Постанова № 24956917, 25.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1941/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі -Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю), відповідача -ОСОБА_3 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 р. № 0000022301, № 0000012301. Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм Податкового кодексу України. Позивач наголошує, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2011 р. в сумі 130230 грн., оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від ПП ОСОБА_4, який був зареєстрований платником ПДВ. Водночас, вартість товару та послуг, отриманих позивачем у липні 2011 р. від ПП ОСОБА_4, правомірно включено позивачем до складу витрат підприємства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та зазначили, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є припущенням посадових осіб відповідача. Представники позивача наголошують, що господарські відносини між підприємствами оформлені первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає законними та обгрунтованими. У письмових запереченнях вказано, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме -завищення валових витрат за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. на суму 615150 грн. та завищення податкового кредиту у липні 2011 р. на суму 130230 грн. по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з ПП ОСОБА_4, перевіркою якого встановлено нікчемність укладених правочинів по ланцюгу постачання.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстровано виконкомом Черкаської міської ради 05.09.2000 р., ідентифікаційний код: 31141625.

На підставі наказу № 3130 від 02.12.2011 р. та направлення на перевірку № 1146/23-0 від 06.12.2011 р., у період з 06.12.2011 р. по 19.12.2011 р. відповідач провів планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з ПП ОСОБА_4 за липень 2011 р., за результатами якої складено акт від 19.12.2011 р. № 2750/23-2/31141625. В ході перевірки встановлені порушення позивачем: вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме - завищення валових витрат у липні 2011 р. на суму 615150 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 149764,50 грн. (651150 грн. * 23 %); вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 130230 грн., в тому числі за липень 2011 р. на суму 130230 грн.

На підставі акта перевірки позивача відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 р.: № 0000022301 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 651150 грн. та № 0000012301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 130230 грн. за основним платежем та 32557 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 6728/6/10-2115 від 17.04.2012 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Висновок відповідача, викладений в акті перевірки позивача, ґрунтується на тому, що згідно акту № 1315/17-2107/НОМЕР_3 від 28.09.2011 р. ДПІ у м. Черкаси про результати невиїзної перевірки ПП ОСОБА_4 за липень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Грін-ЛВО»та ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», не підтверджено здійснення реальної господарської операції по реалізації ФОП ОСОБА_4 пічного палива ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»в кількості 79,891 т. на загальну суму 781381,68 грн., в тому числі ПДВ 130230 грн. 28 коп.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували також висновки Броварської ОДПІ, викладені в акті від 26.09.2011 р. № 47/232/36107662 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНО-ГРІН-ЛВО»в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 03.09.2008 р. по 01.08.2011 р. Зазначений акт містить висновок податкового органу про те, що ТОВ «ТЕХНО-ГРІН-ЛВО», відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, має ознаки фіктивності, а саме: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Відтак, згідно висновків відповідача, ТОВ «ТЕХНО-ГРІН-ЛВО»не могло поставити ПП ОСОБА_4 пічне паливо, в свою чергу ПП ОСОБА_4 не міг здійснити поставку цього товару (пічного палива) позивачу, а суми ПДВ за придбаний у липні 2011 р. товар -зайво включені до складу податкового кредиту.

З огляду на наведені обставини, відповідач зробив висновок про проведення безтоварних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди підприємствами - вигодонабувачами з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач (покупець) та ПП ОСОБА_4 (постачальник) уклали договір № 5 від 14.10.2008 р., за яким постачальник зобов'язався поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити товар: мазут М-100-40 в кількості 2000 т., ціна за тонну -1545 грн. з ПДВ, пічне паливо в кількості 1800000 л., ціна за 1 літр -2,30 грн. з ПДВ. Згідно п. 1.3 договору ціна на кожну партію товару узгоджується додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця або із залученням постачальником сторонньої автотранспортної організації. В разі доставки товару сторонньою автотранспортною організацією, покупець зобов'язаний компенсувати постачальнику транспортні затрати по ціні, узгодженій сторонами (п.п. 3.3, 3.4 договору).

На виконання умов договору, ПП ОСОБА_4 поставив у липні 2011 р. позивачу 79,891 т. пічного палива за ціною 7900 грн. (без ПДВ) за 1 т. та надав послуги з перевезення вказаного пічного палива на загальну суму 20012,50 грн. (без ПДВ). Факт передачі пічного палива та надання транспортних послуг на загальну суму 781381,68 грн. підтверджується видатковими накладними: № РН-0000045 від 08.07.2011 р., № РН-090613 від 21.07.2011 р., № РН-090612 від 22.07.2011 р. та товарно-транспортними накладними.

Вартість отриманих позивачем у липні 2011 р. від ПП ОСОБА_4 пічного палива та транспортних послуг включено підприємством до складу валових витрат, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що надані позивачем до перевірки документи по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4, не мають силу первинних документів, оскільки, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідач зробив висновок про безтоварний характер господарських операцій з отримання позивачем від ПП ОСОБА_4 пічного палива та транспортних послуг у липні 2011 р. на загальну суму 781381,68 грн.

Проте, суд не погоджується з висновком відповідача, зважаючи на нижчевикладене.

Згідно із п.п.14.1.181.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т. ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т. ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у т. ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Пунктом 6 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у 2 примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п. 18 Порядку). Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При встановленні реальності господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_4 щодо поставки пічного палива та надання транспортних послуг, суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів: договору поставки товару № 5 від 14.10.2008 р., специфікацій від 08.07.2011 р., від 21.07.2011 р., від 22.07.2011 р., додаткових угод про узгодження ціни від 01.07.2011 р. та від 01.01.2011 р., видаткових накладних № РН-0000045 від 08.07.2011 р., № РН-090613 від 21.07.2011 р., № РН-090612 від 22.07.2011 р., товарно-транспортних накладних № 1288 від 08.07.2011 р., № 1588 від 21.07.2011 р., № 1588 від 22.07.2011 р., податкових накладних № 3032022 від 07.07.2011 р., № 3032028 від 21.07.2011 р., № 3032027 від 22.07.2011 р., паспорту якості № 211 від 01.03.2011 р., платіжних доручень № 60 від 29.07.2011 р., № 1585 від 27.07.2011 р., № 118 від 01.07.2011 р.

Суд також з'ясував, що ПП ОСОБА_4 здійснив перевезення пічного палива із залученням третіх осіб -ТОВ «Нафто-Трансоіл»та ПП ОСОБА_5 На підтвердження факту надання транспортних послуг суду надано пояснення ПП ОСОБА_4, товарно-транспортні накладні, договори про надання автотранспортних послуг, акти здачі прийняття робіт, платіжні доручення.

Зважаючи на основний вид діяльності позивача -будівництво доріг та автострад, беручи до уваги зазначені вище докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та Податкового кодексу України щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Суд з'ясував, що позивач придбавав вказане пічне паливо для використання у власній господарській діяльності. На підтвердження факту використання пічного палива у власній господарській діяльності позивач надав копії: матеріальних звітів, актів про використання пічного палива, актів на списання пічного палива, забірних відомостей, накладних на передачу пічного палива.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення ним зазначених господарських операцій було одержання податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача). Необхідність придбання товарів та надання послуг за вказаними господарськими операціями пояснюється суттю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.

Суд прийшов до висновку, про відсутність підстав вважати первинні документи, на підставі яких позивачем здійснювалося відображення сум понесених витрат у складі валових витрат та сум сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з ПДВ. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ на момент вчинення відповідної господарської операції.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного судуУкраїни (постанова від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10), врахування яких при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. ст. 8, 244-2 КАС України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 130230 грн.

Крім того, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат у період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. на суму 615150 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 159, 160, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 03.01.2012 року № 0000022301, № 0000012301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (18006, Черкаська область, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 389, ідентифікаційний код 31141625) судові витрати із сплати судового збору у сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко