Постанова № 24954691, 06.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/11814/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 листопада 2011 року № 0003772301 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 312500, 00 грн., у тому числі: 250000, 00 грн. основного платежу і 62500, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0003792301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 26188, 00 грн., № 0003762301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 275163, 00 грн., у тому числі: 222463, 00 грн. основного платежу і 52700, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0003782301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1150585, 00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - 215297, 00 грн., ІІ квартал 2011 року - 935288, 00 грн. При цьому зазначило, що податкові зобов'язання по податку на додану вартість і податку на прибуток були нараховані за віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ і складу валових витрат витрати з ціни придбаних у ТОВ "Фаворит - ЛМ" машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів і ТОВ "Віктрейд ЛТД" сталі круглого прокату марки 40Х на підставі нікчемних правочинів, накладних, що не містять посади осіб, відповідальних за здійснення операцій, без документального підтвердження передачі придбаних товарів, у контрагентів, які не задекларували свої податкові зобов'язання. З такими висновками Державної податкової інспекції у м. Житомирі позивач не погоджується, оскільки факт придбання і отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується всіма належно оформленими первинними документами, а саме: податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеними договорами. Не погоджується також з ще однією підставою для збільшення суми податку на прибуток - амортизацією безоплатно отриманої машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", оскільки про оплату вказаного товару свідчать всі передбачені податковим обліком первинні документи. Розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 26188, 00 грн. відповідачем зменшено у зв'язку з відсутністю документального підтвердження придбання й отримання від ТОВ «Віктрейд ЛТД» сталі круглого прокату марки 40Х, що суперечить фактичним обставинам справи, оскільки у Товариства є всі належним чином оформлені первинні документи. В обґрунтування неправомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер» вказало, що 972465,00 грн. - це збитки, понесені у І кварталі 2011 року, тому відповідно до пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів до повного погашення від'ємного значення.

У ході розгляду справи Державну податкову інспекцію у м. Житомирі було замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 листопада 2011 року № 0003772301, № 0003792301, № 0003762301 і № 0003782301 винесені на підставі правомірних висновків перевірки за порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України і скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року виявлено порушення вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпунктів 8.1.2, 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 222463, 00 грн. (у тому числі: за IV квартал 2010 року - 210794, 00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 11699, 00 грн.) внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Фаворит - ЛМ", ТОВ "Віктрейд ЛТД", які не задекларували свої податкові зобов'язання, на підставі нікчемних правочинів, накладних, що не містять посади осіб, відповідальних за здійснення операцій, без документального підтвердження передачі придбаних товарів, а також нарахування амортизації на безоплатно отриманий основний засіб;

- пункту 138.1 статті 138, статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 215297, 00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 935288, 00 грн.;

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.3, 198. 6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 250000, 00 грн. (у тому числі: за вересень 2009 року 203167, 00 грн., жовтень 2010 року - 46833, 00 грн.) у результаті віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з цін придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Фаворит - ЛМ", ТОВ "Віктрейд ЛТД", які не задекларували свої податкові зобов'язання, на підставі нікчемних правочинів, накладних, що не містять посади осіб, відповідальних за здійснення операцій, без документального підтвердження передачі придбаних товарів, а також завищено рядок 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" за лютий 2011 року у сумі 26188, 00 грн. і завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-23) значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2011 року 26188, 00 грн., квітень 2011 року - 26188, 00 грн., травень 2011 року - 26188, 00 грн., червень 2011 року - 26188, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 5945/23-1/35299597/0110 від 17 листопада 2011 року (а.с. 19-47).

На підставі вказаного акта 30 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003772301 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 312500, 00 грн., у тому числі: 250000, 00 грн. основного платежу і 62500, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0003792301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 26188, 00 грн., № 0003762301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 275163, 00 грн., у тому числі: 222463, 00 грн. основного платежу і 52700, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0003782301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1150585, 00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - 215297, 00 грн., ІІ квартал 2011 року - 935288, 00 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ на підставі нікчемних договорів.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки (а.с. 24) зазначено, що вчинені позивачем правочини, а саме, укладені з ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" договори, здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків.

Такий висновок Державної податкової інспекції у м. Житомирі суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 7 і ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" договори купівлі-продажу № 20-П від 03 вересня 2010 року (а.с. 59), предметом якого є козловий кран моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, № 2010/305 від 10 вересня 2010 року (а.с. 60-61), предметом якого є машина термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", договір поставки сталі круглого прокату марки 40Х № 8 від 10 січня 2011 року (а.с. 75) не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, така його позиція не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, тому нарахування зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав є неправомірним.

Стосовно віднесення до складу валових витрат на підставі видаткових накладних, що не містять всі необхідні реквізити.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 20-23), однією з підстав для зменшення валових витрат позивачеві стала відсутність у виписаних видаткових накладних № Ф-00000584 від 21 жовтня 2010 року (а.с. 63), № Ф-00000117 від 29 вересня 2010 року (а.с. 64), № В-00000012 від 13 січня 2011 року (а.с. 76) посад осіб у графах "здав-прийняв", відповідальних за здійснення операцій.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що окремий недолік видаткової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення цієї накладної сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування валових витрат.

Підстави та порядок формування платником податків валових витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування валових витрат може бути визнано неправомірним.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеними договорами, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки, як вже зазначалося вище, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тому окремий недолік видаткової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення такої накладної сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак, позбавлення покупця права на формування валових витрат у відповідних періодах лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Враховуючи наведене, суд вважає, що збільшення суми податку на прибуток з підстав відсутності у видаткових накладних окремих реквізитів є неправомірним і рішення № 0003762301 від 30 листопада 2011 року у цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно недекларування ТОВ "Фаворит - ЛМ", ТОВ "Віктрейд ЛТД" своїх податкових зобов'язань.

В акті перевірки (а.с. 22-23) перевіряючими вказано, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД", не задекларували свої податкові зобов'язання по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер".

Із змісту положень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеними договорами, копії яких є у матеріалах справи.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" - сталі круглого прокату марки 40Х у зв'язку з недекларуванням вказаними контрагентами податкових зобов'язань, оскільки жодною правовою нормою не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів.

За таких обставин, нарахування податковим органом Товариству податку на прибуток з цих підстав є неправомірним.

Щодо відсутності документального підтвердження транспортування придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" товарів.

В акті перевірки (а.с. 22, 24) зазначено, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, що засвідчують факти транспортування придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" товарів, тобто, позивачем не доведено товарність здійснення операцій.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Про факт здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток свідчать рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначають товарно-транспортну накладну як основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно, право на валові витрати та податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося вище, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" по купівлі-продажу і поставці машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, сталі круглого прокату марки 40Х підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеними договорами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

У договорі № 20-П від 03 вересня 2010 року зазначено, що поставка товару - козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів здійснюється транспортом продавця - ТОВ "Фаворит - ЛМ" і за його рахунок (а.с. 59).

Про введення в експлуатацію позивачем машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" свідчить протокол від 10 вересня 2010 року (а.с. 62), крім того, в акті перевірки (а.с. 27) податковий орган сам зазначає, що Товариство ввело в експлуатацію цю машину у IV кварталі 2010 року і завищило суму амортизаційних відрахувань на неї (а.с. 32). Про використання у господарській діяльності Товариства придбаної сталі круглого прокату марки 40Х свідчать витяг з журнала-ордера і відомості по рахунку 201 "Сировина і матеріали" за 01 вересня 2010 року - 31 січня 2011 року, звіт про переміщення номенклатури на складах.

За таких обставин, факт використання у господарській діяльності позивача придбаних машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, сталі круглого прокату марки 40Х ТОВ "Котлозавод "Крігер" підтверджено, тобто, доведено факт їх отримання від контрагентів і спростовано висновки Державної податкової інспекції у м. Житомирі про безтоварність операцій, тому товарно-транспортні накладні у цьому випадку не є обов'язковими і нарахування податку на прибуток з цих підстав податковим органом є неправомірним.

Стосовно нарахування амортизації на безоплатно отриманий основний засіб - машину термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000".

В акті перевірки (а.с. 32) перевіряючими вказано, що ТОВ "Котлозавод "Крігер" завищило суму амортизаційних відрахувань основних фондів групи ІІ - машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" у сумі 84317, 00 грн., оскільки вказаний основний засіб отримано безоплатно. Безоплатність полягає у тому, що не підтверджено його придбання.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 вказаної статті Закону, підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Судом встановлено, що Товариство амортизувало у І кварталі 2011 року придбану у ТОВ "Фаворит - ЛМ" машину термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" на 84317, 00 грн. Безпідставність такого амортизування, на думку відповідача, полягає у тому, що машина отримана безоплатно, без підтвердження її вартості.

Як вже зазначалося вище, факт придбання і отримання позивачем вказаного засобу підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеним з ТОВ "Фаворит - ЛМ" договором, протоколом від 10 вересня 2010 року, а також висновками в акті перевірки самих перевіряючих.

За таких обставин, позивач правомірно амортизував машину термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000" на 84317, 00 грн., тому нарахування податку на прибуток з цих підстав є необґрунтованим.

Враховуючи все викладене вище, ТОВ "Котлозавод "Крігер" правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Фаворит - ЛМ", ТОВ "Віктрейд ЛТД", а також амортизовано машину термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 листопада 2011 року № 0003762301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 275163, 00 грн., у тому числі: 222463, 00 грн. основного платежу і 52700, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 30), підприємство завищило суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 215297, 00 грн. і за ІІ квартал 2011 року - 935288, 00 грн. у результаті невірного перенесення у податкових деклараціях від'ємних значень попередніх періодів.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37 статті 37 ПК України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, визначено, що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 ПК України, застосовується у 2011 році з урахуванням наступного: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

З аналізу викладених норм Податкового кодексу слідує, що положення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачають, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Таким чином, у зв'язку з набранням чинності 01 квітня 2011 року розділу ІІІ Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Судом встановлено, що у рядку 06 Декларацій „Інші витрати" за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року підприємством задекларовано інших витрат у сумі 1659720, 00 грн., які сформовані із суми амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами загальновиробничих витрат у сумі 479893, 00 грн., адміністративних витрат у сумі 188360, 00 грн., витрат на збут у сумі 5485, 00 грн., інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у сумі 13517, 00 грн., від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) або від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 972465, 00 грн.

При визначенні показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за минулий звітний період підприємство врахувало від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане відповідно до Декларації про податок з прибутку підприємства за І кв. 2011 року.

Позивачем завищено задекларовані показники у рядку 06.6 Податкової Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» в результаті невірного формування рядка 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на загальну суму 972465, 00 грн. за II кв. 2011 року.

Разом з тим, за результатами попереднього періоду, а саме 2009 рік ТОВ "Котлозавод "Крігер" перенесло у 2010 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 377145, 00 грн., в І кв. 2011 року від'ємне значення оподаткування попереднього податкового року за 2009 рік в сумі 972465, 00 грн., підсумками І кварталу 2011 року фактично підприємство не мало від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

За таких обставин позивач завищив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 215297, 00 грн. і за ІІ квартал 2011 року - 935288, 00 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0003782301 від 30 листопада 2011 року є правомірним і скасуванню не підлягає.

Стосовно формування позивачем податкового кредиту з ціни придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Реквізити податкової накладної визначені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статей 198 і 201 Податкового кодекс України.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що Товариство включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з цін придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" - сталі круглого прокату марки 40Х на підставі податкових накладних № 164 від 29 вересня 2010 року на суму ПДВ 81364, 67 грн. (а.с. 65), № 165 від 29 вересня 2010 року на суму ПДВ 121802, 00 грн. (а.с. 66), № 7 від 13 лютого 2011 року на суму ПДВ 26188, 03 грн. (а.с. 77), які не містять посад осіб у графах "здав-прийняв", відповідальних за здійснення операцій.

Як вже зазначалося судом, окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення цієї накладної сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування податкового кредиту.

Підстави та порядок формування платником податків податкового кредиту регламентується положеннями статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, укладеними договорами, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки, не належать до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тому окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення такої накладної сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту у відповідних періодах лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

З врахуванням викладеного, збільшення податковим органом Товариству зобов'язання по ПДВ з цих підстав є неправомірним.

Однак, ДПІ у м. Житомирі рішенням від 30 листопада 2011 року № 0003772301 визначило позивачеві суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість ще й у зв'язку з недекларуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит - ЛМ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" своїх податкових зобов'язань, нікчемністю укладених з ними правочинів, відсутністю документального підтвердження транспортування придбаних товарів.

Такі висновки відповідача спростовані вище тим, що законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом, тому покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої. Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру ПДВ.

Також під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "Фаворит - ЛМ" і ТОВ "Віктрейд ЛТД" договори купівлі-продажу № 20-П від 03 вересня 2010 року (а.с. 59), предметом якого є козловий кран моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, № 2010/305 від 10 вересня 2010 року (а.с. 60-61), предметом якого є машина термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", договір поставки сталі круглого прокату марки 40Х № 8 від 10 січня 2011 року (а.с. 75) не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Факт використання у господарській діяльності позивача придбаних машини термічної різки листового металу "АКВ 2500/6000", козлового крану моделі ККС-10 25-20-У1 з підкрановими шляхами довжиною 75 метрів, сталі круглого прокату марки 40Х ТОВ "Котлозавод "Крігер" підтверджено, тобто, доведено їх отримання від контрагентів і спростовано висновки Державної податкової інспекції у м. Житомирі про безтоварність операцій, тому товарно-транспортні накладні у даному випадку не є обов'язковими.

Враховуючи викладене, Товариством податковий кредит за період, що перевірявся, був сформований правомірно, тому податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 0003772301 винесене всупереч вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Стосовно розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що Товариством завищено рядок 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації за лютий 2011 року у сумі 26188, 00 грн. і завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-23) значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларацій наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2011 року 26188, 00 грн., квітень 2011 року - 26188, 00 грн., травень 2011 року - 26188, 00 грн., червень 2011 року - 26188, 00 грн.

Сума завищення, на думку податкового органу, є сумою ПДВ з ціни придбаної у ТОВ «Віктрейд ЛТД» сталі круглого прокату марки 40Х без належного документального підтвердження її придбання й отримання від продавця. Однак такі висновки відповідача спростовані вище і встановлено обґрунтованість віднесення позивачем 21688, 00 грн. ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду

За таких обставин Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" правомірно віднесено до рядка 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації за лютий 2011 року 26188, 00 грн., тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 листопада 2011 року № 0003792301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 26188, 00 грн. винесено з порушенням вимог податкового законодавства і воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 листопада 2011 року № 0003762301, № 0003772301, № 0003792301.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 11 червня 2012 р.