Постанова № 24956646, 18.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. № 2-а-3869/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1, з позовом до Нововодальзької міжрайонної ДПІ Харківської області державної податкової служби в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0000021601, № 0000031601 прийняті Нововодальзькою міжрайонною ДПІ Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки Нововодальзькою міжрайонною ДПІ Харківської області державної податкової служби про вчинення позивачем порушень податкового законодавства є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Судом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання -фізичної особи - підприємця з ідентифікаційним кодом НОМЕР_3 та взятий на податковий облік Валківським відділенням Нововодолазької МДПІ. Згідно довідки ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини (20.10.0); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0); інші види оптової торгівлі (51.90.0); ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем (29.12.2); роздрібна торгівля тютюновими виробами (52.26.0); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0).

У період з 15.02.2012 року по 05.03.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за грудень 2011 року у розмірі 95000 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2012 року №302/07-0-12/НОМЕР_3, яким встановлено, що на порушення п .198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту та від'ємне значення з ПДВ в розмірі 32936 грн. в т. ч. за серпень 2011 року в розмірі 32936,00 грн.; на порушення п.200.4, п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на поточний рахунок за грудень 2011 року в сумі 95000,00 грн.; відповідно до п. 200.4, п. 200.14 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 занижено суму бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в сумі 21394,00 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 40670,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Нововодолазької МДПІ 15.03.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

№0000021601, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму - 95 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -23 750,00 грн.;

№0000031601, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62 064,00 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо порушень з боку ФОП ОСОБА_1 вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останній у серпні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ НВФ «Укрспецсервіс».

Судом встановлено, що 01.04.2011 р. між ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»(надалі - продавець) та позивачем (надалі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу №3, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

У розділі 2 договору сторони передбачили відомості про товар, а саме: найменування - брус (матеріал - дуб); одиниці виміру кількості товару -куб.м.; загальна кількість товару -1000 куб.м та якісні та кількісні показники, які зазначені у п.2.4 договору.

Відповідно до п.2.6 договору товар доставляється за рахунок та транспортом покупця.

Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3 договору ціна за брус складає 1850,00 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, оплата за кожну партію товару складає 3 банківських дня з моменту оформлення документів по прийому та передачі товару, в разі отримання попередньої оплати продавець повинен відпустити товар на протязі 10 днів; покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця.

Додатковою угодою №1 від 10.05.2011 р. до договору купівлі -продажу №3 від 01.04.2011 р. сторони змінили ціну за одиницю товару, яка відповідно до вказаної додаткової угоди складає 2200,00 грн. за 1куб.м. з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 10.07.2011 р. до договору купівлі -продажу №3 від 01.04.2011 р. сторони змінили ціну за одиницю товару, яка відповідно до вказаної додаткової угоди складає 2760,00 грн. за 1куб.м. з ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»поставив, а позивач отримав товар на загальну суму 197616,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №11906 від 11.08.2011 р. на суму 73968,00 грн. в т.ч. ПДВ 12328,00 грн., №11907 від 12.08.2011 р. на суму 68448,00 грн. в т.ч. ПДВ 11408,00 грн., №11908 від 12.08.2011 р. на суму 55200,00 грн. в т.ч. ПДВ 9200,00 грн.

ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»на адресу позивача на підставі договору купівлі -продажу №3 від 01.04.2011 р. були виписані податкові накладні №14 від 09.08.2011 р. на суму 49128,00 грн. в т.ч. ПДВ 8188,00 грн., №15 від 10.08.2011 р. на суму 49680,00 грн. в т.ч. ПДВ 8280,00 грн., №21 від 10.08.2011 р. на суму 49680,00 грн. в т.ч. ПДВ 8280,00 грн., №26 від 10.08.2011 р. на суму 49128,00 грн. в т.ч. ПДВ 8188,00 грн.

Товар був сплачений позивачем шляхом перераховування коштів по безготівковому рахунку відповідно до платіжних доручень №222 від 09.08.2011 р. на суму 49680,00 грн., №224 від 09.08.2011 р. на суму 49128,00 грн., №225 від 10.08.2011 р. на суму 49680,00 грн., №226 від 10.08.2011 р. на суму 49128,00 грн.

Суд зазначає, що під час судового засідання відповідачем не заперечувався факт реальності вище зазначеної угоди.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»за серпень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Факт транспортування товару підтверджуються товарно-транспортними накладними від 11.08.2011 р., від 12.08.2011 р., від 13.08.2011 р., вантажовідправник ТОВ НВФ «Укрспецсервіс».

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»віднесена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2011 року в загальній сумі 32936,00 грн., що не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується представниками сторін, ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди №1 від 01.03.2011 р., укладеного з ОСОБА_3, для використання в виробничий діяльності згідно КВЕД обладнання, а саме: подовжно розпилювальний верстат, торцювальний верстат, заточувальний верстат, пилораму «Ритм».

Крім того, на підставі договору оренди №2 від 02.01.2011 р., укладеного з ФОП ОСОБА_4, для використання в виробничий діяльності згідно КВЕД нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для встановлення під час перевірки позивача порушень податкового законодавства та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок відповідача про те, що наявність у позивача податкових накладних не є вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, який, відповідно до позиції відповідача, у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 185 -ст. 203 Податкового Кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманого ним товару у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід'ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

На вимогу суду, представником позивача були надані до суду документи, якими позивач підтверджує факт подальшої реалізації отриманого ним товару з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції.

Так, позивачем був укладений 18.07.2011 р. з фірмою «OAK BAY LIMITED», Китай контракт №OBL-LU0711-01, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець («OAK BAY LIMITED», Китай) CIF Далянь (DALIAN)/ Китай , згідно правил Інкотермс у редакції 2000 пиломатеріали обрізні дошки з дубу свіжого розпилу у кількості 11000 куб.м.

На виконання умов згаданого договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 258339,95 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями №807070006/2011/432996, №807070006/2011/432998, №807070006/2011/432999 з відміткою Харківської митниці від 15.08.2011 р. та пакувальними листами до вказаних декларацій.

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковими органами.

Підприємство ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво. Вказане підприємство, на час укладення угоди, знаходилось за місцем реєстрації, та перебувало в реєстрі, що не заперечується представником відповідача..

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

Таким чином, на момент взаємовідносин ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, та мало право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів, а саме на адресу ФОП ОСОБА_1

Крім того, до перевірки були надані всі первинні документи, підтверджуючі наявність господарських взаємовідносин між підприємствами та безпосередньо самі податкові накладні, виписані контрагентами.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди позивача з третіми особами виконані належним чином.

Відповідач не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися третіми особами, та по яких позивач скористувався правом на податковий кредит.

Як з'ясовано в ході судового розгляду, висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства відповідач поміж іншим обґрунтовує посиланням на складений ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова акт від 30.11.2011р. № 3615/23-212/34018183 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хармарт»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 по 31.10.2011. Як вбачається з акту перевірки, відповідач посилався на вказаний акт, оскільки постачальником товарів до ТОВ НВФ «Укрспецсервіс»був ПП «Хармарт».

Суд такі доводи відповідача вважає помилковими з огляду на наступне.

Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

З цих підстав суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок у вигляді довідок, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок одних суб'єктів господарювання не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, суд зазначає, що результати зустрічної звірки, проведеної одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеною та/або достатньою підставою для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми на підставі одержаних податкових накладних від контрагентів у загальному розмірі 32936,00 грн.

Щодо порушень з боку ФОП ОСОБА_1 вимог п.200.4, п.200.6 ст. 200 Податкового Кодексу України, суду зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що при проведенні перевірки фахівцями податкового органу встановлено порушення підприємством п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, відповідно до яких, на думку відповідача, суми від'ємного значення мають бути задекларовані платником до відшкодування у відповідних наступних періодах, які слідують за датою їх виникнення. Проте підприємство у, вересні, жовтні 2011 року добровільно відмовилося (не скористалося) від права на відшкодування, прийнявши самостійне рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних періодів відповідно до п.п.200.6. ст.200 ПК України. На підставі чого зроблено висновок про неправомірність формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 95000,00 грн. та відповідно завищення (заниження) сум від'ємного значення.

З цього приводу суд зазначає, що питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість врегульовані ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 14.1.18. ст..14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 -200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проте, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України)

Порядок оформлення права на отримання бюджетного відшкодування визначена п.200.7 ст.200 ПК України згідно положень якого платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні акту перевірки позивача, декларації з податку на додану вартість за період, що ревізувався фахівцями податкового органу не встановлено, що позивачем самостійно приймалося рішення про отримання бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодів, тобто підприємством жодного разу не заповнювалися рядки р.23.2 Податкової декларації з податку на додану вартість у ред. наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.п.200.6 ст.200 ПК України та відповідно прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000021601, №0000031601 від 15.03.2012.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодальзької міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 15.03.2012 р. №0000021601, та податкове повідомлення - рішення Нововодалазької міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 15.03.2012 року №0000031601.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 червня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.