Постанова № 24952748, 11.06.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. 15 год.50 хв.Справа № 2-а-802/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю:

представників позивача- Сизової В.Ю., Бариляк Г.М.,

представника відповідача-Міськів М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.02.2012р. № 0001452301, № 0001462301, № 0001472301, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 228611,0 грн., утому числі за основним платежем на 220021,0 грн., з податку на додану вартість на 257168,0 грн., у тому числі за основним платежем на 235440,0грн. та із збору за забруднення навколишнього середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у сумі 88726,45 грн. у тому числі за основним платежем на 82652,8 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що відповідач під час проведення перевірки та складанні спірних податкових повідомлень - рішень не з'ясував всі обставини ведення господарської діяльності та оподаткування платника податків. Позивач вважає безпідставним визнання безтоварними угод із контрагентами, наполягає на товарності операцій з поставки товарів постачальниками та підтвердження всього податкового кредиту належним чином складеними податковими накладними. Позивач стверджує, що відповідач неправомірно нарахував йому зобов'язання з екологічного податку тому, що цей податок був сплачений виробником палива. На думку позивача, екологічний податок має сплачуватись виробником або імпортером палива, а позивач в силу фактичних обставин ведення господарської діяльності таким не являється.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у запереченнях на позов і просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 22.12.2011р. № 4443/23-5/34668958 (далі - акт №4443).

За актом перевірки відповідач відобразив виявлені порушення податкового законодавства, за якими позивачеві зменшено задекларований валовий дохід на 23227541,0 грн. та зменшено задекларовані валові витрати на 24117542,0 грн. а також зменшено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 4645509,0 грн. та з податкового кредиту на 4880948,0 грн. За сукупністю виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 220021,0 грн. та з ПДВ за основним платежем на 257168,0 грн.

Аналіз виявлених порушень податкового законодавства показує, що ці порушення полягали переважно у формуванні показників декларацій позивача з податку на прибуток та з ПДВ на підставі правочинів, визнаних відповідачем такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Як вбачається з акту перевірки №4443 позивач протягом 2010-2011 року сформував валові витрати у сумі 23227541,0 грн. та податковий кредит у сумі 4645509,0грн. за наслідками операцій з ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум".

За результати перевірок цих контрагентів позивача відповідач встановив, що вони у своїй публічній звітності не декларували наявності власних та орендованих трудових та матеріальних ресурсів необхідних, на думку відповідача, для фактичного здійснення операцій з поставки товарів позивачеві. За даними податкових органів більшість постачальників після документування поставок товарів за місцем державної реєстрації не знаходились. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про безтоварність операцій з поставки товарів цими суб'єктами підприємницької діяльності і тому правочини визнані нікчемними, як такі, що вчинені для документування валових витрат та податкового кредиту контрагентів.

У зв'язку з тим, що податковими органами визнані нікчемними правочини з придбання позивачем товарів у ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум" відповідач вважає нікчемними правочини позивача з продажу товарів, придбаних у цих постачальників.

За висновками акту перевірки у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з продажу товарів позивач задекларував валові доходи від продажу у сумі 23227541,0 грн. та податкові зобов'язання у сумі 4645509,0 грн. Таким чином по операціям з перепродажу товарів, придбання яких задокументоване у ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум" позивач, за даними відповідача, не отримав жодної економічної вигоди тобто здійснив продаж по цінам придбання, при цьому відповідач жодним чином не пояснює такий висновок.

За діючим податковим законодавством України оподатковуваний прибуток визначається у вигляді різниці між задекларованими валовими доходами та задекларованими валовими витратами та нарахованою амортизацією вартості основних засобів, а ПДВ до сплати - як різниця між задекларованими податковими зобов'язаннями та податковим кредитом платника податку. При такому способі розрахунку податків вирішальне значення може мати розмір кожного із компонентів, які приймають участь у розрахунку.

Відповідач під час проведення перевірки вважає безтоварними операції з придбання товарів у ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум" та опирається на документальне підтвердження цих операцій у позивача (як щодо придбання товару, так і щодо його подальшої реалізації), і вважає, що не було фактичного продажу товару, при цьому акт перевірки не містить чіткого опису механізму обрахунку та документального підтвердження висновків стосовно визначення зайво задекларованих валових доходів та податкових зобов'язань по цим операціям.

Отже висновки акту перевірки стосовно визначення позивачем валового доходу та податкових зобов'язань є документально необгрунтованими та можуть свідчити про спотворення кінцевих результатів акту перевірки №4443, незважаючи на те, що за актом перевірки №443 висновки щодо нікчемності операцій з придбання та перепродажу товарів, придбаних у ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум" не впливають на визначення зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за спірними податковими повідомленнями рішеннями.

На збільшення зобов'язань з податку на прибуток вплинули також висновки відповідача стосовно виключення із валових витрат позивача витрат по господарським операціям з ТОВ "Донінтеркомсервіс", ТОВ "Велена В" та ПП "Мидас-Плюс" на загальну суму 890003,15 грн. Відповідач вважає нікчемними правочини позивача, укладені з цими суб'єктами підприємницької діяльності при цьому у акті перевірки №4443 не зазначає підстав для такого висновку, опис цього порушення у акті перевірки №4443 відсутній взагалі. Визнання нікчемними правочинів з придбання товарів у ТОВ "Донінтеркомсервіс", ТОВ "Велена В" та ПП "Мидас-Плюс" було підставою для зменшення податкового кредиту позивача по цим операціям на 178000,13 грн.

Судом були досліджені первинні бухгалтерські документи за всіма вказаними господарськими операціями як щодо поставки товару, так і щодо його подальшої реалізації. Поставка підтверджується видатковими та податковими накладними, оплата проведена у безготівковому порядку, перевезення товару (пального) здійснено на підставі товарно-транспортних накладних, товар оприбуткований на склад. Поставлений товар повністю реалізованих оптовими партіями подальшим покупцям.

Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від контрагентів є дійсними, складеними на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем його контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

Іншою обставиною, яка вплинула на збільшення зобов'язань позивача з ПДВ за актом перевірки №4443 стало виключення із складу податкового кредиту суму ПДВ 26135,0 грн., включену на підставі податкової накладної від 27.04.2010р. №270410, складеної ТОВ "Ерімус", та податкової накладної від 05.11.2010р. №51100018 на суму ПДВ 31305,0 грн., складеної ПП "Лугтрейдрегіон-М" через те, що у податкових накладних не вказано місцезнаходження юридичної особи - продавця товару, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Зазначену обставину позивач вважає порушенням пп.7.2.1 п.7.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, посилаючись на те, що не відноситься до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Суд не може погодитись з таким трактуванням норм Закону №168, оскільки відповідно до п.7.4.5 ст.7 закону "не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами", а норма пп.7.2.1 ст.7 Закону містить перелік реквізитів, які має місти податкова накладна, що засвідчує нарахування ПДВ продавцем. Суд вважає, що за своїм змістом податковий кредит платника ПДВ покупця - це податкові зобов'язання іншого платника ПДВ постачальника. На думку суду, податкова накладна - це податковий документ платника ПДВ, який засвідчує нарахування податку на додану вартість продавцем товарів (робіт, послуг) під час здійснення операцій з такого продажу та дозволяє ідентифікувати постачальника по наявним реквізитам: індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва платника ПДВ, місце знаходження продавця. Відсутність у податковій накладній одного із реквізитів не може свідчити про невиконання обов'язків постачальника стосовно декларування його податкових зобов'язань у податковій звітності.

При огляді наданих позивачем податкових накладних №270410 та №511000018 судом встановлено, що ці податкові документи містять всі реквізити, передбачені Законом №168 для їх складання у тому числі і юридичну адресу постачальника. Під час проведення перевірки відповідач не отримав у позивача оригінали чи копії спірних податкових накладних і тим самим не забезпечив належними доказами відображене у акті порушення Закону№168 стосовно складання податкових накладних, і як наслідок - не зміг довести у судовому засіданні факт існування правопорушення у позивача на момент проведення перевірки.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. При проведенні контрольно-перевірочних заходів податкового органу єдиною підставою для збільшення грошових зобов'язань платника податків є дані акту перевірки.

За положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Мінюсті України 12.01.2011р. за №34/18772 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами Податкового кодексу України, Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Таким чином суд вважає, що при самостійному визначенні зобов'язань з податків і зборів платник податків має керуватись виключно документально підтвердженими показниками податкової звітності, а податковий орган свій висновок про завищення (заниження) зобов'язань платника податків має право робити виключно на підставі документально підтверджених обставин здійснення господарської діяльності цього платника податків.

Як вбачається судом відповідач під час складання акту перевірки і відповідно спірних податкових повідомлень - рішень не підтвердив беззаперечними доказами дані про розмір отриманих позивачем доходів від продажу товарів, придбаних у ПП "Старкад-пром", ПНВКП "Атон", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Югресурспостач", ПП "ВКФ "Лугосервіс", ТОВ "Нафтасинтез", ТОВ "Олімп-С", ТОВ "КФ Сервіс Копмлект", ПП "Спецмегапостач-Д", ТОВ "Транс-Групп",ТОВ "ТД "Палладіум", не зазначив конкретних причин щодо зменшення валових витрат позивача та його податкового кредиту по операціям з ТОВ "Донінтеркомсервіс" , ТОВ "Велена В" та ПП "Мидас-Плюс", не підтвердив документально висновок про неналежне документування податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ "Емрімус" та ПП "Лугтрейдрегіон-М", тому суд вважає безпідставним визначення зобов'язань позивачеві з податку на прибуток та з ПДВ за податковими повідомленнями -рішеннями від 22.02.2012р. №№ 0001452301, 0001462301.

За податковим повідомленням - рішенням від 22.02.2012р. №000147230 позивачеві збільшено грошові зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього середовища (екологічний податок) на 87726,45 грн. у тому числі за основним платежем на 82652,8 грн.

Відповідач у відповідності з вимогами ст.ст.241-249 Податкового кодексу України вважає, що позивач у 2011 році здійснював реалізацію нафтопродуктів, а тому є податковим агентом, щодо справляння цього податку.

За вимогами Податкового кодексу України у період з 01.01 по 30.09.2011 року платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом). Об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами. Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу, виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку.

Виходячи із положень Податкового кодексу України, які діяли у періоді спірних правовідносин суд вважає, що екологічний податок за своєю суттю є платою споживача палива за забруднення навколишнього середовища, який врахований у ціні палива та має бути сплаченим до бюджету особою, яка здійснила цей продаж. Податковим кодексом не передбачалась можливість нарахування екологічного податку всіма особами, які здійснювали оптову та роздрібну торгівлю імпортованим паливом.

Неоднозначне трактування попередньої редакції Податкового кодексу України щодо суті податку та податкових агентів усунена у новій редакції ст. 241 Податкового кодексу.

За новою редакцією цієї статті, внесеною Законом від 07.07.2011р. №3609/-УІ екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

На думку суду, підставою для звільнення продавця палива від сплати екологічного податку є відмітка про його сплату виробником або імпортером. Наявність цієї відмітки не було предметом перевірки відповідача, тому суд вважає, що екологічний податок був сплачений виробником чи експортером палива в установленому законодавством України порядку. Отже суд повністю скасовує спірне податкове повідомлення рішення від 22.02.2012р. №000147230.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю.

Керуючись ст.ст.94, 122, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 22.02.2012р. № 0001452301, 0001462301, 0001472301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 червня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1