Постанова № 24958398, 20.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. № 2а-2037/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Валовін Ю.В.,

від відповідача: Дриганюк Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень від 14.10.2011 року № 0000482301, № 0000072200, № 0000492301.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2011р. № 0000482301, № 0000492301 та № 0000072200.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві. Також, зазначила, що податкові повідомлення-рішення № 0000482301 та № 0000492301 підлягають скасуванню, оскільки на підприємстві наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, Договір з усіма додатками, Акти виконаних робіт, Ефірні довідки; вказані первинні документи недійсними або не чинними судом не визнавались та не є недійсними в силу закону; податкові накладні були видані особою, що в установленому порядку зареєстрована, як платник податку на додану вартість та містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України; здійснювана операція відбулась в межах господарської діяльності та відображена підприємством в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000072200 представником позивача було надано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених в заперечені на адміністративний позов вих. № 1499/9/10-009 від 03.05.2012р. та доповненні до заперечень на адміністративний позов вих. № 3041/9/10-009 від 07.06.2012р. Зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість послуг сплачених ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»в сумі 5 586 308,00 грн., та, відповідно, безпідставно сформовано податковий кредит з суми сплаченого ПДВ, з причин визнання правочину з вказаним контрагентом нікчемним. Підставою нікчемності слугували направлені ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листи № 4053/8/23-403 від 10.06.2011р., № 16070/7/23-310 від 08.08.2011р. та Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком». Даними листами повідомлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації (згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів на рівні ДПА України"), що здані декларації визнані "недійсними", в силу недотримання вимог закону, щодо їх оформлення, що відсутні трудові ресурси необхідні для надаваних послуг та, що підписи на поданих деклараціях, згідно експертних висновків, зроблені не директором підприємства.

Крім того, додав, що компанія «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.»з якою ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття»укладено ліцензійний договір на використання торгової марки «RIXOS», не володіє останньою, що підтверджує заниження позивачем податку з доходу нерезидента в сумі -158 388,00 грн. в тому числі за період: ІІІ квартал 2010 року в сумі -78 911,00 грн., та І квартал 2011 року в сумі -79 477,00 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками державної податкової адміністрації у Львівській області в період з 22.08.2011р. по 19.09.2011р. було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття», за результатами якої складено Акт № 203/23-5/34358195 від 26.09.2011р. (надалі -Акт перевірки). В Акті перевірки ДПА у Львівській області встановлено: порушення вимог п. 5.1., п.п. 5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., шляхом заниження податку на прибуток на загальну суму 1 396 577, 00 грн..; порушення вимог п.п. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України) від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, шляхом завищення податкового кредиту на суму 1 117 261,50 грн.; порушення абз. "в" п. 13.1 ст.13, п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.94р. № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств»( із змінами і доповненнями), з врахуванням положень п. 2 ст. 12 "Роялті" Конвенції між Урядом України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995р., не стягнено податку в розмірі 10 % від загальної суми, як виплачена нерезиденту фірмі "RIXOS HOLDING & FINANCE B.V" (Нідерланди) у вигляді роялті, що призвело до заниження суб'єктом господарювання податку з доходу нерезидента в сумі -158 388,00 грн. в тому числі за період: ІІІ квартал 2010 року в сумі -78 911,00 грн., та І квартал 2011 року в сумі -79 477,00 грн.

На підставі складеного ДПА у Львівській області Акта перевірки ДПІ у м. Трускавець винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000482301 від 14.10.2011р. яким донараховано грошові зобов'язань за основним платежем на суму 1 396 577,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1,00 грн.; № 0000492301 від 14.10.2011р. яким донараховано грошові зобов'язання за основним платежем на суму 1 117 261,50 грн. та за штрафними санкціями на суму 1,00 грн.; № 0000072200 від 14.10.2011р. яким донараховано грошові зобов'язання за основним платежем на суму 158 388,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 19 728,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011р. № 0000482301, № 0000492301, № 0000072200 оскаржувались позивачем в адміністративному порядку в ДПА у Львівській області та ДПС України, однак були залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

25.01.2011р. між позивачем та ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»було укладено договір № 251/Р11 про надання послуг (надалі -Договір). Згідно умов Договору, Виконавець (ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком») зобов'язується розміщувати в ефірі телеканалу Рекламні матеріали Замовника (ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття») та/або його клієнтів. Умови розміщення Рекламних матеріалів в ефірі телеканалу (назва телеканалу, територія виходу в ефір, ефірний час, вартість і порядок оплати та ін.) відображені в медіа-планах на виконання рекламних послуг, які є додатками до Договору. В матеріалах справи містяться наступні медіа-плани: на вихід реклами на телеканалі «РТР-планета»в лютому 2011 року на загальну суму 2 866 491,00 грн. в т.ч. ПДВ 477 748,50 грн. та на вихід реклами в ефірі телеканалу «РТР-планета»в березні 2011 року на загальну суму 3 837 078,00 грн. в т.ч. ПДВ 639 513,00 грн. Підтвердженням розміщення рекламних матеріалів на вказаному телеканалі протягом лютого-березня є наявні в матеріалах справи ефірні довідки від 23.02.2011р. та 12.04.2011р., а також Акти здачі-прийому виконаних робіт від 28.02.2011р. № ОУ 0000047 на загальну суму 2 866 491,00 грн. в т.ч. ПДВ 477 748,00 грн. та від 31.03.2011р. № ОУ 0000108 на загальну суму 3 837 078,00 грн. в т.ч. ПДВ 639 513,00 грн.

Вартість послуг разом з сумою ПДВ оплачена повністю, що не заперечувалося представником відповідача. На підставі наявних в матеріалах справи податкових накладних № 222 від 28.02.2011р. та № 276 від 31.03.2011р., ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття»в березні та лютому місяці включило суми сплаченого ПДВ в розмірі 1 117 261,00 грн. до складу податкового кредиту, а вартість послуг сплачених контрагенту віднесло до валових витрат, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, в податковій звітності з податку на прибуток підприємств та в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період -І квартал 2011 року.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст.. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України, відповідальність, передбачена цим кодексом за порушення законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи, настає для конкретних платників податків та податкових агентів. Зі змісту Глави 11 «Відповідальність», та п.п.4.1.1 п.4.1. ст. 4 ПК України вбачається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином суд дійшов висновку, що не можуть вважатись належним доказом Листи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення податкового законодавства контрагентом та Акт перевірки ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені та/або нараховані витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо них, з огляду на те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, саме відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців міг керуватися позивач при здійсненні господарських операцій із своїм контрагентом

Крім того, суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, посвідчень особи керівників підприємства-кнтрагента та достовірність їх підписів при укладенні угод та виконанні господарських зобов'язань.

Відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента теж не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення валових витрат та податкового кредиту ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття», оскільки по-перше, з характеру операції вбачається можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових та матеріально ресурсів, по-друге, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ріксос-Прикарпаття»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформленого договору з ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»та отриманих від нього податкових накладних. Послуги були повністю оплачені ТОВ «Ріксос-Прикарпаття». Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Всупереч твердженням відповідача викладених в запереченні на адміністративний позов та в Акті перевірки щодо фіктивності договору між ТОВ «Ріксос-Прикарпаття»та ТОВ «Фароза-Інвест Ком», відсутнє будь-яке рішення суду про встановлення такої фіктивності.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття»та ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»перебували в реєстрі ДПА України як платники податку на додану вартість (згідно відкритої інформації, розміщеної на сайті ДПА України), а також перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців без будь-яких обмежень. За таких обставин ТОВ «Ріксос-Прикарпаття» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000072200 судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.»(Нідерланди) було укладено ліцензійні договори на використання торгової марки XOS» ( за 2009 рік - Ліцензійний Договір від 01.01.2009р., та за 2010 рік -Ліцензійний Договір від 01.01.2010р.) На виконання умов даних Ліцензійних Договорів ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття»здійснювало виплату доходів нерезидента із джерелом походження з України, у вигляді роялті. Згідно з умовами укладених Договорів, Ліцензіару було перераховано суму коштів у розмірі: за 2009 рік (дата оплати 05.08.2010р.) - 100 000,00 доларів США та за 2010 рік (дата оплати -23.03.2011р.) -100 000,00 доларів США, що підтверджується підписаними Сторонами Актами від 05.08.2010р. та 23.03.2011р.

Компанія «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.»є резидентом Королівства Нідерландів. Резидентство даної країни підтверджено наявними в матеріалах справи довідками від 01.07.2010р. та 12.01.2011р.

В п. 1.1. Ліцензійних Договорів від 01.01.2009р. та від 01.01.2010р. зазначено, що Ліцензіар («RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.») надає Ліцензіату (ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття») невиключну ліцензію на використання Торгової марки, якою Ліцензіар володіє на Україні.

Відповідно до п. 3.1. Ліцензійних Договорів від 01.01.2009р. та від 01.01.2010р., в якості винагороди за використання ліцензії, Ліцензіат зобов'язується виплатити Ліцензіару протягом року суму коштів в розмірі 100 000,00 доларів США.

Відповідно до п. Б Ліцензійного Договору від 01.01.2009р. та п. Б Ліцензійного договору від 01.01.2010р., Ліцензіар (компанією «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.») володіє ексклюзивною ліцензією на використання торгової марки » в Україні.

В свою чергу Ліцензіар («RIXOS HOLDING & FINANCE B.V.») володіє правом на передачу ліцензії третім особам в субліцензію на підставі укладеного Договору з компанією «RIXOS GROUP N.V.».

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що застосовується щодо даних правовідносин, під доходами отриманими нерезидентом із джерел їх походження з України, слід розуміти, зокрема роялті.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 вказаного закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1. цієї статті, за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод , які набрали чинності.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабміну від 06.05.2001р. № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» (діючої станом на дату виконання Ліцензійного Договору від 01.01.2009р.), підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 та 6 цього порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Судом встановлено, що Ліцензійні Договори було укладено з компанією, яка є резедентом країни Нідерланди (що підтверджується описаними вище довідками про резедентство) та підпадають під дію Конвенції між Урядом України і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995р. (надалі -Конвенція).

Відповідно до п. 1 ст. 12 Конвенції, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником роялті.

Згідно п. 3 Конвенції, незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо такий резидент є фактичним власником і якщо роялті є платежами, згаданими у пункті 5 підпункті b) цієї статті.

Термін «роялті»при використані у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за: 5.b) використання або право на використання будь-яких авторських прав на наукові роботи і патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Таким чином, положення Конвенції визначають, що її застосування, в частині звільнення від сплати податку з доходу нерезидента на території України, при наявності підтвердження того, що: платежі, які сплачуються, являються компенсацією за використання або права на використання торгової марки; їх отримувач є фактичним власником таким платежів.

Підтвердженням першої умови є укладені між сторонами ліцензійні договори. Друга умова підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, виданою Податковим і Митним управлінням Нідерландів від 27.01.2012р. (апостильованою у визначеному законом порядку), в якій зазначено, що компанія «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V."»протягом 2009, 2010 та 2011 років та на сьогоднішній день є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) платежів роялті в значенні статті 12-1 Конвенції між Королівством Нідерландів та Україною про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно.

Тому, якщо «RIXOS HOLDING & FINANCE B.V."»є власником роялті (платежів за користування торгової марки) та має підтверджений статус резиденства країни учасниці -Нідерландів, суд погоджується з висновками позивача, що останній володів усіма правовими підставами не утримувати передбачений Конвенцією податок у розмірі 10 % суми роялті.

З огляду на наведене вище, податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011р. № 0000482301, № 0000492301 та № 0000072200 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими,відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області від 14.10.2011р. № 0000482301, № 0000492301 та № 0000072200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»(місцезнаходження: 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Городище, 8, ідентифікаційний код 34358195) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 25.06 2012 року.

Суддя Лунь З.І.