Постанова № 24952624, 23.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. № 2-а-3556/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Ортікон"

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне ремонтно-будівельне підприємство “Ортікон” (далі - ПРБП “Ортікон”), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001702302/0 від 09.10.2008 року, №0001702302/1 від 01.12.2008 року, № 0001982302/1 від 01.12.2008 року, №0001692302/0 від 09.10.2008 року, № 0001692302/1 від 01.12.2008 року.

В обґрунтування позову вказано, що дані повідомлення-рішення вважає неправомірними, необґрунтованими та такими, що прийняті при хибному розумінні норм чинного законодавства, посилаючись на положення Конституції України, Законів України “Про державну податкову службу”, “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, норми Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надав суду пояснення де проти позовних вимог заперечує, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує на те, що позивачем були порушені вимоги Законів України “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та норми Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ПРБП “Ортікон” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №4422/23/32759655 від 23.09.2008 року.

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення п.5.1, п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на 495035 грн. та порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до донарахування ПДВ на загальну суму 318026 грн.

На підставі даного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №0001692302/0 від 09.10.2008 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 624847,6 грн., у тому числі за основним платежем 495035 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129812,6 грн.; №0001702302/0 від 09.10.2008 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 477039 грн., у тому числі за основним платежем 318026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 159013 грн.

Висновки перевірки після процедури апеляційного узгодження були переглянуті, за результатами розгляду скарги збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ, визначену в повідомленні-рішенні №0001702302/0 від 09.10.2008 року на 117002,00 грн.

За результатами розгляду скарги підприємства ДПІ у Московському районі винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001982302/1 від 01.12.2008 року з ПДВ у сумі 117002,00 грн., в тому числі за основним платежем 78001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39001,00 грн.; №0001692302/1 від 01.12.2008 року з податку на прибуток в загальній сумі 624847,60 грн., в тому числі за основним платежем 495035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 129812,6 грн.; №0001702302/1 від 01.12.2008 року, з ПДВ в загальній сумі 477039,00 грн., в тому числі за основним платежем 318026,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159013,0 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову через таке.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ “Техенергоресурс” були укладені договори: № 2-Т від 10.01.2008 року, № 3-Т від 10.01.2008 року, № 7-Т від 10.01.2008 року, № 8-Т від 01.02.2008 року, № 9-Т від 29.02.2008 року, № 10-Т від 29.03.2008 року, № 11-Т від 29.04.2008 року, № 12-Т від 27.05.2008 року, згідно яких ТОВ “Техенергоресурс”зобов”язався виконати роботи з прокладки та монтажу оптичного кабелю, а позивач в свою чергу оплатити надані послуги.

Згідно наданих актів виконаних робіт сума податкових зобов”язань з робот по прокладці кабелю склала за січень 2008 року - 72271 грн., за лютий 2008 року - 87506 грн, за березень 2008 року - 86666,67 грн., за квітень 2008 року - 41243 грн., за травень 2008 року - 52500 грн., за червень 2008 року - 55840 грн.

На вартість виконаних робіт ТОВ “Техенергоресурс”видавались позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується реальність виконаних угод між позивачем та ТОВ “Техенергоресурс”, оскільки договори № 2-Т від 10.01.2008 року, № 3-Т від 10.01.2008 року, № 7-Т від 10.01.2008 року, № 8-Т від 01.02.2008 року, № 9-Т від 29.02.2008 року, № 10-Т від 29.03.2008 року, № 11-Т від 29.04.2008 року, № 12-Т від 27.05.2008 року були укладені у відповідності до норм цивільного законодавства та фактичне виконання умов договорів підтверджується актами виконаних робіт.

Обов’язком податкової при складанні актів перевірок є неухильне додержання вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327.

Як вбачається з наданого суду Акту перевірки №4422/23/32759655 від 23.09.2008 року в описовій частині акту перевірки не вказано первинні документи, на підставі яких встановлено порушення ведення податкового та бухгалтерського обліку або інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушень. У разі відсутності первинних документів або при ненаданні для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, ДПІ повинна зазначити перелік цих документів. У разі ненадання посадовими осібами суб'єкта господарювання пояснень щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови (ненадання) перевіряючи повинні відобразити в акті.

Грубим порушення є відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання .

На думку перевіряючих підприємством порушено п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 р. № 167/97-ВР, але це не доведено в процесі судового розгляду.

З наданих матеріалів вбачається, що ДПІ у Московському районі м.Харкова в ході перевірки направлявся запит до Харківської ОДПІ з метою проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинах ПРБП “Ортікон”з ТОВ “Техенергоресурс”. Згідно отриманої відповіді (залучена до матеріалів справи) зустрічна перевірка не проводилась, але було повідомлено, що ТОВ “Техенергоресурс”стоїть на обліку, має свідоцтво платника ПДВ, звітність за результатами своєї діяльності надає своєчасно.

Як витікає з тексту акту перевірки та з наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, ДПІ у Московському районі м.Харкова, шляхом довільного аналізу податкової звітності ТОВ “Техенергоресурс”встановила факт виконання робіт по договорам з ПРБП “Ортікон”субпідрядниками.

В ході проведення перевірки запити на проведення зустрічних перевірок до ДПІ, на обліку яких значаться підприємства-субпідрядники, не направлялось. Всі висновки податкової з даного приводу нічим не підтверджено.

Цивільним законодавством України чітко визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, в порушення вимог вказаної норми, думка перевіряючих ґрунтується на довільному аналізі та хибному трактуванні законодавчих приписів.

З наданих позивачем документів вбачається, що ПРБП “Ортікон” є належним платником податків, має Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Московському районі м. Харкова.

В межах господарської діяльності підприємство укладало угоди на укладку та зварку кабеля з ТОВ “Техенергоресурс”. З наданих позивачем доказів та документів наданих ДПІ у Московському районі м. Харкова витікає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергоресурс” на момент вчинення господарських операцій та на теперішній час є належним платником податків та має дійсне Свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно відомостей викладених позивачем та це підтверджено актом перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова, ТОВ “Техенергоресурс” звітність за результатами своєї господарської діяльності надає своєчасно та декларує достатньо значні суми.

На вартість виконаних робіт ТОВ “Техенергоресурс” видавались податкові накладні. Даний факт також підтверджено перевіряючими та підтверджено правильність та правомірність їх складання.

Податкові накладні виписані ТОВ “Техенергоресурс” з додержанням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та містять порядковий номер податкової накладної; дату виписування, назви юридичних осіб, податкові номера платників (продавця та покупця); опис товарів та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Застосування податковим органом норм п.п.7.4.4 п.7.1 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту є помилковим та необґрунтованим.

Слід зазначити, що ні статутом ПРБП “Ортікон”, ні умовами договорів з замовниками не обмежено можливість виконувати роботи з залученням субпідрядників.

Податковий кредит звітного періоду підприємства визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з нормами Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що в акті не вказано та нічим не підтверджено, які саме порушення допустив позивач у своїй діяльності, також не вказано факт порушення з боку ТОВ “Техенергоресурс”.

Суд зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є виконання замовлень субпідрядними організаціями.

Відповідач в акті перевірки та в судовому засіданні зазначає, що правочини вчинені між ПРБП “Ортікон”та ТОВ “Техенргоресурс”є нікчемними в силу вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

З приводу позиції відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч.2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно із ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не спростував факту виконання умов договорів ПРБП “Ортікон” та ТОВ “Техенргоресурс”.

В обґрунтування нікчемності правочину податковий орган посилається на такі обставини:

1. контрагент позивача - ТОВ “Техенергоресурс” не знаходиться за юридичною адресою;

2. кількісний склад працівників субпідрядників –ПП „Промторгінвест-комплекс” та ПП „Контакт-інвест плюс” становив 1 особу (на думку ДПІ роботи по прокладці кабелів, згідно наданих па перевірку ПРБП “Ортікон” документів виконувалися субпідрядниками, які з об’єктивних обставин (чисельність працюючих) не могли виконати зазначений обсяг робіт);

3. згідно ухвали суду від 27.08.08р. № Б-39/85-08 – визнано банкрутом ПП „Промторгінвест-комплекс”.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що, по-перше, відсутність контрагента позивача - ТОВ “Техенергоресурс” за юридичною адресою не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договору та не свідчить про нікчемність договору. По-друге, контрагентом позивача є саме ТОВ “Техенергоресурс”, з ПП „Промторгінвест-комплекс” та ПП „Контакт-інвест плюс” позивач договірних відносин не мав. Крім того, слід зазначити, що під час проведення перевірки запити на проведення зустрічних перевірок до ДПІ, на обліку яких значаться підприємства-субпідрядники, не направлялось та відповідно не досліжувалося питання щодо виконання угод. Тобто всі висновки податкової з даного приводу нічим не підтверджено. Щодо визнання банкрутом ПП „Промторгінвест-комплекс”, то як вже зазначалося судом з цим підприємством позивач не укладав договору та його визнано банкрутом вже після виконання угоди (угоду виконано з січня по червень 2008 р., згідно ухвали суду ПП „Промторгінвест-комплекс” визнано банкрутом 27.08.08р.).

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковий орган також не спростував той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ “Техенргоресурс” відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Посилаючись на вимоги статті 203 ЦК України, відповідач не зазначає, в чому ж саме зміст правочину суперечить діючому цивільному законодавству.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

За таких обставин, посилання органу податкової служби на ст. 215 Цивільного кодексу України та визначення нікчемним правочину, укладеного між ПРБП “Ортікон”та ТОВ “Техенергоресурс” нічим не підтверджено та є довільним трактуванням законодавчих норм.

Беручи до уваги матеріали справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що податковий кредит за перевіряємий період підтверджений позивачем у повному обсязі та відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. ПРБП “Ортікон” правомірно та у відповідності до ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено суми до складу валових витрат.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Ортікон" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0001702302/0 від 09.10.2008 року, №0001702302/1 від 01.12.2008 року, № 0001982302/1 від 01.12.2008 року, № 0001692302/0 від 09.10.2008 року, № 0001692302/1 від 01.12.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Ортікон", код. 32759655 суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 гри. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містись вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 травня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.