Постанова № 24952985, 12.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1592/2012

15 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар -Гоменюк О.Ю.,

за участю представника позивача Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ОСОБА_2 - за довіреністю № 524/10-033 від 19.03.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», приватного підприємства «Інтерагро-Форум» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»вартість отриманих послуг в сумі 79 050 грн., з приватного підприємства «Інтерагро-Форум»кошти в сумі 60 220 грн. 32 коп., отримані за нікчемним правочином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р. в адміністративній справі № 2-а-5220/10/2370 підтверджено висновок державної податкової інспекції про нікчемність укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»та приватним підприємством «Інтерагро-Форум»правочинів, що відповідно до статті 208 Господарського кодексу України є підставою для стягнення в доход держави за рішенням суду всього одержаного сторонами правочину за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Оскільки керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», укладаючи договір, діяв без належної обачності, і йому мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий стан підприємства-постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускалися, наяний умисел обох сторін при здійсненні нікчемного правочину.

Відповідачі товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»та приватне підприємство «Інтерагро-Форум»повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Енергетична, 1, та 18002, м. Черкаси, вул. Котовського, буд. 9, кв. 2, відповідно, в судове засідання не з'явились, про причину своєї неявки не повідомили, заперечення на позов не надали, а тому суд вирішив провести розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то згідно статті 208 Господарського кодексу України за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Разом із тим, за змістом ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Не можуть застосовуватися відповідні санкції і за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як наслідок, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій.

На обґрунтування завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети господарських зобов'язань між товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»та приватним підприємством «Інтерагро-Форум»позивач посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р., винесену в адміністративній справі № 2-а-5220/10/2370, якою підтверджено висновок державної податкової інспекції про нікчемність укладених між даними контрагентами правочинів.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011р. скасовано винесену в адміністративній справі № 2-а-5220/10/2370 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р.; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00011232310/0 від 30.09.2010р.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 21.09.2010р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Уманської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі п. 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»з питань правових відносин з приватним підприємством «Інтерагро-Форум»та повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки № 1225/23/33133679 від 21.09.2010р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2010 року в сумі 9 300 грн. Відповідні суми податкового кредиту сформовані за податковими накладними контрагента - постачальника приватного підприємства «Інтерагро-Форум».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»надало до справи копії податкових накладних, які повністю відповідають вимогам п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; судовим розглядом підтвердився факт проведення платежів за господарськими операціями між контрагентами у безготівковій формі із визначенням окремим рядком сум ПДВ. Крім того, судом враховано, що на час здійснення господарських операцій контрагент товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»з Держаного реєстру виключений не був. Виходячи з того, що несплата контрагентами товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»сум ПДВ до бюджету не може впливати на результати господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з ПДВ, - суд визнав, що правові підстави для заниження відповідачем податкового кредиту з ПДВ товариству з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»відсутні.

Заперечуючи проти означеного, представники Уманської об'єднаної державної податкової інспекції, зокрема, посилалися на те, що за перевіряємий період підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухового та нерухомого майна при обсязі оподаткування 80 326,8 тис. грн. (в т.ч. ПДВ) та чисельність працюючих 1 чоловік, що є неможливим для здійснення означеної господарської операції; у підприємства відсутні ліцензії на види діяльності згідно довідки про включення в ЄДР «Будівництво будівель»КВЕД F45.21.1, що передбачено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»№ 112/182 від 13.09.2001р.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) ... і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій: або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)..., або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 7.2.4. статті 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 3.4 Порядку), оскільки, як визначено п. 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Судом першої інстанції встановлено, що факт продажу товару (робіт, послуг) є документально підтвердженим договором на будівництво № 240210 від 24.02.2010р., довідкою про виконання робіт типової форми № КБ-3, квитанціями прибуткових касових операцій, податковою накладною № 864 від 23.03.2010р., які були надані Уманській об'єднаній державній податковій інспекції під час перевірки та додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де зазначені відомості про контрагентів, операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту.

Однак, перевіркою встановлено, що усі господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2» та приватним підприємством «Інтерагро-Форум»не спричинили реального настання наслідків: не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке технічно, технологічно необхідне для здійснення господарських операцій; також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємця, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, торгівельного обладнання, транспортних засобів у постачальника, тому, на основі вищезазначеного, посадовими особами ДПІ було зроблено обґрунтований висновок про нікчемність правочинів, а саме операцій купівлі-продажу.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив підтверджені документальною перевіркою доводи податкового органу про відсутність реального виконання договорів.

Не ставлячи під сумнів відповідність вимогам закону (п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») податкових накладних, виданих контрагентом товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», - колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що перелічені вище обставини ставлять під сумнів відповідність пред'явлених до перевірки документів дійсному економічному змісту реально здійснених господарських операцій, - і дійшла висновку, що для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваного правочину.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням а адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, суд зазначає, що санкції, передбачені ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України, застосовує за змістом цієї ж статті лише суд. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленому законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій (до доповнення статті 228 Цивільного кодексу України ч. 3 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»№ 2756-VI від 02.12.2010р., якою відповідні санкції віднесені до наслідків визнання недійсними правочинів) як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 статті 238 Господарського кодексу України.

Як убачається з вимог статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. При цьому початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Із позовної заяви і доданих до неї матеріалів убачається, що предметом спору за даним позовом є стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемним правочином, який було укладено 24.02.2010р., акт приймання виконаних підрядних робіт підписано 30.03.2010р., проплата за даною угодою згідно акту № 1225/23/33133679 від 21.09.2010р. здійснена протягом березня 2010 року. Навіть якщо зважати на той факт, що про здійснення проплати позивач дізнався згідно листа № 10/7 від 11.08.2010р. (як зазначено в позовній заяві), до суду Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулась лише 22.09.2011р., тобто поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Податковий орган при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності має дотримуватись наведених положень законодавства у зв'язку з чим повинен прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта господарювання за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 18 червня 2012 року.