Постанова № 24958002, 11.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1033/12

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал"

до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001252340 від 14.11.2011 р., № 0001612340 від 30.12.2011 р., № 0001622340 від 30.12.2011 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції, у якому просить скасувати прийняті на підставі акту перевірки № 176/23-12/30477405 від 12.10.2011 року податкові повідомлення-рішення № 0001252340 від 14.11.2011 р., № 0001612340 від 30.12.2011 р., № 0001622340 від 30.12.2011 р., якими збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 262339,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 131168,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлене перевіркою порушення п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 201.4 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Папір-Мал" завищено податковий кредит в сумі 262338,76 грн. у липні 2011 року. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ФОП ОСОБА_1. Вважає, що позивач у липні 2011 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 262338,76 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни макулатури на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платника ПДВ ФОП ОСОБА_1 Крім того, правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Вважають, що прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підтвердженням чого є рішення про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" у порядку адміністративного оскарження.

В ході розгляду справи в порядку ст.55 КАС України замінено сторону відповідача з Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на її правонаступника - Малинську об"єднану державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин ТОВ "Папір-Мал" з ФОП ОСОБА_1 за липень 2011 року, про що було складено акт № 176/23-12/30477405 від 12.10.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 201.4, ст. 201, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" завищено податковий кредит за липень 2011 року в сумі 262338,76 грн.

Підставою для даного висновку стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання макулатури від ФОП ОСОБА_1 у липні 2011 року. За висновком податкового органу, укладений із ФОМ ОСОБА_1 договір купівлі-продажу макулатури є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю, так як позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.

На підставі акту перевірки № 176/23-12/30477405 від 12.10.2011 року Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001252340 від 14 листопада 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 262340,00 грн, в тому числі за основним платежем 262339,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в порядку адміністративного узгодження, за результатами якого 12.12.2011 року ДПА у Житомирській області винесла рішення № 25884/Т-С/25-009 про результати розгляду первинної скарги. Вказаним рішенням ДПА у Житомирській залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0001252340 від 14 листопада 2011 року та додатково застосувало до позивача штрафну санкцію по податку на додану вартість у розмірі 131168,00 грн.

30 грудня 2011 року Малинська міжрайонна державна податкова інспекція на підставі рішення ДПА у Житомирській області відкликала податкове повідомлення-рішення № 0001252340 від 14 листопада 2011 року, та винесла нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0001612340 від 30.12.2011 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 262340,00 грн. в тому числі за основним платежем 262339,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.;

- № 0001622340 від 30.12.2011 р., яким до товариства застосовано штрафну санкцію по податку на додану вартість у розмірі 131168,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Папір-Мал" до ДПС України.

Рішенням ДПС України № 854/6/10-245 від 13.01.2012 року залишено без задоволення скаргу ТОВ "Папір-Мал".

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2009 року між ТОВ "Папір-Мал" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу макулатури № 12, відповідно до якого продавець (ФОП ОСОБА_1) зобов"язується передати у власність покупця (ТОВ "Папір-Мал") сировину, макулатуру, в подальшому іменовану товар, а покупець зобов"язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору (а.с. 86-88).

Відповідно до п.3.1. Договору Товар передається Покупцю (позивачу) частинами (товарними партіями) на умовах "ОТЛЗ - перевезення до місця знаходження Покупця: Україна, 11602, Житомирська область, вул. Неманихіна, 2 (згідно правил "Інкотермс" 2000р.) автомобільним транспортом. Транспортні витрати по доставці Товару включаються в ціну Товару.

За умовами поставки DDU (правила "Інкотермс" в редакції 2000): Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

При цьому, пунктом 3.3. Договору встановлено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою Товару до пункту призначення відносяться за рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях, які додаються до Договору і є його невід'ємними частинами. Вартість товарної партії, що передається узгоджується сторонами додатково та підтверджується у виданих Продавцем товаро-транспортних накладних документах на Товар.

На виконання умов договору у липні 2011 року ФОП ОСОБА_1 було здійснено ряд поставок макулатури, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та актами прийому-передачі макулатури, копії яких містяться в матеріалах справи (І том а.с.91-250, ІІ том а.с. 1-6)

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання Товару за Договором.

Встановлено, що приймання товару на виконання вимог пункту 6.1 Договору позивач здійснював згідно актів приймання-передачі. Акти прийняття макулатури по кількості та якості складені відповідно до вимог інструкцій П-6, П-7 і містять у собі всі необхідні реквізити. Що свідчить про правильне оформлення Актів та прийняття за ними макулатури поставленої за Договором.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як того вимагає п.11.7 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, беззаперечно свідчить про доставку товару Позивачу. Наявність видаткових накладних беззаперечно свідчить про передачу товару ФОП ОСОБА_1 позивачу.

Відповідно до виписок з банківських рахунків позивач повністю розрахувався за отриману макулатуру з контрагентом ФОП ОСОБА_1 (ІІ том а.с. 7-11).

Отже, реальність господарської операції із отримання макулатури підтверджується належним чином укладеним договором, який виконаний сторонами, а саме: ФОП ОСОБА_1 передав товар (макулатуру) разом з необхідними товаро -супровідними документами, а позивач оплатив та прийняв товар за актом приймання - передачі. А тому дані обставини свідчить про те, що Договір був повністю виконаний сторонами та був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ФОП ОСОБА_1 нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Папір-Мал" і ФОП ОСОБА_1 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Малинською МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом - ФОП ОСОБА_1 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача згідно довідки АБ № 372995 з ЄДРПОУ являється "виробництво паперу та картону", "виробництво паперових виробів господарсько-побутового призначення та санітарно-гігієнічного призначення".

Реальне настання правових наслідків за визначеним Малинської МДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці макулатури, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції та своєчасно сплатив податки.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору купівлі-продажу макулатури № 12 від 01.09.2009 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту отримання макулатури від ФОП ОСОБА_1 позивачу ТОВ "Папір-Мал" відповідачем не надані.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач та ФОП ОСОБА_1 станом на час проведення операцій за Договором були зареєстровані як платники податку на додану вартість, підтвердженням чого є копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №100068980 від 04.10.2007 року та № 09386656 від 11.04.2000 року.

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товару надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту.

Крім того, однією з підстав своїх заперечень відповідач вказує на наявність порушеної стосовно ФОП ОСОБА_1 постановою СУ ГУМВС України від 26.10.2011 року кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Однак, з такою позицією працівників податкового органу суд погодитись не може, оскільки, дані про наявність обвинувального вироку суду щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Разом з тим з копії листа № 8412/7/26-50 від 05.12.2011 року Білоцерківської ОДПІ Київської області вбачається, що відносно ОСОБА_1 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України за відсутністю складу злочину по акту перевірки № 10/1701/2848111653 від 01.11.2011 року. Крім того, постанова про порушення кримінальної справи стосовно останнього скасована 05.04.2012 року Шевченківським районним судом м.Києва (ІІ том а.с. 22,32).

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 262338,76 грн. у зв'язку із придбанням товарів від ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкових повідомленнь - рішеннь № 0001252340 від 14.11.2011 р., № 0001612340 від 30.12.2011 р., № 0001622340 від 30.12.2011 р., а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" у вигляді 2146,00 грн. судового збору (пунктом 3.1.1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат) підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Малинською об"єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби податкові повідомлення - рішення № 0001252340 від 14.11.2011 р., № 0001612340 від 30.12.2011 р., № 0001622340 від 30.12.2011 р.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2146,00 грн. сплаченого судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2012 р.