Постанова № 24954215, 13.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4854/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання недійсною вимоги № 05-16-10-14/3000 від 05 березня 2012 року

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за дов. № 19-73 від 27.03.2012 року)

ОСОБА_2 (за дов. № 19-254 від 20.12.2011 року);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною вимоги № 05-16-10-14/3000 від 5 березня 2012 року. Позивач зазначив, що в березні 2012 року відповідач спрямував на його адресу лист «Про дотримання вимог чинного законодавства для державних підприємств, що належать до сфери управління міністерств та керівникам інших центральних органів виконавчої влади», в якому визначив перелік заходів, спрямованих на усунення порушення пункту 3 протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року, виявленого в ході проведеного моніторингу інформації, розміщеної в офіційному державному друкованому виданні «Вісник державних закупівель», що мають прийматися позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дія пункту 5 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 148 р від 19 січня 2011 року та протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року поширюється на підприємства, які за організаційно-правовою формою є державними. Посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» не є державним підприємством, позивач наполягав на відсутності підстав в Державної фінансової інспекції встановлювати порушення зазначених нормативно-правових актів стосовно позивача. Додатково позивач зауважував на недопущенні ним порушення вимог законодавства при закупівлі двох автомобілів Skoda Octavia A5 Elegant, що свідчить про наявність підстав для скасування вимоги № 05-16-10-14/3000 від 05 березня 2012 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні позову.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, про що надав письмові заперечення від 12 червня 2012 року. В зазначених запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 332 «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів» встановлено граничну суму витрат на придбання легкових автомобілів для керівників органів виконавчої влади, бюджетних установ і організацій на рівні 60 тис. грн. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року № 332-р суб'єктів управління об'єктами державної власності до затвердження фінансових планів зобов'язано забезпечувати недопущення здійснення державними підприємствами, державними господарськими об'єднаннями, державними холдинговими компаніями та іншими державними господарськими організаціями, що належить до сфери їх управління, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків витрат на придбання легкових автомобілів. З огляду на таке, на думку відповідача, позивач не мав право здійснювати державну закупівлю легкових автомобілів Skoda Octavia A5 Elegant за відсутності узгодження з органом управління державним майном.

12 червня 2012 року представником відповідача через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду надані додаткові пояснення, згідно яких відповідач визначив, що лист № 05-16-10-14/3000 від 05 березня 2012 року не є вимогою, виконання якої є обов'язком, а тому не спричинює настання будь-яких правових наслідків у разі йог невиконання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 23343582.

05 березня 2012 року відповідачем спрямований на адресу позивача лист № 05-16-10-14/3000 «Про дотримання вимог чинного законодавства для державних підприємств, які належать до сфери управління міністерств та керівникам інших центральних органів виконавчої влади». В листі зазначено, що в ході виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 148-р від 19 січня 2011 року «Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни» шляхом моніторингу інформації, розміщеної в офіційному державному друкованому виданні «Вісник державних закупівель», встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» здійснено закупівлю 2 легкових автомобілів Skoda Octavia A 5 Elegant з недотриманням вимог пункту 3 протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року. Зазначеним листом позивачу запропоновано вжити заходів щодо дотримання доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року; розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб; вжити заходів для розірвання договору, повернення об'єкту контролю перерахованих коштів та продавцю-товару; в майбутньому здійснювати державні закупівлі з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель.

В термін до 06 березня 2012 року позивача зобов'язано надати письмову інформацію до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про вжиті заходи.

14 березня 2012 року позивачем направлений на адресу відповідача лист за вих. № 19-1188 (арк. справи 10-12), в якому позивач, наполягаючи на протиправності направленого на його адресу листа № 05-16-10-14/3000 від 5 березня 2012 року просив відповідача вирішити питання про його відкликання.

В судовому засіданні з пояснень представників позивача та відповідача встановлено, що на день судового розгляду відповіді на зазначений лист відповідачем не підготовлено.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон).

Згідно статті 1 цього Закону державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 2 закону).

Державний фінансовий контроль здійснюється через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 7 частини1 статті 10 Закону органам державної контрольно-ревізійної служби надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до статті 15 Закону вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Прийняття вимоги органом контрольно-ревізійної служби є засобом реагування на виявлені суб'єктом контролю порушення. Вимога є актом індивідуальної дії та має містити в собі конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта, застосовується одноразово і після її виконання вичерпує свою дію. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Відповідно до визначення терміну «акт індивідуальної дії», таким є документ, прийняття якого тягне за собою виникнення в конкретної особи, стосовно якої її прийнято певних прав та обов'язків.

З метою встановлення правової природи листа, направленого відповідачем, суд вважає за необхідне встановити підстави, що передували його направленню.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни» № 148-р від 19 січня 2011 року державній фінансовій інспекції доручено, окрім іншого, забезпечити позапланове проведення перевірок державних закупівель за результатами моніторингу інформації, розміщеної в офіційному державному друкованому виданні «Вісник державних закупівель».

Листом Державної фінансової інспекції України № 31-18/57 від 2 березня 2012 року зобов'язано відповідача з метою попередження безпідставного витрачання державних коштів вжити невідкладних заходів щодо упередження витрат на закупівлю легкових автомобілів відносно суб'єктів, визначених в додатку. Наведеним листом встановлено, що з метою виконання зазначених заходів державним фінансовим інспекціям слід забезпечити вручення листів до підконтрольних суб'єктів за формою, наведеною в додатках 2 та 3. У разі ненадання об'єктом контролю інформації про вжиті заходи на лист інспекції, протягом 3 днів від дня отримання запиту державним фінансовим інспекціям слід розпочати проведення позапланової перевірки державних закупівель, як передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 148-р від 19 січня 2011 року.

Доручення або рішення Кабінету Міністрів України, доручення Прем'єр-міністра України, звернення народного депутата України щодо проведення перевірки, що не можуть бути виконані в плановому порядку та виникнення потреби у перевірці відомостей, наданих у зверненні, якщо об'єкт контролю не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту, визначені підставами призначення та проведення позапланової перевірки державних закупівель (пункт 3 розділ 2 Порядку проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України N 136 від 26 червня 2007 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за N 808/14075).

На виконання зазначеного листа відповідач спрямував на адресу позивача лист «Про дотримання вимог чинного законодавства для державних підприємств, які належать до сфер управління міністерств та керівникам інших центральних органів виконавчої влади» № 05-16-10-14/3000 від 05 березня 2012 року, що оскаржується позивачем. За формою зазначений лист відповідає формі додатку № 3 до листа Державної фінансової інспекції України № 31-18/57 від 2 березня 2012 року. Виходячи з наведеного вище вбачається, що за своїм змістом та метою спрямування цей лист є формою запиту, на підставі відповіді на який державною фінансовою інспекцією мало вирішуватися питання про наявність підстав для проведення позапланової перевірки державних закупівель.

Виходячи з викладеного, лист, що оскаржується позивачем та вимога, мають різний правовий зміст. На відміну від вимоги, що спрямовується у разі виявлення органами державної фінансової інспекції порушень вимог чинного законодавства та містить в собі приписи, спрямовані на усунення виявленого порушення, що підлягають виконанню в обов'язковому порядку, оскаржуваний лист містить пропозиції до розгляду, які не підлягають обов'язковому виконанню. З огляду на таке, лист № 05-16-10-14/3000 від 05 березня 2012 року не є актом індивідуальної дії, що тягне за собою виникнення правових наслідків, а тому визнати його недійсним, не передбачається можливим.

В ході дослідження доводів позивача про безпідставність викладеного відповідачем в наведеному листі про закупівлю позивачем автомобілів легкових із порушенням пункту 3 протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року, судом встановлено наступне.

Пунктом 3 Протокольного доручення Кабінету міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року доручено міністрам, керівникам інших центральних органів державної влади вжити заходів до припинення державними підприємствами витрат, які належать до сфери їх управління, витрат, крім поточних витрат та тих, що пов'язані із виплатою заробітної плати. Зазначеним пунктом визначено коло суб'єктів, на яких він поширює свою дію - державні підприємства.

Згідно статті 63 Господарського кодексу України державними підприємствами є підприємства, що діють на основі державної власності.

Відповідно до статуту Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», має господарську самостійність, а держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України є засновником товариства, набувачем корпоративних прав. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22 червня 2004 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», пакет акцій у розмірі 85,77 % статутного фонду товариства позивача, що належить державі, переданий до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України».

Сукупність корпоративних прав засновника, не передбачає набуття ним права власності на майно юридичної особи, оскільки така особа володіє, користується та розпоряджається таким майном самостійно. Отже, у разі якщо держава володіє менше ніж 100 % акцій статутного фонду, на таке акціонерне товариство мають поширюватися загальні положення про право власності недержавних юридичних осіб.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість посилань позивача на те, що він не є державним підприємством, а тому в будь якому випадку не може порушувати пункт 3 Протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 84 від 16 листопада 2011 року, оскільки його дія не поширюється на Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго».

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що викладене відповідачем в листі від 05 березня 2012 року № 05-16-10-14/3000 про порушення позивачем пункту 3 протокольного доручення № 84 від 16 листопада 2011 року не відповідає дійсності, зазначені висновки спричинені безпідставним розширенням відповідачем кола суб'єктів, на яких зазначений акт поширює дію. Втім, оскільки спрямований позивачу лист не є вимогою фінансової інспекції, обов'язковість виконання якої визначено законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», не тягне за собою будь - яких правових наслідків у разі його невиконання, підстави задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсним листа № 05-16-10-14/3000 від 5 березня 2012 року відсутні.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене та на підставі Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною вимоги № 05-16-10-14/3000 від 5 березня 2012 року, - відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 13 червня 2012 року у присутності представників позивача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.