Постанова № 24957976, 11.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/11703/11

категорія 8.2.8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 року № 0003301702,-

встановив:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП "Харч Пак" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30 серпня 2011 року за № 0003301702, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 114893 грн. 44 коп. (за основним платежем - 91914 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22978 грн.69 коп.).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Харч Пак" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 17.09.1997 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС.

16 серпня 2011 року на підставі направлень від 27.07.2011 року № 1661, № 1662, від 08.08.2011 року № 1773 та відповідно до ст. ст. 75, 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Харч Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 02.08.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 02.08.2011 року.

Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ "ВКП "Харч Пак" Дякова С.М.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "ВКП "Харч Пак" вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.6.2, пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого підприємством недоотримано податку з доходів фізичних осіб за серпень 2010 року в сумі 91914 грн. 75 коп.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС було складено Акт від 16.08.2011 року № 3763/23-1/24705751/0100.

Порушення встановлені Актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2011 року за № 0003301702, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 114893 грн. 44 коп. (за основним платежем - 91914 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22978 грн.69 коп.).

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що згідно заяви ОСОБА_3 від 24.02.2010 року про виведення її зі складу учасників товариства та проханням передачі всієї належної їй частки у статутному фонді товариства вартістю 612765 грн. 00 коп. (60%) на користь іншого учасника товариства ОСОБА_2, останній отримав інвестиційний актив, подарований йому іншою фізичною особою. Таким чином частка ОСОБА_2 в статутному фонді склала 1021275 грн. 00 коп. (100%).

У свою чергу, згідно заяви про вихід зі складу засновників від 04.08.2010 року, що належить ОСОБА_2 та нової редакції Статуту (зареєстрований 25.08.2010 року за № 13051050017000513), ОСОБА_2 відшкодував придбану частку в статутному фонді товариства в розмірі 612765 грн. 00 коп. та свою частку в розмірі 408510 грн. 00 коп. на користь Дякова С.М. Внаслідок проведеної операції з продажу інвестиційного активу за серпень 2010 року ОСОБА_2 отримав оподатковуваний доход в розмірі отриманої та відшкодованої долі в статутному фонді - 612865 грн. 00 коп., по якій ним не понесені будь-які витрати у зв'язку з придбанням такого активу.

Таким чином, в порушення вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.6.2, пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підприємством не оподатковано доходи однієї фізичної особи, отримані нею у вигляді придбаної від іншої особи частки у статутному фонді підприємства в розмірі 612765 грн. 00 коп. Сума не утриманого податку за ставкою 15% складає 91914 грн. 75 коп.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

У відповідності до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпункт 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону встановлює, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону).

Згідно із пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону.

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Згідно з прямими нормами Закону № 889, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.

Таким чином, відсутність у позивача об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб за спірними операціями, виключає можливість визначення йому податкового зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. ст. 9, 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2011 року № 0003301702.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2012 р.