Постанова № 24954359, 22.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 р. Справа № 2а-19232/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11год. 28хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Славагропромсервіс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» про визнання недійсним і скасування податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 року №0000102342/0,

за участю представників сторін

від позивача: Шамота В.В.,

від відповідача: Тернинко С.М., -

встановив:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Славагропромсервіс» (далі по тексту ЗАТ «Славагропромсервіс»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Слов'янська ОДПІ Донецької області ДПС), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» про визнання недійсним і скасування податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 року №0000102342/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 254049,00грн. з якої основний платіж 169366,00грн. та штрафна санкція у розмірі 84683,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору поставки №015/10-09 від 01.10.2009 року відповідно до видаткової накладної №5-00000008 від 16.10.2009 року і видаткової накладної №5-00000016 від 24.11.2009 року була поставлена продукція на загальну суму 1016198,40грн., в тому числі ПДВ - 169366,00грн. Про факт передачі товару свідчать підписи і печатки на вищевказаних видаткових накладних, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 16.10.2009 pоку, довіреність на отримання матеріальних цінностей від 24.11.2009 pоку, товарно-транспортна накладна №15 від 16.10.2009 pоку, товарно-транспортна накладна №20 від 24.11.2009 року. TOB «МАКОПТТОРГ» видало податкові накладні №75208 від 16.10.2009 року і №77700 від 24.11.2009 року. Про наявність взаємовідносин між ЗАТ «Славагропромсервіс» та TOB «МАКОПТТОРГ» свідчить і Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010 року.

Таким чином, відповідно до ст.ст.203, 207, 208, 655, 662, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180, 181, 265 Господарського кодексу України був укладений і виконаний договір поставки №015/10-09 від 01.10.2009 року.

Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки за перевіряємий період не були надані документи, що підтверджують реалізацію придбаного у TOB «МАКОПТОРГ» товару (абз.3 стор.6 Акту). Проте слід зазначити, що у даному випадку мова йде про невиїзну документальну перевірку, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу» здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, документи про рух придбаного товару не надавались відповідачу, оскільки ЗАТ «Славагропромсервіс» не зобов'язане надавати будь-які документи при проведенні невиїзної документальної перевірки. Проте, відсутність таких документів у відповідача не означає їх відсутності взагалі. Так, наявні документи, що свідчать про здійснення бухгалтерських операцій щодо придбаної продукції.

Зважаючи на це, позивач зазначає, що неможливо погодитись з відповідачем щодо «...в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» у жовтні - листопаді 2009 року безпідставно сформований податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від TOB «МАКОПТТОРГ» на загальну суму 169366,00 грн.».

Позивач вважає, що відповідачем помилково і необґрунтовано визнано договір поставки №015/10-09 від 01.10.2009 року нікчемним.

Відповідач посилається на ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Проте ці норми визначають підстави недійсності правочину. Слід зазначити, що необхідно відрізняти недійсний і нікчемний правочини.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Оскільки ЗАТ «Славагропромсервіс» діяло згідно з чинним законодавством, то його вини немає, а відповідно, без вини не може бути і відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.192), у яких зазначив, на підтвердження взаємовідносин з позивачем до перевірки було надано документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Макоптторг» - договір №015/10-09 від 01.10.2009 року, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, рахунки-фактури. Але в порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказані документи не містять посилання на те, що їх складено на виконання договору 015/10-09, також вони не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Документи що засвідчують реалізацію (або використання у власній господарській діяльності) придбаного у ТОВ «Макоптторг» товару, до перевірки не надавались, тому неможливо було зробити висновок про їх використання, а відсутність виробничого обладнання та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності свідчить, що вказані операції оформлено без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Таким чином, відповідач зазначає, що вважаючи те що позивачем не було надано документів, які свідчили б про те, що товар було придбано з метою використання у межах господарської діяльності платника податку, вказаний податковий кредит від операцій придбання товарів від ТОВ «Макоптторг», позивачем сформовано безпідставно.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славагропромсервіс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 27.12.1994 року №12771050002000017, ідентифікаційний код юридичної особи 21974031, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою №331/03-17 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.9,27, т.2 а.с.79), перебуває на податковому обліку в Слов'янській ОДПІ з 27.12.1994 року за №305 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 14.07.2006 року №915. (т.1 а.с.10) Відповідно до свідоцтва №06587708 ЗАТ «Славагропромсервіс» зареєстроване платником податку на додану вартість з 26.07.1997 року. (т.1 а.с.11) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.12)

Керуючись ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

Відповідно до ст.10 Закону, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Так керуючись вищевикладеними вимогами Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та правомірності нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2009 року та податку на додану вартість за жовтень-листопад 2009 року по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Макоптторг». За наслідками перевірки було складено акт від 02.07.2010 року №4645/23-4-21974031. (т.1 а.с.28)

У висновках акту вказано, що господарські операції, відображені у податковій звітності за жовтень-листопад 2009 року щодо придбання товарів ЗАТ «Славагропромсервіс» від ТОВ «Макоптторг» на загальну суму 1016196,00грн., в т.ч. ПДВ 169366,00грн.ю, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої реалізації та здійснення діяльності ТОВ «Макоптторг». Відомості, викладені у поданій ЗАТ «Славагропромсервіс» до Слов'янської ОДПІ податковій звітності за жовтень-листопад 2009 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) не відповідають дійсності, так як придбання товарів (робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не підтверджується. Таким чином, згідно ст.203, п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України встановлено нікчемний правочин між ЗАТ «Славагропромсервіс» та ТОВ «Макоптторг», по операціям з придбання товарів у жовтні-листопаді 2009 року на загальну суму 1016196,00грн., в т.ч. ПДВ 169366,00грн.

За наслідками встановлення нікчемної угоди між ЗАТ «Славагропромсервіс» та ТОВ «Макоптторг», згідно п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит ЗАТ «Славагропромсервіс» за жовтень-листопад 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Макоптторг», задекларований безпідставно, в зв'язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 169366,00грн., в т.ч. за жовтень 2009 року у сумі 47190,00грн., за листопад 2009 року у сумі 122176,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 року №0000102342/0 яким згідно з п.п.4.2.2 «б» ст.4 , п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), за порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 254049,00грн. з якої основний платіж 169366,00грн. та штрафна санкція 84683,00грн. (т.1 а.с.43)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором постачання від 01.10.2009 року №015/10-09 укладеного між позивачем та ТОВ «Макоптторг». Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту у жовтні-листопаді 2009 року у сумі 169366,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору постачання від 01.10.2009 року №015/10-09, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» (Постачальник) укладено договір постачання №015/10-09 від 01.10.2009 року. (т.1 а.с.44)

Предметом договору є зобов'язання Постачальника поставити та передати у власність Покупця, а Покупця прийняти та оплатити продукцію промислово-технічного призначення в асортименті, а саме обмежувачі перенапруги. В п.3.1 договору зазначено, що ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Загальна сума даного договору складається з суми накладних, узгоджених та підписаних сторонами на кожну поставку продукції.

Відповідно до п.4.1. договору поставка продукції здійснюється за рахунок Постачальника. Датою поставки продукції вважається дата отримання продукції Покупцем, що підтверджується видатковою накладною та належно оформленою довіреністю.

Покупець здійснює оплату протягом 120 банківських днів з дати виконання Постачальником умов, визначених п.4.1 договору.

Приймання продукції здійснюється Покупцем при наявності товаросупроводжувальних документів: рахунок-фактура Постачальника, податкова накладна, видаткова накладна - 2 екз. (п.6.1 договору)

Пунктом 11.5 договору передбачено, термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2010 року в частині поставок продукції, а в частині оплати до її повного виконання. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п.1, 4, 6 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Керуючись ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Суд приймає до уваги, що укладений з ТОВ «Макоптторг» договір поставки №015/10-09 від 01.10.2009 року був укладений сторонами на тривалий строк, та передбачав можливість здійснення періодичного (регулярного) постачання товару.

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- рахунки-фактури №5-00000010 від 16.10.2009 року на продукцію ОПНп-10/12/10/400УХЛ1 кількістю 100шт. і ОПНп-27,5/30/10/400 кількістю 50шт. на загальну суму 283140,00грн. в т.ч. ПДВ 47190,00грн., №5-00000018 від 24.11.2009 року на продукцію ОПНп-110/73/10/400 кількістю 24шт. і ОПНп-150/120/10/550 кількістю 10шт. на загальну суму 733058,40грн. у т.ч. ПДВ 122176,40грн. (т.1 а.с.47,49)

- податкові накладні №75208 від 16.10.2009 року на продукцію ОПНп-10/12/10/400УХЛ1 кількістю 100шт. і ОПНп-27,5/30/10/400 кількістю 50шт. на загальну суму 283140,00грн. в т.ч. ПДВ 47190,00грн., №77700 від 24.11.2009 року на продукцію ОПНп-110/73/10/400 кількістю 24шт. і ОПНп-150/120/10/550 кількістю 10шт. на загальну суму 733058,40грн. у т.ч. ПДВ 122176,40грн. (т.1 а.с.51,52)

- видаткові накладні №5-00000008 від 16.10.2009 року, №5-00000016 від 24.11.2009 року;

- довіреності від 24.11.2009 року та 16.10.2009 року на отримання від ТОВ «Макоптторг» на отримання продукції визначеної в видаткових накладних. (т.1 а.с.53)

Також в матеріалах справи міститься:

- товарно-транспортна накладна №15 від 16.10.2009 року, в якій автопідприємство МПП Бовис, водій ОСОБА_3, замовник і вантажовідправник ТОВ «Макоптторг», вантажоодержувач ЗАТ «Славагропромсервіс», пункт навантаження м. Макіївка, пункт розвантаження м. Слов'янськ. Назва продукції ОПНп-10/12/10/400УХЛ1 кількістю 100шт. і ОПНп-27,5/30/10/400 кількістю 50шт. на загальну суму 283140,00грн. в т.ч. ПДВ 47190,00грн. Підписи представників сторін: товар відпущено та прийнято. (т.1 а.с.54)

- товарно-транспортна накладна №20 від 24.11.2009 року, в якій автопідприємство МПП Бовис, водій ОСОБА_3, замовник і вантажовідправник ТОВ «Макоптторг», вантажоодержувач ЗАТ «Славагропромсервіс», пункт навантаження м. Макіївка, пункт розвантаження м. Слов'янськ. Назва продукції ОПНп-110/73/10/400 кількістю 24шт. і ОПНп-150/120/10/550 кількістю 10шт. на загальну суму 733058,40грн. у т.ч. ПДВ 122176,40грн. Підписи представників сторін: товар відпущено та прийнято. (т.1 а.с.55)

Цими документами підтверджується, що в жовтні-листопаді 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» було поставлено позивачу товару на загальну суму 1 016 198,40грн. у т.р. ПДВ 169366,40грн.

Між сторонами за господарськими операціями було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010 року, в якому зазначено, що позивач отримав продукції на загальну суму 1 016 198,40грн. та 31.12.2009 року виписаний вексель в рахунок боргу. По даним ЗАТ «Славагропромсервіс» заборгованість відсутня. Підписи сторін скріплені печатками. (т.1 а.с.56)

Оплата за отриманий товар відбувалася наступним шляхом. ЗАТ «Славагропромсервіс» 30 грудня 2009 року було виписано контрагенту ТОВ «Макоптторг» простий вексель на суму 1 016 198,40грн. та згідно акту приймання - передачи від 30.12.2009 року здійснена передача простого векселя. Строк платежу 30.12.2019 року. (т.1 а.с.134) Простий вексель був пред'явлений 19.04.2010 року позивачу до оплати ТОВ «ОКІ-Секрвіс» на суму 1 016 198,40грн., про складений акт №1 від 19.04.2010 року. (т.1 а.с.135)

У зв'язку з чим позивачем були здійснені платежі підприємству ТОВ «ОКІ-Сервіс» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок платіжними дорученнями №210 та №211 від 19.04.2010 року у сумі 466 198,40грн. і 550 000,00грн. відповідано. Призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями «погашення векселя серія АА №0080374 з індосаментом згідно акту пред'явлення векселя до платежу №1 від 19.04.2010 року без ПДВ». (т.1 а.с.136,137)

Всього сплачено позивачем по договору за отриманий товар суму 1 016 198,40грн. у т.р. ПДВ 169 366,40грн.

Також ЗАТ «Славагропромсервіс» були відображені господарські операції з ТОВ «Макоптторг» в журналі-ордеру по рахунку 631: Контрагенти:Макоптторг за 4 квартал 2009 року. (т.1 а.с.57) За жовтень-листопад 2009 року позивачем отримано товару від ТОВ «Макоптторг» на суму 1 016 198,40грн. Відповідно журналів проводок за 01.10.09 - 24.11.09 281,63; отриманий товар, а саме ОПНп-10/12/10/400УХЛ1 кількістю 100шт., ОПНп-27,5/30/10/400 кількістю 50шт., ОПНп-110/73/10/400 кількістю 24шт. і ОПНп-150/120/10/550 кількістю 10шт. зберігався на складі (оптовий). (т.1 а.с.58-61)

Зберігання товару за спірним договором було на складі позивачем про що свідчать карки рахунку 281:Місця зберігання:Склад (оптовий):ТМЦ. (т.2 а.с.30-37)

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію тим, що відповідно до акту Макіївської ОДПІ без номеру від 11.06.2010 року неможливим є проведення виїзної перевірки контрагента ТОВ «Макоптторг» у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів та інших документів ТОВ «Макоптторг», Макіївською ОДПІ було встановлено, що за даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала 92900,00 грн. Основні засоби у ТОВ «Макоптторг» відсутні. До декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Рядок 4.10 та 07 декларації з податку на прибуток за 2009 рік покреслені, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. Відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві склала у 1 кварталі 2010 року склала 1 особу. У зв'язку з чим, на підставі викладеного, з посиланням на ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в акті зроблено висновок що з боку ТОВ «Макоптторг» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

З аналізу Акту перевірки Слов'янської ОДПІ №4645/23-4-21974031 від 02.07.2010 року та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Макоптторг», їх спрямованість на порушення публічного порядку:

1. не знаходження за юридичною адресою ТОВ «Макоптторг»;

2. відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності певного виду, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень у ТОВ «Макоптторг»;

3. недостатність загальної чисельності працюючих ТОВ «Макоптторг» (1 особа).

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявний спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який містить відомості щодо ТОВ «Макоптторг» та витяг. (т.1 а.с.203, т.2 а.с.1) З нього вбачається, що на момент проведення господарських операцій (2009 рік) у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаного підприємства.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент укладення та виконання спірного договору були відсутні записи про не підтвердження відомостей про юридичну особу - ТОВ «Макоптторг». Тому відповідач у спорі з позивачем не може посилатися на відсутність ТОВ «Макоптторг» за юридичною адресою. Крім того, відповідачем не встановлена відсутність ТОВ «Макоптторг» за юридичною адресою саме на час укладення та виконання спірної угоди.

Що стосується відсутності у ТОВ «Макоптторг» основних засобів та виробничих потужностей суд зазначає, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання спірних господарських операцій вимагало наявності більшої кількості працівників, ніж було у штаті контрагента позивача. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених цим підприємством цивільно-правових договорів з фізичними особами на постачання товарів або виконання робіт, пов'язаних зі спірними операціями. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Макоптторг» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

Таким чином покладені в основу спірного донарахування обставини не можуть беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Макоптторг» або одержання продукції від іншої особи.

В матеріалах справи також наявні копії установчих документів ТОВ «Макоптторг» які підтверджують, що підприємство зареєстроване як юридична особа 27.09.2007 року №12731020000005241 Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.139,152), свою діяльність здійснює на підставі Статуту (т.1 а.с.140), зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100070434 від 11.10.2007 року. (т.1 а.с.153)

Тобто судом встановлено, що підприємство - контрагент позивача мав юридичні підстави для укладання угод, виписки податкових накладних.

В ході судового розгляду судом установлено правосуб'єктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Макоптторг», а саме на той факт, що неможливо перевірити постачальника ЗАТ «Славагропромсервіс» - ТОВ «Макоптторг» у зв'язку з відсутність його за місцем знаходженням та відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності.

Листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року встановлено, що «оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформульовані дані податкового обліку ….. відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

З наданих позивачем документів до матеріалів справи у ході судового розгляду вбачається яким транспортом, коли, який вантаж, його кількість, від куди та куди, хто одержав товар. Тобто підтверджено фактичне переміщення товару за спірним договором.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб Закритого акціонерного товариства «Славагропромсервіс», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції постачання товару, а саме договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, документи про перевезення.

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що на підтвердження використання у господарській діяльності продукції, отриманої від ТОВ «Макоптторг» за спірним договором, позивачем були надані: договори з ДП «Укрзалізничпостач» №ЦХП-07-00509-01 від 14.05.2009року, №ЦХП-07-02909-1 від 10.09.09 року; видаткові накладні: №РН-0000122 від 16.10.2009року, №№РН-0000128 від 24.11.2009 року, № РН-0000130 від 24.11.2009 року; товарно-транспортні накладні: №69 від 16.10.2009 року, №72 від 24.11.2009 року, довіреності №Ф-601 від 16.10.2009 року, №Ф-788від 25.11.2009 року, №Ф-789 від 25.11.2009 року, акти звірки поставок та розрахунків станом на 31.10.2009 року, на 30.11.2009 року. (т.2 а.с.38-78)

Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору постачання товару від 01.10.2009 року №015/10-09 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Тобто наведені поставки товару забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Керуючись п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, зазначений Закон містив пряму заборону не включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону.

Відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з вказаною нормою датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки, накладні (видаткові, податкові, товарно-транспортні) мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що спірні суми за договором постачання включенні позивачем до податкового кредиту звітних періодів, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2009 року з додатками №5 до них, а також відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період жовтень-листопад 2010 року. (т.2 а.с.4-29)

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних періодах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року по справі №2а-19230/10/0570 позов Приватного акціонерного товариства «Славагропромсервіс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092342/0 від 15.07.2010 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток за цим же актом перевірки та за цією ж спірною угодою з ТОВ «Макоптторг» задоволено. Судом встановлено, що покладені в основу спірного донарахування обставини не можуть беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Макоптторг» або одержання продукції від іншої особи.

Керуючись ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З цього приводу податковим органом було застосовано спірним податковим повідомленням-рішенням штрафну санкцію у розмірі 84683,00грн.

Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 року №0000102342/0 яким згідно з п.п.4.2.2 «б» ст.4 , п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 254049,00грн. з якої основний платіж 169366,00грн. та штрафна санкція 84683,00грн. підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Славагропромсервіс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» про визнання недійсним і скасування податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 року №0000102342/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 254049,00грн. з якої основний платіж 169366,00грн. та штрафна санкція у розмірі 84683,00грн., задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 15.07.2010 року №0000102342/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 254049,00грн. з якої основний платіж 169366,00грн. та штрафна санкція у розмірі 84683,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Славагропромсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 червня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 27 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.