Постанова № 24955417, 21.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3883/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

при секретарі -Чернікової Я.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №784 від 24.05.2012р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3349/10 від 08.06.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141702 від 24.04.2012року, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141702 від 24.04.2012року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Лисичанської міської ради №23810000000003661 від 28.09.2006 року. Позивач, на підставі реєстраційних документів здійснює основні види діяльності, оптова торгівля фруктами, овочами, м'ясопродуктами, молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом, жирами, цукром, шоколадними, кондитерськими виробами та іншими продуктами харчування. Позивач взятий на облік платників податків і зборів у ДПІ у м.Лисичанську з 09.10.2006 року за № 6539, перебуває на загальній системі оподаткування, та є платником податку на додану вартість від 09.10.2006 року за № НОМЕР_1.

16.03.2012 року позивач отримав через поштове відправлення від відповідача повідомлення №2629/1702 від 13 березня 2012 року та копію наказу №174 від 13.03.2012 року про призначення з 23.03.2012 року документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. Тривалість перевірки 10 робочих днів. Дата закінчення перевірки - 05.04.2012року.

26.03.2012 року фахівцями відповідача у складі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано для ознайомлення та підпису позивачу два направлення на перевірку від 26.03.2012року №11, №12. Зазначеними фахівцями була проведена перевірка відповідача з 26.03.2012 року по 06.04.2012 року. За результатами проведеної перевірки фахівцями відповідача було складено та зареєстровано акт перевірки від 13.04.2012 року за №90/1702/2623608066, який вручено позивачеві 17.04.2012 року в приміщенні відповідача.

В акті перевірки зазначено, що документальною плановою невиїзною перевіркою встановлено порушення:

-п.1 - «договір між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Інвест Пром» на постачання продуктів харчування суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.5 ст.203, ст..228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку»

-п.2 - «ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.2 ст.177, п.138,1, 138,2, ст..138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ від 02.12.2010 року за №2755-VI, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати за рахунок не підтвердження взаємовідносин з ПП «Інвест Пром» на суму 414587,33грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 62621,09грн., за 2011 рік на - 351966,75 грн. та занижений чистий оподаткований дохід за 4 квартал 2010 року на суму 141446,03 грн. за 2011 рік на суму 351933,74 грн. в наслідок чого донарахований податок з доходів за 4 квартал 2010 року складає 21216,90 грн., за 2011 рік складає 52219,05грн.».

Пункт 3 висновків акту перевірки №90 не зазначено позивачем, оскільки зазначений пункт стосується порушень, пов'язаних з іншим податком (ПДВ) і є предметом іншого спору, позивачем висновки цього пункту окремо в судовому порядку.

На підставі зазначених у п.1 та п.2 висновків акту перевірки №90 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141702 від 24.04.2012 року про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інших доходів громадян на загальну суму 95240,71грн., в тому числі: за основним платежем - 80435,95грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14804,76грн.

14 травня 2012 року позивач отримав зазначене податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням №0000141702 від 24.04.2012 року., вважає його неправомірним з наступних підстав.

Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно, донараховано податок з доходів на загальну суму 80435,95 грн., в тому числі за 4 квартал 2010р. у сумі 21216,90 грн., за 2011р. у сумі 59219,05 грн., оскільки позивачем у відповідності з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПКУ були надані до перевірки всі оригінали первинних документів, що стосуються предмету перевірки (як валового доходу так і вало вих витрат позивача), за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011р., а саме: реєстраційні документи, податкові декларації з ПДВ та 5-й Додаток до них, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларації про отримані доходи, книги обліку доходів і витрат (Ф-10), інша фінансова звітність, виписки банків та платіжні доручення, трудова угода; Договори з покупцями та постачальниками, договори оренди нежитлового приміщення, рахунки, ТТН, накладні на придбання та реалізацію ТМЦ, податкові накладні, акти звірок з покупцями, відомості про нарахування заробітної плати, техпаспорти на власні транспортні засоби, шляхові листи, відомості про залишки ТМЦ на складі, тощо.

Позивач вважає, що наданню неправомірних висновків відповідачем в акті переві рки № №90/1702/2623608066, які в подальшому стали головною підставою для прийняття відповідачем неправомірного податкового повідомлення - рішення від 24.04.2012р. за №0000141702, сприяли ряд неправомірних дій та багаточисельних порушень норм податкового законодавства з боку Відповідача при проведенні зазначеної перевірки та складанні акту перевірки, а також при його вручені позивачеві, а саме:

16 березня 2012 року позивачем отримано поштою, як зазначено вище, повідомлення №2629/1702 від 13 березня 2012р., в якому відповідач доводить до відома позивача, що з 23 березня 2012 року буде проводитися документальна планова перевірка. Виїзна чи невиїзна перевірка у повідомленні не зазначено.

Додатком до вказаного повідомлення відповідачем було надано позивачеві копію наказу №174 від 13.03.2012р., в якому визначено вид перевірки: планова виїзна, та в п. 1 наказу №174 зазначено: «приступити з 23.03.2012р. до проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ... за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. Тривалість перевірки 10 робочих днів. Дата закінчення перевірки 05.04.2012р.».

В п. 1 наказу №174 дата початку перевірки визначена - 23.03.2012р.

Документальна планова виїзна перевірка повинна була бути розпочата 23.03.2012р., але 23.03.2012р. жоден із складу перевіряючих не з'явився для проведення перевірки як за місцем реєстрації позивача (АДРЕСА_1), так і не з'явився за місцем розташування орендованого позивачем об'єкта - нежитлового приміщення (АДРЕСА_2), обидві адреси значаться в базі даних відповідача та зазначені відповідачем на сторінках 2 та 4 акту перевірки №№90/1702/2623608066.

Також 23.03.2012р. не надходило від відповідача жодного телефонного дзвінка на мобільний номер позивача, який значиться в базі даних відповідача.

Лише після здійснення позивачем телефонного дзвінка 26.03.2012р. за номером, зазначеним - відповідачем в копії наказу (7-10-36), позивачеві, в усній формі, було запропоновано надати всі оригінали первинних документів, що стосуються предмету перевірки за перевіряємий період, що визначені в наказі №174 до ДПІ в м. Лисичанську.

Позивачем були надані всі оригінали первинних документів, за перевіряємий період. За браком часу, опис наданих 26.03.2012р. оригіналів первинних документів - позивачем не складався. В акті перевірки №№90/1702/2623608066 відсутні будь-які посилання щодо ненадання до перевірки, будь - яких первинних документів позивачем.

В порушення п. 77.4 ст. 77 ПКУ, наказу ДПАУ №213, наказу Відповідача №174, фахівцями відповідача була розпочата перевірка не 23.03.2012р., а 26.03.2012р.

Вказаний факт підтверджується також самим відповідачем. Так, на сторінці 1 акту перевірки №№90/1702/2623608066 зазначено: «направлення про проведення документальної планової перевірки від 26.03.2012р. за №11, №12 вручено під підпис позивачеві саме 26.03.2012р.».

На сторінці 2 акту перевірки зазначено: «перевірка проводилась з 26.03.2012р. по 06.04.2012р.»

Пункт 1 наказу №174 вимагав закінчити перевірку 05.04.2012р., але як зазначено відповідачем на сторінці 2 акту перевірки №№90/1702/2623608066, перевірка закінчена 06.04.2012р.

В порушення абзацу 2 п. 82.1 ст. 82 ПКУ, де зазначено: «продовження строків проведення перевірок визначених ст. 77 цього кодексу (планові перевірки), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби... щодо суб'єктів підприємництва - не більше як на 5 робочих днів...» - Позивачеві не було надано наказ про продовження строку проведення планової перевірки. Вказане порушення знаходить своє підтвердження на сторінці 2 акту перевірки №№90/1702/2623608066, цитуємо: «термін проведення перевірки не продовжувався».

Наказом №174 було передбачено проведення виїзної перевірки. У виконання вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПКУ «документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцем знаходження платника податків, чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні державної податкової служби».

Як зазначено Відповідачем в акті перевірки №№90/1702/2623608066 - перевірка проведена в приміщені ДПІ у м. Лисичанську, вид перевірки - планова невиїзна перевірка.

Отже, на думку позивача, в порушення п.п. 75.1.2. п.75.1 ст.75, п. 77.4 ст. 77 та п. 82.1. ст. 82 ПКУ; наказу ДПАУ №213 та вимог наказу №174 Відповідачем проведено невиїзну перевірку замість виїзної; розпочато було перевірку з 26.03.2012р. замість 23.03.2012 року та було закінчено перевірку - 06.04.2012р., замість - 05.04.2012року, без надання будь - яких законодавчих обґрунтувань та пояснень Позивачеві.

У пункті 4 наказу №174 Відповідач вимагав «забезпечити участь у проведенні перевірки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Мельника М.П., головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Коробової Н.Г.».

Відповідач (сторінка 1 акту перевірки) надав 26.03.2012р. для ознайомлення та підпису направлення про проведення перевірки від 26.03.2012р. за №11, №12 видані Відповідачем, але не ревізором, визначеним наказом №174, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В порушення вимог п. 79.1 ст. 79 ПКУ- перевірка була визначена керівником ДПІ у м. Лисичанську наказом № 174 - виїзна, а насправді була проведена - невиїзна.

В порушення вимог п. 81.1 ст. 81 ПКУ - направлення на перевірку від 26.03.2012р. були видані фахівцям, які не значилися у складі перевіряючих, що визначені в п. 4 Наказу №174.

Зважаючи на вищевикладене, Відповідачем, в порушення зазначених норм наказів ДПАУ № 213, наказу Відповідача № 174 та ст.75, ст.77, ст.79, ст.81, та ст. 82 ПКУ - наказ щодо скасування чи внесення змін до наказу №174 , щодо зміни дати початку та дати закінчення призначеної перевірки, щодо зміни виду перевірки та щодо зміни складу перевіряючих - позивачеві на надано. Зазначені доводи Позивача знаходять своє підтвердження на сторінці 1, 5-6 та 32 акту перевірки №№90/1702/2623608066.

У пункті 5 наказу №174 вказано, що «керівником групи призначити

начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних

осіб Мельника М.П.».

Як зазначено в обґрунтуваннях порушень п. 4 наказу №174 Мельник М.П. не приймав участі у складі перевіряючих, тобто він не міг бути керівником групи перевіряючих, а хто насправді був керівником групи, до відома Позивача не доведено.

Отже, на думку позивача, керуючись вимогами п. 6 наказу №174 та ст. 86 ПКУ, керівник перевірки повинен був скласти та зареєструвати Акт перевірки саме 12.04.2012 року тому, що п. 1 наказу №174 визначено дату закінчення перевірки 05.04.2012р, а не 13.04.2012року, як це зробив відповідач.

На думку позивача, в порушення вимог п. 86.3 та п.86.4 ст.86 ПКУ, відповідачем складено та зареєстровано акт перевірки лише на шостий робочий день, що настав за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (05.04.2012р., згідно п. 1 наказу №174) - без надання будь-яких пояснень або законодавчих обгрунтувань позивачеві.

Представник позивача зазначає, що на сторінці 1 Акту перевірки зазначено лише права відповідача на проведення перевірки (підпункти 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПКУ), але не зазначено жодної з підстав, визначеними ПКУ для проведення документальної планової невиїзної перевірки, при цьому Відповідачем зазначено на тій же сторінці, що перевірка проведена відповідно до направлень від 26.03.2012р. та наказу №174 від 13.03.2012р., але як вказано Позивачем, направлення від 26.03.2012р. протирічать вимогам ст. 79 ПКУ (не складаються направлення на перевірку) та наказу №174 від 13.03.2012р. (в наказі інший склад перевіряючих, та інша дата початку перевірки, та інший вид перевірки - виїзна). Копія направлень на перевірку №11, №12 від 26.03.2012р. Позивачеві не надавались, а оригінали знаходяться у відповідача.

Таким чином, в акті перевірки №№90/1702/2623608066 не зазначено жодної із підстав призначення документальної планової невиїзної перевірки.

Стосовно наказу №18 від 26.03.2012р., який зазначено відповідачем на сторінці 1 Акту перевірки, позивач не може надати жодних пояснень, оскільки даний наказ не надавався позивачеві для ознайомлення, це підтверджено і самим відповідачем (сторінка 1 акту перевірки «по пошті надсилались лише копія наказу №174 та повідомлення про призначення перевірки, згідно Нацплану від 13.03.2012 за ЛФ2629/1702». а на підпис надавались лише «направлення на перевірку №11, №12» - інших документів для ознайомлення та підпису не надавалось позивачеві).

Акт перевірки позивача зареєстрований відповідачем 13.04.2012року під №90/1702/2623608066, але в порушення всіх норм діючого законодавства України наданий був позивачеві для ознайомлення та підписання, а також вручено другий примірник акту7 перевірки не в день його реєстрації 13.04.2012р., а лише 17.04.2012р.

Останній день перевірки, і цей факт затвердженого наказом №174 пунктом 1-05.04.2012р. Отже, останнім днем для складання, ознайомлення, підписання, реєстрації та вручення акту перевірки мав бути саме день 12.04.2012року. а не 13.04.2012р.. Пунктом 6 Наказу №174 також було встановлено термін складення та ознайомлення позивача протягом п 'яти робочих днів, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, тобто починаючи з 06.04.2012р., термін складання акту мав бути 12.04.2012р.

Проте, навіть якщо відповідач склав та зареєстрував акт перевірки №90/1702/2623608066 - з порушенням 13.04.2012р., то також в порушення всіх вищезазначених нормативно - правових актів наданий був для ознайомлення та вручений Позивачеві - 17.04.2012р.

За період з 26.03.2012 року по 12.04.2012року включно, на адресу позивача ніяких запрошень стосовно необхідності ознайомлення з актом та підписання акту перевірки, як в усній так і в письмовій формі від Відповідача не надходило.

Лише 17.04.2012року позивач, в телефонному режимі, був запрошений до ДПІ у м. Лисичанську для ознайомлення з актом перевірки, підписання його та отримання одного примірника акта перевірки.

Враховуючи всі зазначені факти порушень норм податкового законодавства з боку Відповідача, а також порушення при вручені акту перевірки №90/1702/2623608066 та неправомірні висновки у ньому, щодо встановлених порушень з ПДВ - позивач вважає та зауважує на тому, що відповідач, з урахуванням зазначених Позивачем порушень, втратив право прийняття будь-яких рішень відносно Позивача, на підставі висновків зазначених в акті перевірки №90/1702/2623608066.

Також в тексті акту перевірки №90/1702/2623608066 відповідачем зроблені посилання на багаточисленні додатки до акту перевірки, але при вручені другого примірника акту перевірки Позивачеві - 17.04.2012р. жодного з додатків надано не було, це підтверджується самим Відповідачем на сторінці 32 акту перевірки №90/1702/2623608066.

Стосовно п. 1 висновків акту перевірки №90/1702/2623608066 на сторінці 31 акту: «договори між: ФОП ОСОБА_3 та ПП «Інвест Пром» (код ЄДРПОУ З7156752) на постачання продуктів харчування суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемніти, і в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку» необхідне зазначити наступне:

По тексту акту перевірки №90/1702/2623608066, складеного Відповідачем, окрім висновків на сторінці 31 акту, не має жодного запису, стосовно визнання правочинів нікчемними.

Також по тексту Акта та у висновках Акту перевірки ПП «Інвест Пром» (надалі за текстом - акт перевірки №509) проведеною фахівцями Алчевської ОДПІ, на який робить посилання в акті №90/1702/2623608066, відповідач, не визначено встановлення нікчемності укладених договорів ПП «Інвест Пром» з його контрагентами, за перевіряємий період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р, а лише зроблено висновок, про відсутність первинних доку ментів у ПП «Інвест Пром» на момент проведення перевірки - а це, на думку Позивача, не може свідчити про «нікчемність укладеного договору» між Позивачем та ПП «Інвест Пром».

Відповідачем по тексту акту перевірки №90/1702/2623608066 не здійснено дослідження жодного пункту договору №29/10-ПП між Позивачем та ПП «Інвест Пром». Лише на сторінці 19 акту перевірки №90/1702/2623608066 Відповідачем зазначено, що «ФОП ОСОБА_3 за період з 01.12.2010р. по 27.06.2011р. на виконання договору від 29.10.10р. №29/10-ПП було придбано у ПП «Інвест Пром» (ЄДРПОУ 37156752) продукти харчування. Загальний обсяг закупівлі ТМЦ складає 414587,83 грн. без врахування сум ПДВ)».

На сторінці 7 акту перевірки №90/1702/2623608066 відповідач вказав: «згідно з первинними документами (податкові та видаткові накладні, виписки банку), наданими до перевірки за період з 01.12.2010р. по 27.06.2011р. ФОП ОСОБА_3 придбано у ПП «Інвест Пром» продукти харчування на загальну суму 497505,40 грн. у т.ч. ПДВ 82917,56 грн.»

На сторінці 19-20 акту перевірки №90/1702/2623608066 відповідачем зазначено таблицю, в якій перелічені всі наявні у позивача видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 414587,83 грн. без врахування ПДВ, що підтверджують факт отримання продуктів харчування від ПП «Інвест Пром» за період з 01.12.2010р. по 27.06.2011р.

Факт оплати підтверджено наявними у позивача платіжними дорученнями, які також підтверджуються Відповідачем на сторінці 20 акту перевірки №90/1702/2623608066: «усі документи, що підтверджують факт оплати закупленого товару наданих послуг маються в наявності».

При цьому, із незрозумілих для позивача причин відповідач на цій же сторінці 20 акту перевірки №90/1702/2623608066 робить висновок: «тобто взаємовідносини ПП «Інвест Пром» з ФОП ОСОБА_3 не підтверджені».

На сторінці 9 акту перевірки №90/1702/2623608066 в п. 1.15 відповідачем зазначено: «перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) тощо».

Зважаючи, на вищевикладене (процитоване із акту № 90/1702/2623608066) позивач наголошує на тому, що відповідач протирічить сам собі, зазначаючи в акті що документи всі надані, зобов'язання виконанні, розрахунки проведені, і при цьому робить висновок що взаємовідносини не підтверджені і договір с недійсним і таким, що не створює юридичних наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства.

В акті перевірки не наведені докази того, що ТМЦ отримані позивачем від ПП «Інвест Пром» та в подальшому реалізовані на адресу покупців позивача не придбані, або придбані будь - яким іншим контрагентом окрім позивача, чи не реалізовані Позивачем, а тому - неправомірно (необґрунтовано) зроблено висновок, що продукти харчування фактично не придбавались, посилаючись на нікчемність.

При цьому фахівцями відповідача на сторінці 12 акту перевірки №90/1702/2623608066 зазначено, що «перевіркою відповідності залишків ТМЦ на початок та кінець перевіряємого періоду розбіжностей не встановлено».

Отже, сам відповідач підтверджує, що весь товар отриманий позивачем був відвантажений, в подальшому, покупцям позивача, які зазначені відповідачем на сторінці 11 акту перевірки №90/1702/2623608066 та залишки ТМЦ відповідають даним бухгалтерського обліку позивача.

У складі валових витрат, у книзі валових доходів та витрат (Ф-10) за операціями з ПП «Інвест Пром» відображені позивачем вартість отриманих товарів, без ПДВ, на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, завірені копії яких були надані до ДП1 в м.Лисичанську (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки та виписки з банківського рахунку про перерахування коштів), також ці суми враховані у складі валових витрат у декларації про доходи одержані за 2010р., у 4 кварталі та у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2011р.

Відповідач на надав жодного з доказів щодо ненадання декларацій з податку на прибуток контрагентом позивача ПП «Інвест Пром».

Крім того, продукти харчування отримані позивачем від ПП «Інвест Пром» були в подальшому реалізовані покупцям та вартість товарів без ПДВ знайшли своє відображення у складі суми загального оподаткованого доходу, отриманого від впровадження підприємницької діяльності у деклараціях за 2010р. - 2011р., наданих позивачем до ДПІ в м. Лисичанську. Даний факт не спростовується і Відповідачем в акті перевірки № 90/1702/2623608066.

Розрахунок за поставлений товар ПП «Інвест Пром» здійснювався шляхом зарахування грошових коштів з банківського рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП «Інвест Пром», про що свідчать копії виписок з розрахункового рахунку позивача за перевіряємий період та підтверджено відповідачем на сторінці 20 акту перевірки №90/1702/2623608066.

З наданих позивачем до перевірки оригіналів первинних документів та до справи копій первинних документів вбачається, що вони належним чином складені та підтверджують виконання зобов'язань за договором № 29/10-ПП від 29.10.2010 р., укладеного між ПП «Інвест Пром» та позивачем.

В акті перевірки №90/1702/2623608066 відсутні будь-які записи щодо порушень допущених при складенні наявних у Позивача первинних документів, або інформації що вони підписані не уповноваженою на те особою. Т На думку позивача, також відсутня інформація про ненадання податкової звітності ПП «Інвест Пром», незнаходження його за юридичною адресою, відсутність проведення ним господарської діяльності та також відсутня інформація шодо порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ПП «Інвест Пром» або будь-яка інша інформація відносно фіктивності контрагента позивача -відсутня.

Відповідач у висновках акту перевірки №90/1702/2623608066 (п. 1 сторінки 31) робить посилання щодо порушень ст. 228 ЦКУ при цьому в акті перевірки відсутні будь-які докази вини з боку позивача.

Відповідач не навів у акті перевірки № 90/1702/2623608066 жодного доказу в обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності правочину між позивачем і ПП «Інвест Пром» та не вказав, у чому виявилось порушення та які дії свідчать про порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи; держави; Автономної Республіки Крим; територіальної громади; незаконне заволодіння ним.

На думку позивача, не може бути доказом припущення Відповідача про те, що оскільки чисельність працюючих в ПП «Інвест Пром» відповідно до довідки по формі 1ДФ у 4 кварталі 2011 року складала 1 особу, то одна особа не могла здійснити обсяг задекларованих робіт.

При цьому сам Відповідач не заперечує, що у 4 кварталі 2011 року у позивача відсутні взаємовідносини з контрагентом ПП «Інвест Пром»

Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано посилається на ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем неправомірно застосовується положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідачем у акті перевірки взагалі не досліджувалось жодного договору або іншого первинного документа та не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні договорів із вищезазначеними суб'єктами господарювання збоку позивача.

Немаловажним у здійсненні висновку про нікчемність правочину може бути і дослідження руху товарів. Але таке дослідження у акті також відсутнє оскільки не проводилось.

Відповідачем, взагалі не здійснювалось дослідження первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують формування валового доходу позивача (які підтверджують факт зв'язку з господарською діяльністю - подальшої реалізації придбаних продуктів харчування від ПП «Інвест Пром»).

У п.1.13. акту перевірки № 90/1702/2623608066 відповідачем зазначено, що «перевірка проведена на підставі даних, зазначених у інформаціях наявних у Відповідача інформаційних баз АРМ «ТАХ», АРМ «БЕСТ Звіт», АІС «Аудит», АІС «Пошуково-довідкова система», АІС *РПП»,АРМ «ДРФО»,ПК «Податкова звітність, ЦБД ДРФО».

В акті відповідач зазначає про відсутність взаємовідносин між позивачем та ПП «Інвест Пром», однак відповідач зазначає, що ПП «Інвест Пром» - знаходиться за юридичною адресою, як Позивач так і ПП «Інвест Пром» - надають податкову та іншу фінансову звітність, що також не спростовано і відповідачем в акті перевірки №90/1702/2623608066, після аналізу інформації із вищезазначених відповідачем програм (інформаційних баз).

Але, із незрозумілих для Позивача причин при наявності обгрунтованих доказів у Відповідача - все ж таки, інформація в акті перевірки №90/1702/2623608066 штучно та безпідставно була створена самим податковим органом (Відповідачем) - чим порушені права та інтереси позивача.

Відповідач, в порушення вищевказаних норм ЦКУ та ГКУ в акті перевірки №90/1702/2623608066, не дослідивши жодного договору та документу, що підтверджують виконання договору № 29/10-ПП, і не навівши жодного доказу, на якому ґрунтується його висновок щодо «нікчемності» договору між позивачем та ПП «Інвест Пром» у перевіряємому періоді - неправомірно зробив такий висновок у цьому акті, чим порушив права та інтереси позивача.

Відповідачем не зазначено жодного доказу про надання контрагентом ПП «Інвест Пром» пояснень, щодо відсутності наміру здійснення ними господарської діяльності, або відсутності у нього державної реєстрації, або проведених видів діяльності. Також, на дуску позивача, Відповідачем не наведено жодного доказу стосовно притягнення контрагента - ПП «Інвест Пром» до кримінальної або іншої відповідальності, та не надано допустимих доказів на підтвердження направленості умислу учасників договору на здійснення незаконних дій.

Одним з таких безпідставних висновків є посилання на те, що згідно до частини 5 ст.203 п. 1, 2 ст.215, ст.ст. 216, 228 ЦК України, договір з ПП «Інвест Пром», по виконанню якого позивачем було сформовано валові витрати, є нікчемним.

Отже, на думку позивача, відповідачем при проведенні документальної планової невиїзної перевірки було порушено порядок проведення перевірки, що виразилося у несвоєчасному початку проведення перевірки, не повідомленні позивача про проведення документальної планової невиїзної перевірки, не повідомленні позивача про зміну складу перевіряючих та проведення перевірки без дослідження наявних первинних документів, які підтверджують правомірність нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту, не дослідження ланцюгу по схемі руху товару (документів, грошових потоків) а тому відповідач на припущеннях дійшов до неправомірного висновку про нікчемність правового договору, укладеного між позивачем та ПП «Інвест Пром» та проведених взаємовідносинах, у виконання даного договору, у період з грудня 2010р. по червень 2011 року.

Крім того, позивач вказав, що стосовно висновків зазначених в п. 2 акту перевірки №90/1702/2623608066: «ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 2 ст. 177, п. 138.1, 138.2, ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПКУ від 02.12.2010р. за №2755-VI, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати за рахунок непідтверджених взаємовідносин з ПП «Інвест Пром» (ЄДРПОУ 37156752) на суму 414587,33 грн. в тому числі за 4-квартал 2010р. на суму - 62621,09 грн., за 2011р. на - 351966,75 грн. та занижений чистий оподаткований дохід за 4 квартал 2010р. на суму 141446,03 грн. за 2011 р. на суму - 351933,74 грн. в наслідок чого донарахований податок з доходів за 4 квартал 2010р. складає 21216,9 грн., за 2011р. складає 52219,05 грн.», зазнає наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно, донараховано податок з доходів на загальну суму 80435,95 грн.. в тому числі за 4 квартал 2010р. у сумі 21216,9 грн., за 2011р. у сумі 59219,05 грн., оскільки позивачем було надано до перевірки заповнені на підставі первинних документів, у відповідності з вимогами „податкового законодавства, книги валових доходів та витрат за перевіряємий період (зареє стровані книги у ДНІ м. Лисичанська під №2/5824 від 01.12.2009р. та за №205 від 04.01.2011р.); складені, певним чином, всі необхідні первинні документи, що стосуються як валового доходу так і валових витрат Позивача; документальні підтвердження, щодо проведених взаємовідносин з контрагентом ПП «Інвест Пром».

Крім того, контрагент позивача ПП «Інвест Пром»: зареєстрований, належним чином, як платник податків та зборів у Алчевській ОДПІ:

- надавав та надає, у встановлені терміни, за місцем реєстрації податкову звітність та іншу фінансову звітність;

- сплачує податки та збори, у встановлений законом термін;

- знаходиться за юридичною адресою;

- оскаржує дії Алчевської ОДПІ, стосовно проведеної перевірки та висновків акту перевірки від 28.02.2012р. за №509/236-37156752. Копію Ухвали Луганського окружного

адміністративного суду від 27.04.2012р. за 2а/1270/3280/2012 - позивачем додається.

В висновках акту перевірки ПП «Інвест Пром», проведеною фахівцями Алчевської ОДПІ, на який робить посилання відповідач, не встановлено нікчемність укладених договорів ПП «Інвест Пром» з його контрагентами за перевіряємий період за 01.12.2010р. по 30.09.2011р.

Крім того, акт перевірки контрагента ПП «Інвест Пром» проведеної Алчевською ОДПІ «з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. - тобто стосується лише ПДВ і, на думку Позивача, не може бути підставою для зменшення валових витрат позивачеві та донарахуванню податкового зобов'язання по податку з доходів.

Позивач вважає, що при визначені порушення відповідачем стосовно завищення валових витрат - відповідачем, навмисно, в акті перевірки (стор. 20 акту) не зазначено - предмет перевірки контрагента Позивача ПП «Інвест Пром».

Відповідачем на сторінці 19 акту перевірки №90/1702/2623608066 зазначено, що позивачем на виконання умов договору №29/10-ПП від 29.10.2010р., було придбано у ПП «Інвест Пром» продуктів харчування на загальну суму 414 587, 83 грн., без врахування сум ПДВ за період з 01.12.2010р. по 27.06.2011р.

Взаємовідносини позивача з ПП «Інвест Пром» в листопаді 2010 року відбувались також на виконання умов договору №29/10-ПП віл 29.10.2010р.

Первинні документи позивача - відповідачем не досліджувались, податкова інформація (стосовно порушення подання податкової звітності, встановлення розбіжностей; незнаходження за юридичною адресою контрагента, акт перевірки контрагента, але в ньому не визначено договору з Позивачем недійсним та значиться інший предмет перевірки) - відсутня, посилання на експертні або судові висновки -відсутні.

Отже, на думку позивача, Відповідачем, на підставі вибіркових даних, на підставі власних припущень - безпідставно, штучно, сформовані неправомірні висновки в акті перевірки №90/1702/2623608066 щодо завищення позивачем валових витрат, за рахунок не підтверджених взаємовідносин з ПП «Інвест Пром», на загальну суму 414587,84 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010року - 62621,09 грн.,за 2011рік - 351966,75грн.

На сторінці 14 акту перевірки №90/1702/2623608066 Відповідачем зазначено, що «перевіркою правильності визначення валового доходу відображеного в декларації про доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено його зниження у сумі 378 825, 03 грн. у тому числі за період з 01.10.2010р. - по 31.12.2010р. у т 378 825, 03 грн..

Суму заниження валового доходу у розмірі 378825,03 грн. відповідачем визначено як різниця між надходженням коштів від контрагента за реалізований товар на поточний рахунок за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. у сумі 677 440, 68 грн. та сумою валового доходу задекларованого Позивачем у декларації про одержані доходи за 4 квартал 2010 р. (вхід. ДПІ №2290 від 09.02.2011р.) у сумі 298 615, 65 грн., а саме: (677440, 68 грн. - 298615, 65 грн. = 378825,03 грн.), де

- 677440, 68 грн. - сума грошових коштів, що надійшли на розрахункові рахунки позивача | 4 кварталі 2010 року;

- 298615, 65 грн. - сума валового доходу, задекларованого позивачем у декларації про одержані доходи за 4 квартал 2010р.

Станом на 01.10.2010р. у позивача значилась дебіторська заборгованість по контрагентам - покупцям, за реалізований товар до 01.10.2010р., на загальну суму - 181229, 97 грн. , а саме:

- ЧАО «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на 01.10.2010р. - 32 020,93 грн.

-КП "КШХ Сєвєродонецької міської ради" на 01.10.2010р. - 149 208,59 грн.

-ДП "Хімічний завод "Південний" на 01.10.2010р.-0,45 грн.

Складені, підписані обома сторонами, акти звірок з вищенаведеними контрагентами були надані до перевірки та копії зазначених актів, додаються до адміністративного позову.

Отже, в загальній сумі 677440, 68 грн., яка поступила на поточні рахунки позивача, за період з жовтня по грудень 2010 року, значиться сума погашення дебіторської заборгованості від покупців за реалізований товар до 01.10.2010р,, вартість від реалізації якого знайшла своє відображення у валових доходах позивача в попередніх періодах (до 4 кварталу 201 Ороку). Даний факт підтверджується записами у книзі валових доходів та витрат (Ф10) за 2010 рік та наявними у позивача первинними документами (видаткові накладні, податкові накладні та записи банківських виписок (підстави сплати по платіжним дорученням).

Таким чином, на думку позивача, згідно розрахунку Відповідача валовий дохід за 4 квартал 2010р. мав би становити лише - 496210, 71 грн., а не 677440,68грн.( 677440, 68 грн. - 181229, 97 грн. = 496210,71 грн.).

Як зазначено в адміністративному позові, та в акті перевірки № 90/1702/2623608066 - позивач є платником податку на додану вартість.

Позивач формував валовий дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, як у 2010році так і в 2011 році (також і з початку своєї діяльності) - по першій із подій, тобто по даті відвантаження товарів, а не по даті надходження грошових коштів.

Даний факт не спростовується і самим відповідачем, так на сторінці 16-17 акту перевірки - відповідач зазначає, що за період 2011 рік - заниження валового доходу не оновлено. В таблиці не зазначено розбіжностей між даними декларації про доходи та даними перевірки.

Проте, позивач вважає, що навмисно, відповідачем не зазначено жодного разу в акті перевірки даних з книги обліку доходів та витрат позивача, а також відсутні видання на первинні документи, що підтверджують формування валових доходів за 4 квартал 2010р. та 2011року.

Позивач зазначає, що в книзі обліку прибутків та витрат підприємства за 4 квартал 2010р.- позивачем відображено суму валового доходу за 4 квартал 2010р. у розмірі - 598615,65грн., за 2011рік - 1894693,51грн.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення по донарахованому грошовому зобов'язанню по податку з доходів №0000141702 від 24.04.2012р. на загальну суму 95240,71 грн. Позивач був змушений звернутись за юридичною допомогою до фахівців в галузі права, для підготовки адміністративного позову та подальшого представництва в судових засіданнях. Про що Позивачем було укладено відповідні договори на надання юридичних послуг та понесено відповідні витрати на загальну суму 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн., згідно з договорами на правову допомогу №13 від 11.05.2012р., №11-1/05/2012 від 11.05.2012р.

Відповідно до ст. 89, 90, 91 КАС України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» Позивач при зверненні до суду повинен сплатити судовий збір в розмірі 1% від суми позову, у зв'язку з чим позивачем було сплачено 952,41 грн. судового збору при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом. Загальна сума понесених позивачем по даній адміністративній справі витрат, склала: 3452,41 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.

Підставою призначення перевірки стало включення позивача до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на 1 квартал 2012 року.

Наказ ДПІ в м.Лисичанську № 174 датовано 13.03.2012 року. На виконання вимог ПКУ, в цей же день, 13.03.2012 року позивачу було направлено рекомендованим листом з повідомленням копію наказу №174 та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки.

Вказаний лист отримано позивачем лише 16.03.2012 року, таким чином станом на 23.03.2012 року у відповідача ще не виникло право на проведення документальної планової перевірки, оскільки з дня вручення листа минуло 8 днів. Натомість 26.03.2012 року сплинув 10 денний строк, у зв'язку з чим у відповідача саме з 26.03.2012 виникло право на проведення документальної планової перевірки позивача.

На виконання вимог Наказу ДПА України від 14.04.2011 року № 213, начальником управління оподаткування фізичних осіб складено доповідну записку від 26.03.2012 року №111 на ім'я керівника ДПІ у м.Лисичанську про необхідність змінити склад перевіряючи у зв'язку з перебуванням на лікарняному ревізорів вказаних у наказі ДПІ в м.Лисичанську «174 від 13.03.2012 року.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази, відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 28.09.2006 року за № 23810000000003661, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (том 1 а.с.30).

Позивач взятий на облік платників податків до відповідача з 09.10.2006 року за № 6539 (том 1 а.с.32) та є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво № НОМЕР_1 від 09.10.2006 року (а.с.33).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень, виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. (п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що наказом ДПІ в м.Лисичанську № 174 від 13.03.2012 року доручено Жадану Р.М., Коробовій Н.Г. та Мельнику М.П. провести планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, тривалістю 10 робочих днів. Дата закінчення перевірки 05.04.2012 року (том 1 а.с.162). Наказ був надісланий на адресу позивача разом з повідомленням від 13.03.2012 року №2629/1702 про проведення документальної планової перевірки (том 1 а.с.161,163), та був ним отриманий 16.13.2012 року (том 5 а.с.207).

Згідно до доповідної записки начальника управління оподаткування фізичних осіб від 26.03.2012 року було змінений склад перевіряючи у зв'язку з їх хворобою (том. 5 а.с.204-зворотній бік).

З направленнями №11 на ім'я ОСОБА_4 (том 5 а.с.205-зворотній бік), №12 - на ім'я ОСОБА_10 (том 5 а.с.206, зворотній бік) від 26.03.2012 року на проведення документальної планової перевірки, яка відбудеться з 26.03.2012 року, позивач був ознайомлений 26.03.2012 року о 17 год. 00хв., про що свідчать розписки (том 5 а.с.205,206).

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2012 року позивачем написано заяву про проведення документальної перевірки у приміщенні ДПІ, у зв'язку з відсутністю у нього приміщення офісу (том 5 а.с.208).

За результатами перевірки були встановлені наступні порушення позивачем законодавства, а саме :

- п.1 договір між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Інвест Пром» на постачання продуктів харчування суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.5 ст.203, ст..228 ЦК України є нікчемними, і в силует.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку;

- п.2ст..13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.2 ст.177, п.138,1, 138,2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ від 02.12.2010 року за №2755-VI, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати за рахунок не підтвердження взаємовідносин з ПП «Інвест Пром» на суму 414587,33грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 62621,09грн., за 2011 рік на - 351966,75 грн. та занижений чистий оподаткований дохід за 4 квартал 2010 року на суму 141446,03 грн. за 2011 рік на суму 351933,74 грн. в наслідок чого донарахований податок з доходів за 4 квартал 2010 року складає 21216,90 грн., за 2011 рік складає 52219,05грн.

- п.198.1, п.198,2, п.198,3, п.198,6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VI, ФОП ОСОБА_3 віднесені суми до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Інвест Пром» за період з 01.12.2010 року по 27.06.2011 року, які не підтверджені згідно акту від 28.02.2012 року № 509/236-375652 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Інвест Пром» у розмірі 82917,57 грн., у т.ч. за грудень 2010 року - у сумі 12524,22 грн., за січень у сумі 11472,98 грн., за лютий 2011року у сумі 13975,67 грн., за березень 2011 року у сумі 11735,38 грн., за квітень 2011року у сумі 12131,26грн., за травень 2011року у сумі 10645,59 грн. та за червень 2011року у сумі 10432,47грн. сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки складає 82917,57грн. (том 1 а.с.194).

На підставі перевірки відповідачем був складений акт від 13.04.2012 року № 90/1702/2623608066 про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (том 1 а.с.164-195).

Висновки відповідача про порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та відсутність реальності здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Інвест Пром", ґрунтуються на висновках акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 28.02.2012р. за № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Інвест Пром" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р." щодо нікчемності правочинів, укладених ПП "Інвест Пром" і з ФОП ОСОБА_3 (том 1 а.с.206-215).

На підставі акту перевірки №90/1702/2623608066 від 13.04.2012р. ДПІ у м.Лисичанську Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141702 від 24.04.2012р., згідно якого фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 донараховано податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інших громадян на суму 95240,71 грн., з яких за основним платежем - 80435,95грн., штрафні санкції - 14804,76 грн. (том.1 а.с.196).

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Інвест Пром" укладено договір №29/10-ПП від 29.10.2010р. на поставку продукції, за умовами якого продавець ПП "Інвест Пром" здійснює постачання товару покупцю ФОП ОСОБА_3, згідно асортименту , кількості та вартості, зазначених у прибуткових накладних (том1 а.с.217).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору №29/10-ПП від 29.10.2010р., позивачем суду надані: податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, виписки з особового рахунку, посвідчення про якість продукції (том.1 а.с.218-251, том.2 а.с.1-18, том 3 а.с.159-188, том 5 а.с.1-16, 179-196).

Доставка та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (том 5 а.с.227-260).

Придбаний товар відображений позивачем у книзі обліку прибутків та витрат підприємця ОСОБА_3, зайнятого оптовою торгівлею продуктами харчування (том 2 а.с.44-90).

Позивач орендує приміщення за адресою: м.Лисичанськ, вул. Первомайська, 126, згідно договорів від 01.10.2006р., від 10.09.2007р. у ТОВ "Епотех" та використовує його для зберігання товару (том 1 а.с.156-157, 158-159, том 6 а.с.4-7).

Подальша реалізація придбаних позивачем у ПП "Інвест Пром" продуктів харчування підтверджується укладеними ФОП ОСОБА_3 договорами №1933 від 28.12.2009р. із ДП "Хімічний завод "Південний", №79 від 19.10.2010р. та №1256 від 16.11.2011р. із ТОВ "НВП "Заря", №040111 від 04.01.2011р. - із КП "Комбінат шкільного харчування" Сєвєродонецької міської ради, №ЦОПіТ 26-10 від 04.01.2010р. із ЗАТ "Сєвєродонецьке "Об'єднання Азот", та підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами звірки розрахунків (том 2 а.с.1-43, 100-147, том 3 а.с.2-158, том 4 а.с.1-250, том 5 а.с.17-178).

Транспортування здійснювалось автотранспортом позивача, що належить позивачу на праві власності та підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (том 5 а.с.227-260).

Автотранспорт позивача згідно паспортів міської епідеміологічної станції можливий для застосування по перевезенню продуктів харчування (том 6 а.с.1-2).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, згідно частини 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Документи надані позивачем, є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ствердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних документів, які б підтверджували транспортування і отримання товару від ПП "Інвест Пром" та спростовуються наданими позивачем під час судового розгляду справи, товарно-траспортними накладними.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених ФОП ОСОБА_3 із ПП "Інвест Пром", суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Частиною 1 статті 208 цього Кодексузазначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. Відтак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення ПДВ, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

Підставою для відповідальності є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у сторін укладених договорів.

Отже, суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач у судовому засіданні не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч.ч.1-3 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду. витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 952,41 грн. (том.1 а.с.2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення суми витрат із надання юридичної допомоги в сумі 2500,00 грн., суд вважає такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Договору №13 від 11.05.2012р., наданого позивачем до суду, про надання юридичних послуг на суму 2000,00 грн., договір укладений позивачем із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (том2 а.с.186).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р. №2887-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Документального підтвердження того, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 є адвокатом або фахівцем в області права, позивачем не надано.

Із змісту договору №13 від 11.05.2012р. вбачається, що виконавець СПД ОСОБА_1 складає адміністративний позов про скасування податкового повідомлення - рішення №0000141702 від 24.04.2012р. та здійснює представництво інтересів за позовом в судах усіх інстанцій України, першої, апеляційної та касаційної інстанції при розгляді адміністративної справи, а замовник (позивач) сплачує винагороду в розмірі 2000,00 грн. без ПДВ.

Отже, сума витрат із надання правової допомоги, обумовленої в договорі №13 від 11.05.2012р., складається із підготовки позовної заяви та здійснення представництва в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

З урахуванням цього, вимоги про стягнення суми витрат на правову допомогу з надання послуг за представництво в суді апеляційної, касаційної інстанції - являються безпідставними. Розрахунку суми правової допомоги, за зазначеним договором, позивачем суду не надано.

Предметом договору №11-1/05/2012 від 11.05.2012р. про надання юридичних послуг на суму 500,00 грн., укладеним позивачем із Приватною юридичною фірмою "Лорнет", є надання юридичної допомоги замовнику (позивачу), а саме представництва замовника в судах України щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000141702 від 24.04.2012р. (том 2 а.с.188).

У судових засіданнях, представництво інтересів позивача за довіреністю здійснювала ОСОБА_1, що підтверджується протоколами судових засідань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем договорів про надання юридичних послуг №13 від 11.05.2012р. та №11-1/05/2012 від 11.05.2012р. та платіжних доручень на суму 2000,00 та 500,00 грн. неможливо встановити, яка саме правова допомога фактично була надана позивачу, за яким договором та на яку суму.

Поняття «витрати на правову допомогу» - передбачають під собою витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судовому засіданні та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в судах.

Разом з цим суд зазначає, що Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011р., № 4191-VI, який набрав чинності з 01.01.2012р., було встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлена, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 р. № 127

«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590»,

внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

В цій Постанові проведено розмежування витрат та зазначено, що витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується іншою стороною, чи якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень, то компенсація виплат не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, однак, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, то виплати не повинні перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Виходячи з викладеного, позивачем не надано доказів у судовому засіданні, яка саме правова допомога фактично була надана позивачу, за яким договором та розрахунків на яку саме суму була надана ця допомога.

За таких підстав, вимоги позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141702 від 24.04.2012року- задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області №0000141702 від 24.04.2012р. про донарахування суми податкового зобов'язання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 по прибутковому податку на доходи від підприємницької діяльності на загальну суму 95240,71грн., в тому числі: за основним платежем - 80435,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14804,76 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 952,41 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 41 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Н.В. Мирончук