Постанова № 24954545, 20.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/7872/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державної казначейської служби у Житомирській області, за участі прокуратури Житомирської області на стороні відповідачів про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, відшкодування коштів,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна", яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Полімекс-Мостосталь Україна", звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000692304 від 08 липня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 312241, 00 грн., за квітень 2011 року на 631889, 00 грн., а також зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області відшкодувати за рахунок Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року у розмірі 259661, 00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631130, 00 грн. При цьому зазначило, що підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування за березень та квітень 2011 року стало порушення Товариством вимог пункту 73.5 статті 73, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. З такими висновками Державної податкової інспекції у м. Житомирі позивач не погоджується, оскільки пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначає підстави, порядок проведення і оформлення зустрічних звірок даних з суб'єктами господарювання, який Товариство порушити не могло. Суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень і квітень 2011 року були розраховані відповідно до вимог статті 200 Податкового кодексу України, що підтверджується наданими податковому органу у ході перевірки відповідними первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку. Позивач також вказав на те, що висновки відповідача зроблені на підставі віднесення податкового кредиту березня і квітня 2011 року до "ризикового", визначення поняття якого Податковий кодекс України не містить. Крім того, ще однією підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування стало неведення позивачем, на думку податкового органу, відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. Ці дані не відповідають об'єктивним обставинам справи, оскільки облік Товариством ведеться в електронній бухгалтерській програмі С1, що підтверджується роздрукованими картками рахунків по контрагентам.

У ході судового розгляду у справу на стороні відповідачів вступила прокуратура Житомирської області, а також Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області було замінено правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби у Житомирській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити. Пояснив, що суми бюджетного відшкодування за березень і квітень 2011 року Товариством були визначені відповідно до вимог статті 200 Податкового кодексу України з підтвердженням всіма передбаченими законодавством документами.

Представник Державної податкової інспекції у м. Житомирі у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000692304 від 08 липня 2011 року скасуванню не підлягає, оскільки прийняте на підставі правомірних висновків перевірки, у ході якої виявлено завищення заявлених до відшкодування сум ПДВ за березень і квітень 2011 року внаслідок віднесення до складу податкових кредитів цих періодів сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які не декларували податкові зобов'язання, у ланцюгах постачання мали фірми з ознаками фіктивності, а також позивачем сформовано податковий кредит по постачальникам з ознаками ризикового кредиту. Крім того, ще однією підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування стало неведення позивачем відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення.

Представник Головного управління Державної казначейської служби у Житомирській області до суду не прибув. В своїх письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що відшкодування податку на додану вартість можливе лише за процедурами, визначеними Податковим кодексом України, а саме шляхом надання органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню. Оскільки такий висновок від податкового органу не надходив, тому Головним управлінням Державної казначейської служби у Житомирській області права позивача порушені не були. Крім того, орган Казначейської служби не є органом, який визначає розмір і порядок стягнення ПДВ, тому не може визначати правомірність відшкодування даного податку.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної Державною податковою інспекцією у м. Житомирі виїзної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства "Полімекс-Мостосталь Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року, та сум бюджетного відшкодування за квітень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з лютого по березень 2011 року виявлено порушення:

- вимог пункту 73.5 статті 73, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: віднесення до складу податкового кредиту березня і квітня 2011 року сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які не декларували податкові зобов'язання, у ланцюгах постачання мали фірми з ознаками фіктивності, а також позивачем сформовано податковий кредит по постачальникам з ознаками ризикового кредиту;

- вимог пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: неведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення.

Вказані порушення призвели до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за березень 2011 року у розмірі 312241, 00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631889, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2883/23-2/32493372 від 10 червня 2011 року.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подавав заперечення на нього, які листом Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 36041/10/23-2 від 05 липня 2011 року залишено без задоволення.

На підставі акта № 2883/23-2/32493372 Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 08 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692304 про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 312241, 00 грн., за квітень 2011 року на 631889, 00 грн.

В акті перевірки (а.с. 13) податковим органом зазначено, що за березень 2011 року ПАТ "Полімекс-Мостосталь Україна" подано декларацію, у якій заявлено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, яка складається із залишку від'ємних значень попередніх звітних періодів за листопад 2010 року у сумі 35333, 00 грн., за грудень 2010 року - 6908, 00 грн., за січень 2011 року - 131275, 00 грн., за лютий 2011 року - 400775, 00 грн. Перевіркою встановлено, що залишок від'ємного значення за листопад 2010 року та грудень 2010 року відсутній, а за січень 2011 року становить 120936, 00 грн. Таким чином, позивачем завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ за березень 2011 року на 52280, 00 грн.

Також в акті (а.с. 13-15, 17-18) зроблені висновки про наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом), а саме:

- за січень 2011 року по ТОВ "Дівікс" на 10233, 33 грн. внаслідок невключення вказаної суми до податкових зобов'язань, по ТОВ "Сталькомплектсервіс" на 7061, 24 грн., ПП "Компанія Евентус" на 2100, 00 грн. у зв'язку з наявністю ознак ризикового кредиту цих постачальників, по ТОВ "Червоноградський завод металоконструкцій" на 58386, 84 грн., який у ланцюгах постачання має фірми (АТЗТ "Укрметалопром", ТОВ "НВК Вестпром", ТОВ "ТК Індустріал") з ознаками фіктивності, по ТОВ "Інтерпейнт" на 8811, 00 грн., постачальником з ознаками фіктивності якого є ТОВ "Елаком інвест", по ТОВ "Рамірент" на 14876, 03 грн., який у ланцюгах постачання має ПП "Трейд груп сервіс" з ознаками фіктивності;

- за лютий 2011 року по ТОВ "Дівікс" на 11485, 65 грн., ТОВ "Рамірент Україна" на 10450, 73 грн. у результаті невключення зазначених сум до податкових зобов'язань, по ТОВ "Вармбуд" на 124292, 00 грн. у зв'язку з наявністю ознак ризикового кредиту цього постачальника, по ТОВ "Вармбуд" на 124295, 00 грн., який у ланцюгах постачання має фірми (ТОВ "Прушинські", ТОВ "Аурум Альянс", ТОВ "Альта") з ознаками фіктивності, по ПП "Наутілус" на 20000, 00 грн., постачальниками з ознаками фіктивності якого є ТОВ "Євроград КС", ТОВ "СВ Ком-Житомир".

Вказані обставини призвели до завищення заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" суми ПДВ за березень 2011 року на 259961, 00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2011 року, виявлено розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом), а саме: у березні 2011 року по ТОВ "Комерс груп" на 4190, 76 грн., якому надано ризиковий кредит, по ТОВ "Вармбуд" на 163476, 82 грн., який у ланцюгах постачання має фірми (ТОВ "Базіс", ТОВ "Агромат", ТОВ "Санов") з ознаками фіктивності, по ТОВ "Вірма-електро" на 88498, 88 грн., постачальниками у ланцюгу з ознаками фіктивності якого є ТОВ "Запорізький завод кольорових металів", ВАТ "Супутник", ТОВ "Нет лайн", ТОВ "Енергосвіт", ТОВ "Діана люкслогістик", ТОВ "Саоста", по ТОВ "Інтер білдінг Груп" на 24692, 00 грн., який у ланцюгах постачання має фірми (ТОВ "Київбуд-Сервіс ІБК", ТОВ "Мертенс", ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Авітек ГРУП ЛТД") з ознаками фіктивності.

Виявлені розбіжності призвели до завищення заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" суми ПДВ за квітень 2011 року на 631889, 00 грн.

Враховуючи наведене, неможливо підтвердити факт сплати податку до бюджету підприємствами-постачальниками. Тобто, фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень і квітень 2011 року стало недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ, невиконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність у ланцюгах постачання фірм з ознаками фіктивності.

Ознаки фіктивності полягають у тому, що дані підприємства мають 3-й стан (прийнято рішення про припинення), 4-й стан (порушено провадження у справі про банкрутство), 7-й стан (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), 9-й стан (направлено повідомлення за Ф 18-ОПП), 10-й стан (запит на встановлення місцезнаходження), 23-й стан (місцезнаходження не встановлено).

При цьому суд зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Водночас слід зазначити, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Згідно з статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм у ланцюгах постачання.

Відтак, власне, неможливість здійснити перевірки чи відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність Товариства як платника ПДВ.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за березень і квітень 2011 року, встановлених Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання Державної податкової інспекції у м. Житомирі на те, що позивач завищив суми бюджетного відшкодування за березень і квітень 2011 року внаслідок включення до складу податкового кредиту цих періодів суми ПДВ по господарським операціям з контрагентами, які не декларували свої зобов'язання по ПДВ, не виконували свої зобов'язання перед бюджетом та мали у ланцюгах постачання фірми з ознаками фіктивності, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів.

Безпідставними також є посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що на підприємстві не ведеться відокремлений податковий облік податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 996, підприємство самостійно:

підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Судом встановлено і не спростосовано представником податкового органу факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.

Враховуючи вимоги Податкового кодексу України, для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно з вимогами статті 200 Податкового кодексу України необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

За таких обставин, безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) на протязі перевіряємого періоду, відповідачем не оспорюється.

Разом з тим, задоволенню не підлягає позов щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08 липня 2011 року № 0000962304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 52280,00 грн., оскільки завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за березень 2011 року на 52280, 00 грн. було виявлено у ході проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої складено акт № 1901/23-2/34293374 від 21 квітня 2011 року (а.с. 91-97). Вказана сума зобов'язання включена податковим органом до повідомлення-рішення № 00004623011 від 11 травня 2011 року (а.с. 165), яке позивачем не оскаржене і на день розгляду даної справи є чинним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно зменшено Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661, 00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631889, 00 грн., тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08 липня 2011 року № 0000962304 в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо бюджетного відшкодування, то суд дійшов слідуючих висновків.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за березень, квітень 2011 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за березень 2011 р. в сумі 259661,00 грн. та за квітень 2011 року в сумі 631130,00 грн., що не спростовано представником відповідача.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Приписами п. 200.10 п. 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Під час судового розгляду даної справи представником відповідача не було надано суду доказів про те, що на протязі перевіряємого періоду суми податку на додану вартість не були сплачені у складі ціни придбання товарів /робіт,послуг/.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування податок на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661,00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631130,00 грн., тому позов в частині стягнення вказаної суми підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08 липня 2011 р. № 0000962304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661,00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631889,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс-Мостосталь Україна" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661,00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631130,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2012 р.