Постанова № 24954780, 06.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2203/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012310 від 25.11.2011 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 25 листопада 2011 року №0000012310, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78531,00 грн., у тому числі: 62825,00 грн. основного платежу і 15704,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позову вказав на те, що податковим органом безпідставно зазначено, що операції по формуванню податкового кредиту не мають реального товарного характеру по взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Позивач зазначив, що факт отримання ТОВ "Титан" нафтопродуктів від ТОВ "ЛЕК ОІЛ" у серпні 2011 року підтверджується первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, а припущення відповідача про фіктивність контрагентів постачальника не дає підстав податковому органу стверджувати про те, що договір укладений між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" не тягне за собою настання реальних наслідків та є нікчемним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили, вказавши на те, що в ході проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Титан" з питань правових відносин з ТОВ "ЛЕК ОІЛ", податковим органом встановлено, що позивачем сформовано сумнівний податковий кредит. Пояснили, перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі нафтопродуктів, документів, що посвідчують транспортування, сертифікатів відповідності. Крім того, відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України встановлено, що ТОВ "ЛЕК ОІЛ" є посередником, основними постачальниками якого є підприємства з ознаками фіктивності, а тому повідомлення-рішення є правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Володарсько-Волинською МДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ" за серпень 2011 року, про що складено акт № 31/5/23-07/30597957 від 15.11.2011 р.

В ході проведеної перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Титан", а саме:

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в часині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Титан" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 62825,00 грн. за серпень 2011 р.

Не погоджуючись із вказаними висновками податкового органу, ТОВ "Титан" розпочало процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 25 листопада 2011 р., прийняте за результатами проведеної перевірки, залишено без змін.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що вчинені позивачем правочини, а саме, укладений з ТОВ "ЛЕК ОІЛ" договір поставки, відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують факту отримання, транспортування та зберігання товару. У зв'язку з цим, ТОВ "Титан", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено ПДВ у сумі 62825,00 грн. із ціни придбаного у ТОВ "ЛЕК ОІЛ" товару.

Такий висновок Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" договір поставки нафтопродуктів № МО27 від 23 червня 2011 р. не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов’язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних статей Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в ціні товару - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" 23.06.2011 р. укладено договір поставки нафтопродуктів № МО27.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що ТОВ "ЛЕК ОІЛ" зобов'язується поставити та передати, а покупець - ТОВ "Титан" прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного Договору нафтопродукти. Фактична кількість товару визначається і підтверджується видатковими накладними та рахунками - фактурами.

На виконання умов даного договору ТОВ "Титан" в серпні 2011 року було проведено оплату за бензин на загальну суму 376950,00 грн., з яких ПДВ становить 62825,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких є в матеріалах справи .

Факт отримання ТОВ "Титан" вказаного бензину за договором поставки в серпні 2011 року підтверджується видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, сертифікатами відповідності, копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності в товаро-транспортних накладних певних граф, а саме: 6,7,8, розділи - "вантажно-розвантажувальні операції", "інші відомості", рядків - "відпуск дозволив", "інші відомості", що, на думку податкового органу, є доказом здійснення безтоварної операції, оскільки надані позивачем до матеріалів справи товаро-транспортні накладні відповідають приписам наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”.

Крім того, судом встановлено, що поставлений бензин реалізовано ТОВ "Титан", відповідно до фіскальних звітних чеків, які містяться в матеріалах справи, а тому твердження відповідача щодо безтоварності операцій з придбання нафтопродуктів спростовується.

За таких обставин суд вважає, що для перевірки відповідачу було надано належні документи: договір, видаткові, податкові, товаро-трансортні накладні, а також відповідні платіжні документи. Всі документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і сумнівів у їх достовірності немає.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ "Титан" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2011 року 62825,00 грн. ПДВ, а податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.11.2011 р. №0000012310.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" сплачений судовий збір у сумі 785,31 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 11 червня 2012 р.