Постанова № 24958152, 22.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2012 р. Справа № 2а-1246/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представника позивача Госедла Р.І.

представника відповідача Ясінського Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" звернулрся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Надвірнянському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ресурсна компанія» з питань дотримання вимоги податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1356/23-32446237 від 15.09.2011 року. Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки щодо відсутності поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а саме: господарські операції за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТзОВ «Ресурсна компанія»послуг по генеральному та щоденному прибиранню номерів типу «Стандарт», «Люкс», «Напівлюкс», «Шале», прибирання прилеглої території та сміття у ТзОВ «Сталевий дім» та продажу ТзОВ «Ресурсна компанія» товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а також визнання угод поставки нікчемними. Позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Ресурсна компанія» і первинних документів. Вказує, що висновок відповідача щодо нікчемності правочину необґрунтований жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі норм Цивільного кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених в письмовому запереченні проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними. Вказував, що документальна позапланова виїзна документальна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням вимог Податкового кодексу України. Одночасно звертав увагу суду на те, що зазначені висновки перевіряючих не мали для позивача жодних негативних наслідків. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурсна компанія» є суб'єктом господарювання та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Надвірнянському районі.

15.09.2011 року працівниками ДПІ в Надвірнянському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки наданих позивачем первинних документів відповідачем складено акт перевірки №1356/23-32446237, яким встановлено відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а саме: господарські операції за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТзОВ «Ресурсна компанія»послуг по генеральному та щоденному прибиранню номерів типу «Стандарт», «Люкс», «Напівлюкс», «Шале», прибирання прилеглої території та сміття у ТзОВ «Сталевий дім» та продажу ТзОВ «Ресурсна компанія» товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а також визнано угоди поставки є нікчемними згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 658 та 662 ЦК України.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при проведенні перевірок платників податків визначений гл.8 ПК України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984).

Так, відповідно до п. 86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За змістом п. 2 Порядку № 984 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З урахуванням зазначених норм, органи державної податкової служби наділені повноваженнями здійснювати перевірки дотримання платником податків лише того законодавства, контроль за дотриманням якого на них покладено.

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Крім того, за змістом п.4 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 і 6 Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, належать: дата і місце складання; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд враховує, що висновки акту перевірки від 15.09.2011 року №1356/23-32446237 не мали для позивача жодних публічно-правових наслідків. Так, на підставі вказаного акту перевірки відповідач не приймав податкові повідомлення-рішення.

Тобто, акт перевірки, так само і висновки, викладені в акті, не містять рішень суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Натомість п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України встановлено право платника податку оскаржити в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом, які відповідно до п. 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому.

В судовому засіданні представник позивача та відповідача підтвердили відсутність на дату розгляду спору негативних наслідків для позивача за результатами акта перевірки, відтак відсутнє порушення законних прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2012 року.