Постанова № 24958073, 14.06.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-0770/2505/11

Рядок статзвіту № 8.2.6

Код - 13

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р.О.,

при секретарі судового засідання - Фантич В.В.,

за участю сторін:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки", представник Попюк М. І.;

відповідача: Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби, представник - Подойма Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року №136/23-1/33142018, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14.06.2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 червня 2012 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки", звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року №136/23-1/33142018. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що висновки посадових осіб відповідача щодо необґрунтованості віднесення до складу валових витрат за 2008 - 2010 рр. витрат на оплату транспортних послуг з перевезення працівників підприємства є безпідставними, оскільки такі послуги, на відміну від твердження відповідача, не являються компенсаційними виплатами працівникам, а передбачені колективним договором та гарантуються при прийнятті на роботу. Також вважає протиправним коригування валових витрат на суму банківських відсотків за користування кредитними коштами на підставі того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" в період наявної заборгованості по кредиту надавались безпроцентні поворотні позики пов'язаним особам. Зазначає, що такі позики здійснювались за рахунок власних надходжень від продажу продукції, а всі платежі за договором кредитної лінії та відсотки за користування кредитними грошима сплачувались своєчасно та в повному обсязі. Крім того, вказує на те, що в акті проведеної перевірки відповідачем помилково двічі включено до складу скоригованого валового доходу суму 16770,00 грн. в І та ІІ кварталах 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у запереченнях проти позову №4854/10/10-011 від 30.09.2011 року, додаткових запереченнях №344/10/10-011 від 24.01.2012 року та додаткових поясненнях №232/10/10-011 від 03.04.2012 року, а саме, зазначив, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат за 2008 - 2010 рр. витрати на оплату транспортних послуг з перевезення працівників підприємства, оскільки такі не передбачені в колективному договорі. Крім того, зазначив, що оскільки надання вільних обігових коштів як поворотних фінансових допомог, тобто проведення операцій, що не пов'язані із господарською діяльністю, здійснювалось за наявності постійної заборгованості по кредитам, то відсотки, нараховані банком за користування кредитними коштами в період надання таких допомог, також не пов'язані із господарською діяльністю підприємства, тому не можуть бути включені до складу валових витрат.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив на підставі вищенаведеного. Крім того, клопотав приєднати до матеріалів справи постанову Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №3-379/11 від 23.06.2011 року, якою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, у зв'язку з допущення порушення ведення податкового обліку, а саме, заниження валового доходу за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року у загальній сумі 439827 грн. та заниження валових витрат у загальній сумі 56194 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 105256 грн. Вважає, що оскільки вказана постанова набрала законної сили та нею встановлено вину директора позивача щодо скоєння податкового правопорушення, суд повинен застосувати її як преюдиційну, а майбутнє рішення суду не може суперечити цій постанові.

Представник позивача заявив, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" про постанову Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №3-379/11 від 23.06.2011 року обізнаний не був. Крім того, долучив до матеріалів справи постанову Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №708/527/2012 від 10 травня 2012 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4, головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки", за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП у зв'язку з допущення порушення ведення податкового обліку, а саме, заниження валового доходу за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року у загальній сумі 439827 грн. та заниження валових витрат у загальній сумі 56194 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 105256 грн., закрито у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 31.03.2011 року по 28.04.2011 року Ужгородською міжрайонною податковою інспекцією в Закарпатській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.05.2011 року №389/23-1/33142018.

Відповідно до п. 1 висновків вищезазначеного акта, перевіркою встановлено, крім того, порушення п. 1.31 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток всього у сумі 105256,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2008 року в сумі 1763,00 грн., ІV квартал 2008 року - 6313,00 грн., І квартал 2009 року - 7140,00 грн., ІІ квартал 2009 року - 7053,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 7718,00 грн., ІV квартал 2009 року - 7672,00 грн., І квартал 2010 року - 13851,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 17755,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 17032,00 грн., ІV квартал 2010 року - 18959,00 грн.; а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у сумі 75000,00 грн., в тому числі за: І квартал 2008 року в сумі 20995,00 грн., ІІ квартал 2008 року - 38310,00 грн., ІІІ квартал 2008 року - 15695,00 грн.

На підставі акта перевірки №389/23-1/33142018 від 10.05.2011 року Ужгородською міжрайонною податковою інспекцією в Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №136/23-1/33142018 від 25.05.2011 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 131570,00 грн. (в тому числі за основним платежем 105256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26314,00 грн.).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав до Ужгородської міжрайонної податкової інспекції в Закарпатській області заперечення від 19 травня 2011 року №117, яке було залишене останньою без розгляду.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (перевізник) 03 січня 2007 року було укладено договір №1, відповідно до предмету якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення працівників останнього на умовах, визначених договором.

П. 2.2 зазначеного договору передбачено, що плата за перевезення складає 40,00 грн./рейс.

У відповідності до умов перевезення, визначених договором, перевезення здійснюються щодня, крім вихідних та святкових днів, з урахуванням перенесених днів; перевезення здійснюються двічі на день за наступним графіком та маршрутами:

- вранці: с. Зарічево - м. Перечин, час прибуття за адресою замовника - 05.45 год., 14.45 год.;

- ввечері: м. Перечин - с. Зарічево, час відправлення з адреси замовника - 24.15 год.

В подальшому, підписуючи 15 квітня 2010 року договір про внесення змін до договору №1 від 03.01.2007 року, сторони домовились про встановлення плати за перевезення з 15.04.2010 року на рівні 310,00 грн./рейс, а також про зміну графіку та маршрутів перевезення:

- с. Зарічево - м. Перечин, час прибуття за адресою замовника - 05.45 год., 14.45 год.; с. Туриця - с. Дубриничі, час прибуття - 07.45 год.

- м. Перечин - с. Зарічево, час відправлення з адреси замовника - 15.15 год., 24.15 год.; с. Дубриничі - с. Туриця, час відправлення з адреси замовника - 17.10 год.

За період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. замовником було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" послуг по перевезенню працівників на загальну суму 123577,00 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (перевізник) 03 січня 2007 року було укладено договір №2. Розділом 1 укладеного договору передбачено, що перевізник зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення працівників останнього на умовах, визначених договором.

У відповідності до умов перевезення, визначених договором, перевезення здійснюються щодня, крім вихідних та святкових днів, з урахуванням перенесених днів; перевезення здійснюються двічі на день за наступним графіком та маршрутами:

- вранці: с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - м. Перечин, час прибуття за адресою замовника - 05.45 год., 14.45 год.;

- ввечері: м. Перечин - с. Вільшанки - с. Т. Пасіка, час відправлення з адреси замовника - 24.15 год.

Плата за перевезення складає:

- с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - м. Перечин - 210,00 грн./рейс;

- м. Перечин - с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - 210,00 грн./рейс;

- с. Вільшанки - м. Перечин - 180,00 грн./рейс (без заїзду в Т. Пасіку);

- м. Перечин - с. Вільшанки - 180,00 грн./рейс (без заїзду в Т. Пасіку).

Договором від 01.02.2008 року про внесення змін до договору №2 від 03.01.2007 року сторонами було переглянуто вартість послуг, та визначено її в такому розмірі:

- с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - м. Перечин - 280,00 грн./рейс;

- м. Перечин - с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - 280,00 грн./рейс;

- с. Вільшанки - м. Перечин - 250,00 грн./рейс (без заїзду в Т. Пасіку);

- м. Перечин - с. Вільшанки - 250,00 грн./рейс (без заїзду в Т. Пасіку).

Договором від 30.11.2009 року про внесення змін до договору №2 від 03.01.2007 року була встановлена наступна вартість послуг:

- с. Вільшанки - с. Т. Пасіка - м. Перечин - 450,00 грн./рейс;

- м. Перечин - с. Вільшанки - 350,00 грн./рейс.

За період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" було отримано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 послуг по перевезенню працівників на загальну суму 299480,00 грн.

Факт отримання послуг по перевезенню працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" по вищезазначеним договором ні в акті перевірки, ні відповідачем в судових засіданнях не заперечується.

Крім того, з метою сприяння регулюванню трудових відносин і соціально-економічних інтересів працівників і власників між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" в особі голови зборів учасників ОСОБА_3 з одного боку і трудовим колективом підприємства в особі обраного й уповноваженого від трудового колективу ОСОБА_8 було укладено колективний договір на 2006 - 2011 роки, затверджений директором товариства та погоджений представником від трудового колективу 03 січня 2006 року.

Додатком №1 до вищезазначеного колективного договору, затвердженого директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" та головою зборів трудового колективу 19 грудня 2006 року, передбачено доповнити розділ 8 "Соціальні пільги та гарантії", в тому числі, п. 8.2. наступного змісту: "Адміністрація підприємства гарантує забезпечення перевезення працівників, які проживають за межами м. Перечина, на роботу та з роботи".

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (ст. 10 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року).

Положення ч. 3 ст. 13 Кодексу законів про працю України та ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" №3356-XII від 01.07.1993 року допускають можливість внесення в колективні договори умови, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії).

Приймаючи рішення про заниження позивачем валових доходів на суму 439827,00 грн., відповідач виходив з того, що перевезення працівників підприємства на та з роботи є безоплатно наданими послугами у формі компенсаційних виплат працівникам, тобто в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" являються продажем результатів робіт (послуг), які, в свою чергу, підлягають включенню до складу валових доходів. Надання таких послуг без відображення їх у складу валових доходів можливе тільки за умови їх включення до колективного договору, проте умовами останнього надання такої компенсації не передбачено.

Однак із зазначеним висновком відповідача суд погодитись не може з огляду на наступне.

Абз. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР дає визначення поняттю "продаж результатів робіт (послуг)", у відповідності до якого таким є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

В розумінні п. 1.23 ст. 1 вищезазначеного нормативно-правового акту, безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Матеріалами справи доведено, що перевезення працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" на роботу та з роботи гарантується додатком №1 до колективного договору (а. с. 86), що спростовує твердження відповідача про відсутність такого положення в колективному договорі підприємства.

Стосовно посилання Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на те, що колективний договір позивача зареєстровано в Перечинській районній державній адміністрації із застереженнями щодо його доопрацювання суд зазначає наступне.

Ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", що також кореспондується з положенням ч. 1 ст. 17 Кодексу законів про працю України, передбачає, що колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Виключною підставою для визнання недійсними умов укладеного колективного договору, у відповідності до норм Кодексу законів про працю України, є включення до такого договору умов, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників.

Ст. 15 Кодексу законів про працю України передбачено, що колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Порядок такої реєстрації визначається Положенням про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №225 від 05 квітня 1994 року.

Поняття повідомної реєстрації не регламентується жодним із вищезазначених актів. Разом з тим, ні в одному з нормативно-правових актів, що регулює порядок укладення колективних договорів, серед умов їх не чинності не визначено відсутність проведення такої реєстрації. Більше того, умовами Закону України "Про колективні договори і угоди" та Кодексу законів про працю України визначено, що колективний договір набирає чинності з дня його підписання, якщо в ньому не зазначено інакше.

Ст. 14 Закону України "Про колективні договори і угоди", як і п. 12.2 укладеного колективного договору, передбачено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Своїми підписами на додатку №1 сторони засвідчили досягнення згоди щодо внесення змін до колективного договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки".

Таким чином, споживачем послуг з перевезення був позивач, а організований безоплатний проїзд працівників здійснений в межах трудового законодавства і не є операцією з безоплатної поставки послуг в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Крім того, можливість надання таких послуг без відображення їх у складі валових доходів визнається й самим відповідачем за умови включення такого положення до колективного договору.

У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" доказів наявності серед умов колективного договору підприємства гарантій забезпечення перевезення працівників, які проживають за межами м. Перечина, на роботу та з роботи, суд вважає висновок відповідача щодо включення таких витрат до валових доходів безпідставним.

В обґрунтування зробленого висновку про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" валових витрат за період, що перевірявся, посадові особи відповідача посилаються на те, що надання поворотних фінансових допомог, тобто операцій, не пов'язаних із господарською діяльністю позивача, здійснювалось за наявності постійної заборгованості по кредитам, то відсотки, нараховані банком за користування кредитними коштами в період надання таких допомог, також не пов'язані із господарською діяльністю підприємства. В наслідок вищезазначеного перевіркою зменшено валові витрати на загальну суму 56194,00 грн., у тому числі за: І квартал 2010 року - 11252,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 15110,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 11726,00 грн., ІV квартал 2010 року - 18106,00 грн.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Коопінвестбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №02-5/187-05 від 29.12.2005 року, у відповідності до умов якого кредитор відкриває позичальнику кредиту лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 250000,00 грн. строком від 29.12.2005 р. по 28.12.2006 р. із сплатою 15,0 відсотків річних.

П. 1.2 укладеного договору передбачено, що надання коштів буде здійснюватися окремими частинами в межах кредитної лінії з встановленим максимальним лімітом заборгованості на умовах, визначених цим договором та додатковими правочинами до нього.

В подальшому, укладаючи додаткові договори до договору кредитної лінії №02-5/187-05, сторони вносили зміни до його умов. Так, зокрема, додатковим договором №10 від 24.11.2008 року, п. 1.1 договору викладено в такій редакції: "Кредитор відкриває позичальнику кредиту лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 715000,00 доларів США та 72000,00 євро, строком до 24.11.2008 р. із сплатою 17,0 відсотків річних, починаючи з 24.11.2008 р.". Додатковим договором №12 від 24.02.2009 року сторони домовились про викладення п. 1.1 договору в наступній редакції: "Кредитор відкриває позичальнику кредиту лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 587020,00 доларів США із сплатою 17,0 відсотків річних та 172000,00 євро із сплатою 16,0 відсотків річних, починаючи з 24.02.2009 р., строком до 29.12.2011 р." Додатковим договором №14 від 18.10.2010 р. сторонами було обумовлено зменшення відсоткової ставки по кредитній лінії в доларах США до 16 відсотків річних, починаючи з 18.10.2010 р.

Станом на 01.01.2010 року сума кредиторської заборгованості підприємства перед банком складала 6430335,43 грн., а станом на 31.12.2010 року - 6045437,22 грн.

У відповідності до довідки №51 від 01.12.2011 року, виданої Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк", порушень умов договору, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки", як щодо остаточного погашення кредиту, так і щодо сплати щомісячних нарахованих відсотків за кредитними угодами №02-5/187-05 від 29.12.2005 року та додатковими угодами до них за період з 2005 по 2010 рр. не було.

Разом з тим, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнелія - Трейд" (отримувач) було укладено договір на отримання фінансової допомоги на поворотній основі №1/10 від 14.01.2010 року. Згідно з предметом договору кредитор зобов'язується надати отримувачу безпроцентну (безоплатну) фінансову допомогу на поворотній основі, а останній зобов'язується повернути її у визначений цим договором термін.

Розмір фінансової допомоги, встановлений п. 2.1 договору, складає 250000,00 грн.

Термін повернення безпроцентної (безоплатної) фінансової допомоги на поворотній основі - до 31 березня 2010 року (п. 4.1 договору).

Також 11 лютого 2010 року між вищезазначеними сторонами був повторно укладений договір на отримання фінансової допомоги на поворотній основі №2/10 на тих самих умовах, що й попередній, розміром 250000,00 грн. та терміном повернення до 31 березня 2010 року. А договором про внесення змін до договору №2/10 було збільшено суму наданої безпроцентної (безоплатної) фінансової допомоги на поворотній основі до 750000,00 грн. та продовжено термін її повернення до 31 березня 2012 року.

Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Тур'янка" було також укладено договір на отримання фінансової допомоги на поворотній основі №1/10-Т від 15.02.2010 року, умовами якого передбачено, що кредитор зобов'язується надати отримувачу безпроцентну (безоплатну) фінансову допомогу на поворотній основі, а останній зобов'язується повернути її у визначений цим договором термін.

Сума безпроцентної (безоплатної) фінансової допомоги на поворотній основі за цим договором складає 250000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Термін повернення безпроцентної (безоплатної) фінансової допомоги на поворотній основі - до 31 березня 2010 року (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5.5 ст. 5 вищезазначеного законодавчого акту встановлює особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. Так, пп. 5.5.1 передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Поняття господарської діяльності визначено п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та платіжними дорученнями встановлено, що отримані за вказаним договором кредитні кошти позивач використовував виключно на потреби, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Ця обставина також не заперечується відповідачем, що відображено в акті перевірки від 10.05.2011 року №389/23-1/33142018.

Податковий орган заперечує правомірність віднесення позивачем до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами з тієї підстави, що одночасно з отриманням кредитних коштів товариство надавало безвідсоткові позики контрагентам.

З проведеного аналізу законодавчих норм, що визначають склад валових витрат юридичної особи, випливає, що єдиною законодавчо визначеною умовою для віднесення до складу валових витрат нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за договором кредиту) для резидентів є доведення зв'язку з господарською діяльності підприємства. Інших обмежень, в тому числі надання безпроцентних позик третім особам під час сплати таких відсотків, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено.

Крім того, позивачем доведено, що відсотки за користування кредитними коштами сплачувались своєчасно, сума заборгованості перед банком за 2010 рік зменшувалась, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" здійснювались дії, спрямовані на погашення й тіла кредиту.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат відсотки, нараховані банком за користування кредитними коштами, оскільки ним доведено належними засобами доказування зв'язок між отриманими кредитними коштами та господарською діяльністю, що також не заперечується відповідачем.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно посилання відповідача на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №3-379/11 від 23.06.2011 року як на факт доведеності заниження валового доходу за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року у загальній сумі 439827 грн. та заниження валових витрат у загальній сумі 56194 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 105256 грн., суд зазначає наступне.

Притягнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" до адміністративної відповідальності за порушення ст. 163-1 ч. 1 КУпАП не є підставою для висновку про заниження підприємством податку на прибуток у загальній сумі 105256,00 грн., оскільки зазначеною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність не за заниження нарахування податку, а за відсутність податкового обліку, встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Крім того, постановою Перечинського районного суду Закарпатської області по справі №708/527/2012 від 10 травня 2012 року провадження у справі щодо головного бухгалтера підприємства стовного того ж правопорушення було закрите у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія деревообробки" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року №136/23-1/33142018 - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року №136/23-1/33142018, прийняте Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області.

3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ващилін Р. О.