Рішення № 24944704, 18.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. Справа № 5010/415/2012-17/40

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства фірма "Доліакт", вул. Військових Ветеранів, 12, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс", вул. Галицька, 58 а, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422,

про стягнення 129851 грн. 26 коп., в т. ч. 98876 грн. 09 коп. борг, 22246 грн. 99 коп. інфляційні втрати, 8728 грн. 18 коп. 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- адвокат, (контракт №12-01 від 01.03.12р.).

Від позивача: Микитюк А.І.- ліквідатор (паспорт серія -СС НОМЕР_1 від 16.02.1999р.).

Від відповідача: ОСОБА_3- представник ( довіреність № б/н від 17.01.11).

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством фірмою "Доліакт" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" про стягнення 129851 грн. 26 коп., в т. ч. 98876 грн. 09 коп. борг, 22246 грн. 99 коп. інфляційні втрати, 8728 грн. 18 коп. 3 % річних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та поясненнях по справі, просить суд позов задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар (Вет-блу із шкур ВРХ) згідно договору № 2008-61 від 16.06.2008, а саме відповідачем не оплачено суму боргу, який виник внаслідок проведення коригування вартісних показників (збільшення ціни) на користь постачальника на підставі п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), що підтверджується розрахунками коригування кількісних та вартісних показників № 3/113 від 29.01.09 до податкової накладної № 113 від 04.07.08 та розрахунками коригування кількісних та вартісних показників №2/114 від 29.01.09 до податкової накладної № 114 від 04.07.08. На думку позивача, факт включення відповідачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми ПДВ по податковій накладній № 0000000104 від 27.06.08, № 0000000113 від 04.07.08, № 0000600114 від 04.07.08, по рахунку № 3/113 за договором від 16.06.08 № 2008-61 та додатку до податкової накладної № 113 від 04.07.08 виданої 29.01.09 та по рахунку № 2/114 коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної № 114 від 04.07.08 виданої 29.01.09, свідчить про те, що відповідач прийняв його до виконання та своїми діями схвалив збільшення ціни за поставлений товар. На підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України, відповідачу за прострочення виконання зобов'язання нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Представниками позивача подано клопотання (вх. № 3892/2012-свх від 08.06.12) про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Представник відповідача проти позову заперечує, подав суду відзив на позов (вх. № 3420/2011-свх від 22.05.12) та додаткові заперечення (вх. № 3899/2012-свх від 08.06.12), в яких зазначає, що за фактично поставлений товар згідно договору № 2008-61 від 16.06.2008 на підставі видаткових накладних від 27.06.2008, 04.07.2008, 28.10.2008, 29.10.2008 на загальну суму 1128053 грн. 53 коп., проведено оплату - 641000 грн. сплачено в добровільному порядку та 4878177 грн. 99 коп. стягнуто на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.12 по справі № 5010/2016/2011-20/98. Позивачем всупереч ст. ст. 525, 651 Цивільного Кодексу України, ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та договору, в односторонньому порядку збільшено ціну за поставлений товар. Відповідачем не було погоджено збільшення вартості поставленого товару, про що свідчить відсутність будь-якої додаткової угоди чи іншого додатку до договору від 16.06.08 з відповідним погодженням товариством на збільшення ціни за поставлений товар. Включення товариством до податкового кредиту суми зазначеної у коригуваннях від 29.01.09 не є згодою на збільшення ціни за поставлений товар, оскільки вказані коригування не є відповідними змінами до умов договору від 16.06.08, крім того, включення відповідних сум до податкового кредиту є відносинами по поверненню ПДВ, які виникли виключно між відповідачем та податковим органом.

Також відповідачем подано клопотання (вх. № 3898/2012-свх від 08.06.12) про застосування строку позовної давності. Зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки коригування розрахунків відбулося 29.01.09, а позовна заява подана 10.04.12, тобто з пропуском строків позовної давності. Обчислення початку перебігу строку позовної давності з 29.04.09 - враховуючи термін 90 календарних днів з дати здійснення рахунків коригування кількісних та вартісних показників по спірних податкових накладних, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки у видаткових накладних від 04.07.08 умовою платежу визначено попередню оплату.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.08 між Приватним підприємством фірмою "Доліакт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" укладено договір № 2008-61, згідно умов якого позивач продає, а відповідач купує товар - напівфабрикат Вет-блу із шкур ВРХ.

Згідно умов договору, ціна встановлюється за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару, вказується у видатковій накладній позивача і засвідчується підписами представників обох сторін. Умова платежу: відстрочення на 90 календарних днів.

На виконання умов договору, позивачем продано, а відповідачем отримано товар - напівфабрикат Вет-блу із шкур ВРХ на загальну суму 1228073 грн. 05 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-0150 від 27.06.08, № РН-0158 від 04.07.08, № РН-0159 від 04.07.08, № РН-0211 від 28.10.08, № РН- 0212 від 29.10.08, податковими накладними № 0000000104 від 27.06.08, № 0000000113 від 04.07.08, № 0000000114 від 04.07.08, № 0000000155 від 28.10.08, № 0000000156 від 29.10.08.

В зв'язку з різкою зміною ціни на поставлений, але не оплачений відповідачем, товар (Вет-блу) на внутрішньому та зовнішньому ринку та на підставі п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 192 розділу 5 Податкового Кодексу позивачем зроблено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3/113 від 29.01.09 на суму 86698 грн. 03 коп. до податкової накладної №0000000113, бухгалтерська накладна № 158 від 04.07.2008, внаслідок чого заборгованість по вищевказаним накладним збільшилася із суми 259952 грн. на суму 346650 грн. 03 коп.

Такий же ж розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2/114 від 29.01.09 на суму 13302 грн. 52 коп. зроблено до податкової накладної № 0000000114, бухгалтерська накладна № 159 від 04.07.2008, що збільшило суму заборгованості по цих накладних із 39875 грн. 54 коп. на суму 53178 грн. 06 коп. Сума заборгованості по розрахунках коригування включена в загальну суму боргу, а саме - 1228054 грн. 08 коп.

Господарським судом встановлено та визнається сторонами, що за поставлений товар було проведено оплату в розмірі 641000 грн. , а решту 488177 грн. 99 коп. присуджено до стягнення рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.12 по справі № 5010/2016/2011-20/98.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони згідно ч.1 ст. 207 ЦК України.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Господарським судом встановлено, що предметом даного спору є стягнення боргу за одержаний товар напівфабрикат Вет-блу на підставі видаткових накладних №РН-0158 від 04.07.08, №РН-0159 від 04.07.08, який виник внаслідок проведення коригування вартісних показників (збільшення ціни) на користь постачальника, здійсненого після поставки, але до проведення відповідачем оплати одержаного товару, на підставі п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:

а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

Ухвалою господарського суду від 22.05.12 здійснено запит до ДПІ в Тисменицькому районі та зобов"язано надати господарському суду Івано-Франківської області письмову інформацію стосовно включення/не включення товариством "Падана Кемікал Компаундс" до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах суми податку на додану вартість по податковій накладній №0000000104 від 27.06.08р., податковій накладній №0000000113 від 04.07.08р., податковій накладній №0000600114 від 04.07.08р., по розрахунку №3/113 коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної від 04.07.08 №113 за договором від 16.06.08р. №2008-61 та додатку до податкової накладної №113 від 04.07.08р. виданої 29 січня 2009р. та по розрахунку №2/114 коригування кількісних і якісних показників до податкової накладної від 04.07.08 №114 за договором від 16.06.08р. №2008-61 та додатку до податкової накладної №114 від 04.07.08р. виданої 29 січня 2009р.

Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією надано суду письмову інформацію (а.с. 71) в якій зазначено, що відповідно до поданих до ДПІ реєстрів отриманих податкових накладних товариство "Падана Кемікал Компаундс" до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року включено від товариства "Доліакт" по податковій накладній від 27.06.08 №0000000104 на суму 240048 грн., до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року включено від товариства "Доліакт" по податкових накладних від 04.07.08 №0000000113 суму 259952 грн. та від 04.07.08 №0000000114 суму 39875,54 грн., до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року включено від товариства "Доліакт" по розрахунках коригування до податкових накладних від 29.01.09 №3/113 суму 86698,03 грн. та від 29.01.09 №2/114 суму 13302,62 грн.

Доводи відповідача щодо односторонньої зміни позивачем ціни на напівфабрикат Вет-блу є помилковими враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану суб"єкта господарювання.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку беруться до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідачем не враховано, що така господарська операція як поставка товарів фіксується у низці первинних бухгалтерських документів та відображається у бухгалтерському та податковому обліку як позивача так і відповідача. Отже, для встановлення факту чи мала місце така господарська операція, слід досліджувати та оцінювати у сукупності всі надані сторонами первинні бухгалтерські документи, які стосуються господарської операції з поставки товару, інші документальні докази, зокрема, дані податкового обліку, які в свою чергу формуються на підставі тих же самих первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сторонами у двосторонньому порядку після поставки товарів (послуг), але до проведення відповідачем оплати одержаного товару, здійснено зміну суми компенсації їх вартості у сторону збільшення на користь постачальника (позивача). Господарським судом також встановлено, що розрахунки коригування (а.с. 19,20) (у сторону збільшення ціни) одержані відповідачем, про що свідчить підпис головного бухгалтера відповідача; відповідні суми за вказаними розрахунками коригування включені відповідачем до податкового кредиту; товар, ціна на який збільшена не повернутий відповідачем позивачу і відсутнє будь-яке листування з цього приводу, тобто відповідач не заперечував проти збільшення ціни. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що сторони дійшли згоди щодо збільшення ціни на напівфабрикат Вет-блу за спірними накладними.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення боргу, річних та інфляційних втрат є помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до умов договору №2008-61 від 16.06.08 розрахунок за одержаний товар проводиться на умовах відстрочення платежу на 90 календарних днів.

З огляду на те, що по розрахунках коригування до податкових накладних від 29.01.09 №3/113 суму 86698,03 грн. та від 29.01.09 №2/114 суму 13302,62 грн. одержані відповідачем відповідно 29.01.09, строк оплати по них настав відповідно через 90 календарних днів -29.04.09, період прострочення з 29.04.09 по 09.04.12. Позивач звернувся із позовом 10.04.12, а отже строк позовної давності ним не пропущено.

За наведених обставин, вимоги про стягнення 98876 грн. боргу є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Господарський суд вважає обгрунтованими вимоги про стягнення річних в сумі 8728 грн. 18 коп. за період з 30.04.09 по 09.04.12 та такими що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку зробленого судом позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 20497,01 грн. Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси.

В решті вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити оскільки при їх нарахуванні позивачем здійснено виключення з періоду прострочення місяців де має місце дефляція, що є помилковим.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не доведено в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи №5010/227/2012-9/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та не враховано можливість проведення реституції з огляду на те, що товар відповідачем одержано.

Згідно приписів ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ч.1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою.

Позивачем заявлено позов про стягнення грошових коштів в сумі 129851 грн. 26 коп., отже ціна позову визначається вказаною сумою. 2 відсотки ціни позову становить 2597 грн. 03 коп. Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви квитанцій № 1Р3025 від 30.03.12, № 1Р3023 від 30.03.12 (а. с. 24,25), позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2146 грн. Таким чином, позивачем недоплачено 451 грн. 03 коп. судового збору. З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача - Приватного підприємства фірма "Доліакт" недоплаченої суми судового збору.

За наведених обставин, позов приватного підприємства фірма "Доліакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" про стягнення 129851 грн. 26 коп. слід задовольнити частково та стягнути 98876 грн. 09 коп. боргу, 20497 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 8728 грн. 18 коп. річних. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44-49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства фірма "Доліакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс" про стягнення 129851 грн. 26 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Падана Кемікал Компаундс", вул. Галицька, 58 а, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (ідентифікаційний код 30408081) на користь Приватного підприємства фірма "Доліакт", вул. Військових Ветеранів, 12, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 23801576) 98876 грн. 09 коп. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень, дев'ять копійок) - боргу, 20497 грн. 01 коп. (двадцять тисяч чотириста дев"яносто сім гривень, 01 копійок) - інфляційних втрат, 8728 грн. 18 коп. (вісім тисяч сімсот двадцять вісім гривень, вісімнадцять копійок) - 3 % річних, 2562 грн. 03 коп. (дві тисячі п'ятсот шісдесят дві гривні, 03 коппійок) судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Доліакт", вул. Військових Ветеранів, 12, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 23801576) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, код ЄДРПОУ суду 03499939, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, код ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) 451 грн. 03 коп. (чотириста п'ятдесят одну гривню, три копійки) недоплаченого при зверненні з позовом судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Неверовська Л. М. 27.06.12