Постанова № 24953657, 07.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1275/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Олейник І.В.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс» (далі - ТзОВ «Приріст Плюс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000282301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Приріст Плюс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будпластполімер» (код ЄДРПОУ 25186431) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено акт № 10176/23-2/33990773 від 27.12.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Приріст Плюс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 168560 грн. 00 коп., та порушення частини першої статті 203, частини першої статті 207, статей 208, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договору № 1901-1 від 19.01.2011 року ТзОВ «Приріст Плюс» з ТзОВ «Будпластполімер», зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону.

На підставі акту перевірки № 10176/23-2/33990773 від 27.12.2011 року Луцькою ОДПІ 16.01.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282301, яким ТзОВ «Приріст Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 210700 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 168560 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42140 грн. 00 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, однак рішеннями ДПС у Волинській області та ДПС України скарги ТзОВ «Приріст Плюс» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, винесеним безпідставно та необґрунтовано, з огляду на таке.

В акті перевірки № 10176/23-2/33990773 від 27.12.2011року податковим органом відображено висновок про нікчемність укладеного договору між ТзОВ «Будпластполімер» та ТзОВ «Приріст Плюс», проте, такий висновок базується виключно на даних перевірки контрагентів ТзОВ «Будпластполімер» та не ґрунтується на оцінці відносин безпосередньо між учасниками господарських операцій за договором та даних їх податкового обліку. Під час проведення перевірки позивачем були надані первинні документи (видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт на спірні суми, що віднесені товариством до податкового кредиту у серпні 2011 року), які підтверджують факт реального отримання товару/послуг з перевезення вантажу, які є придбані позивачем в межах його господарської діяльності, а сума ПДВ, сплачена в ціні товару/послуг в повному обсязі й включена на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками ПДВ. Крім того, платник податків не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 16.01.2012 року № 0000282301.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 21.05.2012 року № 419/10/10-007 (а. с. 151-152) представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.

Як стверджують матеріали перевірки (акт від 27.12.2011 року № 10176/23-2/33990773), позивачем у серпні 2011 року занижено ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, на 168560 грн. 00 коп. Перевіркою встановлено, що позивачем укладено угоду від 19.01.2011 року № 1901-1 з ТзОВ «Будпластполімер» (м. Харків) на придбання товару - монокальційфосфату кормового в кількості 800 тон. На виконання умов вказаної угоди ТзОВ «Приріст Плюс» отримало у серпні 2011 року від ТзОВ «Будпластполімер» монокальційфосфат кормовий на загальну суму 1011360 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 168560 грн. 00 коп. З вартості придбаного товару ПДВ в сумі 168560 грн. 00 коп. включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

На запит Луцької ОДПІ від 17.10.2011 року № 9261/7/15-2 щодо перевірки постачальника товару ТзОВ «Будпластполімер» від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова надійшла довідка від 17.11.2011 року № 6214/233/25186431 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будпластполімер» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «ТД «Трейдстар» (м. Київ) та ТзОВ «Балаковські мінеральні добрива» (Росія), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. У супровідному листі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова зазначено, що відповідно до наказу ДПС України від 08.08.2011 року № 475/ДСК по операціях за серпень 2011 року ТзОВ «Будпластполімер» віднесено до категорії транзитерів.

За наслідками позапланової перевірки ТзОВ «Приріст Плюс» зменшено податковий кредит, і, відповідно, збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2011 року на 168560 грн. 00 коп. та донараховано ПДВ в сумі 168560 грн. 00 коп. Представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Приріст Плюс» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 59), знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою від 06.07.2010 року № 673 (а. с. 60), зареєстроване платником ПДВ з 25.01.2006 року, про що Луцькою ОДПІ видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 31.10.2008 року № 100147581 (а. с. 61).

Луцькою ОДПІ (правонаступником якої є Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Приріст Плюс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будпластполімер» (код ЄДРПОУ 25186431) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено акт № 10176/23-2/33990773 від 27.12.2011 року (а. с. 10-26).

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено угоду від 19.01.2011 року № 1901-1 з ТзОВ «Будпластполімер» (м. Харків) на придбання товару - монокальційфосфату кормового в кількості 800 тон. На виконання умов вказаної угоди ТзОВ «Приріст Плюс» отримало у серпні 2011 року від ТзОВ «Будпластполімер» монокальційфосфат кормовий на загальну суму 1011360 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 168560 грн. 00 коп. З вартості придбаного товару ПДВ в сумі 168560 грн. 00 коп. включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року. На запит Луцької ОДПІ від 17.10.2011 року № 9261/7/15-2 щодо перевірки постачальника товару ТзОВ «Будпластполімер» від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова надійшла довідка від 17.11.2011 року № 6214/233/25186431 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будпластполімер» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «ТД «Трейдстар» (м. Київ) та ТзОВ «Балаковські мінеральні добрива» (Росія), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. У супровідному листі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова зазначено, що відповідно до наказу ДПС України від 08.08.2011 року № 475/ДСК по операціях за серпень 2011 року ТзОВ «Будпластполімер» віднесено до категорії транзитерів.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Приріст Плюс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 168560 грн. 00 коп., та порушення частини першої статті 203, частини першої статті 207, статей 208, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договору № 1901-1 від 19.01.2011 року ТзОВ «Приріст Плюс» з ТзОВ «Будпластполімер», зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону.

На підставі акту перевірки № 10176/23-2/33990773 від 27.12.2011 року Луцькою ОДПІ 16.01.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282301, яким ТзОВ «Приріст Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 210700 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 168560 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42140 грн. 00 коп. (а. с. 44).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, рішеннями ДПС у Волинській області від 14.02.2012 року № 250/10/25-006 (а. с. 45-49) та ДПС України від 24.04.2012 року № 7267/6/10-2115 (а. с. 50-52) первинна та повторна скарги ТзОВ «Приріст Плюс» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000282301, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Витрати у вигляді сплати податкового кредиту в ціні товару для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів у контрагентів відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про відсутність реальних правових наслідків по угоді, укладеній між позивачем та ТзОВ «Будпластполімер», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Як встановлено судом, позивачем укладено угоду від 19.01.2011 року № 1901-1 з ТзОВ «Будпластполімер» (м. Харків) на придбання товару - монокальційфосфату кормового в кількості 800 тон (а. с. 98). На виконання умов вказаної угоди ТзОВ «Приріст Плюс» отримало у серпні 2011 року від ТзОВ «Будпластполімер» монокальційфосфат кормовий на загальну суму 1011360 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 168560 грн. 00 коп. Поставка товару оформлена належним чином складеними первинними документами: податковими накладними (а. с. 67-72), видатковими накладними (а. с. 73-78), актами здачі-прийняття робіт (а. с. 89-94). Оплата за придбаний товар підтверджується банківськими виписками (а. с. 79-88), на поставлений товар виписані сертифікати якості (а. с. 95-97), а його транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними (а. с. 105-110). Крім того, в подальшому придбаний товар був використаний в межах господарської діяльності позивача, а саме реалізований іншим контрагентам, що підтверджується податковими та видатковими накладними, довіреностями, банківськими виписками (а. с. 172-204).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач довів правомірність нарахування податкового кредиту у серпні 2011 року у зв'язку із придбанням товару від ТзОВ «Будпластполімер» на підставі належним чином оформлених податкових накладних, досліджені в ході судового розгляду первинні документи спростовують висновки податкового органу про нікчемний характер угоди від 19.01.2011 року № 1901-1, укладеної між позивачем та ТзОВ «Будпластполімер» (м. Харків).

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на довідку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 17.11.2011 року № 6214/233/25186431 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будпластполімер» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТзОВ «ТД «Трейдстар» (м. Київ) та ТзОВ «Балаковські мінеральні добрива» (Росія), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року» (а. с. 153-163), оскільки платник податків не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання. Крім того, суд також враховує, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТзОВ «Будпластполімер» оскаржило в судовому порядку дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки та складання довідки від 17.11.2011 року № 6214/233/25186431, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року, яка не набрала законної сили, у справі № 2-а-341/12/2070 адміністративний позов задоволено, визнано неправомірними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «Будпластполімер» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «ТД «Трейдстар» та ТзОВ «Балаковські мінеральні добрива», результати якої оформлені довідкою від 17.11.2011 року № 6214/233/25186431, зобов'язано ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова відкликати лист від 21.11.2011 року № 8431/7/23-309 (а. с. 131-138).

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно, тобто, з дотриманням положень ПК України сформовано податковий кредит у серпні 2011 року по операціях з придбання товару у ТзОВ «Будпластполімер», а тому Луцька ОДПІ прийшла до безпідставного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Будпластполімер» на 168560 грн. 00 коп. та безпідставно визначила позивачу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 210700 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 168560 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42140 грн. 00 коп.

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 16.01.2012 року № 0000282301.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2107 грн. 00 коп., сплачений квитанцією № 285 від 04.05.2012 року (а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 16 січня 2012 року № 0000282301.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приріст Плюс» судовий збір в розмірі 2107 гривень 00 копійок (дві тисячі сто сім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх