Постанова № 24956587, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2-а- 4746/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

представники сторін - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення. ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Практика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва, в якому просить суд визнати дії першого відповідача стосовно висновків, викладених в акті документальної позапланової перевірки ТОВ "Оттімо" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року від 15.12.2012 року № 1241/23-212/35247423 незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення другого відповідача від 04.04.2012 року № 0000962250.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення другого відповідача від 04.04.2012 року № 0000962250, прийняте без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним та підлягає скасуванню. Висновки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС ґрунтуються на тому, що фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оттімо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.11 по 31.10.11 від 15.12.11 № 1241/23-212/35247423, який містить інформацію про нікчемність всіх правочинів, учасником яких є ТОВ «Оттімо» та висновок про те, що ТОВ «Оттімо» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого у ТОВ «Оттімо» перевіркою неможливо встановити об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям та постачальникам за період з 01.09.11 по 31.10.2011 року. Отже, керуючись лише інформацією, отриманою з акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, ДПІ У Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.12 № 0000962250, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1292105,00 грн. і застосовані штрафні санкції в розмірі 323026,25 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова стосовно висновків, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оттімо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.11 по 31.10.11, є незаконними та прямо порушують права позивача. Висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в акті перевірки № 1241/23- 212/ 35247423 від 15.12.2011 року жодним чином не спростовують фактичні дії сторін по виконанню умов правочинів, ДПІ У Святошинському районі м. Києва ДПС, керуючись незаконними висновками іншого податкового органу, приймає також незаконне податкове повідомлення-рішення від 04.04.12 № 0000962250, яке за викладених обставин підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року замінено першого відповідача, а саме - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова на Індустріальну міжрайонну Державну податкову інспекцію м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, у зв"язку з реорганізацією юридичної установи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року замінено другого відповідача - Державну податкову інспекцію в Святошинському районі м. Києва, його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судове засідання представник позивача не прибув. Надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника позивача за наявними в ній доказами та наданими в обґрунтування позову документами.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать матеріали справи. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідачі є належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Таким чином, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Практика" знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби. ЗАТ «НВО «Практика» зареєстровано 26.03.1997 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10721050004002236. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 24733539. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 03164, м. Київ, вул. Малинська, 20А. ЗАТ «НВО «ІІрактика» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.04.1997 за № 513 (а.с.35). Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.11.2007 № 100079996, виданого ДПІ у Святошинсокму районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 247335326572, ЗАТ «НВО «Практика» було зареєстроване платником ПДВ з 28.11.2007 року .

Судом встановлено, що на підставі направлень від 06.03.2012 №44/22-50, 06.03.2012 №45/22-50, виданих ДНІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, співробітниками другого відповідача, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, та відповідно до Наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 06.03.2012 №50, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Практика» (далі - ЗАТ «НВО «Практика») з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оттімо» (код за ЄДРПОУ 35247423) за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки позивача складно акт № 85/22-50/24733539 від 21.03.2012 року (Т. 1 а.с. 17-34), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000962250 та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1292105,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 323026,25 грн. (а.с. 7).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 другим відповідачем встановлено його завищення у сумі 1292105,0 грн. в т.ч. за вересень 2011р - 244522,0 грн., жовтень 2011р - 1047583,0 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ЗАТ «НВО «Практика» вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1005 р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та поповненнями, п. 198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період із 01.09.2011 по 31.10.2011 року на загальну суму 1292105,0 грн., в т.ч. за вересень 2011р - 244522,0 грн., жовтень 2011р - 1047583,0 грн.

З дослідженого акту перевірки № 85/22-50/24733539 від 21.03.2012 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.198.6 ст.198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ, із змінами та доповненнями, і винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність укладених угод з ТОВ «Оттімо». Даний висновок зроблений другим відповідачем - ДПІ У Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оттімо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 по 31.10.2011, від 15.12.11 № 1241/23-212/35247423, складеного ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова.

Відповідачем в акті перевірки № 1241/23-212/35247423 від 15.12.11 зазначається, що ТОВ «Оттімо» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у ТОВ «Оттімо» перевіркою неможливо встановити об'єкти оподаткування по операціях з придбанням та продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям та постачальників за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року, в розумінні ст. 185, 187,188,194,196,197,198,199,200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (т. 1 а.с. 29).

Другим відповідачем - ДПІ У Святошинському районі м. Києва ДПС- в акті перевірки ЗАТ «НВО «Практика» від 21.03.2012 року № 85/22-50/24733539 на підставі акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 1241/23-212/35247423 від 15.12.11, складеного за результатами перевірки ТОВ «Оттімо» робить висновок, що згідно реєстру отриманих податкових накладних, додатку «5» до податкової декларації з ПДВ в ході перевірки взаємовідносин ЗАТ «НВО «Практика» з ТОВ "Оттімо" встановлено, що на порушення вимог пп. 198.6 ст.198, п. 201.4. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, за період із 01.09.2011 по 31.10. 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 1292105,39 грн. по операціях без наявності факту передачі товарів від продавця до покупця, чим завищено податковий кредит за період із 01.09.2011 по 31.10.2011 року на суму 1292105,39 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 244521,93 грн., жовтень 2011 року - на суму 1047583,46 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «НВО «Практика» (Покупець), в особі директора Зайченко С.М. та ТОВ "Оттімо" (Продавець), в особі директора Абраменкова С.П. укладені договори поставки товару від 05.09.2011 року № 08/09/11, від 06 вересня 2011р. № 09/09/11, від 06 вересня 2011р. № 10/09/11, від 14 вересня 2011р. № 14/09/11, від 20 вересня 2011р. № 17/09/11, від 20 вересня 2011р. № 18/09/11, від 20 вересня 2011р. № 19/09/11, від 03 жовтня 2011р. № 17/1/11, від 19 жовтня 2011р. № 20/1/11, від 19 жовтня 2011р. № 20/2/11, від 19 жовтня 2011р. № 21/2/11, від 19 жовтня 2011р. № 22/4/11, від 19 жовтня 2011р. № 25/1/11 (т. 1 а.с. 54-92).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів представником позивача долучені до матеріалів справи видаткові накладні: за вересень № 204 від 29.09.2011р. та № 212 від 30.09.201; за жовтень - № 30 від 05.10.2011, № 184 від 27.10.2011, № 174 від 26.10.2011, № 175 від 26.10.2011, № 176 від 26.10.2011, № 32 від 05.10.2011, № 144 від 26.10.2011, № 186 від 27.10.2011, № 185 від 27.10.2011, № 195 від 28.10.2011, № 216 від 31.10.2011, № 177 від 26.10.2011, № 196 від 31.10.2011, № 217 від 31.10.2011, № 145 від 21.10.2011, № 197 від 21.10.2011, № 173 від 26.10.2011 р., відповідно до яких позивачем було отримано товарів та обладнання (штори протипожежні без зрошування зі склотканини 4415-2-ВІ; полімерний плівковий матеріал, електропривід автматичний для протипожежних штор, спеціальне захісне зносостійке покриття L 2, ущільнювач гумовий, замки 1 клас арт MUR/0221, пружини посилені РЕ та інш.) (т.1 а.с. 93-113).

Розрахунки за отриманий товар здійснені, про що свідчать копії банківських виписок, що містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 83-86).

На підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача долучені до матеріалів справи виписані ТОВ «Оттімо» податкові накладні: у вересні 2011 року : №182 від 27.09.2011 року на суму 18444,0 грн., у т.ч. ПДВ 3074,00 грн., № 183 від 27.09.2011 року на суму 16500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2750,00 грн., № 203 від 29.09.2011 на суму 15488,00 грн, в т.ч. ПДВ 2581,33 грн., № 204 від 29.09.2011на суму 594000,00 у т.ч. ПДВ 99000,00 грн., № 212 від 30.09.2011 на суму 538200,00 грн у т.т. ПДВ 89700,00 грн., № 184 від 27.09.2011 року на суму 144210,00 грн., у т.ч. ПДВ 24035,00 грн., № 202 від 29.09.2011 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 181 від 27.09.2011 на суму 28089,60 грн., у т.ч. ПДВ 4681,6 грн., № 211 від 30.09.2011 на суму 12200,00 грн., у т.ч. ПДВ 2033, 33 грн. Всього за вересень на загальну суму 1467131,60 грн., у т.ч. ПДВ 244521,93 грн.; у жовтні 2011 року : № 30 від 05.10.2011 на суму 18444,00 грн., у т.ч. ПДВ 3074,00 грн., № 31 від 05.10.2011 на суму 14210,00 грн, у т.ч. ПДВ 2368,33 грн., № 47 від 07.10.2011 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,0 грн., № 174 від 26.10.2011 на суму 543180,00 грн., у т.ч. ПДВ 90530,00 грн., № 184 від 27.10.2011 на суму 322050,00 грн., у т.ч. ПДВ 53675,00 грн., № 33 від 05.10.2011 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн., № 35 від 06.10.2011 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн., № 175 від 26.10.2011 на суму ПДВ 423712,00 грн., у т.ч. ПДВ 70618,67 грн., № 172 від 26.10.2011 на суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., № 176 від 26.10.2011 на суму 208800,00 грн., у т.ч. ПДВ 34800,00 грн., № 32 від 05.10.2011 на суму 507240,00 грн., у т.ч. ПДВ 84540,00 грн., №144 від 21.10.2011 на суму 264000,00 грн., у т.ч. ПДВ 44000,0 грн., № 145 від 21.10.2011 на суму 114160,00 грн., у т.ч. ПДВ 19026,66 грн., № 197 від 28.10.2011 на суму 551080,00 грн., в т.ч. ПДВ 91846,67 грн., № 177 від 26.10.2011 на суму 350112,00 грн, у т.ч. ПДВ 58352,00 грн., № 196 від 28.10.2011 на суму 575154,00 грн., у т.ч. ПДВ 95859,00 грн., №217 від 28.10.2011 на суму 575154,00 грн., у т.ч. ПДВ 95859,00 грн., № 186 від 27.10.2011 на суму 426014,40 грн., в т.ч. ПДВ 71002,40 грн., № 185 від 27.10.2011 на суму 560106,00 грн., у т.ч. ПДВ 93351,00 грн., № 195 від 28.10.2011 на суму 484416,00 грн, у т.ч. ПДВ 80736,00 грн., № 216 від 31.10.2011 на суму 227070,00 грн., у т.ч. ПДВ 37845,00 грн, № 173 від 26.10.2011 на суму 10598,40 грн., у т.ч. ПДВ 1766,00 грн. Всього за жовтень 2011 року на суму 6285500,80 грн., у т.ч. ПДВ 1047583,48 грн.

Таким чином, судом з'ясовано, що факти здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Оттімо» підтверджується бухгалтерськими та податковими документами.

Отримані податкові накладні були зареєстровані у реєстрах отриманих податкових накладних ЗАТ «НВО «Практика» за відповідні періоди: вересень та жовтень 2011 р., суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Оттімо» підприємство позивача включило до складу податкового кредиту у за період із 01.09.2011 по 31.10.2011 року на суму 1292105,39 грн., в тому числі у вересні 2011 року 244521,93 грн., у жовтні 2011 року 1047583,46 грн., та відобразило у розділі II «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) відповідно за вересень та жовтень 2011 року.

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 157-166).

Отже, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, п.198.1, п. 198.6 ст.198, п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постачальником ТОВ «Оттімо», на адресу підприємства позивача були виписані податкові накладні, які містять всі обовязкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України та відповідають вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» №969 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 (в редакції чинній до 16.12.2011 року).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «НВО «Практика» та ТОВ "Оттімо" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Факт отримання позивачем товару, відповідно до умов зазначених договорів підтверджується прибутковими накладними: № П-0003442 від 05.10.2011; № П-0003443 від 21.10.2011; № П-0004137 від 31.10.2011, № П-0004136 від 28.10.2011; № П-0004135 від 26.10.2011; № П-0003449 від 27.10.2011; № П-0003450 від 28.10.2011; № П-0003451 від 31.10.2011; № П-0003448 від 26.10.2011 (т. 3 а.с. 1-9).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (далі за текстом -Положення №88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачами, за правилами ч.2 ст.71 КАС України, не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Вказані вище податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень, жовтень 2011 року та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту в вересні та жовтні 2011 року. Докази того, що вказані договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Крім того, у ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін укладених договорів, як платників ПДВ, відповідності укладених правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірнимими правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надали.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова нак-ладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби в акті перевірки від 21.03.2012 року № 85/22-50/24733539 -відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «Оттімо» було офіційно зареєстроване платником ПДВ та мало право складання податкових накладних. Суд зауважує, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Судом також достеменно встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Оттімо» товарно-матеріальних цінностей підтверджується наступним.

Так, судом з'ясовано, що між ЗАТ «НВО «Практика» (Постачальник) та ПАТ «Державний ощадний банк України» (Покупець) укладено договір про закупівлю № 11278 від 13.09.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у строк, визначений розділом У цього Договору передати (поставити) Покупцю Товар (вироби металеві різні ішні (сейфи)), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, що передбачені цим договором, та відповідно до специфікації (т. 1 а.с. 167-174).

Крім того, між ЗАТ «НВО «Практика» (Виконавець) та ТОВ «Ангели Техно» (Замовник) укладено договір №11208 від 11.06.2011 р., відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується здійснити комплекс робіт на об'єкті за адресою : м. Львів, Аеропорт, роботи по виготовленню монтажу та пусконаладку протидимових та протипожежних занавесів (т. 1 а.с. 200-203).

Також, між ЗАТ «НВО «Практика» (Виконавець) та ТОВ «Микол» (Замовник) укладено договір №12030 від 27.01.2012 р., відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується здійснити комплекс робіт по розробці технічної будівлі, на підставі вихідної документації Замовника, Специфікації виробів, що поставляються, виготовлення кулестійких стекол (СП-4), доставка виробів Замовнику (а.с. 204-207 т. 1).

Між ЗАТ «НВО «Практика» (Підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» (Замовник) укладено договір підряду № 11317 від 30.09.2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується здійснити комплекс робіт з виготовлення та монтажу протипожежних та проти димних завісів, відповідно до проектної документації на будівництві адміністративної будівлі Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), що розташований по вул. Медовій, в м. Києві (а.с. 208-219 т. 1).

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується наданими копіями документів, що містяться в матеріалах справи: довідками про вартість виконаних робіт (т.2 а.с. 58-64); банківськими виписками про сплату (т. 2 а.с.65-71; 83-86; а.с. 115-116; 168-180); податковими накладними, виписаними позивачем (т. 2 а.с. 72-77; а.с. 87-113; 117-122, 181-219); видатковими накладними (т. 2 а.с. 123-166); актами прийому-передачі змонтованого обладнання (т. 2 а.с. 78-82); зведеними актами приймання-передачі товару (т. 2 а.с. 114); подорожніми листами (т.2 а.с. 8-10); розпорядженнями керівника про призначення відповідальних за монтажні роботи (т. 2 а.с. 10), наказами про відрядження фахівців позивача (т. 2 а.с. 11-57); звітами про відрядження (т. 2 а.с. 1-7) та інш.

Вищевикладене повністю спростовує твердження відповідачів про те, що встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ "Оттімо" надання товарів (робіт, послуг) ЗАТ «НВО «Практика» через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі- продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

Відповідачем - ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС в акті перевірки від 21.03.2012 року № 85/22-50/24733539 зазначається, що перевіркою ЗАТ «НВО «Практика», згідно наданих документів не виявлено, а підприємством не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами, а також санітарними, ветеринарними, гігієнічними та іншими нормам, встановленим чинними законодавством України.

Суд, щодо вищенаведених тверджень вищезазначеного відповідача, вважає за необхідне зазначити, що у ході розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки правочини є правомірними, ЗАТ «НВО «Практика» було зобов'язане відобразити наслідки вчинення цих правочинів в бухгалтерському та податковому обліку.

Так, ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ЗАТ «НВО «Практика» порушення закону ґрунтується лише на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Оттімо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року від 15.12.2012 року № 1241/23-212/35247423, складеного ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова (правонаступник - Індустріальна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС).

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачами за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідачі до суду не подали.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочинну або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідачами не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 21.03.2012 року за № 85/22-50/24733539 щодо порушення ЗАТ «НВО «Практика» вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд вважає, що висновки другого відповідача про відсутність у ЗАО "НВО «Практика»" права на бюджетне відшкодування за вересень та жовтень 2011 року в сумі 1292105,00 грн., є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення від 04.04.2012 року № 0000962250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1292105,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 323026,25 грн., необґрунтованим і протиправним.

Одночасно суд зауважує, що згідно з п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) (далі Прядок №984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку №984 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вищезазначеному Порядку № 984, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з контрагентами, вказаними в акті перевірки, а твердження представника відповідача про це спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000962250, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначені чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачи як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх висновки, викладені в акті перевірки, і не довели правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000962250 від 04.04.2012 року.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно висновків, викладених в акті документальної позапланової перевірки ТОВ "Оттімо" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року від 15.12.20121 року № 1241/23-212/35247423.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва від 04.04.2012 року № 0000962250, яке винесене відносно Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика"

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2012 року.

Суддя Заічко О.В.