Постанова № 24958474, 25.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. м. Львів № 2а-2204/12/1370

12 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Мокрій Р.З., представника відповідача Оленюк Х.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного відритого акціонерного товариства «Шахта»Надія»до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити дії,

встановив:

Державне відрите акціонерне товариство «Шахта»Надія»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі - ДПІ у Сокальському року Львівської облсті), спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Львова. З урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Сокальському районі Львівської області протиправними, стосовно зміни сплаченої суми за платіжними дорученнями від 23.09.2010 року за № 2328, від 28.09.2010 року за № 2347, в рахунок погашення податкового боргу та пені; - зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Львова внести зміни до карток особових рахунків платника податків державного відритого акціонерного товариства «Шахта»Надія»по ПДВ, шляхом відображення платежу, сплаченого по платіжному дорученню від 23.09.2010 року за № 2328 на суму 1000000,00 грн. та по платіжному дорученню від 28.09.2010 року за № 2347 на суму 1 075 960,00 грн. - згідно призначення визначеного цим платіжним дорученням

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виконав своє зобов'язання, товариство самостійно сплатило до бюджету суму зазначену у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 2 075 960,00 грн., про що зазначило у платіжному документі, проте ДПІ у Сокальському районі Львівської області самостійно зарахувало вищезгадану проплату, тим самим змінивши призначення платежу, яку визначено товариством у платіжному дорученні, що є неправомірним. Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач - ДПІ у Сокальському районі м. Львова явку уповноважного представника в судове засідання призначеного на 25.06.2012 року не забезпечив, не повідомив суд про причини такої неявки, хоча належним чином завчасно повідомлявся про час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою його представника про отримання судових викликів. В матеріалах справи наявні письмові заперечення на позовну заяву від 13.04.2012 року № 1542/10/10-010. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно визначив призначення платежу в сумі 2075960 грн., котрі у хронологічному порядку були зараховані до сплати боргу за минулі періоди. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача - спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Львова в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами ДПС з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів. Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Вважає, що кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовується на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Просила відмовити в позові.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Державне відрите акціонерне товариство «Шахта»Надія»зареєстроване 16.03.2001року року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області. Позивач являється платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва № 100326200.

Позивача взято на облік до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Львова 01.09.1997 року за № 02-214. У період винекнення спірних правовідносин щодо сплати податкових зобов'язань, які мали місце у серпні 2010 року, перебувало на обліку в ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

Позивачем задекларовано за серпень 2010 року суму ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет на суму 2 075 960,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ від 14.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2010 року Товариство виконало, про що зазначило у платіжному документі: платіжне доручення № 2328 від 23.09.2010 року на суму 1000 000,00 грн., призначення платежу ПДВ за серпень 2010 року, та № 2347 від 28.09.2010 року на суму 1 075 960,00 грн., призначення платежу ПДВ за серпень 2010 року.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області самостійно зарахувало вищезазначену проплату, змінивши призначення платежу, яку визначено товариством у платіжному дорученні.

Позивач не погоджуючись з діями відповідачів, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі -Закон № 2181).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, що узгоджується з позицією ВАСУ, яка викладена в Листі від 17.03.2009р. № 358/13/13-09.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №2181, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Даючи аналіз платіжним дорученням № 2328 від 23.09.2010 року та за № 2347 від 28.09.2010 року суд приходить до висновку, що ДПІ у Сокальському районі Львівської області визначивши призначення платежу за інший період ніж той, що був визначений товариством, протиправно змінило призначення платежу визначене платником податків.

При вирішенні позовної вимоги щодо зобов'язання СДПІ внести зміни до картки особового рахунку платника податків товариства по ПДВ, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Як пояснили в судовому засіданні представник відповідача, порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (далі-Інструкція № 276).

Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Таким чином, суд зазначає, що у зв'язку з відсутністюу відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються зарахуванням коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам чинного на час здійснення проплати.

Оскільки в даному випадку дії органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірного платежу, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання СДПІ внести зміни в облік нарахованих/сплачених податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи, доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ДПІ у Сокальському районі Львівської області протиправними, стосовно зміни сплаченої суми за платіжними дорученнями від 23.09.2010 року за № 2328, від 28.09.2010 року за № 2347, в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Львова внести зміни до карток особових рахунків платника податків державного відритого акціонерного товариства «Шахта»Надія»по ПДВ, шляхом відображення платежу, сплаченого по платіжному дорученню від 23.09.2010 року за № 2328 на суму 1000000,00 грн. та по платіжному дорученню від 28.09.2010 року за № 2347 на суму 1 075 960,00 грн. - згідно призначення визначеного цим платіжним дорученням.

Стягнути з державного бюджету на користь державного відритого акціонерного товариства «Шахта»Надія»(Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; ідентифікаційний код 00178175) судовий збір у сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.