Постанова № 24952952, 19.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1510/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати, як незаконне, податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0001022301 державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення всупереч положень Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування, крім того відповідач не враховує обов'язкове до застосування судове рішення з аналогічного спору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю, крім того пояснив, що питання відносно оподаткування процентів як доходу нерезидента, зареєстрованого у Федеративній Республіці Німеччина вже розглядалося судами і Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою 09.10.2007 року зазначив, що за основним правилом оподаткування процентів є сплата відповідного податку нерезидентом у своїй державі. Таким чином, відповідач дійшов хибного висновку, приймаючи спірне рішення. Також представник зазначив, що нерезиденту непотрібно надавати довідку відповідного податкового органу про сплату податку з отриманих процентів, оскільки норми Податкового кодексу України в цьому питанні стосуються лише громадян України які отримали прибутки за кордоном та сплатили при цьому податки в іншій державі, а тому з метою уникнення подвійного оподаткування повинні надавати такі довідки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити з мотивів того, що положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податків право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватись оподаткування доходу від отриманих процентів, вказана угода надає право нерезиденту керуватися лише ставками податку. Крім того, в силу п. 161.7 ст. 161 Податкового кодексу України для звільнення від оподаткування позивачем не надано підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку в іншій Договірній державі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Службовими особами державної податкової інспекції у Черкаському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Імпрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт №5/23-010/22800770 від 08.02.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету при виплаті доходу нерезиденту податку за 2 півріччя 2010 та 9 місяців 2011 року в сумі 1684 грн. 35 коп.

За результатами проведеної перевірки, на підставі встановленого порушення 22 лютого 2012 року ДПІ в Черкаському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0001022301, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1684 грн. 35 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 252 грн. 38 коп.

Судом встановлено, що між позивачем (позичальник), резидент України та компанією «IM-Label GmbH»(позикодавець), резидент Німеччини, укладено договір позики №11/2003 від 17.11.2003 року, за яким позикодавець надав позичальнику позику на господарські потреби в сумі 130000 євро на строк 5 років під 5 відсотків річних.

В зазначеному договорі сторони передбачили застосування до договору позики Цивільного уложення Німеччини та застосування до податкових прав і обов'язків, які виникають при сплаті процентів позикодавцю, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно.

Під час судового розгляду справи представник позивача також пояснив, що проценти, які виплачуються резидентом України резиденту Німеччини, оподатковуються тільки в Німеччині. Утримання податку із суми таких процентів на території України не є обов'язковим.

Пунктом 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Пунктом 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Разом з тим, п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач як податковий агент компанії «IM-Label GmbH», в силу п 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування при виплаті доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

В силу п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Представником позивача додано до матеріалів справи належним чином легалізовані довідки, яка підтверджують, що компанія «IM-Label GmbH»є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та є платником податків в Німеччині.

Таким чином, суд бере до уваги положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 3 липня 1995 року в м. Бонні та ратифікованої Законом України від 22 листопада 1995 року 449/95-ВР.

Згідно ч. 1 ст. 11 зазначеної Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Разом з тим, відповідач посилається на ч. 2 ст. 11 Угоди, в якій зазначено, однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати, зокрема, 5 % від валової суми відсотків в усіх інших випадках (п. »ч. 2 ст. 11).

Враховуючи мету, з якою укладено та ратифіковано Угоду, аналізуючи словосполучення «можуть тільки»та «можуть також»суд приходить до висновку, що положення вищезазначених частин вказаної Угоди слід розуміти так, що проценти в разі їх перерахування резиденту іншої держави без утримання з них податку в державі їх походження, з метою уникнення подвійного оподаткування, оподатковуються тільки в іншій державі, проте в разі утримання податку з процентів в державі, з якої вони походять, застосовується податкове законодавство цієї держави, проте якщо нерезидент держави джерела походження процентів має на них право, то Угодою закріплено граничні відсоткові розміри справляння податку з такого доходу.

Отже, суд з врахуванням норм п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України погоджується з твердженням позивача, що проценти, які сплачуються резидентом України резиденту Німеччини, без справляння податку в Україні підлягають оподаткуванню тільки в Німеччині за умови, що одержувач процентів -німецький резидент надає відповідне підтвердження своєї резиденції.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач не зобов'язаний обов'язково утримувати та сплачувати податок на прибуток іноземної юридичної особи за перераховані проценти, що виникли відповідно до договору позики №11/2003 від 17.11.2003 року.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, що компанія «IM-Label GmbH»не повинна надавати доказ сплати податку в Німеччині з отриманих процентів, відповідно до договору позики №11/2003 від 17.11.2003 року, оскільки ситуація, на яку посилається відповідач стосується доходів, отриманих резидентом України з джерел за межами України, виходячи з того, що відповідно до п. 13.1 ст. 13 Податкового кодексу України доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених Податковим кодексом України (п. 13.2 ст. 13).

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Податковим кодексом України (п. 13.4 ст. 13).

При цьому зарахування сум податку, сплачених за кордоном, здійснюється за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів (п. 161.7 ст. 161 Податковим кодексом України).

Отже, в силу п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач з мотивів прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не довів суду його правомірності.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 22 лютого 2012 року за №0001022301 про застосування товариству з обмеженою відповідальністю «Імпрес»грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1936 грн. 73 коп. в т.ч. 252 грн. 38 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко