Постанова № 24958608, 20.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3327/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Ікаєва Р.З.

представника відповідача - Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на на додану вартість, оскільки укладений між ПАТ "КСЗ" та ТОВ "Укрцентр" договір поставки, судом фіктивним не визнавався, не порушував публічний порядок та був спрямований на настання реальних наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, стверджував, що позивачем на перевірку не надано сертифікат (паспорт) якості виробленої продукції, акти приймання-передачі та докази транспортування придбаного товару.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" зареєстровано 13.03.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 16.12.2011 року перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Укрцентр", ТОВ "Торгова Компанія "Дашуківські Бентоніти" за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2011 року № 8706/23-209/05756783, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 118 290,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472301/87 від 12.01.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 177 434,67 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 118 289,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59 144,89 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС у Полтавській області прийнято рішення від 28.03.2012 року № 769/10/10-215, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, а ДПС України рішення від 24.04.2012 року № 7430/6/10-2215 яким скаргу залишено без розгляду.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301/87 від 12.01.2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено та не спростовується сторонами по справі, що 02 жовтня 2009 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Укрцентр" (постачальник) укладено договір постачання товару №0486-СН, за умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 було здійснено поставку наступного товару: Планки фрикційної кресл. 100.00.008-3 в кількості 250 шт. та Планки фрикційної кресл. 100.00.027-0 в кількості 341 шт.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із акту перевірки від 23.12.2011 року № 8706/23-209/05756783 вбачається, що позивачем на перевірку надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, прибуткові ордери, на підставі яких Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість у вересні 2011 року.

Будь які зауваження до наданої на перевірку первинної документації у відповідача відсутні, про що свідчить акт перевірки та пояснення представника відповідача надані в судовому засіданні.

Згідно акту перевірки вказана господарська операція була відображена позивачем у даних бухгалтерського обліку, розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі.

Судом критично оцінюються висновки зроблені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження ланцюгу постачання ТОВ "Укрцентр" отже непідтвердження реальності господарських операцій проведених вказаним товариством у вересні 2011 року, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічну позицію викладено в листі Вищого адміністративного суду № 742/11/13-11 від 02.06.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що зустрічна перевірка ТОВ "Укрцентр" не проводилась, вказане підприємство наявне за місцем реєстрації та подає податкову звітність.

Відповідно до положень Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю ведення податкового обліку на підставі первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, рахунках-фактури та інших) наявність чи відсутність сертифікатів якості товарів на правильність ведення податкового обліку не впливає.

Стосовно доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне вказати наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання передачі товару та розрахункові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку ОДПІ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Крім того, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 2220,19 грн. Відтак, суд вважає за необхідне повернути Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" з Державного бюджету України надмірно сплачені відповідно до платіжних доручень ПАТ КБ "Приват-Банк" № 6435 від 15.05.2012 та № 7430 від 31.05.2012 суми судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп. та 42 грн. 00 коп. відповідно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000472301/87 від 12.01.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 копійок.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" з Державного бюджету України надмірно сплачені відповідно до платіжних доручень ПАТ КБ "Приват-Банк" № 6435 від 15.05.2012 та № 7430 від 31.05.2012 суми судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп. та 42 грн. 00 коп. відповідно.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко