Постанова № 24955329, 22.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2012 р. Справа № 2a-1068/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Тимків У.Л.

за участю сторін:

представника позивача: Сорока П.В.,

представника відповідача: Ковтун Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест»до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202303 від 05.03.2012 року -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест»(далі -ТзОВ «Алтваінвест») звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ (далі - ДПІ в м. Івано-Франківськ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202303 від 05.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо безтоварності договорів укладених між ним та ТзОВ «Колокол Україна»та ТзОВ «Укрстандартінвест»оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 913 901 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 478 475 грн. Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними та в судовому порядку не визнані недійсними. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки відповідачем порушено п. 185.1 ст. 185, ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п. 2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, ч.1 та ч.5 ст.203, ст.207, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України та в результаті визнання угод безтоварними завищено податкові зобов'язання за період 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 1 169 981 грн., в тому числі за липень 2011р. на суму 1 055 907 грн., серпень 2011р. на суму 114074 грн. та завищено податковий кредит за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 3 091 834 грн., в тому числі за липень 2011р. на суму 1 055 907 гри., серпень 2011р. на суму 1 922 714 грн., за вересень 2011 р. на суму 113 213 грн. А також порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме: завищено податкові зобов'язання у декларації за серпень 2011р. на суму 1 808 640 грн., за вересень 2011 року на 113 213 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 392 376 грн. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований 14.06.2010 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, взятий на податковий облік ДПІ у м. Івано-Франківськ 15.06.2010 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №100296949 від 10.08.2010 року (а.с. 11-12).

В період з 27.12.2011 року по 03.01.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно податкових декларацій за червень-вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 11.01.2012 року складено акт за №136/23-3/36997677 (а.с.10-25).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000082303 від 27.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість і вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 921 853,00грн. та нараховано штрафних санкції на сумі 480 463,00 грн. (а.с.28).

З врахуванням вимог, визначених ст.56 Податкового кодексу України ТзОВ «Алтваінвест»податкове повідомлення-рішення №0000082303 від 27.01.2012 року оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 01.03.2012 року скаргу позивача частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківськ №0000082303 від 27.01.12 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9940,00грн., в тому числі 7952,00грн. (1 921 853 грн. -1 913 901 грн.) за основним платежем та 1 988 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (а.с.31-33).

05.03.2012 року відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення за №0000202303, яким ТзОВ «Алтваінвест» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 913 901 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 478 475 грн. (а.с.34).

З врахуванням вимог, визначених ст.56 Податкового кодексу України ТзОВ «Алтваінвест»дане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення -без змін. (а.с. 36-37).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем документально не підтверджено товарність та реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Колокол Україна» та ТзОВ «Укрстандартінвест»за період червня-вересня 2011 року, тобто допущено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, ч.1 та ч.5 ст.203, ст.207, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, завищено податкові зобов'язання за період 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 1 169 981 грн. та завищено податковий кредит за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі З 091 834 грн., порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання у декларації за серпень 2011р. на суму 1 808 640 грн., за вересень 2011 року на 113 213 грн. (а.с. 25).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем, під час перевірки, наступних обставинах.

Так, перевіркою визначення повноти нарахування позивачу податку на додану вартість встановлено його заниження на суму 1 912 853 грн., в тому числі за періоди: серпень 2011 року на суму 1 808 640 грн. та вересень 2011 року на суму 113 213 грн.

Судом встановлено, що у серпні та вересні 2011 року позивачем було сформовано податковий кредит по операціях з придбання напівфабрикатів зі шкір вет-блу ВРХ та напівфабрикату красту на підставі укладених договорів із TзOB «Колокол Україна»(серпень 2011р.) та TзOB «Укрстандартінвест»(вересень 2011р.).

Відповідно до вимог п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем обґрунтованого рішення, тобто з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено відсутність реальності останніх.

Так, встановлено, що під час перевірки TзOB «Алтваінвест» податковому органу не було надано документів, які б свідчили про реальність та товарність договорів, таких як наприклад сертифікати походження та відповідності вет-блу та красту; акти прийому-передачі продукції; документи по транспортуванню ТТН; накази на відрядження водіїв; журнали в'їзду та виїзду автомобілів та шляхові листи; документи, що свідчать про місця завантаження та розвантаження продукції, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ та повинні об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів, робіт, послуг з покупцям та замовникам. Даних документів не було надано і суду.

Відповідно п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року у слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області витребувано належним чином завірені копії первинних документів щодо господарських операцій з ТзОВ «Колокол Україна». За результатами наданих матеріалів встановлено, що кримінальна справа №332213 порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ «Промресурс-ІФ», а в зв'язку з розслідуванням даної справи в офісному приміщенні ТзОВ «Алтваінвест»проведено обшук та вилучено первинні документи, які є речовими доказами та матимуть значення для справи.

Згідно поданих у судове засідання копій первинних документів судом встановлено, що 26.08.2011 року між ТзОВ «Колокол Україна»(продавець) та ТзОВ «Алтваінвест»(Покупець) укладено договір, за яким Покупець купує, а Продавець продає товар (напівфабрикат із шкур ВРХ-Блу) згідно поданих видаткових накладних на суму 15 000 000 грн. (а.с.126).

Як встановлено в судовому засіданні, на виконання умов укладених договорів видавались податкові та видаткові накладні (а.с.126-167).

Однак представлені в судове засідання копії платіжних доручень не містять відміток банківських установ про їх проведення банком, а тому судом неможливо було встановити їх первинність. У судове засіданні оригінали платіжних доручень подано не було.

Окрім цього, судом встановлено, що згідно інформації підрозділу податкової міліції TзOB «Колокол Україна»перебуває на податковому обліку ДПІ в Печерському р-ні м. Києва, фактична та юридична адреса: м. Київ, вул. Рибальська, 2. Засновником, керівником та головним бухгалтером TзOB «Колокол Україна»числиться ОСОБА_3 (ін.н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована в Російській Федерації (Російська Федерація, АДРЕСА_1). Київським міським центром зайнятості (вих.№14-9018 від 24.10.2011р.) ВПМ ДПІ у Центральному р-ні підтверджено, що по вказаній громадянці не подавалось заяв та документів від роботодавців щодо оформлення дозволу на її працевлаштування і, відповідно, ОСОБА_3 не мала дозволу на роботу в Україні. Згідно відомостей з ЄДР ОСОБА_3 стала власником підприємства з липня 2011 року. Стан платника 10 - запит на встановлення місця знаходження (місця проживання).

Також встановлено, що в 2011 році згідно поданої декларації з податку на прибуток TзOB «Колокол Україна»на даному підприємстві відсутні основні фонди та виробничі активи. Чисельність працюючих на TзOB «Колокол Україна»згідно поданої форми 1-ДФ складає 1 особу.

Додатково працівниками ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківськ під час службового відрядження в м. Київ було здійснено виїзд за адресою реєстрації TзOB «Колокол Україна»і встановлено що дане підприємство за вказаною вище адресою фактично з 15 липня 2011 р. не знаходиться, про що свідчить угода про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №КЗМ-11-9 від 25.03.2011 року. Службових осіб TзOB «Колокол Україна»встановити не представилося можливим. Відсутність вказаного підприємства за адресою реєстрації підтверджується також актом від 01.11.2011 року складеного працівниками ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва. Крім того, працівниками ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківськ було отримано інформацію з відомчої підсистеми інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо осіб, які перетинають державний кордон України (системи «Аркан») по гр. ОСОБА_4.

Відповідно до п. 3 спільного наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Міністерства праці та соціальної політики, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки України від 03.04.2008р. № 284\287\214\150\54\175\266\75 система «Аркан»- це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України.

Виходячи із вищенаведеного, будь-які особи, в тому числі іноземні громадяни, незалежно від візового режиму між державами, які перетинають державний кордон підлягають контролю та занесенню інформації систему «Аркан».

Згідно даної інформації встановлено, що дана громадянка перетинала кордон України лише 2 рази, 03.08.2011 року під час в'їзду в Україну і 26.08.2011 року дана громадянка виїхала з України.

ДПІ в Печерському районі м. Києва в ході аналізу поданої звітності ТОВ «Колокол Україна»встановлено, що звітні податкові декларації з ПДВ даним товариством були подані 23.09.2011 року (Декларація по ПДВ з додатками за липень 2011 року), та 12.10.2011 року (Декларація по ПДВ з додатками за серпень 201 Іроку).

Вказана інформація свідчить про неможливість проведення будь-яких операцій у липні 2011 р., оскільки гр. ОСОБА_3 у липні 2011 р. перебувала за межами України на території Російської Федерації.

Згідно системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова звітність по ПДВ за липень 2011 р. ТзОВ «Колокол Україна»подавалась з порушенням вимог заповнення, а саме в додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань...»задекларовано податкові зобов'язання в розрізі контрагентів на суму ПДВ 1 397 756 грн., в тому числі по ТзОВ «Укрстандартінвест»на суму ПДВ 699 790 грн., в рядку «Усього за місяць»даного додатку зазначено суму 1 398 грн., проте податкова декларація за цей звітний період ТзОВ «Колокол Україна»подана з прочерками, внаслідок чого ТзОВ «Колокол Україна»занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 1 397 756 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТзОВ «Колокол Україна»є діяльність пов'язана з банками даних та інша діяльність у сфері програмування.

ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Колокол Україна»від 27.03.2012р. №1618\22-8\36303844.

Працівниками ДПІ встановлено що за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТзОВ «Колокол Україна» порушено кримінальну справ № 56-2981, про що свідчать зібрані матеріали. Зокрема, згідно пояснення директора ТзОВ «Колокол Україна»ОСОБА_5 встановлено, що він не мав відношення до діяльності товариства, жодних документів не підписував, податкову звітність не подавав. Згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці № 86 від 09.02.2012р. підписи від імені директора ТОВ «Колокол Україна»ОСОБА_5 на податковій звітності виконані не гр. ОСОБА_5

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт передачі товарів від продавця до покупця не мав місця, ТзОВ «Колокол Україна» здійснює діяльність спрямовану на надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання шляхом штучного формування даних податкової звітності, а дане свідчить про укладення угод без мети реального настання наслідків, обумовлених такими угодами.

Щодо угод укладених з ТзОВ «Укрстандартінсвест»судом встановлено, що у вересні 2011р. позивачем сформовано податковий кредит на суму 113 213 грн. безпідставно, оскільки ТзОВ «Укрстандартінвест»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є безтоварними.

Судом також встановлено, що ТзОВ «Укрстандартінвест»у декларації з ПДВ за серпень 2011р. задекларовано податковий кредит по ризиковому контрагенту ТзОВ «Колокол Україна»на суму ПДВ 1 221 481,03 грн., який як зазначено вище, здійснює діяльність спрямовану надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання шляхом штучного формування даних податкової звітності.

Згідно підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Натомість, судом встановлено, що у позивача всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів відсутні.

Таким чином, судом перевіряючи реальність господарських операцій, визначених договорами, що укладені між позивачем та TзOB «Колокол Україна»та ТзОВ «Укрстандартінсвест»не встановлено руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Як наслідок суд приходить до висновку про відсутність реальності господарських операцій, а також відсутності реальності усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п. 2 ст. 3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, ч.1 та ч.5 ст.203, ст.207, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України та в результаті визнання угод безтоварними завищено податкові зобов'язання за період 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 1 169 981 грн., та завищено податковий кредит за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. в сумі З 091 834 грн., та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме: завижено податкові зобов'язання у декларації за серпень 2011р. на суму 1 808 640 грн., за вересень 2011 року на 113 213 грн.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2012 року.

Суддя: Мигалюк Ю.В.