530,72 грн. /том І, а.с. 53/, від 09 вересня 2011 року №РН-0000246 на загальну суму 19987,62 грн., у тому числі ПДВ 3331,27 грн. /том І, а.с. 54/;

- рахунки-фактури від 15 квітня 2011 року №СФ-0000101 на загальну суму 7826,45 грн., у тому числі ПДВ 1304,41 грн. /том І, а.с. 63/, від 15 травня 2011 року №СФ-0000139 на загальну суму 9759,68 грн., у тому числі ПДВ 1626 грн. /том І, а.с. 64/, від 16 травня 2011 року №СФ-0000132 на загальну суму 4300,08 грн., у тому числі ПДВ 716,68 грн. /том І, а.с. 65/, від 10 червня 2011 року №СФ-0000149 на загальну суму 13968,00 грн., у тому числі ПДВ 2328,00 грн. /том І, а.с. 66/, від 11 червня 2011 року №СФ-0000150 на загальну суму 5613,72 грн., у тому числі ПДВ 935,62 грн. /том І, а.с. 67/, від 14 липня 2011 року №СФ-0000187 на загальну суму 12518,10 грн., у тому числі ПДВ 2086,35 грн. /том І, а.с. 68/, від 15 липня 2011 року №СФ-0000188 на загальну суму 4598,40 грн., у тому числі ПДВ 766,40 грн. /том І, а.с. 69/, від 28 липня 2011 року №СФ-0000201 на загальну суму 9346,32 грн., у тому числі ПДВ 1557,72 грн. /том І, а.с. 70/, від 05 серпня 2011 року №СФ-0000213 на загальну суму13583,21 грн., у тому числі ПДВ 2263,87 грн. /том І, а.с. 71/, від 08 серпня 2011 року №СФ-0000220 на загальну суму 5673,84 грн., у тому числі ПДВ 945,64 грн. /том І, а.с. 72/, від 09 вересня 2011 року №СФ-0000271 на загальну суму 3180,72 грн., у тому числі ПДВ 530,12 грн. /том І, а.с. 73/, від 09 вересня 2011 року №СФ-0000270 на загальну суму 19987,62 грн., у тому числі ПДВ 3331,27 грн. /том І, а.с. 74/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том І, а.с. 159-162/ та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 121/, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 94727,22 грн., копії яких наявні в матеріалах справи /том І, а.с. 55-62/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що транспортування придбаного товару здійснювалось особистим автотранспортом заступника директора ТОВ "Техснаб" Овчиннікова І.В., на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи копію наказу на призначення Овчиннікова І.В. на посаду заступника директора ТОВ "Техснаб" /том І, а.с. 92/, витяг з книги реєстрації довіреностей /том І, а.с. 88-91/, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /том І, а.с. 93/. Перевезення здійснювалося на орендований склад ТОВ "Техснаб" по вул. Київській 3а, в місті Кременчуці.

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт реалізації придбаного у ПП "Анілді" товару, а саме: копії договорів купівлі-продажу, поставки, накладних, довіреностей на отримання товару /том І, а.с. 169-250; том ІІ, а.с. 1-57/.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем валові витрати за ІІ квартал 2011 року, ІІІ квартал 2011 року та податковий кредит за квітень-серпень 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП "Анілді" сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за квітень-серпень 2011 року на загальну суму 15788,00 грн. став висновок податкового органу про те, що виписані контрагентами позивача ПП "Анілді" податкові накладні не відповідають дійсності, оскільки зазначений контрагент не знаходиться за адресою, зазначеною в податкових накладних.

На противагу зазначеному доводу відповідача, суд зазначає, згідно наявної у матеріалах справи та дослідженої в ході судового розгляду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент укладення договору, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних (березень-серпень 2011 року) ПП "Анілді" знаходилося за місцезнаходженням /том І, а.с. 159-162/.

Відповідач не заперечує той факт, що спірні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Техснаб" та деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Анілді" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси необхідні підприємству для реалізації товару, що проданий ТОВ "Техснаб" на умовах самовивезення. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Вказані посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Анілді" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Техснаб" та ПП "Анілді" /том І, а.с.29/ та нікчемності правочинів, укладених ПП "Анілді" /том І, а.с. 25/ суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виходячи з правового змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

У даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку (1 стадія), робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень не надано.

Також суд вважає необґрунтованими доводи податкової інспекції про те, що позивач здійснив "видимість" придбання товарів з метою ухилення від сплати податків /том І, а.с. 29/, адже фактичність поставки товарів від ПП "Анілді" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за квітень-серпень 2011 року в сумі 15788,00 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ з отриманих товарів від ПП "Анілді" та заниження валового доходу у сумі 94727,00 грн., завищення валових витрат на 78939,00 грн., у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів від ПП "Анілді".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 березня 2012 року №0004912301/184 та №0004902301/185.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб" витрати зі сплати судового збору у розмірі 576,38 грн. /п'ятсот сімдесят шість гривень тридцять вісім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова