Рішення № 24945012, 18.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2012 р. Справа № 5023/1379/12

вх. № 1379/12

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, адвокат (№632 від 29.07.08р.).; відповідача - ОСОБА_1 за дов. б/н від 12.01.12р., після перерви - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

до ТОВ "Інстітут Харківпроект" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа ОСОБА_3, у березні 2012 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відпові дальністю "Інститут Харківпроект" (далі - Відповідач) про стягнення частини прибутку товариства у розмірі 9323,92 грн., вартості частини майна товариства у розмірі 159435,57 грн., що пропорційні його частці як учасника, який вибув зі складу товариства 27.12.2010р., у його статутному капіталі.

У судове засідання 11.04.2012р. представник позивача з"явився, через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№7778) згідно з якою просив стягнути з відповідача на свою користь вартість належної йому пропорційної частки прибутку, що одержаний товариством на день його виходу зі складу учасників цього товариства, у розмірі 30 200 (тридцять тисяч двісті) грн. 01 коп., а також вартість належної йому пропорційної частки майна товариства у розмірі 159435 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 57 коп., а всього просив стягнути 189635,58 грн.

Відповідач скористався правом участі свого представника у судовому засіданні, через канцелярію суду 11.04.2012 вх.№7777 подав відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у наданому суду відзиві та у судовому засіданні не заперечував факту виходу позивача зі складу учасників товариства 27.12.2010р., а також його майнового права на отримання частини прибутку та частини вартості майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, але вважав, що розмір цих виплат має бути іншим, ніж розрахував позивач, а саме: 73,08 грн. - частина прибутку товариства за 2010 рік та 985,02 грн.частини вартості майна товариства станом на час вибуття позивача зі складу учасників товариства, всього: 1058,10 грн.

У судовому засіданні 11.04.2012р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.05.2012р. об 10:30.

У судове засідання 08.05.2012р. представник позивача з"явився, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача з"явився у судове засідання, подав через канцелярію суду (вх.4830) клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №5023/1741/12 за позовом фізичних осіб - учасників відповідача до ТОВ "Інстітут Харківпроект", м. Харків про визнання недійсними рішень загальних зборів та внесення змін до статуту. Проти позовних вимог заперечує, підтримує надане клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 08.05.2012р. судом оголошувалась перерва до 18.05.2012р. об 10:30.

У судове засідання після перерви представник позивача з"явився, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання після перерви не з"явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та місце слухання був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

Питання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати належне йому майно та забезпечення доказів, що зазначені у позовних вимогах, судом не розглядалися, так як вони належним чином процесуально не були оформлені. Заяв від позивача, на підставі, яких суд мав здійснити вказані вище заходи до суду не надходило.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, вважає її такою, що відповідає нормам чинного законодавства та підлягає прийняттю до розгляду.

Суд розглянувши клопотання представника позивача про об"єднання справ №5023/1379/12 та №5023/1170/12 в одне провадження, вважає клопотання такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Аналізуючи норму зазначеної вище статті Закону, об'єднання можливе за наявності сукупності таких умов: а) позовні вимоги мають бути однорідними; б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача, в) справи повинні знаходяться в провадженні одного судді.

Різний суб"єктний стан сторін у справах №5023/1379/12 і №5023/1170/12 та різний склад суду, що розглядає вказані справи унеможливлює об"єднання їх в одне провадження.

Також, судом розглянуте клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №5023/1379/12 до вирішення справи №5023/1741/12 за позовом фізичних осіб - учасників відповідача до ТОВ "Інстітут Харківпроект", м. Харків про визнання недійсними рішень загальних зборів та внесення змін до статуту. У своєму клопотанні, як підставу зупинення провадження у справі №5023/1379/12, представник відповідача зазначає, що предметом спору у справі №5023/1741/12 є скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Інститут Харківпрект" в редакції від 21.05.2010р., яка визначає частки позивачів у статутному капіталі відповідача - ТОВ "Інститут Харківпроект".

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Уважно дослідивши вказане клопотання представника відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відсутні обставини, які зумовлюють застосування вказаного заходу, визначені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між позивачем й відповідачем виник корпоративний спір, який оснований на розрахунках з тими учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, які вибули зі складу його учасників.

Позивач був засновником і учасником ТОВ "Інститут Харківпроект", що підтверджується статутом відповідача в редакції від 26.01.2008р., де він працював з 17.10.1988р. по 19.04.2004р. за змістом трудової книжки, а тому був членом трудового колективу орендного підприємства "Інститут Харківпроект", який і здійснював викуп майнового комплексу у держави за рахунок власних коштів та його приватизаційних сертифікатів. За цією ж редакцією статуту товариства частка позивача у статутному фонді товариства становить 0.303%. а вклад -18,467 грн. (позиція № 70 загального списку у статуті).

25.12.2010р. позивачем була нотаріально посвідчена заява про вихід зі складу засновників і учасників товариства, яка вручена відповідачеві через його канцелярію, що підтверджується штампом на бланці заяви та вхідним № 37 від 27.12.2010р., чого відповідач не заперечує.

Як передбачено п."в" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 100 ЦК України, ст. 88 ГК України, учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства.

Цим же Законом встановлено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить вирішення питання про придбання товариством частки учасника, що вибуває (пункт "б" частини 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства").

За змістом п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону про господарські товариства учасник TOB вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

З огляду на вказане датою виходу позивача з товариства є 27.12.2010р., з чим відповідач погоджується.

Відповідно до ч.2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За змістом ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Проте, впродовж 2011 року у строк до 27.12.2011р. позивачу, який подав заяву про вихід з товариства 27.12.2010р., встановлені діючим законодавством України виплати відповідачем не проводилися, що підтверджує факт порушення ним майнових прав позивача. Рішенням загальних зборів товариства від 31.01.2012р. затверджено вихід позивача зі складу учасників товариства. На цих же зборах було затверджено звіт товариства за 2010 рік.

Відповідач заперечує розмір частки позивача у 0,303 відсотків та вважає, що з часу від 25.10.2010р., коли був зареєстрований статут товариства у новій редакції, його частка становить 0,002 відсотки. Позивач у особі свого представника наполягає на розмірі частки саме у 0,303 відсотків. Суд по даному питанню підтримує позицію позивача з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.51 Закону "Про господарські товариства" зміна вартості майна, внесе ного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статутом товариства в редакції від 26.01.2008р. не передбачалося можливості змінювати розмір часток учасників у зв'язку із додатковими внесками до його статутного фонду, тобто діє загальне правило Закону, а тому наступні додаткові внески окремих учасників даного товариства не можуть впливати на розмір часток інших учасників товариства, а, тим більш, зменшувати їх.

Крім того, як передбачено ч.б ст.52 Закону "Про господарські товариства", учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Відповідачем по справі не доведено, що ОСОБА_3 видане нове свідоцтво зі зміненим розміром його частки у статутному фонді в розмірі 0,002 відсотки, тому суд вважає, що діє той розмір частки позивача у статутному фонді TOB "Інститут "Харківпроект", який відображений у редакції статуту цього товариства від 26.01.2008р.

Відповідач заперечує стягнення на користь позивача 30200,01 грн. вартості належної йому пропорційної частки прибутку, що одержаний товариством на день його виходу зі складу учасників цього товариства, та вважає, що цей розмір має становити за його розрахунками 73.08 грн.

Суд не погоджується з думкою представника відповідача.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, зокрема, що учасники товариства мають право (б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

За змістом балансу TOB "Інститут Харківпроект" станом на 31.12.2011р. (з відміткою територіального державного органу статистики) вказаний нерозподілений прибуток товариства на 01.01.2011р. у розмірі 9967000 грн., а тому пропорційна частка позивача у цьому нерозподіленому прибутку (з урахуванням дати його вибуття зі складу учасників цього товариства 27.12.2010р.) буде складати: 9967000 грн. х 0,303% = 30 200 (тридцять тисяч двісті) грн. 01 коп.

Окрім цього, відповідачем не доведено, що до моменту звернення позивача до суду, одержаний товариством прибуток розподілявся між його учасниками у встановлений законом спосіб, як того вимагає ч.4 ст.145 ЦК України, де дане питання віднесене до виключної компетенції загальних зборів, що у кінцевому результаті є грубим порушенням майнових прав позивача.

Відповідач також заперечує проти стягнення на користь позивача 159435,57 грн. вартості належної йому пропорційної частки майна товариства, посилаючись на недопустимість висновків TOB "СІТ-КОНСАЛТ" від 24.02.2012р. як доказів та на ч.1 ст.190, ч.1 ст.66 Господарського кодексу України, де визначається поняття майна та його зміст. При цьому відповідач вважає, що дана вартість має дорівнювати за його розрахунками 985,02 грн.

Суд не погоджується з такою думкою представника відповідача, так як розрахунок балан сової вартості чистих активів товариства у розмірі 5839000 грн. не відповідає ринковій вартості майна, яке перебуває у власності відповідача, а також змісту ст.54 Закону України "Про господарські товариства", згідно якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Абзацем 4 частини 2 ст.148 ЦК України встановлено, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом, а згідно із частиною третьою цієї ж статті спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

У цьому питанні суд бере за основу постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2012р., якою задоволений аналогічний позов колишнього учасника TOB "Інститут "Харківпроект" ОСОБА_4 та стягнуто з товариства на її користь вартість частини його майна у розмірі 148782,90 грн., тобто на час її виходу з товариства у 2007 році.

Як передбачено ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, зокрема, відповідачем по ній є також TOB "Інститут "Харківпроект".

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ринкову (дійсну) оцінку спірного майна може встановити відповідний суб'єкт оціночної діяльності, яким є TOB "СІТ-Консалт". За його висновком на листопад-грудень 2010 року, дійсна або ринкова вартість об'єкту нерухомості - будинку № 38 по проспекту Леніна в місті Харкові, який було приватизовано за участі позивача, становить: літ. "А-9" загальною площею 8763,9 кв.м = 48 017 000,00 грн.; літ. "Б-3" загальною площею 604.6 кв.м = 3 313 000,00 грн.; літ. "В-1" загальною площею 620,6 кв.м = 1 169 000,00 грн.; літ. "Г-1" загальною площею 63,6 кв.м = 120 000,00 грн., всього: 52 619 000,00 грн.

Отже, пропорційна частка позивача у майні товариства - відповідача згідно з його вкладом до його статутного (складеного) капіталу при цьому становить: 52619000 грн. х 0,303% = 159435,57 грн., як й заявлено у позові.

Відповідач по справі не надав суду необхідної технічної документації щодо цього об'єкту нерухомості та не заявляв клопотання про призначення по справі будь-якої судової експертизи на предмет визначення його ринкової (дійсної) вартості.

З огляду на це суд керується ст.ЗЗ ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Всі докази надаються суду під час судового засідання. Письмових документів, які б спростовували висновки професійного оцінювача відповідач під час судового розгляду справи суду не надав.

Судом встановлено, що стосовно позивача відповідач зловживає своїми цивільними, у тому числі корпоративними, правами, що в принципі заборонено ст.13 ЦК України, де чітко визначено, що (1) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. (2) При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. (3) Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. (4) При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. (5) Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. (6)У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Зловживання відповідачем своїми правами та обов'язками призвели до того, що на час ухвалення даного рішення прострочка розрахунку з позивачем по справі становить майже п'ять місяців, що також є фактом порушення його майнових прав, так як строком виконання даного грошового зобов'язання є 27.12.2011р.

Цивільним законодавством передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушені майнові права позивача як учасника товариства, який вибув зі складу його учасників 27.12.2010р., підлягають захисту судом у повному обсязі.

Як передбачено ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3792 грн. 71 коп. підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_3, що вміщене в позовній заяві про об"єднання справ №5023/1379/12 та №5023/1170/12 в одне провадження відмовити.

Прийняти до розгляду заяву представника позивача (вх.№7778 від 11.04.2012р.) про уточнення позовних вимог.

Клопотання представника відповідача (вх.№4830 від 08.05.2012р.) про зупинення провадження у справі відхилити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (61166, місто Харків, проспект Леніна, 38, код в ЄДРПОУ 02497996, р/р 26002101504101 в ПАТ "УкрСиббанк", м.Харкова МФО 351005) на користь фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відкриті в банківських установах в матеріалах справи відсутні) - 159435 грн. 57 коп. належної йому пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Інститут Харківпроект" станом на 27.12.2010р., 30200 грн. 01 коп. частини прибутку ТОВ "Інститут "Харківпроект" станом на 27.12.2010р., 3792 грн. 71 коп. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2012р.

Суддя Жельне С.Ч.