Постанова № 24956464, 06.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 8618/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Зубрич Д.О., відповідача - Ламанової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Харківміськгаз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000160847 від 19.04.2011р.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими. Вважає, що при обчисленні податку на додану вартість до складу податкового кредиту ним були правомірно віднесені витрати, понесені в зв'язку з отриманням юридичних послуг від ТОВ «Вакко», що підтверджено актом приймання-передачі (надання послуг) та податковою накладною. Крім того, застосування поняття звичайної ціни з боку податкового органу неможливо процесуально та по суті не відповідає законодавчому поняттю звичайних цін та процедурі їх визначення. У судовому засіданні представник позивача вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вимоги адміністративного позову не визнав. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що позивач відніс до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість суми по взаємовідносинам з особою, фактичне надання якою на користь позивача юридичних послуг не підтверджено належним чином. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Харківміськгаз»з питання підтвердження господарських відносин суб'єкта господарювання з платниками податків за січень 2010р. -грудень 2010р., результати якої оформлені актом №895/47-0/03359552 від 01.04.2011р.

Висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 895/47-0/03359552 від 01.04.2011р. встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228, ст..761 УК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ВАТ «Харківміськгаз»з ТОВ «Вакко»по договору №24/1/1 від 25.01.2010р., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, .п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВАТ «Харківміськгаз»зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Вакко»послуг на загальну суму 66666,67 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 552200 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 19.04.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000160847 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 773583,34 грн., з яких 618866,67 грн. - за основним платежем та 154716,67 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як з'ясовано в ході судового розгляду, здійснені відповідачем донарахування податків з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про завищення ПАТ «Харківміськгаз»податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко»та визначенням рівня звичайної ціни. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Щодо перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Вакко».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що за змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

В ході судового розгляду з'ясовано, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Вакко»склались на підставі договору на виконання робіт № 24/1/1 від 25.01.2010р., за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Вакко») бере на себе зобов'язання виконати роботи по захисту інтересів ВАТ «Харківміськгаз»в Київському апеляційному суді по справі №42/178 за позовом ВАТ «Харківміськгаз»до ЗАТ «Укргаз-Енерго»про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п.2.1 Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи по вивченню матеріалів та документів, які пов'язані з позовом ВАТ «Харківміськгаз»до ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»; вивчити правові документи, яки надійшли до Замовника після розгляду позовної заяви в судах попередніх інстанцій та провести аналіз причин неповного задоволення позовних вимог в Господарському суді м. Києва відносно стягнення заборгованості за позовом ВАТ «Харківміськгаз»до ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»; на підставі проведеного аналізу зробити відповідні правові висновки, усунути всі недоліки та проінформувати Замовника про можливі варіанти вирішення проблеми для проведення подальшої роботи; надання усного та письмового консультування; надання пропозицій відносно розробки, підготовки та складання необхідних процесуальних документів для виконання робіт, пов'язаних з наданням апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Після закінчення строку дії договору і Виконавець повинен повернути замовнику отримані від нього оригінали документів, а також отриману від Замовнику довіреність.

Суд зазначає, що під час розгляду справи зобов'язував представника позивача надати до суду докази передачі ТОВ «Вакко»документів, пов'язаних з розглядом справи в суді, докази їх повернення на адресу позивача; письмовий аналіз причин часткового задоволення позовних вимог, складених фахівцями ТОВ «Вакко»на підставі вивчення наданих документів; письмові пропозиції ТОВ «Вакко»позивачу відносно складання процесуальних документів; докази прийняття участі представника ТОВ «Вакко»в судових засіданнях щодо розгляду справи за позовом ВАТ «Харківміськгаз»до ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО», копію довіреності виписаної керівником ВАТ «Харківміськгаз»фахівцю ТОВ «Вакко»на представлення інтересів в суді, проте жодних витребовуваних документів до суду надано не було, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що таких документів на підприємстві немає.

Суд звертає увагу, що підписаний 04.02.2010р. між позивачем та ТОВ «Вакко»акт приймання-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи, містить загальну інформацію щодо наданих послуг, обумовлених договором, проте документів, які б містили відомості про конкретний перелік робіт чи фактичні дії, вчинені ТОВ «Вакко»для ВАТ «Харківміськгаз», відомості про результати такої діяльності у вигляді отримання конкретної консультації (послуги), позивачем не надано, як не надано будь-яких інших даних щодо змісту послуг та робіт, наданих та виконаних ТОВ «Вакко»для позивача.

Таким чином, позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду не надано доказів реального отримання від ТОВ «Вакко»послуг, конкретного змісту та результатів таких, що не дозволяє підтвердити зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

В зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включається лише суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальні активів (послуги), які призначаються для їх використання в господарській діяльності, то висновки акту перевірки №895/47-0/03359552 від 01.04.2011р. в частині завищення позивачем податкового кредиту на суму 66666,67 грн. є обґрунтованими. З огляду на встановлені обставини факт перерахування позивачем в адресу ТОВ «Вакко»грошових коштів на висновки суду не впливає.

Крім того, суд бере до уваги, що актом невиїзної перевірки ТОВ «Вакко»№ 104/23-10/36425949 від 21.02.2011р., складеним ДПІ у Печерському районі м. Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.04.2011р. по 31.12.2010р., встановлено, що ТОВ «Вакко»за місцезнаходженням не знаходиться, первинні документи, які підтверджують дані податкової звітності, до перевірки не надано, відомості, зазначені в податковій звітності, не відповідають дійсності, особа, яка обліковувалась в якості засновника та директора ТОВ «Вакко»повідомила, що до здійснення господарської діяльності ТОВ «Вакко»не причетна, будь-яких документів не підписувала та нікого на це не уповноважувала, з обставинами здійснення господарської діяльності не обізнана.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення ПАТ «Харківміськгаз»податкового кредиту у лютому 2010 року на суму ПДВ 66666,67 грн.

Щодо висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про заниження позивачем в грудні 2010 року податку на додану вартість на загальну суму 552200 грн. суд зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Укренергохолдінг»30.11.2010 року укладено договір купівлі-продажу природного газу №49/30, реальність якого відповідачем під сумнів не ставиться, що підтверджується актом перевірки, поясненням представника відповідача. Господарські відносини підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, актом приймання-передачі газу.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Укренергохолдінг»підтверджені довідкою №103/23-0/34628035 від 04.03.2011р. та повідомлено, що постачальником природного газу для ТОВ «Укренергохолдінг»є ТОВ «Гео Альянс Височанське», що перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, з якою відповідачем отримано довідку №819/23-11/35196746 від 17.03.2011р., згідно якої ТОВ «Гео Альянс Височанське»не є виробником природного газу, постачальником є ЗАТ «Природні ресурси», яке передавало ТОВ «Гео Альянс Височанське»природний газ за ціною 1362,50 грн. за тис.м.куб.

В акті перевірки податковий орган зазначає (аркуш 16 акту), що за наслідками дослідження ланцюга постачання природного газу встановлено, що протягом одного періоду ціна на природний газ зросла в декілька разів, а саме виробник - ЗАТ «Природні ресурси»за відпускною ціною в розмірі 1362,50 грн. за тис.м.куб. реалізувало газ ТОВ «Укренергохолдінг»(посередник), яке в подальшому реалізувало газ природний ВАТ «Харківміськгаз»(споживач).

При цьому суд зазначає, що податковим органом не досліджувалось питання щодо ціни, за якою ТОВ «Укренергохолдінг»придбавало газ у ТОВ «Гео Альянс Височанське».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.8 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України до вступу в дію ст. 39 (яка набирає чинності з 1 січня 2013 року) цього Кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 .

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивачем до відповідача запит щодо обґрунтування рівня договірних цін на природний газ, який був придбаний у ТОВ «Укренергохолдінг», не направлявся.

Отже фактичні обставини справи свідчать, що в ході даної перевірки позивач не скористався своїм правом щодо направлення запиту на адресу підприємства про обґрунтування рівня звичайної ціни.

В судовому засіданні представник відповідача не пояснив чому під час проведення перевірки перевіряючими не було встановлено ціну за якою ТОВ «Укренергохолдінг»придбавало газ у ТОВ «Гео Альянс Височанське», який в подальшому реалізований позивачу, договір між ТОВ «Гео Альянс Височанське»та ТОВ «Укренергохолдінг»також не досліджувався.

Згідно ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем такого обов'язку не виконано, не доведено правомірності винесеного рішення в цій частині, на надано пояснень, яким саме чином розраховано рівень звичайних цін, не надано відповідний розрахунок.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000160847 від 19 квітня 2011 року, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 690250 грн., в т.ч. основний платіж -552200,00 грн., санкції -138050 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.