Ухвала суду № 24944632, 11.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 41300/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі № 2а - 0770/3006/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Терпак - Транс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СП „Терпак - Транс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування податкових повідомленнь - рішеннь № 226/23-1/22095030, № 227/23-1/22095030 від 13 вересня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем всупереч нормам чинного законодавства. Зокрема, підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування та визначення сум податкових зобов'язань з ПДВ став висновок відповідача про те, що позивачем включено до складу операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та до складу операцій, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків операції з транзитних перевезень вантажів, які в силу п. 5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 197.8 ст. 197 ПК України звільнені від оподаткування.

Однак, позивач зазначає, що операції, які здійснювались у процесі його господарської діяльності не є транзитними у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість" та ПК України, а є операціями з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом двох видів: де місцем завантаження є територія іншої держави, а місцем розвантаження територія України; та де місцем завантаження є територія України, а місцем розвантаження територія іншої держави, що підтверджується відповідними міжнародно - транспортними накладними.

На переконання позивача, до таких господарських операцій слід застосовувати спеціальні норми податкового законодавства, які визначають порядок оподаткування операцій з міжнародних перевезень.

Також, позивач вказує на те, що, навіть, якщо кваліфікувати операції з міжнародного перевезення вантажів, що здійснювались позивачем як транзитні, то відповідачем не правомірно враховано у обсяг транзитних перевезень весь обсяг здійснених позивачем перевезень вантажів, в тому числі за межами митної території України, тоді як транзитні перевезення здійснюються виключно територією України, тобто з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України. Це призвело до помилкового завищення відповідачем показника обсягу пільгових перевезень здійснених позивачем.

Крім того позивач зазначає, що він має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними виписаними його контрагентом ПП ОСОБА_2, оскільки на момент складання відповідних податкових накладних ПП ОСОБА_2 у встановленому законом порядку був зареєстрованим платником ПДВ.

Разом з тим, позивач вказує на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що свідчить про незаконність її результатів.

Постановою Закарпатського окружного адміністартивного суду від 25 січня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 226/23-1/22095030 та №227/23-1/22095030 від 13 вересня 2011 року.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, Ужгородська МДПІ, вірно визначила режим даних операцій позивача, як транзитні перевезення, а не міжнародні перевезення, проте, під час проведення перевірки ТОВ „СП „Терпак - Транс" та відповідно при визначенні обсягу наданих вказаним суб'єктом господарювання послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, податковий орган не визначив обсягу послуг, що відповідає транзитним перевезенням територією України від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України, а врахував у обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі ті, які надані за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень.

Таким чином, податковий орган, вірно визначивши перевезення, як транзитні, а не міжнародні повинен був самостійно вирахувати частку ПДВ, що підлягала сплаті, або повинна була бути зарахована до податкового кредиту, враховуючи вартість проїзду по території України, або витребувати дані докази від ТОВ "СП Терпак - Транс" в ході перевірки, чого зроблено не було. Натомість, відповідач Ужгородська МДПІ, вірно визначивши дані перевезення як транзитні, застосувала однакову ставку ПДВ як по вартості перевезень по території України, так і поза її межами, що не відповідає вимогам п. 4.10. ст. 4, п. 5.15., ст. 15 Закону України "Про податок на додану вартість".

У відносинах позивача з ПП ОСОБА_2 суд врахував, що згідно зі ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 1 та ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та складання податкової звітності. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи не відображенні) в податковій звітності певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Також суд першої інстанції звернув увагу на порушення відповідачем вимог абзацу 2. п. 5. та п. 7. розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом державної податкової служби України № 1003 від 24.12.2010 р., а саме на те, що неналежне оформлення документу за результатами перевірки, не може бути носієм доказової інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Ужгородська МДПІ подалв апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду першої інстанції стосовно порушення порядку проведення перевірки є безпідставними, вказує на правомірність проведення перевірки позивача оформленої актом перевірки № 976/23-1/22095030 від 22 вересня 2009 року. Також відзначає, що позивач за період, що охоплений перевіркою здійснював транзитні перевезення територією України, які звільнені від оподаткування ПДВ, тому не має права на формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ сплачених в ціні таких послуг.

Кірм того, звертає увагу апеляційного суду на те, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку. Податкова накладна, заповнена іншою особою вважається недійсною. Таким чином, на переконання відповідача, позивач сформував податковий кредит за квітень та травень 2009 року, хоча такий не був підтверджений податковими зобов'язаннями контрагента ПП ОСОБА_2

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області, на підставі наказу від 29.06.2011 р. № 708, було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Терпак - Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р. (акт Ужгородської МДПІ №976/23-1/22095030 від 22.08.2009 р., (т.1 а.с.26-81).

В подальшому судом встановлено, що у акті перевірки дата його видачі - 22.08.09, - вказана помилково, так як фактично акт був виданий 22.08.2011 року, оскільки перевірка була проведена в 2011 року, та за результатами цієї перевірки було встановлено наступні порушення податкового законодавства ТзОВ "СП „Терпак - Транс", :

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ „СП „Терпак - Транс" завищено суму податкового кредиту на загальну суму 513784,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ „СП „Терпак - Транс" донараховано податок на додану вартість на загальну суму 3132,00 грн.

- пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ „СП „Терпак - Транс" завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 457671,00 грн.

На підставі акту перевірки № 976/23-1/22095030 від 22 серпня 2011 року Ужгородською міжрайонною державною податкової інспекції Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 13 вересня 2011 р.:

- за № 226/23-1/22095030, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3915,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 3132,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 783,00 грн.).

- за № 227/23-1/22095030, яким зменшену суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 457671,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86681,75 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року (у редакції Закону України від 04.06.2009 р. № 1451-VI), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України.

Законом України від 04.06.2009 р. № 1451-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів" внесені зміни до пп. 6.2.4 Закону № 168/97-ВР у частині оподаткування послуг з перевезення транзитних вантажів.

Зокрема, в пп. 6.2.4 вказаного Закону було виключено абзац третій "Операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону", що призвело до неоднозначного трактування цього пункту у частині оподаткування операцій з поставки послуг пов'язаних з перевезенням пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Починаючи з 31.03.2005 р. у зв'язку з внесенням змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-IV до Закону про ПДВ операції з надання послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів, у тому числі автомобільним транспортом, оподатковувались за ставкою 20 %. В той час як надання таких послуг за межами митної території України відповідно до пп. 6.2.4 Закону про ПДВ оподатковувались за нульовою ставкою. У зв'язку з цим автоперевізники були змушені ділити вартість перевезення на дві частини: вартість перевезення на митній території України і вартість перевезення за межами митної території України, тобто мало місце збільшення вартості міжнародних автоперевезень на суму "внутрішнього" ПДВ, що негативно впливало на загальний обсяг таких перевезень.

Основні зміни, що були внесені до Закону України "Про податок на додану вартість", стосуються насамперед порядку оподаткування операцій з надання послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом в тій частині, що здійснюється на митній території України від пункту митного оформлення до кордону. Їх суть полягає в тому, що автоперевізникам повернули право застосовувати до зазначених операцій нульову ставку податку, а для інших перевізників ставки податку залишились незмінними: 20 % на території України, 0 % за її межами.

Відповідно до п. 5.15 ст. 5 цього ж Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України від 04.06.2009 р. № 1451-VI) звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положенням глави 33 Митного кодексу України.

У відповідності зі ст. 200 глави 33 Митного кодексу України, транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, визначаються Законом України "Про транзит вантажів" від 20.10.99 № 1172-XIV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 6 цього Закону, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), коносамент (Bill of Lading).

У той же час статтею 4 Закону України "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

При цьому цей Закон не містить обмежень щодо здійснення таких операцій при транзиті вантажів у прямому сполученні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транзит вантажів" свобода транзиту вантажів забезпечується шляхом відсутності будь - якої дискримінації стосовно учасників транзиту при оподаткуванні операцій, пов'язаних з транзитом вантажів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що так як, згідно із Законом України "Про транзит вантажів", транзитні послуги - це діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод, то послуги, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів, звільняються від оподаткування ПДВ, то відповідно до п. 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від оподаткування звільняються як операції з поставки послуг по перевезенню пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, так і операції з поставки послуг, пов'язаних з таким транзитом (зокрема, навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів тощо).

Також, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач Ужгородська МДПІ вірно визначила режим даних операцій позивача, як транзитні перевезення, а не міжнародні перевезення, проте під час проведення перевірки ТОВ „СП „Терпак - Транс" та відповідно при визначенні обсягу наданих вказаним суб'єктом господарювання послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, податковий орган не визначив обсягу послуг, що відповідає транзитним перевезенням територією України від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України, а врахував у обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі ті, які надані за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган, правильно визначивши перевезення, як транзитні, а не міжнародні, як хибно вважав позивач, самостійно не вирахував, витребувавши в ході перевірки у ТзОВ "СП Терпак - Транс" необхідні документи, частку ПДВ, що підлягала сплаті, або повинна була бути зарахована до податкового кредиту, враховуючи вартість проїзду по території України.

Щодо зменшення Ужгородською МДПІ ТзОВ "Терпак - транс" податкового кредиту на суму сплаченого податку в ціні експедиційних послуг, що надавались ПП ОСОБА_2 на підставі податкових накладних № 01 від 30 квітня 2009 року та № 1 від 29 травня 2009 року, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За змістом п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що як позивач так і його контрагент є платниками ПДВ та на час виникнення господарських відносин перебували на обліку в податкових органах. Позивач, придбавши у контрагента послуги та сплативши в безготівковому порядку їх вартість, на підставі отриманих оригіналів податкових накладних, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені в них суми ПДВ з дотриманням приписів ст. 7 цього Закону.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит у відносинах з ПП ОСОБА_2 Вказаний Закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в частині зазначення в акті перевірки невірної дати його складення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, тому, на переконання колегії суддів, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 226/23-1/22095030, № 227/23-1/22095030 від 13 вересня 2011 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 197, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі № 2а - 0770/3006/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча - суддя Хобор Р.Б.

суддя Сапіга В.П.

суддя Яворський І.О.