Постанова № 24955270, 16.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року о 15-19 годині Справа № 0870/3443/12

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Рожик О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі,

УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області, за участю прокурора

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ПАТ «Дніпроспецсталь» подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі (далі – відповідач 1) податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від’ємне значення ПДВ за травень 2010 року у розмірі 21 715 186 гривень.

З 5 по 26 серпня 2010 року податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 по 31.05.2010, про що було складено акт перевірки № 492/08-01 /00186536 від 30.08.2010.

Вищезазначеним актом було встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 16 446 802 гривень була заявлена в порушення вимог п.п. 1.3, 1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000550801/0 від 07.09.2010, № 0000550801/1 від 28.09.2010, № 0000550801/2 від 25.11.2010, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року на суму 16 446 802 гривень. Вказані рішення були оскаржені до суду, й постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 по справі №2а-10042/10/0870 вони були скасовані. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій було визнано необґрунтованими висновки акту перевірки щодо неправомірності нарахування бюджетного відшкодування. Також було визначено, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту, а, отже, питання щодо правомірності віднесення сум до бюджетного відшкодування не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи, а тому є безспірним факт того, що позивачем правильно, правомірно та на підставі закону заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 16 446 802 гривень.

Позивач, посилаючись на п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, вважає, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-10042/10/0870, тобто, з 13.10.2011, у відповідача 1 виник обов’язок надати УДКС України у м. Запоріжжі (далі – відповідач 2) висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ - 16 446 802 гривень. Крім того, посилаючись на п. 200.23 цієї статті. зазначає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на яку нараховується пеня.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування суми у розмірі 16 446 802 гривень, стягнути з Державного бюджету України вказану заборгованість з ПДВ й пеню у розмірі 720 154, 22 гривень та судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 178, 19 гривень.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач 1 проти позову заперечує, зазначивши у письмових запереченнях, що 31.10.2011 СДПІ була подана касаційна скарга на судові рішення по адміністративній справі №2а-10042/10/0870. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2011 було відкрите касаційне провадження у цій справі. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку СДПІ відсутня бездіяльність.

Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначив, що вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не відповідає приписам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено. Щодо стягнення пені пояснив, що ст. 200 ПКУ передбачає нарахування пені в разі нездійснення бюджетного відшкодування з моменту виникнення права на таке відшкодування. Оскільки процедура судового розгляду ще не завершена, то право на бюджетне відшкодування у позивача ще не виникло.

Відповідач 1 просить у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представники СДПІ просили у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

У судове засідання представник відповідача 2 не з’явився, але надіслав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №974/1597/499 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 29.12.2010 за №1386/18681, зазначив про відсутність у відповідача 2 можливості здійснити відшкодування позивачу з Державного бюджету України коштів без відповідного висновку СДПІ. Просить розглянути справу за їх відсутності.

У судове засідання прокурор не з’явився з невідомої причини, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 20.07.2010 позивач подав відповідачу 1 податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року, в 25 рядку якої було визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 21 715 186 гривень.

У зв’язку з цим з 5 по 26 серпня 2010 року СДПІ було проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.05.2010 по 31.05.2010. За наслідками цієї перевірки був складений акт № 492/08-01/00186536 від 30.08.2010, яким було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на загальну суму ПДВ - 16 446 802 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000550801/0 від 07.09.2010, яким позивачу було зменшено суму

бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року на суму 16 446 802 гривень.

Позивачем було здійснено процедуру адміністративного оскарження вказаного рішення, за результатами якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000550801/1 від 28.09.2010 та № 0000550801/2 від 25.11.2010, а скарги позивача були залишені без задоволення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до суду, й постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 по справі №2а-10042/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позов було задоволено й рішення були скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.10.2011 було відкрите провадження за касаційною скаргою СДПІ на рішення судів першої та другої інстанцій по справі №2а-10042/10/0870.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 вищевказаної статті, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПКУ, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд не погоджується із твердженням позивача, що процедура судового оскарження закінчилась після набрання судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду законної сили, тобто, після апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПКУ, оскарження рішень контролюючих органів – це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Згідно із ст. 125 Конституції України, «система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.»

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства.

Згідно із п. 56.17 ст. 56 ПКУ, «процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.»

З аналізу наведених норм випливає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.

Посилання позивача на абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПКУ, а саме на останнє речення як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПКУ суд не приймає через наступне.

Відповідно до вказаного абзацу, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Для встановлення того, чи наявне в спірних правовідносинах множинне трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, необхідно з’ясувати, чи розпочалося у спірних правовідносинах бюджетне відшкодування заявленої в позові суми без пені.

Згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку, за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведеного випливає, що обов’язковою умовою бюджетного відшкодування ПДВ є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.

В спірних правовідносинах відповідач 1 не надавав відповідачу 2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за червень 2010 року суми ПДВ в розмірі 16 446 802 гривень. Відтак, відповідач 2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу 16 446 802 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, грошове зобов'язання платника подат- ків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення- рішення у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили

Відтак, з норми пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 та абзаців пункту 56.18 ст. 56 ПКУ, які передують абзацу четвертому цього пункту, вбачається, що під грошовим зобов’язанням в даному випадку мається на увазі саме зобов’язання платника податків, а не зобов’язання бюджету.

З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності СДПІ у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПКУ на СДПІ не покладений обов’язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати відповідачу 2 відповідний висновок.

Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ у спірних правовідносинах.

Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості в розмірі 16 446 802 гривень, а так само й пені на цю суму, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з твердженням СДПІ про невідповідність цієї вимоги вимогам ч. 4 ст. 105 КАС України, оскільки ця норма не визначає вичерпного переліку вимог, з якими позивач може звернутися до суду.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПКУ, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування ПДВ вважається лише сума податку, не відшкодована платнику податків протягом визначеного ст. 200 ПКУ строку.

При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі, якщо його перебіг не розпочався.

Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПКУ, перебіг строку для відшкодування позивачу ПДВ за червень 2010 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 16 446 802 гривень не набула статусу бюджетної заборгованості, тому пеня на цю суму не може нараховуватися.

З наведених вище підстав суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 16 446 802 гривень та пені на цю суму необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» у позові до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.05.2012.

Суддя О.В. Матяш