Постанова № 24956405, 31.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2012 р. № 2-а- 3916/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Костромицької І.В.,

відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Пластар" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Пластар" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000202330 від 22.02.2012 року щодо визначення зобов'язання ТОВ "НВП "Пластар" з податку на додану вартість у сумі 141975,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 31814,75 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва серії А01 №071550 товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Пластар" (далі за текстом ТОВ "НВП Пластар"), як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.02.2002 року за №1 480 120 0000 024655 (а. с. 8).

Позивача взято на облік як платника податків в органах Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 25.02.2002 року за реєстраційним номером 646, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 25.02.2002 року №1494 (а. с. 9).

ТОВ "НВП Пластар" є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №29582661 від 25.02.2002 року (а. с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ було винесено Відповідачем з посиланням на акт перевірки від 16.01.2012 року за №51/23-30/31800623, яким зафіксовані наступні порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження ПДВ всього в сумі 141975 грн., в т. ч.: за 2 квартал 2010 року у сумі - 29980 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі - 36240 грн.; за 4 квартал 2010 року у сумі - 56851 грн.; за лютий 2011 року у сумі - 1100 грн.; за березень 2011 року у сумі - 3000 грн.; за травень 2011 року у сумі - 10620 грн.; за липень 2011 року у сумі - 4184 грн. (а. с. 13-34).

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді контрагентами позивача були: ТОВ "ЕЛЕКТРОСПЕЦТЕХ" (код ЄДРПОУ 34689962), ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМ-ПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37093546).

За результатами перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок.

Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також ДПІ зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами та всі укладені правочини між позивачем та контрагентами вважаються нікчемними.

У зв'язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до безпідставного віднесення сум до складу податкового кредиту ПДВ.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення за №0000202330 від 22.02.2012 року на загальну суму 73789,75 грн., з яких: основний платіж + 141975 грн., штрафні (фінансові) санкції 31814,75 грн. (а. с. 35).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, між ТОВ "НВП Пластар" (Замовник) та ТОВ "ЕЛЕКТРОСПЕЦТЕХ" (Підрядник) було укладено договір підряду №211-С від 02.11.2010 року (а. с. 62-64). За умовами вищевказаного договору Замовник доручає, Підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту цеху склопластикових виробів. Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи документами первинного обліку: акт прийому виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2010 року №1 від 10.12.2010 року (а. с. 65-67), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2010 року (а. с. 68), договірною ціною №1 на загальну суму 20903160 грн., в т. ч. ПДВ - 3483860 грн., відомістю ресурсів до акту №1 за листопад-грудень 2010 року (а. с. 70-73), локальний кошторис №1 (а. с. 74-75), податковою накладною №2033 від 10.12.2010 року на загальну суму 20903160 грн., в т. ч. ПДВ - 34838,60 грн. (а. с. 77), платіжними дорученнями: №246 від 30.12.2010 року, №216 від 15.12.2010 року, №215 від 14.12.2010 року(а. с. 78-80).

Також судом встановлено, що між ТОВ "НВП Пластар" (Покупець) та ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №72-12 від 01.12.2010 року (а. с. 82-85). За умовами вищезгаданого договору Продавець зобов'язувався передати у власність товарно - матеріальні цінності (обладнання та сировину для виготовлення склопластикових труб), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього в повному обсязі, кількість та найменування товарно - матеріальних цінностей відображено в рахунках - фактури: №081 від 15.03.2011 року, №154 від 17.05.2011 року, які є невід'ємною складовою договору (а. с. 92, 96). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи наступними документами: податковими накладними: №78 від 30.12.2010 року на загальну суму 97698,00 грн., в т. ч. ПДВ - 16283,00 грн., №123 від 09.02.2011 року на загальну суму 6600,00 грн., в т. ч. ПДВ - 1100,00 грн., №51 від 16.03.2011 року на загальну суму 18000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 3000,00 грн., №55 від 17.05.2011 року на загальну суму 63720,00 грн., в т. ч. ПДВ - 10620,00 грн., №161 від 27.07.2011 року на загальну суму 25104,00 грн., в т. ч. ПДВ - 4184,00 грн. (а. с. 87, 90, 93, 98-99); видатковими накладними: №081 від 16.03.2011 року, №154 від 17.05.2011 року (а с. 91, 95); накладною та рахунком №064 від 09.02.2011 року (а. с. 88). Доставка товару по вищевказаному договору здійснювалась за рахунок Покупця, тобто самовивозом, шляхом складання товарно - транспортних накладних: №615052 від 30.12.2010 року, №615069 від 09.02.2011 року, №615065 від 16.03.2011 року, №615064 від 17.05.2011 року (а. с. 86, 89, 94, 97). Оплата товарно - матеріальних цінностей здійснювалась безпосередньо з поточних рахунків Позивача, підтвердженням даного факту є залучені до матеріалів справи платіжні доручення: №14 від 07.02.2011 року, №48 від 16.03.2011 року, №75 від 17.05.2011 року, №80 від 24.05.2011 року, №116 від 27.07.2011 року, №128 від 06.09.2011 року (а. с. 100-105).

Крім того, між ТОВ "НВП Пластар" (Покупець) та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМ-ПОСТАВКА" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №195 від 01.04.2010 року (а. с. 110-1113). За умовами вищезгаданого договору Продавець зобов'язувався передати у власність товарно - матеріальні цінності (обладнання та сировину для виготовлення склопластикових труб), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього в повному обсязі, кількість та найменування товарно - матеріальних цінностей відображено в накладних: №132 від 05.05.2010 року, №210 від 15.06.2010 року, №291 від 24.06.2010 року, №524 від 02.08.2010 року, №572 від 27.08.2010 року, №610 від 09.09.2010 року, №754 від 02.11.2010 року, №290 від 24.06.2010 року (а. с. 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135); рахунках: №132 від 05.05.2010 року, №210 від 15.06.2010 року, №285 від 23.06.2010 року, №524 від 02.08.2010 року, №572 від 20.08.2010 року, №610 від 02.09.2010 року, №754 від 02.11.2010 року, №290 від 24.06.2010 року (а. с. 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136), які є невід'ємною складовою договору. Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи документами первинного обліку: податковими накладними: №1690 від 05.05.2010 року на загальну суму 42480,00 грн., в т. ч. ПДВ - 7080,00 грн., №2638 від 15.06.2010 року на загальну суму 39600,00 грн., в т. ч. ПДВ - 6600,00 грн., №2808 від 24.06.2010 року на загальну суму 59040,00 грн., в т. ч. ПДВ - 9840,00 грн., № 3759 від 02.08.2010 року на загальну суму 47280,00 грн., в т. ч. ПДВ - 7880,00 грн., №4274 від 27.08.2010 року на загальну суму 79200,00 грн., в т. ч. ПДВ - 13200,00 грн., №4734 від 09.09.2010 року на загальну суму 90960,00 грн., в т. ч. ПДВ - 15160,00 грн., №6102 від 02.11.2010 року на загальну суму 34372,80 грн., в т. ч. ПДВ - 5728,80 грн., №2794 від 24.06.2010 року на загальну суму 38760,00 грн., в т. ч. ПДВ - 6460,00 грн. (а. с. 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137). Доставка товару по вищевказаному договору здійснювалась за рахунок Покупця, тобто самовивозом згідно вимог п.3.1 п.3 договору №195 від 010.4.2010 року. Оплата товарно - матеріальних цінностей здійснювалась безпосередньо з поточних рахунків Позивача, підтвердженням даного факту є залучені до матеріалів справи платіжні доручення: №85 від 03.06.2010 року, №89 від 14.06.2010 року, №96 від 24.06.2010 року, №110 від 14.07.2010 року, №116 від 26.07.2010 року, №138 від 20.08.2010 року, №140 від 27.08.2010 року, №144 від 01.09.2010 року, №146 від 09.09.2010 року, №162 від 07.10.2010 року, №171 від 11.10.2010 року, №180 від 21.10.2010 року, №184 від 04.11.2010 року, №188 від 11.11.2010 року, №212 від 08.12.2010 року (а. с. 138-152).

Товари отримані ТОВ "НВП Пластар" по вищевказаним договорам купівлі - продажу, договору підряду були реалізовані в процесі здійснення господарської діяльності Позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи: картки субконто, які підтверджують відображення аналітичного та синтетичного обліку господарських операцій, з яких видно, що товарно - матеріальні цінності придбані для власних потреб Позивача (а. с. 81, 106-109, 153-154, 165-166, 170, 172-174) та оборотно-сальдові відомості (а. с. 167-171, 175).

Судовим розглядом встановлено, сторонами по справі не заперечується, матеріалами справи підтверджено, що придбаний товар зберігався на майновому комплексі за адресою: 62203, Харківська область, смт. Золочів, пр. Разіна, 8, який належить Позивачу, згідно договору купівлі - продажу №б/н від 14.08.2004 року укладеного між ТОВ "НВП Пластар" та ТОВ "Стальмаркет" (а. с. 157-158).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ "ЕЛЕКТРОСПЕЦТЕХ" (код ЄДРПОУ 34689962), ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМ-ПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37093546) рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів -договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі товари, поставлені контрагентами позивача, були використані останнім у його господарської діяльності. Поставлені товари були прийняті ТОВ "НВП Пластар", на адресу замовників були виписані відповідні податкові накладні. Вартість поставлених товарів була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ТОВ "НВП Пластар", відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду надано не було.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд знаходить висновки акту перевірки такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, а винесене на підставі даного акту податкове повідомлення - рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Пластар" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000202330 від 22.02.2012 року щодо визначення зобов'язання ТОВ "НВП "Пластар" з податку на додану вартість у сумі 141975,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 31814,75 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Пластар" (ЄДРПОУ 31800623, м. Харків, вул. Північна, 22, кв.52) судові витрати в розмірі 1738.00 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 8 червня 2012 року.