Постанова № 24956619, 25.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.06.2012р. справа № 2а- 6997/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Ситнік О.О.,

відповідача - Калініна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»(далі за текстом -ДП «ХМЗ «ФЕД»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по РВПП у м. Харкові (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) № 0000090841 від 09.02.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини між ДП «ХМЗ «ФЕД»та контрагентом - ПП «Баварія-Ф», виникли за правочином, котрий повністю відповідає вимогам закону, господарські операції за цим правочином фактично виконані, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення оплати вартості товару шляхом перерахування безготівкових коштів, наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах позивач не мав. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову просив суд прийняти рішення про його задоволення.

Відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що в отриманому від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акті від 22.12.2011 р. №2497/23-30/31635757 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія-Ф»(код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, жовтень 2011 р.»викладені висновки з приводу відсутності у зазначеного платника податків можливості реально проводити господарську діяльність. Відповідач не мав правових підстав ані для ігнорування цих висновків ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова, ані для їх перегляду, цих висновків згідно з законом цілком достатньо для судження про завищення ДП «ХМЗ «ФЕД»податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Баварія-Ф», так як згадані взаємовідносини мали місце за нікчемним правочином. На думку відповідача, оскільки нікчемний правочин не створює жодних правових наслідків, а позивач всупереч закону врахував в податковому обліку з податку на додану вартість показники первинних документів, що були складені в межах нікчемного правочину, то висновок СДПІ по РВПП у м. Харкові про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість є обґрунтованим і правомірним. Посилаючись на викладені мотиви, представник відповідача у судовому засіданні просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14310052, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

За матеріалами справи, з 23.01.2012 р. по 31.01.2012 р. СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ДП «ХМЗ «ФЕД»(ідентифікаційний код -14310052) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за вересень -жовтень 2011р. по правовим відносинам з ПП «Баварія-Ф»(ідентифікаційний код -31635757).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 31.01.2011 р. №70/41-018/14310052.

09.02.2012 р. з посиланням на даний акт СДПІ по РВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення №0000090841 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 186.347,48 грн. (основний платіж -124.231,65 грн., штраф -62.115,83 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 31.01.2011 р. №70/41-018/14310052 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ДП «ХМЗ «ФЕД»п. 198.3, п. 198.4 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 124.231,65 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 31.01.2011 р. №70/41-018/14310052, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що 24.06.2010 р. між позивачем, ДП «ХМЗ «ФЕД»(в якості покупця), та ПП «Баварія-Ф»(в якості продавця), було укладено договір купівлі-продажу металопродукції за №01/07, предметом якого є купівля- продаж металопрокату в номенклатурі, кількості, ціні і за строками відповідно до специфікацій. Відповідно до додаткової угоди №1 до даного договору, продавець постачає продукцію на умовах FCA - м. Харків (Інкотермс 2000), тобто товар доставлявся перевізнику покупця.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірного правочину суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ПП «Баварія-Ф»видаткові накладні №РН-0209-05 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.340,00 грн.), №РН-0509-01 від 05.09.2011 р. на суму 30.417,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.069,50 грн.), №РН-0909-01 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн. (у т.ч. ПДВ -16.067,70 грн.), №РН-1609-02 від 16.09.2011 р. на суму 110.436,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18.406,00 грн.), №РН-2009-01 від 20.09.2011 р. на суму 112.403,40 грн. (у т.ч. ПДВ -18.733,90 грн.), №РН-2009-02 від 20.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн. (у т.ч. ПДВ -612,85 грн.), №РН-3009-01 від 30.09.2011 р. на суму 32.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.350,00 грн.), №РН-2809-01 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн. (у т.ч. ПДВ -2.391,90 грн.), №РН-0410-09 від 04.10.2011 р. на суму 89.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ -14.901,00 грн.), №РН-1210-03 від 12.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.713,60 грн.), №РН-0610-10 від 06.10.2011 р. на суму 32.242,20 грн. (у т.ч. ПДВ -5.373,70 грн.), №РН-2410-02 від 24.10.2011 р. на суму 96.708,60 грн. (у т.ч. ПДВ -16.118,10 грн.), №РН-2610-05 від 26.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), №РН-3110-02 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. (у т.ч. ПДВ -8.153,40 грн.) та податкові накладні №31 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.340,00 грн.), №51 від 05.09.2011 р. на суму 30.417,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.069,50 грн.), №131 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн. (у т.ч. ПДВ -16.067,70 грн.), №179 від 13.09.2011 р. на суму 65.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -10.900,00 грн.), №200 від 14.09.2011 р. на суму 39.411,60 грн. (у т.ч. ПДВ -6.568,60 грн.), №237 від 16.09.2011 р. на суму 5.624,40 грн. (у т.ч. ПДВ -937,40 грн.), №279 від 20.09.2011 р. на суму 112.403,40 грн. (у т.ч. ПДВ -18.733,90 грн.), №3282 від 20.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн. (у т.ч. ПДВ -612,85 грн.), №305 від 21.09.2011 р. на суму 32.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.350,00 грн.), №399 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн. (у т.ч. ПДВ -2.391,90 грн.), №39 від 04.10.2011 р. на суму 89.406,00 грн. (у т.ч. ПДВ -14.901,00 грн.), №123 від 10.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.713,60 грн.), №88 від 06.10.2011 р. на суму 32.242,20 грн. (у т.ч. ПДВ -5.373,70 грн.), №301 від 21.10.2011 р. на суму 22.301,40 грн. (у т.ч. ПДВ -3.716,90 грн.), №323 від 24.10.2011 р. на суму 74.407,20 грн. (у т.ч. ПДВ -12.401,20 грн.), №340 від 25.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), №422 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. (у т.ч. ПДВ -8.153,40 грн.).

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши оглянуті і приєднані до справи копії складених ПП «Баварія-Ф»документів за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.44 і 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме платіжні доручення №8588 від 02.09.2011 р. на суму 38.040,00 грн., №8628 від 05.09.2011 р. на суму 22.277,40 грн., №8959 від 14.09.2011 р. на суму 8.139,60 грн., №8847 від 09.09.2011 р. на суму 96.406,20 грн., №8931 від 13.09.2011 р. на суму 65.400,00 грн., №8958 від 14.09.2011 р. на суму 39.411,60 грн., №9201 від 20.09.2011 р. на суму 5.624,40 грн., №9199 від 20.09.2011 р. на суму 21.063,00 грн., №9200 від 20.09.2011 р. на суму 66.620,40 грн., №9610 від 29.09.2011 р. на суму 24.720,00 грн., №9293 від 21.09.2011 р. на суму 3.677,10 грн., №9295 від 21.09.2011 р. на суму 32.100.00 грн., №9559 від 28.09.2011 р. на суму 14.351,40 грн., №9770 від 04.10.2011 р. на суму 70.699,20 грн., №9781 від 04.10.2011 р. на суму 18.706,80 грн., №101109 від 10.10.2011 р. на суму 10.281,60 грн., №9933 від 06.10.2011 р. на суму 19.554,60 грн., №10078 від 10.10.2011 р. на суму 12.687,60 грн., №10584 від 21.10.2011 р. на суму 22.301,40 грн., 310634 від 24.10.2011 р. на суму 74.407,20 грн., №717312 від 25.10.2012 р., №10684 від 25.10.2011 р. на суму 30.000,00 грн., №10901 від 31.10.2011 р. на суму 48.920,40 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №717027 від 06.09.2011 р., №717074 від 09.09.2011 р., №717110 від 19.09.2011 р., №717131 від 29.09.2011 р., №717148 від 03.10.2011 р., №717201 від 29.09.2011 р., №717117 від 05.10.2011 р., №717305 від 13.10.2011 р., №717266 від 10.10.2011 р., №717375 від 28.10.2011 р., №717376 від 01.11.2011 р.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, вирішуючи спір, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач, СДПІ, взяв до уваги складений ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акт від 22.12.2011 р. №2497/23-30/31635757 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія-Ф»(код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, жовтень 2011 р.» і вважав, що цей документ є достатнім доказом вчинення порушень закону як позивачем, так і контрагентом позивача.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки СДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального існування товару, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ДП «ХМЗ «ФЕД». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ДП «ХМЗ «ФЕД»п. 198.3, п. 198.4 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові № 0000090841 від 09.02.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.06.2012 р.

Суддя А.В. Сліденко