Постанова № 24956925, 19.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1646/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Росток-Грифон»товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Росток-Грифон»товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 04 травня 2012 року за № 00002292301.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, по суті заявлених вимог пояснив, що зроблені податковою інспекцією в акті перевірки висновки стосовно того, що підприємство зависило суму податкового кредиту з операцій щодо незавершеного будівництва на суму 103366 грн. за липень 2011 року є необґрунтованими, а винесене на їх основі оскаржуване податкове рішення -неправомірне та підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції представник позивача пояснив, що безпідставність включення до складу податкового кредиту вказаної суми ПДВ аргументується відповідачем тим, що право платника на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у разі здійснення таких витрат виникає після визнання об'єкта, що споруджується, основним фондом, а оскільки магазин продуктів, у якому проводились будівельні роботи, на балансі підприємства відсутній, то й надані документи по будівельно-монтажних роботах контрагента позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не підтверджують використання цих послуг у межах господарської діяльності ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест». Така позиція податкової інспекції суперечить положенням Податкового кодексу України, де передбачено, що платник ПДВ має право відносити до складу податкового кредиту суми, сплачені під час будівництва основних фондів, до закінчення такого будівництва та введення таких основних фондів в експлуатацію.

Крім того, відповідачем ставиться під сумнів можливість виконання робіт саме фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 через відсутність у нього на те ресурсів та фізичних і технічних можливостей для здійснення замовлених господарських операцій, стосовно чого представник позивача зазначив, що дані висновки також не знаходять свого підтвердження, так як податковою інспекцією не спростовано факт виконання договірних робіт і не надано доказів виконання даних робіт іншою особою.

Єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Позивачем здійснювались операції по придбанню робіт у зв'язку зі спорудженням основних фондів, що і стало підставою для отримання податкових накладних. В акті перевірки не встановлено порушень форми та порядку заповнення вказаних документів, визнані не дійсними або не чинними вони також не були. З викладеного вбачається, що отримані податкові накладні правомірно включені позивачем до податкового кредиту в липні 2011 року.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що в порушення вимог податкового законодавства ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з суб'єктом господарювання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 на об'єкті, який не належить підприємству та в зв'язку з неможливістю проведення будівельних робіт. Виявлені порушення позивачем податкового законодавства не дають останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ в межах заявлених сум.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на нижчевикладене.

Дочірнє підприємство «Росток-Грифон»товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест»як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 25583178, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради Черкаської області 22.04.1998 року, перебуває на обліку в державній податковій інспекції м. Черкаси та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100333148 від 12.04.2011 року.

Судом встановлено, що позивач уклав договір з приватним підприємством «Надія»за №63-23/08 від 23.03.2008 року, за яким позивач здійснив інвестування в будівництво магазину продуктів «Квартал»у м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра, б. 23 на суму 2946202 грн. Відповідно до договору ПП «Надія»зобов'язалася виконати будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації та після закінчення будівництва і здачі будівлі в експлуатацію продати (передати) у власність ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»будівлю магазину продуктів «Квартал».

Також судом встановлено, що з метою виконання внутрішніх оздоблювальних робіт у приміщенні магазину продуктів «Квартал», необхідних для здачі об'єкту нерухомості в експлуатацію, і які згідно умов інвестиційного договору не здійснювалися ПП «Надія», позивачем 01.07.2011 року укладено договір з метою виконання будівельно-монтажних робіт у приміщенні зазначеного магазину з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

В свою чергу, державною податковою інспекцією в місті Черкаси згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.02.2012 року № 98/23-2/25583178, а в наступному -проведено невиїзну позапланову документальну перевірку, результати якої зафіксовані актом №154/23-2/25583178 від 24.02.2012 року.

Згідно викладених висновків відповідача ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Черкаси форми «Р»№00000902301 позивачу збільшено грошове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 525443 грн.

В результаті оскарження позивачем прийнятого податковою інспекцією рішення державна податкова служба у Черкаській області своїм рішенням від 27.04.2012 року за № 8248/10-210 скасувала виставлені вимоги в частині збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 417853 грн., однак в іншій частині рішення щодо збільшення зобов'язання по ПДВ на суму 107 590 грн. -залишила в силі.

Так, при розгляді скарги позивача державною податковою службою у Черкаській області визнано обґрунтованими висновки відповідача про неправомірне формування ДП «Росток - Грифон»103366 грн. податкового кредиту в липні 2011 року на підставі податкових накладних від фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за виконані будівельно-монтажні роботи. Крім того, ДП «Росток -Грифон»скориговано податкові зобов'язання з ПДВ у вересні 2011 року на суму 4224 грн. у бік зменшення за відсутності розрахункових документів.

04 травня 2012 року на підставі викладеного відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №00002292301 про збільшення ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 107590 грн.

Відповідач визначив порушення позивача, посилаючись на п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході проведення перевірки на вимогу податкової інспекції позивачем не були надані документи у підтвердження права власності на об'єкт будівництва -магазин продуктів «Квартал»по вул. Героїв Дніпра, 23 у м. Черкаси. Даний об'єкт не обліковується на балансі позивача, а тому, на думку відповідача, документи по будівельних роботах вказаного магазину не підтверджують використання цих послуг у межах господарської діяльності ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест».

Також неправомірність дій ДП «Росток-Грифон»згідно доводів відповідача випливає з того, що у його контрагента фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських операцій з настанням у зв'язку з їх вчиненням правових наслідків та формуванням податкових зобов'язань і податкового кредиту на адресу контрагентів: відсутні фізичні і технічні можливості для належного виконання договірних зобов'язань по задекларованих господарських операціях, відсутній кваліфікований персонал, а чисельність працюючих складає лише одну особу при тому, що діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою. Тому господарські операції не були направлені на настання реальних наслідків, що, відповідно, підтверджує безпідставність заявлених сум ПДВ до податкового кредиту.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесеного на його підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Водночас, з 01.01.2011 року вступив у законну силу Податковий кодекс України (далі - Кодекс), відповідно до якого нараховується та сплачується податок на додану вартість.

Так, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Висновки відповідача про те, що право платника на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у разі здійснення таких витрат виникає після віднесення об'єкта, що споруджується, до основних фондів, спростовуються нижчезазначеним.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Крім цього, положення п. 1.11 Закону № 168/97-ВР передбачають, що основні фонди розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 якого під терміном «основні фонди», розуміють матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Слід акцентувати увагу на тому, що ч. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз викладених вище положень вказує на те, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника ПДВ незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окрім того, з викладеного вбачається, що платник ПДВ має право відносити до складу податкового кредиту суми, сплачені під час будівництва основних фондів, до закінчення такого будівництва та введення таких основних фондів в експлуатацію.

Заперечення відповідача щодо неправомірності взаємовідносин позивача з його контрагентом фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, зокрема, базуються на тому, що укладений між ними договір від 01.07.2011 року на виконання будівельно-монтажних робіт у приміщенні магазину продуктів «Квартал»в м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра, 23 має форму договору поставки, що взагалі не відповідає змісту договірних зобов'язань між сторонами.

З цього приводу суд вказує на положення розділу ІІ Цивільного кодексу України, якими регулюються договірні правовідносини, зокрема, умови договору та порядок його укладання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено таке поняття, як свобода договору. Частина 1 вказаної статті зазначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч. 1-2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, у даному спорі форма укладеного між позивачем та його контрагентом договору не несе юридичного навантаження, оскільки має значення згода, якої сторони дійшли по суті договірних взаємовідносин, та фактичне укладення договору.

Твердження відповідача щодо обов'язкової наявності у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ліцензії на виконання будівельно-монтажних робіт суперечать нормам чинного законодавства, зокрема, змінам, внесеними Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 6.10.2010 року №392 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, з Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, був виключений ряд робіт, які потребували ліцензію на будівництво.

До цього числа входять ті роботи, які виконувались фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, що спростовує твердження про необхідність отримати ліцензію.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження здійснених господарських операцій по виконанню робіт.

Так, указаним контрагентом позивача виконані будівельні роботи в повному обсязі на загальну суму 620200 грн., в т.ч. -103366 грн. ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 від 04.07.2011 року, 12.07.2011 року, 20.07.2011 року, 28.07.2011 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 04.07.2011 року, 12.07.2011 року, 20.07.2011 року, 28.07.2011 року, які оплачені позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 згідно платіжних доручень №1002 від 19.08.2011 року і №1108 від 13.09.2011 року.

Висновки ДПІ в м. Черкаси про нездатність контрагентом виконати договірні зобов'язання з огляду на відсутність ресурсів не знаходять свого підтвердження, а навпаки спростовуються наданими суду належним чином оформленими податковими накладними №5 від 04.07.2011 року, №12 від 12.07.2011 року, №18 від 20.07.2011 року, №28 від 28.07.2011 року, вище вказаними актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та доказами оплати отриманих будівельних робіт. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Оцінюючи посилання відповідача на неспроможність фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 виконати свої договірні зобов'язання, зокрема, через відсутність персоналу для виконання зазначених у договорі робіт, суд звертає увагу на звітність форми 1ДФ, з якої вбачається, що у фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 за цивільно-правовими угодами у липні 2011 року працювало чотири особи.

Порядок та спосіб виконання контрагентом ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, остільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Стосовно посилань податкової інспекції на встановлені в акті відносно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 №129/17-2111/НОМЕР_1 від 16.12.2011року «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року»висновки про не підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій з підприємствами постачальниками та підприємствами покупцями у червні, липні, серпні, вересні 2011 року, суд зазначає наступне.

Вищевказаний акт був оскаржений фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 до Черкаського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду справи судом винесене рішення, яким позовні вимоги задоволено та визнано протиправними дії державної податкової інспекції у м. Черкасах щодо неможливості проведення зустрічної звірки та встановлення в акті ознак не підтвердження реальності здійснення даною особою господарських операцій з підприємствами постачальниками та підприємствами покупцями у червні, липні, серпні, вересні 2011 року.

В ході розгляду справи суд встановив відсутність у податкового органу можливості проведення зустрічної звірки та складення висновку щодо неможливості проведення господарських операцій фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, а тому викладені в акті відомості відносно фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 є недостовірними.

Отже, факти на які посилається відповідач при проведенні перевірки позивача спростовані судовим рішенням. Разом з тим, судове рішення в справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 оскаржене податковим органом в апеляційному порядку, а тому не може бути взяте до уваги як доказ, в зв'язку з не набранням ним законної сили.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні по спірних договірних взаємовідносинах з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 мають всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень норм ст. 201 Кодексу при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, усі первинні документи позивача у взаємовідносинах з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, адже таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

У свою чергу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржене податкове повідомлення-рішення, діяв не відповідно та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»в адміністративному позові заявлена вимога щодо повного скасування спірного податкового рішення з визначенням 107 590 грн. загальної суми податкового зобов'язання, однак стосовно скасування рішення податкового органу в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4224 грн. обґрунтування в позові відсутні взагалі, а в ході розгляду справи матеріали, необхідні для фактичного підтвердження даних позовних вимог, не надані.

Тому суд вирішує справу на основі наявних доказів та вважає, що позов підлягає задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення №00002292301 від 04 травня 2012 року про збільшення ДП «Росток-Грифон»ТОВ «Продінвест»грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 103366 грн., оскільки дані вимоги належним чином доведені та обґрунтовані представником позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 04 травня 2012 року за №00002292301 в частині застосування дочірньому підприємству «Росток-Грифон»товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 103366 грн. -скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Росток-Грифон»товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест»1033 (одна тисяча тридцять три) грн. 66 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 червня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко