Постанова № 24956408, 01.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 червня 2012 р. № 2-а- 2601/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонського В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Гусарової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Амалія Сервіс Плюс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0000412302 від 20.02.12 року винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.

В обґрунтовування позову посилався на вимоги положень Податкового Кодексу України та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московського районі міста Харкова з податку на додану вартість на суму 589403,00 грн., прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги адміністративного позову та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 01.06.2012 року в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином і своєчасно, про що свідчить його підпис в розписці про день та час слухання справи (а.с.225)

З наданих до суду письмових заперечень, вбачається, що відповідач проти позову заперечує, зазначає, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А 01 № 428448 від 14.02.2011 року (а. с. 32). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики АА № 405402 є: 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна; 45.21.1 будівництво будівель, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 25.22.0 виробництво тари з пластмас, 21.21.0 виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари (а. с. 31).

На податковий облік як платника податків ПП "Амалія сервіс плюс" взято ДПІ у Московському районі міста Харкова 09.11.2004 року за №229 (а. с.29)

Фахівцем відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Амалія Сервіс Плюс" (скорочено та далі за текстом - ПП "Амалія Сервіс Плюс") з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 р. Направлення вручені під розписку керівнику підприємства ПП "Амалія Сервіс Плюс"- ОСОБА_3. Перевірку проведено з відома директора підприємства ОСОБА_3.

Перевіркою встановлено, що ПП "Амалія Сервіс Плюс" на підставі договорів, укладених з ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055), видаткових накладних, згідно з податковими накладними в листопаді 2011 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 460822 грн..

Згідно отриманої інформації (лист 01.02.2012 року за №368 /7/18-22) від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надійшов акт від 26.01.2012 р. № 41/15-02-36/37092055, яким встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання за період листопад 2011 року, встановлено факт неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності за перевіряємий період.

При цьому слід відмітити, що частину документів за 2011р. директором ПП "Амалія Сервіс Плюс" ОСОБА_3 було загублено.

На підтвердження цього факту позивачем до справи було надано постанову О/у СКР Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Галіщева Р.В. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вжиття заходів щодо розшуку бухгалтерських документів, втрату яких ОСОБА_3 виявив 26.01.2012 року (а.с.228)

Зазначена постанова оперуповноваженого, на думку позивача, підтверджує поважну причину відсутності частини первинної документації по взаємовідносинах ПП "Амалія сервіс плюс" з ТОВ "Промтехноопт" за період, що охоплювався перевіркою, під час проведення зазначеної перевірки 01.03.2012 року.

Однак суд не може погодитись з даним твердженням позивача через наступне:

Відповідно до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Позивачем не надано до суду доказів письмового повідомлення органу державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому Податковим Кодексом України про втрату частини первинної документації. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було вчинено дій щодо відновлення втрачених документів та надання їх податковому органу протягом 90 календарних днів, оскільки з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.01.2012 року містить відомості про втрату документів в січні 2012 року, перевірка податковим органом проводилась 01.03.2012 року, тобто у позивача було достатньо часу для здійснення дій по відновленню втраченої первинної документації і надання її до перевірки або під час перевірки чи до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки

Згідно з приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З пояснень директора ОСОБА_3 наданих до суду, вбачається, що дій щодо відновлення втрачених документів ним не приймалось у зв'язку з тим, що втрачена частина первинної документації була знайдена. Однак позивач не навів суду обставин через які зазначена документація не була надана до перевірки чи до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки

Приймаючи до уваги, що Позивач не надав посадовим особам органу державної податкової служби, які проводили перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені ним податків у податковій звітності та враховуючи приписи п.44.6 ст. 44 ПК України, суд вважає, що такі документи були відсутні у Позивача на час складення такої звітності, а тому не приймає їх як належний доказ під час судового розгляду даної справи.

А отже, перевіркою правомірно зроблено висновок, що в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України ПП "Амалія Сервіс Плюс" занизило податок на додану вартість в листопаді 2011 року на загальну суму 471 522 грн.

Згідно п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про бухгалтерську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 2 статті 3, зазначеного вище Закону, фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку і можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідно до ст.4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненні для отримання цих доходів. при цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, як це передбачено у п.6 ст.8 Закону №996.

Відповідно до п.1 і п.2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі статей 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимога щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральних! засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже зазначалось вище, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції і наявні у такого платника податків під час складання ним податкової звітності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували висновки відповідача викладені в акті перевірки, а отже і незаконність винесення на підставі нього податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав, позивача, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Амалія Сервіс Плюс" до Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О.Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2012 року.