Ухвала суду № 24949830, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7627/2011 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., При секретарі судового засіданняЛічевецького І.О., Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Юрія»до Державної податкової інспекції у

м. Черкаси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Юрія»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001642301 та №0001652301 від 24 травня 2011 року, прийнятих державною податковою інспекцією у м. Черкаси Черкаської області на підставі акту №1271/23-2/00447853 від 20 травня 2011 року, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Юрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», ТОВ Фірма «ДІТ», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ Фірма «Олто»у січні та лютому 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся, а викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Юрія»зареєстроване як юридична особа 10.03.1995 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 00447853, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м. Черкаси та відповідно до свідоцтва №100338153 НБ№296789 є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси Черкаської області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України з 12.05.2011 по 20.05.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Юрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», ТОВ Фірма «ДІТ», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ Фірма «Олто»у січні та лютому 2011 року.

20 травня 2011 року відповідачем складено відповідний акт №1271/23-2/00447853 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за висновком якого ПАТ «Юрія»завищено податковий кредит по податку на додану вартість у січні 2011 року на суму 1109109 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм».

24 травня 2011 року з посиланням на зазначений акт відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0001642301, яким ПАТ «Юрія»визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 113050 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0001652301 яким ПАТ «Юрія» визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 996059 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як з'ясовано судом першої інстанції, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 20 травня 2011 року №1271/23-2/00447853 висновки суб'єкта владних повноважень (Кіровоградської ОДПІ) про порушення вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 198 Податкового кодексу України і як результат позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний у ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»товар.

За матеріалами справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір купівлі-продажу від 25.01.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язався поставити позивачу масло селянське 72,5% жирності в кількості 15700 кг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір купівлі-продажу від 25.01.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язався поставити позивачу молоко сухе знежирене в кількості 200,3 тон на загальну суму 5976301 грн. 80 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що за умови договорів на поставку масла селянського та молока сухого знежиреного ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»передало товар покупцю, а позивачем прийняло товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами (відповідні податкові та видаткові накладні).

Згідно пункту 6 «Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої Мін'юстом 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструєте журналі реєстрації довіреностей.

Як встановлено судом першої інстанції, реальність отримання покупцем товарів за вказаною угодою підтверджується тим, що товарно-матеріальні цінності отримувалися у ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»уповноваженою особою позивача на підставі довіреності на отримання ТМЦ, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації довіреностей, а також копією довіреності НОМЕР_1 виписану на уповноваженого ОСОБА_5 Крім того, відповідно до наданих до матеріалів справи, подорожніх листів №061357, №757694 та товарно-транспортних накладних від 25.01.2011 року масло селянське відвантажено ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»в кількості 15700 кг. та перевезено транспортом позивача до м. Черкаси.

Також між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір зберігання від 25.01.2011 року відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»як зберігач зобов'язався зберігати молоко сухе знежирене, яке передане позивачу на підставі акту прийому-передачі, а замовник в особі позивача має право використовувати майно (молоко сухе знежирене) в своїй господарській діяльності і за вимогою замовника ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язано повернути позивачу відповідну кількість майна такого самого роду та такої самої кількості та якості. В свою чергу, позивач взяв на себе зобов'язання проводити оплату за зберігання і на виконання умов договору позивачем додано до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»грошових коштів за виконання умов зазначеної угоди.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, належним чином оформлені податкові накладні.

Також слід зазначити, що на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»мав статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим. Таким чином, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірного включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»виходячи з того, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість, яка включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, в момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»виписані податкові накладні, оригінали яких були видані позивачу своєчасно.

Податкові накладні, що має позивач, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Крім того, всі податкові накладені по вищенаведеним операціям виписані юридичною особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що операції з поставки товару від ПП «Інбудтраст»та ПП «Тревел-Ком»не підтверджуються наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, підприємством ТОВ «Зерно - Сервіс -Форм»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків і як наслідок діяльності ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»направлена на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що ні відповідачем ні Кіровоградською ОДПІ не перевірялось та не встановлювалось, що між ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»та ПП «Інбудтраст»і ПП «Тревел-Ком»проведенні операції з поставки саме масла селянського 72,5% жирності та молока сухого знежиреного, яке в послідуючому реалізоване позивачу. Ні акт перевірки позивача №1271/23-2/00447853 від 20.05.2011 року ні довідка Кіровоградської ОДПІ від 31.03.2011 року №244/1520/33877965 не містить таких даних і протилежного суду відповідачем не доведено. Лише зазначено в судовому засіданні, що висновок про купівлю ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»масла селянського 72,5% жирності та молока сухого знежиреного у ПП «Інбудтраст»і у ПП «Тревел-Ком»здійснено шляхом співставлення сум.

Колегія суддів зазначає, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм», ПП «Інбудтраст»чи ПП «Тревел-Ком»за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 Кримінального кодексу України), таким чином суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо протиправної діяльності контрагента позивача - ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Зміст договорів укладених між позивачем та ТОВ «Зерно - Сервіс -Форм»не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом першої інстанції не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень ст.71 КАС України відповідачем не надано.

На підтвердження реальності вчиненого правочину з ТОВ «Зерно - Сервіс -Форм»позивачем надані довіреність на отримання ТМЦ, подорожні листи та товарно-транспортні накладні з яких вбачається, що доставку товару здійснено. Крім того, надано належні докази, що виконання умов договору зберігання придбаного товару. Посилання представника відповідача на ту обставину, що товар молоко сухе знежирене має обмежений строк зберігання, суд не бере до уваги, оскільки до матеріалів справи не додано доказів відносно того, в якій кількості на складах ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»знаходиться товар - молоко сухе знежирене. Крім того, відповідно до умов договору зберігання ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язане повернути позивачу придбану кількість молока сухого знежиреного такого самого роду, кількості та якості.

Також слід зазначити, що всі документи видані ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зокрема договори, товаро-транспортні, податкові та видаткові накладні засвідчені печатками ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»та підписані уповноваженою особою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь - яких доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Лічевецький І.О.