Постанова № 24955495, 08.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3268/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 14.03.2010,

представників відповідача ОСОБА_2 довіреність від 27.03.2012, ОСОБА_3 довіреність від 04.02.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 № 0000722310, та № 0000712310 -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 № 0000722310, та № 0000712310.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем з посиланням на норми ст. 79 Податкового кодексу України, зазначено про неправомірне проведення відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача за наказом № 493 від 07.03.2012 з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані», результати якої викладені в акті № 162/22-2/32066020 від 29.03.2012.

Так, наказом № 493 від 07.03.2012 податковий орган визначив підставою проведення перевірки ненадання в повному обсязі пояснень та підтверджуючих документів на лист від 06.12.11 щодо фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані». В акті перевірки відповідач зазначив, що перевірка проводиться на підставі постанови слідчого підрозділу податкової міліції Шершенькова Д.М. від 30.11.2011. Лист від 06.12.11 вручено позивачу в ході проведення перевірки - 06.12.11.

При цьому відповідачем 02.12.2011 на підставі постанови слідчого Шершенькова Д.М. видано наказ за № 2237 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам лише з ТОВ «Діомат ЛТД».

09.12.11 позивачем було надано податковому органу пояснення про втрату документів перевіряє мого періоду з додаванням відповідних підтверджуючих документів. Документи були відновлені позивачем в строк, встановлений відповідачем. Проте, вказані відновлені документи відповідачем досліджено не було, та було видано згаданий наказ № 493 про проведення перевірки з підстав ненадання відповіді на лист ДПІ від 06.12.11 в рамках перевірки за наказом № 2237.

Крім того, позивач зазначає, що постанова слідчого Шершенькова Д.М. про проведення перевірки позивача прийнята в рамках досудового слідства у кримінальній справі відносно керівника ПП «Ардея-тех», яку закінчено у грудні 2011 року. Вказану кримінальну справу передано до Алчевського міського суду. таким чином висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на час проведення перевірки за наказом № 493 від 07.03.12, були предметом розгляду Алчевського міського суду у кримінальній справі .

Таким чином, на думку позивача, відповідач не мав підстав використовувати висновки акту перевірки, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, позивач вважав, що підставою для скасування вказаних рішень є також не прийняття податковим органом до уваги відновлених позивачем документів.

Крім того, позивач вказав, що висновки акту Алчевської ОДПІ за результатами перевірки ТОВ «Діомат ЛТД», які були використані податковим органом під час здійснення перевірки позивача, скасовані постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 у справі № 2а-11080/11/1270, тому також не підлягали врахуванню.

За таких підстав позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.04.12 року форми «Р» № 0000722310 та № 0000712310, а також зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої Системи «результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, викладені в акті від 29.03.12 № 162/22-2/32066020.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, надав пояснення щодо суті господарських операцій з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані», та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначили, що перевірку позивача було призначено наказом від 02.12.11, який видано на виконання постанови слідчого про призначення перевірки від 30.11.11. В ході проведення перевірки позивачу 06.12.11. вручено запит про надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані». 06.12.11 позивач повідомив відповідача про відсутність у підприємства вказаних у запиті документів у зв'язку з їх направленням для проведення аудиту. 12.12.11 від позивача надійшло повідомлення про викрадення вказаних документів. 28.12.11 Перевальським РВ УМВС України в Луганській області підтверджено факт звернення позивача з заявою про викрадення документів, та повідомлено про відмову у порушенні кримінальної справи. Листом від 15.12.11. відповідачем було встановлено позивачу термін для відновлення документів, та у зв'язку з цим складено акт про неможливість проведення перевірки.

Наказом від 07.03.12 № 493 відповідачем було призначено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані». За результатами перевірки складено акт, яким встановлено порушення з боку позивача вимог ст.ст. 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І, ІІ, ІІІ квартали 2011 року та занижено податок на додану вартість за січень-липень 2011 року. На підставі акту перевірки податковим органом складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач зазначає, що суть виявлених перевіркою порушень полягає у непідтвердженні реальності здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані».

Так, під час здійснення перевірки відповідачем було використано податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, а саме акти перевірок ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані», якими встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарів та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Факту здійснення перевезень товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Діомат ЛТД», не підтверджується відповідними документами, що перешкоджало встановленню виду транспорту, витрат на перевезення, тобто підтвердженню фактичного отримання товарів та їх реального транспортування.

З посиланням на норми ст.ст. 219, 228 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що за вказаних обставин угоди позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» є нікчемними та не підлягають обліку для цілей оподаткування.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2011, ідентифікаційний код 32066020, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська з 21.08.2002.

Відповідачем - ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську наказом № 2237 від 02.12.11. на виконання постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.11.11., призначено проведення з 06.12.11. документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.10.11, по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» (т.1 а.с.32).

Як вбачається з матеріалів справи, листом без номера від 06.12.2011 співробітниками відповідача запропоновано позивачу надати пояснення та документи податкового та бухгалтерського обліку стосовно взаємовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані»(пояснення, інформацію, угоди, договори, податкові накладні, документи, що підтверджують сплату, отримання, транспортування товарно-матеріальних цінностей, регістри бухгалтерського обліку, тощо) (т.2 а.с. 164).

19 грудня 2011 року співробітниками відповідача складено акт за № 954/23-2 про неможливість проведення перевірки (т.2 а.с. 176). Як вбачається з вказаного акту, підставами для його складання стали втрата позивачем бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності через їх викрадення, що підтверджено відповідними документами Перевальського РВ УМВС України в Луганській області, а також вимога податкового органу про необхідність відновлення втрачених документів у встановлений Податковим кодексом України 90-денний термін - до 11.03.2012.

07.03.2012 відповідачем видано наказ № 493 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 по 31.10.11. Підставою проведення перевірки в наказі зазначено ненадання позивачем в повному обсязі пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 по 31.10.11. (т.1 а.с. 38).

На підставі наказу № 193 від 07.03.2012 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 по 31.10.11, за результатами якої 29.03.2012 податковим органом складено акт за № 162/22-2/32066020 (т.1 а.с. 40-62).

Вимог про визнання неправомірними безпосередньо підстав призначення та дій щодо проведення перевірок позивачем суду не заявлено. Твердження про неправомірність підстав призначення та дій щодо проведення перевірки позивачем викладено в якості підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновками акту перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень-липень 2011 року на суму 2 365 894,00 грн.;

- п. п. 138.1, 138.2, 138.4, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2891510,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29.03.2012 № 162/22-2/32066020 відповідачем 18 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 393 217,00 грн., та № 0000722310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 891 511,00 грн. (т. 1 а.с. 68, 69).

На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.102011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Виходячи з норм пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова документальна перевірка, норми пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України відносять наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Особливості здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено ст. 79 ПК України.

В силу п. 79.1 та 79.2 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, оформленого наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто проведення перевірки та видання наказу про проведення перевірки є правом податкового органу за наявності обставин та підстав, передбачених ПК України.

Виходячи з вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача.

Суд не оцінює доводів позивача щодо підстав призначення перевірки, оскільки вважає, що самі по собі дії щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Саме ці рішення створюють юридичні наслідки для позивача, оскільки стосуються його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача. Тому, в разі непогодження з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, належним способом звернення за захистом порушених прав, має бути саме звернення щодо скасування рішень податкового органу.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 цього Закону.

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 встановлює, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про нікчемність угод позивача з «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, до акту перевірки відповідачем включено посилання на результати перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, яку було проведено Алчевською ОДПІ в Луганській області та оформлено актом від 10.02.12. № 323/236-37288409 ( т. 2 а.с. 177-190), а також перевірки ПП «Квалітет Компані» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, яку було проведено Алчевською ОДПІ в Луганській області та оформлено актом від 14.11.11. № 1810/231/37288393 (т.2 а.с. 191-211).

В свою чергу, вказані акти перевірок ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» містять твердження, що підприємства не здійснювали і не могли здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаних підприємств є нікчемними та не дають підстав для формування сум витрат та сум податкового кредиту.

Як зазначалось, вказані обставини викладено відповідачем в акті виключно з урахуванням висновків перевірок, проведених Алчевською ОДПІ. При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить. В акті відповідач вказує лише на відсутність документів, що підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів (товарно-транспортних накладних, дорожніх відомостей, квитанцій про отримання вантажу).

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» підтверджено, відповідно договорами купівлі-продажу, про надання послуг, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, векселями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, а також товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.79-250, т. 2 а.с.1-134, 242-256).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» (продавець) було укладено Договори за № 311ТМЦ від 01.03.11, №2812У від 28.12.10, про поставку продукції, обладнання та матеріалів за заявкою покупця (позивача) відповідно до накладних. Додатками до договорів визначено специфікації до товару, що поставляється, яким визначено поставку вугілля (т.1 а.с.79-84).

На думку суду, доказом фактичного виконання договорів є акти приймання-передавання продукції, видаткові та товарно-транспортні накладні. На вказані в актах приймання-передавання та видаткових накладних суми видані відповідні податкові накладні (т. 1 а.с.90-250, т. 2 а.с.1-57).

Матеріали справи підтверджують також укладання позивачем договорів з ПП «Квалітет Компані» оренди автотранспортних засобів від 29.04.11 за №№ 108/А, 7.10/к, 107/А, 05/К, 04/Б, 03/К, 02/К, 01/К (т.2 а.с. 60-80).

Доказом фактичного виконання договорів оренди є акти приймання-передавання майна, виконання робіт. На вказані в актах приймання-передавання суми видані відповідні податкові накладні (т. 2 а.с. 62-134).

Фактична сплата за договорами з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» з урахуванням ПДВ за надані послуги та отримані товарно-матеріальні цінності проведена у безготівковій формі, та підтверджується банківськими виписками та векселями (т.2 а.с. 242-256).

Доцільність укладання договорів не суперечить господарській діяльності позивача, що не заперечувалось представниками відповідача.

Твердження відповідача про відсутність у позивача документів щодо транспортування товарів спростовуються наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Посилання представників відповідача на порушення порядку складання товарно-транспортних накладних та відсутність в цих накладних певних реквізитів судом не приймаються, оскільки відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» недійсними відсутні.

Суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагентів позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.12 по справі № 2а-11080/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діомат» за результатами якої складено акт від 11.11.11 № 1806/236-37288409.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.12 по справі № 2а/1270/1167/2012, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет Компані» за результатами якої складено акт від 14.11.11 № 1810/231/37288393. Також визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Квалітет Компані» згідно зазначеного акту

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача вилучити з Автоматизованої Системи «результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, викладені в акті від 29.03.12 № 162/22-2/32066020, суд вважає їх безпідставними, оскільки, як було зазначено, юридичні наслідки для позивача створюють прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення. Тому з урахуванням висновків суду про протиправність вказаних рішень, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, є скасування рішень податкового органу.

Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 18 квітня 2012 року форми «Р» № 0000722310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 891 511,00 грн., та № 0000712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 393 217,00 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 13 червня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко