Рішення № 24944964, 29.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 38/39-08

вх. № 1188/6-38

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Жельне С.Ч.

суддя Лаврова Л.С.

суддя Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. №08-11/29/2-12 від 04.01.12 року;

3-й особи - що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 дов. №08-11/27/2-12 від 04.01.12р.;

відповідача - ОСОБА_2 дов. №10/04-12 від 10.04.12р.;

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Харківської міської ради, м.Харків

до ППФ "Доміно", м. Харків

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада, м. Харків в позовних вимогах просить суд розірвати Договір №1679 на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 29.07.1998 року, зареєстрований 10.08.1998року за №1679, укладений між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та ППФ "Доміно", м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2008р. задоволено клопотання позивача та відповідача про призначення колегіального розгляду справи №38/39-08. Для розгляду справи призначено колегію суддів у справі у складі головуючого судді Жельне С.Ч., суддів Шарко Л.В., Здоровко Л.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2008р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі зупинене до набрання законної сили кінцевим судовим актом у справі №2-А-313/08.

Розпорядженням господарського суду Харківської області від 22.02.2012р. №1111-10 змінено склад колегії господарського суду Харківської області по справі №38/39-08 та призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Жельне С.Ч.. Лаврової Л.С., Смірнової О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22ю.02.2012р. поновлено провадження у справі, у зв"язку з надходженням на адресу суду 09.02.2012р. відповіді на запит господарського суду Харківської області про стан розгляду справи №2-А-313/08 (вх.№538) з копією ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова по справі №2-А-313/08, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р. об 12:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2012р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Виконавчий комітет Харківської міської ради (адреса: майдан Конституції,7, м. Харків, 61200), розгляд справи відкладено до 15.05.2012р. об 12:00.

У судовому засіданні 15.05.2012р. судом оголошувалась перерва до 29.05.2012р. об 11:00.

У судове засідання 15.05.2012р. та після перерви 29.05.2012р. представник позивача з"явився, просив суд задоволити позовні вимоги.

У судове засідання 15.05.2012р. та після перерви представник першого відповідача з"явився проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2012р. клопотання представника другого відповідача (вх.№9974 від 15.05.2012р.) про зміну процесуального статусу Виконавчого комітету Харківської міської ради, м.Харків у справі №38/39-08 задоволено.

Змінено процесуальний статус Виконавчого комітету Харківської міської ради, м.Харків (61200, м.Харків, майдан Конституції, 7, код в ЄДРПОУ 04059243) у справі № 38/39-08 з статусу другого відповідача, на третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.1996р. № 265 та від 24.06.1998р. №560 ПП фірмі «ДОМІНО» надано у тимчасове користування земельну ділянку у сквері Халтуріна площею 0,0308 га для будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування кафе і туалету строком до 01.01.2015 року.

На підставі вищезазначених рішень, було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 29.07.1998р., зареєстрованого 10.08.1998р. за №1679 (далі-Договір).

Відповідно до п.1,2 Договору земельна ділянка надавалась у тимчасове користування на умовах оренди строком до 01.01.2015р. для будівництва та подальшої експлуатації, обслуговування кафе і туалету.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.12.2004р №1212 "Про продовження ПП фірмі "Доміно" строку будівництва павільону кафе на 20 посадочних місць і громадського туалету у сквері Халтуріна" продовжено ПП фірмі "Доміно" строки будівництва кафе на 20 посадочних місць і громадського туалету у сквері Халтуріна до 31.12.2006р.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №1293 від 30.12.2004р. скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.12.2004р. №1212 "Про продовження ПП фірмі "Доміно" строку будівництва павільону кафе на 20 посадочних місць і громадського туалету у сквері Халтуріна".

Відповідно до п.2.1 плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати у розмірі 58 грн. 52 коп. не пізніше п"ятнадцятого числа наступного місяця.

На думку позивача, відповідач порушив умови договору оренди в частині будівництва кафе і туалету, оскільки за твердженнями позивача, будівництво не було розпочате, а тобто відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що і стало підставою для звенення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як свідчать матеріали справи та надані докази, відповідач належним чином здійснював сплату орендної плати за Договором, що підтверджується копіями платіжних доручень за січень 2007-2008 років наданими відповідачем, що передували зверненню позивача з позовом до господарського суду (а.с.43-46).

Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 цього Закону визначені права та обов'язки орендодавця, а саме:орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Статтею 25 цього Закону визначені права та обов'язки орендаря, а саме: орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земель - встановлені законодавством порядок, мета експлуатації (використання) земельних ділянок для досягнення конкретних цілей з урахуванням категорії земель.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідно категорії земель. Перелік категорій земель України визначений статтею 19 Земельного кодексу України, відповідно до якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,

оборони та іншого призначення.

Цільове призначення (використання) земельної ділянки, наданої в оренду, встановлюється в договорі оренди. В спірному Договорі взагалі не зазначено цільове призначення земельної ділянки.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що передбачене Договором використання земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування кафе і туалету не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендодавця можливе у випадках істотного порушення орендарем умов договору оренди або закону .

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з Договору (п.3.1 "а", п.4) виконавчий комітет Харківської міської ради має право припиняти дію Договору в разі порушення землекористувачем Земельного кодексу України, інших державних актів відносно землі а також умов Договору на підставах і в порядку передбаченому Земельним кодексом України. Якшо прострочення орендної плати та пені перевищить 6 місяців місьвиконком залишає за собою право розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки і припинення права користування землею в установленому порядку.

Предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради про розірвання Договору №1679 від 29.07.1998р. на підставі невиконання відповідачем умови передбаченої у договорі тимчасового користування земельною ділянкою посилаючись на те, що земельна ділянка не використовується та не побудовано кафе і туалет.

Однак, ні Договір ні закон не передбачають такої підстави для дострокового припинення договору оренди за ініціативою однієї і з сторін шляхом його розірвання за рішенням суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що виконавчий орган Позивача вже через 15 днів після винесення власного рішення щодо продовження будівництва Відповідачем на орендованій земельній ділянці кафе прийняв прямо протилежне рішення, яким фактично заборонив таке будівництво, при цьому, у рішенні виконкому від 30.12.2004 р. не наведено жодних обґрунтувань скасування дозволу на продовження строку будівництва. Не зважаючи на те, що земельна ділянка у сквері Халтуріна за договором оренди вже була надана для будівництва павільйону кафе на 20 посадочних місць і громадського туалету на строк до 01.01.2015р. виконавчий орган Позивача штучно створював Відповідачу перешкоди для такого використання земельної ділянки.

Крім того, Договором не передбачено обов'язку відповідача закінчити будівництво кафе і туалету в певний строк та здати його в експлуатацію.

Відсутність прострочення виконання зобов'язання відповідачем свідчить про відсутність порушень прав позивача, а отже і про відсутність правових підстав для вжиття заходів направлених на їх захист.

Отже, надані позивачем Акти обстеження земельної ділянки №190/08 від30.01.2008р. та 1410/12 від 10.04.2012р. не може вважатись належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки строк виконання зобов'язання щодо будівництва громадського торгівельного центру та введення його в експлуатацію за Договором не настав.

Крім того, матеріали справи містять достатньо доказів того, що відповідачем здійснувалися заходи на виконання Договору оренди, у тому числі: укладено Договір №3 від 03.05.1999р. про виконаня роботи по по відновленню в сквері Халтуріна, Договір №18 від 19.05.1999р. на виготовлення та встановлення літнього тенту, Договори №55/А та 56/А від 23.05.2006р. на оренду мобільної туалетної кабіни, яке встановлювались у сквері Халтуріна, наявністю технічної документації із землеутрію, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування кафе і туалету в м.Харкові у сквері Халтуріна, що виконувалась ФОП ОСОБА_7

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе,що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач направляв відповідачу пропозиції про розірвання Договору, відповідно, відсутні і докази того, що відповідач отримував такі пропозиції.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що спірний договір оренди землі порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. ст.44, 49 ГПК України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судовий збір покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати витрати необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

В позові відмовити повністю.

Рішення складено 05.06.2012р.

Головуючий суддя Жельне С.Ч.

суддя Лаврова Л.С.

суддя Смірнова О.В.