Постанова № 24956422, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2012 р. № 2-а- 3780/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання -Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Кравченка С.В.,

відповідача - Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Приват TV" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Приват TV", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова № 0002252302 від 07.03.2012 року.

Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено , що на підставі направлення від 14.02.2012 року № 290 та наказу від 13.02.2012 року № 367, згідно з п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 22755-VI від 02.12.2010 року , фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Телекомпанія Приват ТV», з питань правильності визначення , повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-агроремпоставка »( код ЄДРПОУ 36457279) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010р., ТОВ «Промспец Консалтинг » (код ЄДРПОУ 37091549 ) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2012 р. № 649/235/31558369 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Телекомпанія "Приват TV" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-агроремпоставка »( код ЄДРПОУ 36457279) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010р., ТОВ «Промспец Консалтинг » (код ЄДРПОУ 37091549 ) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст.. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Телекомпанія "Приват TV"» з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», за листопад 2010р.; .п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9690 грн. у т.ч . за 4 квартал 2010р. в сумі 2010р.

На підставі висновків акту від 27.02.2012 р. № 649/235/31558369 за встановлене порушення ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002252302 від 07.03.2012 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 9690 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами ) 2422,5 грн.

Як зазначено представником відповідача, відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Тех-агроремпоставка», подано декларацію з ПДВ за листопад 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ та відповідно до декларацій з ПДВ надано Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (з урахуванням уточнюючих): за листопад 2010 року - згідно якого сума податку на додану вартість, задекларована ТОВ «Тех-агроремпоставка» у складі податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ Телекомпанія Приват ТV» дорівнює 9689,7 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в пєревіряємому періоді між ТОВ «Телекомпанія Приват ТV»- (замовник) та ТОВ «Техагроремпоставка» (виконавець) було укладено договори: - № 01/11 від 01.11.2010р. на виконання робіт з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів «Живе багатство України». Вартість робіт 11478,00грн., в т.ч. ПДВ 1913,00 грн. ;- № 08/11 від 08.11.2010р. на виконання робіт з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів «Телевізійна версія фестивалю «Щасливі долоні». Вартість робіт 22956,00 грн., в т.ч. ПДВ 3826,00 грн.; № 12/11 від 12.11.2010р. на виконання робіт з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів «Телевізійна версія фестивалю «Щасливі долоні» . Вартість робіт 8733,00 грн., в т.ч. ПДВ 1455,50 грн. № 26/11 від 26.11.2010р. на виконання робіт з виготовлення динамічного комп'ютерного зображення для аудіовізуальних творів «Секретні файли. Світ тварин». Вартість робіт 14971,20 грн., в т.ч. ПДВ 2495,20 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Тех-агроремпоставка». В ході проведення перевірки контрагента, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, ТОВ «Тех-агроремпоставка», було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином відповідач робить висновок, що правочини укладені від імені ТОВ «Тех-агроремпоставка» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині укладені між ТОВ «Телекомпанія «Приват ТV» та ТОВ «Тех-агроремпоставка» є нікчемними.

Також, на думку відповідача, правочини між «Тех-агроремпоставка» та ТОВ «Телекомпанія«Приват ТV» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, який діяв на момент спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентами були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи із вищевикладеного, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між ТОВ "Телекомпанія "Приват TV" та контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також, суд зазначає, що про фактичне виконання робіт по договорам свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

Суд зазначає, що на момент складання податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Приват TV" та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем в судовому засіданні в повній мірі доведено протиправність оскаржуваного рішення, проте відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обгрунтування правомірності даного правового акту індивідуальної дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Приват TV" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова № 0002252302 від 07.03.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 25 червня 2012 року.

Суддя Панов М.М.